banner banner banner

Україна проковтнула в 2003 році наживку Путіна, а тепер отримала і анексію Криму, і блокаду Азовського моря

Україна проковтнула в 2003 році наживку Путіна, а тепер отримала і анексію Криму, і блокаду Азовського моря
Фото з відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Поки на відомому київському заводі клепають плоскодонні катери, здатні зупинити ворога хіба що в степах України, росіяни практично захопили більшу частину акваторії Азовського моря. У більш зрілої частини населення нашої країни ці дії одразу воскресили старий радянський фільм "Пірати ХХ століття" і крилаті фрази з нього.

Отже, увертюра перша, або "- Стій, хто йде? - Хто, хто! Стеценко Ігор Михайлович! 59 року народження! Російський моряк! В гості до вас, готуйте частування, апетит у мене…"

Може, звичайно, все не так видовищно, але останніми місяцями російські бойові кораблі та прикордонні катери здійснили кілька десятків затримань суден, які курсували до портів Маріуполя і Бердянська, причому частина цих "гоп-стопів" прямувала в безпосередній близькості від нашої берегової лінії. Деякі судновласники втратили десятки тисяч доларів у результаті цієї "гостинності", але сама сума тут не грає ключового значення: ніхто не хоче бути в ролі чергового "терпіли", коли його судно та екіпаж опиняться в руках у росіян за звинуваченням у перевезенні боєприпасів у тушках камбал. Саме тому останнім часом при згадуванні про Азовське море в судновласників починаються мімічні зморшки, причому страшніші, ніж під час курсування Аденською затокою. Пікантності ситуації додає той факт, що всі ці торгові судна вже пройшли (або пройдуть) Керченською протокою, тобто скористаються незаконною лоцманівською службою, яку росіяни "віджали" в Керчі, і, отже, у будь-якому випадку підлягають перевірці всіма уповноваженими структурами РФ.

Новини за темою

Таким чином, затримання суден у самій акваторії Азовського моря — це як акт неприхованої агресії. Самі росіяни намагаються це пояснити необхідністю боротьби з "тероризмом". З їхніх слів, український москітний флот, що складається із закамуфльованих під торгові та риболовецькі судна, тільки й чекає, як би "атакувати" узбережжя Криму, попутно форсувавши свою ж Арбатську стрілку. Такі пояснення очевидно що неправдоподібні навіть для внутрішнього російського користувача, але це не зупиняє Москву від нарощування в Азовському морі потужного військово-морського кулака, який вже сьогодні складається з 16 бойових кораблів, у тому числі малих ракетних кораблів "Град Свіяжск" і "Великий Устюг" проекту 21631 (шифр "Буян-М"). У червні ці бойові одиниці Каспійської флотилії, які раніше "пуляли" ракетами "Калібр" по Сирії, було помічено на річці Дон у районі Ростова-на-Дону, і прямували вони туди не для того, щоб віддати салют втікачеві-президентові України, а з метою виходу до акваторії Азовського моря. До речі, це абсолютно нові судна, відповідно головний і третій у серії, побудовані на "Зеленодільському заводі імені О. М. Горького" у 2014 році. У зв'язку з цим диспозиція бойового флоту росіян є доволі дивною: у Чорному морі, де РФ протистоїть потужному натівському угрупованню, включаючи боєздатний турецький флот, є тільки один новий корабель цієї серії "Вишній Волочок", введений в експлуатацію в 2018 році. Крім того, на Каспії, де росіяни використовують флот для ракетних ударів "нишком" по Сирії, є лише один ракетний корабель цієї серії - МРК "Углич". Ось і маємо, що росіяни спрямували в закрите і повністю вільне від чужих бойових кораблів Азовське море основну ударну групу з двох новітніх ракетних одиниць, причому в ракетах "Калібр" очевидно нема потреби для затримання торговельних суден, завантажених металом, рудою, зерном або соняшниковою олією. І це при тому, що ще в травні цього року до Керчі прибули з Каспію три артилерійські катери: два бронекатери АК-201 і АК-248 проекту 1204 (шифр "Джміль") і один катер АК-326 проекту 1400М (шифр "Гриф").

Звичайно, можна було б усе пояснити в стилі деяких наших політиків, мовляв, "атака на Маріуполь близька як ніколи", але в цьому випадку це буде чистої води безглузда пропаганда. Навряд чи росіяни настільки перейнялися бойовою спадщиною другої світової, що морські десанти спробують повторити для захоплення морських укріплень.   

Отже, нас чекає увертюра друга, або "Отже, ви знайшли мій схрон. Я мав би здогадатися з того, як упевнено ви йшли фарватером!"

Новини за темою

Азово-керченська "багатоходівка" Путіна розпочалася чотирнадцять років тому, в далекому 2003 році, коли РФ вирішила "насипати" в бік нашої коси Тузла в Керченській протоці та була частиною плану Москви щодо анексії Криму. Фінальна частина плану, як відомо, полягала в захопленні Кримського півострова і Керченської протоки, у результаті чого Азовське море фактично перетворюється на "внутрішню калюжу" РФ. Свідомо чи ні, але Україна зіграла в цю партію, де у Росії був п'ятий туз у рукаві й кілька мічених карт. Сьогодні ми пожинаємо плоди своєї недалекоглядності і короткозорого погляду в майбутнє. Ситуацію ускладнив і запуск у цьому році Керченського мосту. Враховуючи специфіку надзвичайно складного проходження морських суден з Чорного в Азовське море, поява там мосту з величезною кількістю опор ризикує зробити навігацію в протоці практично неможливою. І йдеться не про тоннаж суден. І навіть, не про швидкість проходження їх, адже, враховуючи складність навігації у новій "мостовій" реальності, черга суден на отримання лоцманської підтримки та дозволу на вхід у протоку може бути більшою, ніж у мавзолей в радянські часи. Крім того, не варто списувати з рахунків старий добрий "закон Мерфі": якщо щось може трапитися, то воно рано чи пізно станеться". Щодо нашої теми: якщо вантажне судно може врізатися в опору моста, то воно рано чи пізно "навернеться". І тоді реакцію російської влади, яка витратила на це творіння понад 4 млрд дол., не важко передбачити: навігація великих і середніх вантажних суден у протоці буде або заборонена, або настільки формалізована, що виконати поставлені вимоги буде так само складно, як колись виробникам українського сиру вимоги Росспоживнагляду. Для України це буде означати повну або майже повну блокаду її азовських портів (маріупольського та бердянського), які ризикують при такому розкладі перетворитися в парк іржавих кранів і порожніх пірсів.

"У суд, терміново в суд, краще в міжнародний" - саме це може спасти на думку деяким нашим громадянам. І дійсно, в Гамбурзі діє Міжнародний трибунал з морського права, який уповноважений вирішувати міжнародні спори відповідно до норм спеціальної Конвенції ООН. Наразі в структурі суду діють палати, які теоретично могли б взятися за розгляд позову "Україна проти РФ" у частині обмеження навігації в Азовському морі та Керченській протоці. І ось тут ми підходимо до найцікавішого. Згадку про тузлівський конфлікт пам'ятаєте? Будівництво російської дамби в 2003-му було призупинено лише за 100 м від українського водного кордону. Натомість Київ пішов на підписання з Москвою міждержавної угоди, згідно з якою Азовське море і Керченська протока — це внутрішні води Росії та України. Ніхто тоді в Україні так і не зрозумів фінт вухами Путіна і причину його любові до крихітної Тузлінської коси. Самі росіяни тоді пояснювали необхідність підписання угоди так: мовляв, не хочемо, щоб натівські кораблі борознили простори Азовського моря, а турецькі рибалки виловлювали на Азов’ї камбалу і бичків. На жаль, тодішній президент Леонід Кучма так і не зрозумів (або зробив вигляд, що не зрозумів) всіх прихованих ризиків і довгострокових негативних наслідків для України, які приніс згаданий вище договір.

У зв'язку з цим отримуємо третю увертюру, або "- Зараз судно піде на дно, і пірати нас побачать. Що будемо робити? - "Що! Купатися в солярці! Он її скільки витекло!"

На цей момент Україна фактично втратила можливість оскаржувати порушення навігації в міжнародному морському трибуналі: води Керченської протоки і Азовського моря визнано і Україною, і Росією внутрішніми водами двох країн, і міжнародне морське право на цей вид спорів не поширюється.

Новини за темою

Таким чином, розпочавши в 2003 році тузлівську авантюру, Путін вже тоді припускав, що, можливо, настане час для захоплення Криму, і міжнародний статус Керченської протоки йому ні до чого. А ось чому Україна проковтнула цю приманку, питання з розряду риторичних. Починаючи з 2003 року, ми потрапили в керченський цугцванг, коли кожна наша дія лише погіршувала стратегічне положення України. Ну, а тепер з цугцвангу перейшли до пату, коли будь-які ініціативи щодо блокування активності РФ приведуть лише до повної блокади наших азовських портів.

Найцікавіше, що наші чиновники чомусь так і не використали свою "увертюру", або "… Але чомусь же тебе в школі вчили?!" Україна має повний карт-бланш на застосування санкцій та подання судових позовів щодо державного підприємства РФ ДП "Лоцман-Крим", яке незаконно користується матеріальною базою та правами на проходження суден Керченською протокою (включаючи отримання лоцманських зборів з іноземних суден) українського державного підприємства "Дельта-лоцман" (здійснювало аналогічну діяльність до березня 2014 року). В даному випадку Україна може не тільки заблокувати діяльність цього гібридного "двійника" нашої законної лоцманської служби, але й вимагати накласти арешт на його валютні рахунки. А також пред'являти позови до судноплавних компаній, які стануть оплачувати незаконні лоцманські послуги. Але в такому випадку постраждає бізнес відомого українського олігарха, що експортує метал з азовських портів. Хоча, як показує історія, Єгипет свого часу заблокував на міжнародному рівні навігацію по окупованому Ізраїлем Суецькому каналу. Може, тому, що в цій арабській країні не було олігархів-металургів…

У 2014 році для захисту інтересів однієї ФПГ Україна "проковтнула" і надання РФ лоцманських послуг у Керченській протоці, і початок будівництва мосту до Криму, обмежившись лише обіцянкою одного міністра в стилі "бравого солдата Швейка" використовувати збудований росіянами мостовий перехід для "прориву" на Кубань. І ось тут нас чекає фінальна увертюра "Я не люблю жартів, майстре".

Загалом, як зазвичай це буває, коли переважають приватні інтереси при виборі між ганьбою і блокадою, наші чиновники під тиском з боку великого бізнесу вибрали ганьбу і в результаті одержали і ганьбу, і блокаду.   

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>