Україні вигідніше розвивати свої аналоги "Джавелінів"

"Корсар" і "Стугна-П" є сучасними протитанковими системами з хорошими характеристиками, хоча вони трохи не дотягують до ПТРК "Джавелін". На практиці ПТУРи найчастіше використовують проти легкоброньованих цілей і особового складу, а не проти самих сучасних танків, що володіють новітніми системами захисту. Тому набагато важливіше їх надійність, точність і живучість розрахунків. Ракети місцевого українського виробництва в підсумку можуть виявитися більш ефективними з точки зору витрат, ніж "Джавелін", але лише в тому випадку, якщо Київ продовжить модернізацію своєї армії і вдосконалення військової промисловості

Україні вигідніше розвивати свої аналоги "Джавелінів"
Фото з відкритих джерел

Себастьян Роблін

Військовий експерт

"Корсар" і "Стугна-П" є сучасними протитанковими системами з хорошими характеристиками, хоча вони трохи не дотягують до ПТРК "Джавелін". На практиці ПТУРи найчастіше використовують проти легкоброньованих цілей і особового складу, а не проти самих сучасних танків, що володіють новітніми системами захисту. Тому набагато важливіше їх надійність, точність і живучість розрахунків. Ракети місцевого українського виробництва в підсумку можуть виявитися більш ефективними з точки зору витрат, ніж "Джавелін", але лише в тому випадку, якщо Київ продовжить модернізацію своєї армії і вдосконалення військової промисловості

Оригінал на сайті The National Interest

У червні 2015 року український президент Петро Порошенко подав заявку на поставку рівно 1 240 ракетних комплексів "Джавелін" (Javelin) — по одному на кожну радянську ядерну боєголовку, від яких Україна добровільно відмовилася в 1990-х роках. Ця колишня радянська держава дуже шкодувала про відсутність у неї засобів стримування у зв'язку з тим, що російські танки і артилерія втрутилися в конфлікт на сході України на боці сепаратистських сил.

Новини за темою

Комплекс "Джавелін" з інфрачервоним наведенням є переносною протитанковою зброєю, що діє за принципом "вистрілив — забув". Сполучені Штати суворо контролюють експорт цих систем. У грудні 2017 року Держдепартамент нарешті оголосив, що Порошенко отримає свої ракети на Різдво, нехай і невелику частину із замовленого обсягу: 220 ракет "Джавелін" і 35 пускових блоків.

Цієї кількості недостатньо, і вона не задовольнить українські потреби в протитанковій зброї. Однак аналітики стверджують, що Києву було б набагато рентабельніше виробляти свої власні ПТРК. Україна була великим промисловим центром радянської військової машини, і зберегла значну частину своїх оборонних підприємств, хоча знаходяться вони далеко не в кращій формі. Зокрема, Україна виробляє два типи нових протитанкових ракет, що дозволяє їй протистояти новим російським танкам з набагато меншими витратами, ніж при купівлі "Джавелін", і зобов'язань при цьому у неї буде набагато менше.

В даний час Мінські угоди забороняють розміщувати на лінії фронту танки, артилерію і важкі системи озброєнь калібром понад 100 міліметрів. Завдяки цьому з кінця 2015 року різко скоротилося бойове застосування броньованих машин (хоча повністю воно не було припинено). Але якщо одна зі сторін порушить умови угоди і зосередить бронетехніку для проведення наступу, вона, використовуючи фактор раптовості, легко зможе прорвати оборону противника, у якого відсутні важкі системи озброєнь. З цієї причини обидві сторони задіють на лінії фронту протитанкові керовані ракети великої дальності (ПТКР), хоча багато з них мають калібр понад 100 міліметрів, що є порушенням умов угоди.

Новини за темою

Українська армія вступила в цей конфлікт з великими запасами ПТКР радянської епохи, серед яких були комплекси "Фагот", "Конкурс" і "Метис". Однак через недотримання умов зберігання та застарілої електроніки приблизно кожна третя ракета давала збій незабаром після пуску. Крім того, навіть діставшись до мети ракети не могли подолати динамічний захист російських танків, що складається з контейнерів з вибуховою речовиною, яка підриває кумулятивні снаряди противника до їх попадання в броню, послаблюючи тим самим їх вплив.

Нові російські танки, такі як Т-72Б3 і Т-90А, також оснащуються комплексом активного захисту (КАЗ) і системою самозахисту від виявлення лазерним опроміненням. Друга система здатна визначити момент виявлення танка лазерним цілевказівником, а також місцезнаходження ПТРК противника. КАЗ ж здатний ставити перешкоди атакуючому боєприпасу і порушувати роботу системи наведення. Згідно з наявною інформацією, українські оператори приходили у відчай, бачачи, як випущені ними за російським танкам ракети йшли в сторону, не потрапляючи в ціль.

Новітній український переносний протитанковий ракетний комплекс носить назву "Корсар". Перша партія з 50 "Корсарів" надійшла на озброєння української армії в серпні 2017 року. Ці системи отримали прізвисько "український „Джавелін"", тому що важать вони в спорядженому стані всього 15 кілограмів; пуск ракет можна здійснювати з плеча, а також з триноги або з машини, що забезпечує додаткову стійкість. У цьому ПТРК застосовується напівавтоматична система наведення по лазерному променю. Оператор наводить низькоенергетичний лазерний промінь на ціль, яка знаходиться на видаленні до двох з половиною кілометрів, використовуючи приціл восьмикратного збільшення, після чого проводить пуск 107-міліметрової ракети і веде її до мети протягом максимум 12 секунд. Імовірно, цю систему можна використовувати для ураження зависаючих вертольотів, безпілотників, а також швидкісних катерів і броньованих машин.

Слово і діло

Ракета "Корсара" має осколково-фугасну бойову частину, здатну пробивати 50 міліметрів броні, термобаричеську для ураження фортифікаційних споруд, а також кумулятивну (РК-3К) з бронебійністю за динамічним захистом 550 міліметрів катаної гомогенної броні. Пускові блоки "Корсара" досить дорогі, і кожен з них коштує 125 тисяч доларів, проте вартість ракети складає всього 20 тисяч доларів, тобто в чотири рази менше, ніж "Джавелін".

Хоча "Корсар" володіє хорошими характеристиками в порівнянні зі своїми розмірами, і може виявитися ефективним в боротьбі з бойовими машинами піхоти і танків старих зразків, він не в змозі пробити лобову броню основних бойових танків останніх моделей.

В українців є і більш важкий протитанковий ракетний комплекс "Стугна-П" (32 кг), здатний здійснювати пуск ракет калібром 130 або 152 міліметра і вражати добре броньовані цілі. Експортний варіант цього комплексу, розроблений спільно з Білоруссю, носить назву "Скіф". (В українській армії використовуються обидва найменування, і цей ПТРК не слід плутати з більш старим зразком ПТКР "Стугна", яка має калібр 100 міліметрів і призначена для стрільби з танкової гармати Т-55.)

Розрахунок ПТРК "Стугна-П" — три людини. Комплекс встановлюється на тренозі, можливе дистанційне керування ракетою по проводах на відстані до 50 метрів, що дозволяє оператору перебувати в безпечному сховищі. Оператор може користуватися оптичним прицілом і тепловізором, захоплюючи ціль на відстані до п'яти кілометрів вдень і трьох кілометрів вночі.

У ПТРК "Стугна-П" використовується тандемна кумулятивна бойова частина для подолання динамічного захисту. Така ж бойова частина використовується і в "Корсарі". Крім того, ракета може летіти до мети, не активуючи свою систему лазерного наведення до самого останнього моменту, що дозволяє їй уникати виявлення лазерами противника. На відміну від західних ПТРК, "Стугна-П" може діяти при температурі до мінус 40 градусів Цельсія.

Слово і діло

В одних джерелах "Стугну-П" називають комплексом з напівавтоматичною системою наведення ("Корсар"), а в інших повідомляють, що ракета наводиться в автоматичному режимі за принципом "вистрілив — забув" (як "Джавелін"), тобто, після пуску оператору не потрібно наводити її на ціль. Можливо, у комплексу є як ручний, так і автоматичний режим наведення, і оператор може уникнути виявлення, встановивши дальність вручну замість того, щоб використовувати лазерний далекомір. Після пуску ракета піднімається на висоту до 10 метрів, а на кінцевій ділянці траєкторії опускається на ціль. Однак у ракети "Джавелін" більш крута траєкторія польоту, і виробник "Стугни-П" не гарантує, що вона потрапить у верхню, більш тонку частину броні.

Тим не менш, основна ракета "Стугни-П" РК-2С може пробивати 800 міліметрів катаної гомогенної броні. Це не гарантує поразки танків новітніх моделей, оскільки багато що залежить від якості і ефективності їх динамічного захисту від тандемних боєприпасів. Також є 152-міліметрова ракета РК-2М, яка пробиває 1 100 міліметрів броні. Схоже, вона зможе впевненіше боротися з основними бойовими танками новітніх зразків. Але поки немає ніяких свідоцтв того, що українська армія замовляє ракети РК-2М.

Збройні сили України отримали перші ПТРК "Стугна-П" у 2011 році, проте темпи їх виробництва невеликі. У липні 2014 року десантні підрозділи, що опинилися на передньому краї боротьби з проросійськими сепаратистами, отримали всього 10 ПТРК "Стугна-П" і 70 ракет до них. Їх використовували в боях під час облоги аеропортів в Луганську і Донецьку. Одну з таких ракет сфотографували під час дистанційного пуску з диспетчерської вишки в Луганську.

Однак деякі джерела повідомляють, що в Луганську комплекс "Стугна" виявився неефективний, коли 31 серпня українські війська були атаковані підрозділом танків Т-90А (взвод або рота). Ракети йшли геть від мети, що могло бути викликано протидією комплексу активного захисту "Штора", який порушує роботу систем лазерного наведення і лазерних далекомірів протитанкових боєприпасів. Десантники були змушені використовувати некеровані реактивні снаряди невеликий дальності, але їм не вдалося підбити жодного Т-90. Слід зазначити, що в цілому в цьому конфлікті танки Т-90 грали дуже незначну роль в порівнянні з більш старими Т-64 і модернізованими Т-72.

Новини за темою

Прийняття на озброєння ПТРК "Стугна-П" триває, але йде повільними темпами. У 2015 році було виготовлено і поставлено у війська 30 пускових установок і 500 ракет. У 2017 році українські військові отримали ще 300 пускових установок. У підрозділах Національної гвардії ПТРК "Стугна-П" встановлюються на шасі автомобіля "МотоТракер 800" (Moto Tracker 800), який чимось нагадує машину для гольфу, але з ракетою.

Україна також використовує ПТРК "Бар'єр", який є версією "Скіфа" і встановлюється на БТР-3 і БТР-4 місцевого виробництва, а також на модернізованій БМП-1. Є також варіант "Бар'єр-Б" з дальністю пуску 7,5 кілометра, який встановлюють на вертольоті Мі-24.

"Корсар" і "Стугна-П" є сучасними протитанковими системами з хорошими характеристиками, хоча вони трохи не дотягують до ПТРК "Джавелін". На практиці ПТУРи найчастіше використовують проти легкоброньованих цілей і особового складу, а не проти самих сучасних танків, що володіють новітніми системами захисту. Тому набагато важливіше їх надійність, точність і живучість розрахунків. Ракети місцевого українського виробництва в підсумку можуть виявитися більш ефективними з точки зору витрат, ніж "Джавелін", але лише в тому випадку, якщо Київ продовжить модернізацію своєї армії і вдосконалення військової промисловості.

Себастьєн Роблін

Переклад ІноЗМІ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>