Україна сидить на горі грошей, але при цьому випрошує крихти у МВФ. Це і є наші реформи?

Україна сидить на горі грошей, але при цьому випрошує крихти у МВФ. Це і є наші реформи?
Фото з відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

В Україні створена дійсно вражаюча законодавча база: десятки тисяч різноманітних законодавчих актів і нормативних документів. Весь цей законодавчий спам продукується не тільки парламентом, але і сотнями відомств і органів місцевого самоврядування. Перефразовуючи слова дружини барона Мюнхгаузена зі старого фільму: наші представники політичної "еліти" приймають тисячі законів, а виконати не можуть навіть Конституцію. Основний Закон за останні роки перетворився на рвану партитуру: "тут грати, тут не грати, а тут рибу загортали"…

Новини за темою

У свій час ректор одного університету заборонив будівельникам асфальтувати доріжки перед центральним корпусом. Через півроку він покликав прораба в свій кабінет, який виходив на площу перед входом і, показавши на протоптані маршрути, сказав: "а тепер заасфальтуйте".

Потенціал економіки США виник якраз за рахунок подібної технології, коли реальні практики господарювання ставали основою для написання нових законів, а не навпаки. Саме тому американці так дорожать прецедентним правом.       

Концепція мікрофакторів зростання західного економіста Вільяма Істерлі показує нам той шлях, за допомогою якого можна позбутися "прокляття бідності". Україні потрібно від тиранії експертів-"плановиків" перейти до моделі "шукачів", коли новий формат економічної політики розробляється виходячи з "низових" потреб мікрорівня. Проблеми потрібно викорінювати там, де вони реально з'являються, а не там, де вони повинні бути. Бідність – це технічна проблема, яка потребує адекватного технічного рішення.

Нинішня політика України полягає в тому, що вона намагається адаптувати західні практики на "український чорнозем". На сьогоднішній день ми маємо доларизовану економіку з колосальним рівнем тіньового сектора, який перевищує 50% від офіційного рівня, якщо, звісно, брати реальні показники, а не урядові. Велика частина населення ніколи не стикалася з необхідністю самостійного декларування або сплати податків. І "все це" нинішній Нацбанк намагається "впихнути" у формат мало не швейцарської моделі банківської системи: повне підтвердження джерел коштів під час внесення в банк грошових сум від 150 тисяч гривень, ідентифікація клієнта за повним профілем. Уявляєте, як нинішню Україну з готівковими розрахунками, стихійними ринками, мільярдами доларів "під подушками" можна вштовхнути в швейцарський "контур"? Це все одно, що сову натягувати на глобус – антигуманно і неестетично. Саме штучністю нинішньої економічної політики, віддаленістю її від низових інтересів бізнесу і пояснюється повільне зростання української економіки.

Новини за темою

Відомий економіст Ернандо де Сото в своїх роботах з теорії появи і розвитку тіньових ринків фактично описав і сучасний стан економіки України. Правда, варто відзначити, що на відміну від латиноамериканських країн, в Україні такі процеси, як урбанізація та поява великих мегаполісів, не відіграють провідної ролі у формуванні тіні. Великі українські міста були сформовані ще за часів УРСР і забезпечені достатніми промисловими потужностями для працевлаштування населення. Втім, і у нас мірою деіндустріалізації реального сектора економіки вивільнилася значна кількість міської робочої сили, одна частина якої припала на трудову еміграцію, а інша була працевлаштована тіньовим сектором економіки. Основна проблема тіньового сектора в українських містах – нездатність місцевої влади надати бізнесу легальні можливості оренди комунальної землі та нерухомості, а також забезпечити вільне підключення до інженерних мереж. В результаті ми стаємо свідками появи численних "шанхаїв" і самозахоплень.

У той же час онтологічне замкнуте (хибне) коло тіньової економіки, описане де Сото, стосовно до України працює на всі сто: поява тіньового сектора послаблює легальний сегмент економіки, який неминуче скорочується. В результаті податковий прес на підприємства, що працюють по-білому, посилюється (державі треба ж якось компенсувати скорочення податкової бази). Внаслідок посилення фіскального тиску все нові і нові компанії або йдуть у тінь, або скеровують туди частину своїх господарських операцій. Що, в свою чергу, призводить до чергового збільшення тиску на легальний сектор економіки. І так доти, доки видавлювати вже нічого... Є ще одне порочне коло. Збільшення тиску на легальний бізнес приводить до того, що великі компанії намагаються за допомогою політичного лобізму домогтися певних преференцій. Як наслідок, вони починають функціонувати в тепличних умовах, отримуючи суттєву конкурентну перевагу порівняно з іншими підприємствами, у першу чергу малого і середнього бізнесу. Останні, щоб хоч якось утриматися на плаву, знову-таки змушені йти в тінь. Виграти конкурентну боротьбу з великим бізнесом у легальному сегменті вони вже не в силах. У підсумку отримуємо неефективну і неконкурентну економіку, яку розділяють між собою декілька монопольних ФПГ. Серед інших побічних ефектів: скорочення прямих іноземних інвестицій, падіння продуктивності праці. В Україні більше половини легального сектору займають або державні монополії, або приватні фінансово-промислові групи.

Новини за темою

Базові ознаки моделі тіньового ринку за Ернандо де Сото: якщо заплатиш всі офіційні податки і платежі, ти банкрут. Таким чином, перед нами майже точний зліпок сучасного стану української економіки.

Для уряду тут міститься дуже простий висновок: високі транзакційні витрати штовхають бізнес у тінь. Витягнути його назад, на світло, за допомогою репресій не вдасться.

Для детінізації економіки потрібно просто ці самі транзакційні витрати знизити до того рівня, який виплачується підприємцями за "дах" і можливість ведення бізнесу в тіньовому секторі. Тільки тоді їм стане вигідно вийти на світло. І вони вийдуть, бо перебування в тіні – це постійний психологічний дискомфорт і зниження соціальної значущості і самооцінки.

Є кілька завідомо неправильних сценаріїв адаптації нашої тіньової економіки до нових умов. Перший негативний сценарій – це жорстка боротьба з "тінню", завдяки якій наша економіка і вижила під час всіх останніх криз, починаючи з початку 90-х років минулого століття. Другий негативний сценарій – це вирішити, що ця модель оптимальна для нас і спробувати її законсервувати або навіть розвинути.

Насправді єдино правильним є серединний, "царський" шлях, тобто модель адаптації економічних практик, що сформувалися на мікрорівні, у живому підприємницькому середовищі, в масштабі всієї економіки, на рівні макроекономічного державного дирижизму. Зараз наша економіка – це "дике поле", де є весь джентльменський набір у вигляді "Брудного Гаррі", готового рейдернути чужий бізнес, продажного "шерифа" і мільйонів підприємницьких взаємозв'язків, які вже давно сформували глибоко структуровану, нейронну мережу нашої економіки. І держава багато років намагається "трепанувати" цю ієрархію економічних "нейронів", замість того, щоб захистити її від "шерифа", і від "Брудного Гаррі". Україні потрібно зробити приблизно те саме, що американці зробили на "дикому Заході" у XIX столітті.

Натомість український ключ намагаються вставити в швейцарський "замок", а він не хоче туди "входити".

Особливо яскраво цей процес можна проілюструвати на прикладі так званої валютної дерегуляції, яка повинна стартувати в Україні в лютому, у відповідності з прийнятим в попередньому році законом. Насправді ніякої системної дерегуляції ніхто не очікує. НБУ планує ввести режим надзвичайного стану на валютному ринку і зберегти всі наявні обмеження, залишивши обіцяні "плюшки" на потім, як у старому одеському анекдоті, коли дідусь, що вмирає, почув запах смаженої рибки з кухні і попросив онука принести йому шматочок, на що отримав відповідь: "бабуся сказала, що це на потім"…

Новини за темою

Українцям обіцяють вільний валютний режим для операцій у розмірі до 150 тисяч гривень, електронні ліцензії замість індивідуальних, вільне відкриття за кордоном валютних рахунків для юридичних осіб та всілякі "послаблення" для банків у вигляді інвестицій в зарубіжні цінні папери. Фізичні особи зможуть переказувати гроші за кордон без відкриття рахунку в розмірі до 150 тисяч гривень в рік.

Зате всі основні обмеження залишаються, наприклад, обов'язковий продаж частини валютної виручки або заборону на кредитування купівлі валюти.

Складається враження, що ні НБУ, ні банківській системі України не потрібні внутрішні ресурси, які скупчилися в тіньовому секторі і на руках населення. Кредитувати економіку банки все одно не збираються, чудово заробляючи на ОВДП, депозитних сертифікатах НБУ, валютних і розрахунково-касових операціях.

Україна випрошує кілька мільярдів доларів на рік у того ж МВФ, попутно розплачуючись із ним своїм економічним суверенітетом, при цьому сама сидить буквально на вершині купи грошей. І бізнес, і населення мають десятки мільярдів доларів оборотного капіталу, але двері, що ведуть у фінансову систему країни, перед ними закрито.

Жодна країна світу не дозволяла собі подібного марнотратства.

Нинішня система валютного регулювання використовується владою для створення "ручних" умов діяльності кількох ФПГ та утримання в "їжакових" рукавицях іншої частини економіки, у першу чергу населення та МСБ. Звичайна українська громадська організація, яка хоче перерахувати в міжнародну асоціацію кілька сотень доларів членських внесків, пройде в наших банків всі кола дантового пекла, в той час як топ-менеджери "Нафтогазу" спокійно перераховують мамам і дружинам мільйони доларів за кордон. Це і є клінічний діагноз, поставлений тій системі валютного регулювання, яка була зведена Нацбанком.

Точно так само система гривневої емісії працює не на монетарний суверенітет країни і стимулювання економіки, а на оподаткування всіх і вся у вигляді універсального податку на бідних під назвою "інфляція".

Всі великі економічні ривки в історії світової економіки відбувалися лише в тих країнах, які зуміли адаптувати офіційні законодавчі норми під економічні практики, що вже сформувалися в тіньовому секторі. Так виникали найбільш ефективні податкові, валютні та адміністративні системи. У нас є "під що" адаптувати. Залишилося лише знайти, хто здатний без зайвої балаканини це зробити.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>