Україна відкрила для інвесторів вхід, але закрила вихід, а хто поїде в такий тунель?

Логіка тут досить проста. Будь-яка країна для зовнішнього інвестора – це як незнайомий тунель. І в'їхати в нього він захоче лише за умови, що і на в'їзді, і на виїзді горить зелене світло. Ніхто не поїде на червоний. Ба більше, ніхто не в'їде в тунель на зелений, якщо виїхати з нього вже не вийде. Залишатися в темному глухому куті й чекати, поки увімкнуть зелений… Навряд чи хто-небудь з іноземних інвесторів "підпишеться" на подібний екстрим. Це прерогатива місцевих "жителів підземелля"

Україна відкрила для інвесторів вхід, але закрила вихід, а хто поїде в такий тунель?
Фото з відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Логіка тут досить проста. Будь-яка країна для зовнішнього інвестора – це як незнайомий тунель. І в'їхати в нього він захоче лише за умови, що і на в'їзді, і на виїзді горить зелене світло. Ніхто не поїде на червоний. Ба більше, ніхто не в'їде в тунель на зелений, якщо виїхати з нього вже не вийде. Залишатися в темному глухому куті й чекати, поки увімкнуть зелений… Навряд чи хто-небудь з іноземних інвесторів "підпишеться" на подібний екстрим. Це прерогатива місцевих "жителів підземелля"

За минулий рік Національний банк України видав фізичним особам 400 індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон за спрощеною процедурою, яка передбачає подання заявником усіх необхідних документів в обслуговчий банк (насамперед щодо об'єкта інвестування за кордоном), відправлення інформації в електронному вигляді з обслуговчого банку до НБУ та отримання "електронної ліцензії". Вся процедура може зайняти кілька робочих днів. Після отримання електронної індивідуальної ліцензії фізична особа може здійснювати інвестиції за кордон у розмірі до 50 тис. дол. (або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті). З моменту видачі ліцензії можна проводити всі необхідні фінансові транзакції, відкривати рахунки за кордоном в іноземних банках, розміщувати в них депозити, купувати нерухомість, цінні папери та інші фінансові інструменти на міжнародному фондовому ринку, стати учасником іноземних компаній і трастів.

Згідно з інформацією, опублікованою регулятором, загальна сума виведених за кордон коштів на підставі отриманих індивідуальних ліцензій склала 9 млн дол.

У всьому цьому удаваному позитиві є одне ключове слово – "індивідуальна". Як відомо, проводити широкий спектр валютних операцій в нашій країні без узгодження кожного "апчхи" з НБУ можуть лише банки, державні та комерційні. Вони діють на підставі пунктів генеральної банківської ліцензії, серед яких є, наприклад, такий як проведення операцій з валютними цінностями на міжнародних ринках.

Всі інші суб'єкти валютного ринку (як юридичні, так і фізичні особи) можуть проводити лише поодинокі операції, індивідуально погоджуючи їх у кабінетах на Інститутській. Хочеш купити компанію за кордоном – узгоджуй, залучаєш кредит нерезидента – реєструй. І далі за списком валютних бажань. Крім того, Нацбанк має таку звичку, як перманентне призупинення видачі індивідуальних ліцензій у період загострення ситуації на валютному ринку. А загострюється вона, як печінка у старого алкоголіка, дуже й дуже часто.

Новини за темою

Як наслідок, вікно з інвестування за рубіж працює для легального учасника ринку капіталу, як вхід до камери м'ясорубки: пощастило – проскочив, не пощастило – розтерли на фарш. Деякі спробують заперечити: мовляв, є країни – донори капіталу, а є реципієнти. Якщо в країні надлишок фінансових ресурсів, як, наприклад, у країнах Перської затоки, тоді потрібно здійснювати ефективні інвестиції в закордонні проекти. А якщо в країні дефіцит інвестицій, то в цьому випадку доцільно обмежити відтік капіталу.

Але така діалектика руху фінансових потоків є зрозумілою лише на перший погляд. Насправді всі успішні країни, які зробили якісний ривок з резервації країн третього світу в "золотий мільярд", провели максимально глибоку лібералізацію системи валютного регулювання і контролю (наприклад, Польща - згідно з "планом Бальцеровича"). Логіка тут досить проста. Будь-яка країна для зовнішнього інвестора – це як незнайомий тунель. І в'їхати в нього він захоче лише за умови, що і на в'їзді, і на виїзді горить зелене світло. Ніхто не поїде на червоний. Ба більше, ніхто не в'їде в тунель на зелений, якщо виїхати з нього вже не вийде. Залишатися в темному глухому куті та чекати, поки увімкнуть зелений... Навряд чи хто-небудь з іноземних інвесторів "підпишеться" на подібний екстрим. Це прерогатива місцевих "жителів підземелля".

Тому в кожній економічній системі мають бути чіткі канали як входу, так і виходу. Без цього будь-яка модель буде приречена на "самопоїдання" і вичерпування внутрішнього потенціалу.

Новини за темою

В Україні досі діє "печерний" декрет про валютне регулювання, ухвалений ще на зорі 90-х років минулого століття постановою Кабінету міністрів, тобто в часи, коли долари більшість людей бачили лише в кадрах радянських фільмів про розвідників. У відповідності з цим декретом, валютними цінностями, які підпадають під дію державного ліцензування, є практично все, що рухається, включаючи й саму гривню, якщо її застосовують у міжнародних операціях.

До чого це призводить? Насамперед до того, що ми є країною дефіцитного платіжного балансу. Багато років. А цей дефіцит є не тільки основою для постійної девальвації національної валюти, але й "молохом", який вимагає все нових і нових зовнішніх запозичень, унаслідок чого показник державного та гарантованого боргу вперто рухається до критичної позначки в 100% від ВВП. Про постійні курсові гойдалки можна й не згадувати.

Найбільш критично ця політика проявилася торік: обсяг виведених з України дивідендів за підсумками 2017 року склав 1,8 млрд дол., а розмір прямих іноземних інвестицій в акціонерний капітал - 1,2 млрд дол. Щоправда, дані щодо ПІІ було надано Держстатом за січень-вересень, але, швидше за все, кардинальних змін у бік збільшення вже не буде. Про що говорить ця цифра? Про те, що сума розподіленого прибутку на інвестиції, яка належить іноземним акціонерам, фактично перевищує приріст цих самих інвестицій. Вже йдеться не тільки про вкладання коштів у нові бізнес-проекти, але й про банальну реінвестицію заробленого прибутку у ті, що вже є. Головне завдання іноземних власників - швидше забрати свої дивіденди, які накопичилися з 2015 року, коли було запроваджено заборону на репатріацію доходів за кордон. Як кажуть, неси ноги, поки дозволили, а то пізно буде.

Щоб кардинально змінити ситуацію, держава повинна зробити абсолютно неприродний для неї крок: в умовах тиску на курс відмовитися від введених обмежень і розблокувати основні канали руху інвестицій. Це як водій на виході з крутого повороту, повинен натискати педаль газу, а не гальма, хоча останнє й виглядає більш виправдано.

Звісно, на перших порах це рішення може викликати тактичну турбулентність на внутрішньому валютному ринку: побіжать всі ті, хто хотів, але не міг, а також панікери, що приєдналися до них. Але в стратегічному плані національний ринок капіталу лише виграє від цього прориву "блокади".

Тим більше, що в світі вже створено механізми заміни валютного контролю – податкового.

Новини за темою

Позаторік завершився 70-й Конгрес міжнародної податкової асоціації в Мадриді, на якому було підбито підсумки впровадження BEPS – 15 норм по боротьбі з ухиленням від сплати податків (план з протидії розмивання податкової бази і виведення прибутку з-під оподаткування, або BEPS - Base Erosion and Profit Shifting). Ці заходи імплементовано в ЄС та країнах, що входять до Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). У США є ще система податкової звітності щодо закордонних рахунків (FATCA), яка контролює доходи американських громадян в інших державах. Суть цих систем досить проста: заплати податки і ганяй свої гроші світом без усяких проблем і валютного контролю. Простими словами: потрібно не ускладнювати життя інвесторам і бізнесу, які платять податки і при цьому в Україні стикаються, наприклад, з проблемою репатріації дивідендів та достроковим погашенням кредитів нерезидентів, а з тими, хто податків не платить і при цьому формально не порушує валютного законодавства. На карті імплементації стандартів BEPS Україна поки у переліку 26 "помаранчевих" країн, які ці норми належною мірою не застосовують.

Для того щоб максимально спростити валютне регулювання, Україна має адаптувати заходи BEPS і залити "гаряченького" за комір деяким вітчизняним фінансово-промисловим групам, які полюбляють продавати сировину через систему міжнародних фірм-прокладок (КІК - контрольовані іноземні компанії). Це визнають і в НБУ, вказуючи на той факт, що дерегуляція валютного ринку є можливою лише за умови:

- встановлення прозорих механізмів оподаткування КІК (контрольованих іноземних компаній);

- розшифрування фінансової звітності наших ФПГ в усіх країнах, де вони здійснюють свою операційну діяльність;

- встановлення правил обмеження фінансових операцій з пов'язаними особами;

- перегляду міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування тощо.

Значний список, після реалізації якого наші олігархи відчуватимуть таку особисту неприязнь до творців реформ, що, як казав герой старого радянського фільму, "їсти не можу".

Україні варто було б більш сміливо піти вказаним шляхом. Зокрема, можна було б ввести таке поняття, як "підтверджена сума капіталу". Простими словами: якщо резидент країни (фізична або юридична особа) сплатив встановлені податки і володіє певним гривневими залишком грошових коштів, він має право розпоряджатися ним як йому заманеться: поміняти на тугрики, внести у виборчий фонд кандидата в президенти США, витратити на вулиці червоних ліхтарів в Амстердамі... На перехідний період в 3-5 років можна було встановити (і поступово знижувати) додатковий збір на репатріацію доходів за кордон у розмірі 5-10-15%, що стягується в іноземній валюті і спрямовується на поповнення спеціального субрахунку в структурі золотовалютних резервів НБУ. Отримали б якийсь аналог українського BEPS. Крім того, можна було б піти на максимальне спрощення операцій нерезидентів з ЄС і США в частині розрахунків валютою на території України та скасування так званих "інвестиційних" рахунків, в які заганяють іноземні інвестиції, як баранів у кошару...

У сфері великого бізнесу звільнення від оподаткування відбувається за допомогою контрольованих іноземних компаній (КІК) і порушення правил трансфертного ціноутворення (ТЦО). Наприклад, власник українського гірничо-збагачувального комбінату зареєстрував в Австрії свою КІК і продав їй же здобуту в Україні руду, але на 20 дол. дешевше на тонні, ніж на світових ринках, а потім реалізував товар реальним покупцям, але вже з австрійської компанії і за ринковою ціною. Таким чином, на рахунках КІК, контрольованих нашими ФПГ, залишається до 30% експортної виручки на рік. Але це зараз, на тлі млявого попиту, а колись і всі 50%. Виходячи з норм чинного законодавства, чесний платник податків повинен за підсумками року провести аналіз своїх контрольованих операцій у системі ТЦУ і донарахувати податкові різниці, виходячи з так званих звичайних цін, що визначаються за методом "витягнутої руки" (коли угоди між пов'язаними особами оцінюють за допомогою зіставлення їх з аналогічними операціями з непов'язаними компаніями). Але так має вчинити чесний платник податків, а як вчинить український? Зареєструє австрійську компанію на віденського безхатченка і нічого не перерахує.

Новини за темою

Зараз регулятивна система України будується за принципом неофеодального домену: спочатку заборонити все і всіх "обкласти", а потім брати "зиск" за вихід із резервації. Проблема полягає в тому, що так вже ніхто у світі не працює і подібних умов не сприймає. Це усвідомили навіть у РФ, яка у червні 2017 року приєдналася до конвенції Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) щодо протидії розмивання податкової бази і виведення прибутку з-під оподаткування. Але чому в такому разі зволікає Україна, яка повинна рухатися в цьому напрямку набагато швидше? Справа в тому, що валютний контроль – це адміністративний обмежувальний механізм. Наші фінансово-промислові групи легко навчилися його обходити за допомогою міжнародного структурування бізнесу і банальних хабарів. Чиновникам теж добре: хабарі дають, причому чимало. А ось модель податкового контролю має зовсім іншу філософію – фіскальну. Тут потрібно не обходити заборони, а платити банальні податки, але "вляпатися на бабки" наші ФПГ дуже не люблять. Як кажуть їхні кращі представники, "борги повертають тільки боягузи" і "кому я повинен, усім прощаю". Зате цей механізм вигідний малому і середньому бізнесу, простим людям і державі, якщо під ним розуміти не "могутню купку" чиновників, а нас із вами.

Зараз і влада, і всі наші ФПГ перебувають під пресом Заходу щодо запровадження вказаних вище заходів. Що довше вони чинитимуть опір, намагаючись заробити "на коня", тим менше буде шансів в України увійти до міжнародного інвестиційного клубу. На щастя для нас, влада вже не зможе реалізувати горезвісний розворот на схід: РФ вже стала учасником плану BEPS...

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>