banner banner banner banner

Україна хоче будувати космодром в Австралії. Ви це серйозно?

Космічну галузь в Україні завжди сприймали як дійну корову, але ніколи не розглядали як галузь перспективного, стратегічного розвитку. Йшлося лише про вироблення старого наукового і технічного потенціалу практично «в нуль». Зараз наш космос й авіація ще тримаються на «останніх із могікан», багато з яких вже не витримують морально і фізично та йдуть або на спочинок, або до інших країн – того ж Азербайджану, Китаю, Саудівської Аравії

Україна хоче будувати космодром в Австралії. Ви це серйозно?
Фото з відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Космічну галузь в Україні завжди сприймали як дійну корову, але ніколи не розглядали як галузь перспективного, стратегічного розвитку. Йшлося лише про вироблення старого наукового і технічного потенціалу практично «в нуль». Зараз наш космос й авіація ще тримаються на «останніх із могікан», багато з яких вже не витримують морально і фізично та йдуть або на спочинок, або до інших країн – того ж Азербайджану, Китаю, Саудівської Аравії

«А чи не замахнутися нам на Вільяма, розумієте, нашого Шекспіра?». Приблизно в такому ключі, мабуть, міркували українські чиновники з космічної галузі, пропонуючи Австралії побудувати в безлюдній західній частині континенту космодром. Звісно, більш екзотичним було «Космозоо», але, судячи з усього, вирішили не зв'язуватися з австралійським товариством охорони космічних тварин.

Варто зазначити, що нині в коридорах українського космічного агентства вже висять «скальпи» кількох космодромів: наприклад, збанкрутілий проект «Морський старт», бразильський космодром «Алкантара», з якого так і не злетіли нові українські ракети-носії «Циклон-4», і космодром у Канаді, який чи то почали, чи то почнуть будувати найближчим часом.

«Це пропозиція є дуже реалістичною. Україна може почати [запускати ракети] хоч завтра вранці, якщо у нас буде майданчик ... Ми пропонуємо наших людей і наш досвід, якщо Австралія має землю для використання», – саме так, за даними австралійської преси, висловився посол України в цій далекій країні Микола Кулинич, одним махом «опустивши» співрозмовників до рівня деревного кенгуру. На кшталт «у нас ракети, у вас земля, відчиняйте ворота».

Новини за темою

Судячи з публікацій у The West Australian, австралійці дуже серйозно поставилися до цієї пропозиції. Дається взнаки вікова англосаксонська дбайливість: а раптом дійсно збудують, а ми відмовилися. Такі пропозиції не щодня надходять. Точніше, вперше за всю історію. Адже скільки в британській співдружності перебували, а подібної пропозиції так і не дочекалися. Що поробиш, важке ехо колоніалізму. А тут неждано-негадано повідомлення з далекої країни, про яку багато хто з австралійців знали лише за виграшем на Євробаченні.

Під майбутній проект на зеленому континенті вирішили виділити землі біля авіабази Curtin поруч з Дербі. Для будівництва об'єкта потрібна територія площею 5-7 тис. кв. км (ну, це щоб ракету випадково аборигени не збили томагавком). Фактор пустельних місць спрощує процедуру громадського обговорення з місцевими «Данді» і крокодилами.

Скільки коштуватиме сам проект, якою є участь кожної зі сторін, де шукати джерела фінансування, поки не повідомляється. Автори ідеї скромно, можна сказати навіть сором'язливо, попросили лише 500 тис. дол. на проектні роботи. Скажімо так, для початку. Сама розробка ТЕО триватиме приблизно два роки, тобто її має бути закінчено саме до 2020 року, коли в Україні відвирують вибори, до влади, можливо, прийдуть зовсім інші чиновники, і країна, ймовірно, переживе якусь подобу дефолту.

Варто припустити, що ті нові чиновники вважатимуть космодром в Австралії занадто екзотичним проектом. Ну, або попросять ще 500 тисяч на нове техніко-економічне обґрунтування.

Якщо розглядати питання з огляду на «голу» матчастину, то в ньому дійсно є раціональне зерно, адже північний захід Австралії, виходячи з його позиції щодо екваторіальній частині земної кулі, ідеально підходить для космічних запусків: сила обертання землі надає ракеті додаткового прискорення, і на її виведення у відкритий космос потрібно значно менше палива, а значить, можна взяти «на борт» більше корисного комерційного вантажу.

Схожий проект планується запустити і в Новій Шотландії на сході Канади. Місцеві компанії готові вкласти 148 млн дол. у будівництво космодрому, з якого злітатимуть українські ракети-носії. Канадці хочуть здійснювати до восьми запусків на рік.

Схоже, протягом найближчих кількох років нашу космічну галузь буде завантажено якщо не пусками ракет, так розробленням всіляких проектів. Збувається указ Олександра Турчинова, який заявив, що Державне космічне агентство має стати «потужною проектною установою». Ну, тою самою, де газована вода «тільки для працівників інституту».

По правді кажучи, космос і авіація – це саме ті галузі-хедлайнери, які викликали у нас почуття постійної гордості за країну. Інша справа, що протягом останніх років всі ці складні технічні кластери економіки отримали, мабуть, найбільш потужний демотиваційний удар під дих. Так, ми ще так-сяк ремонтуємо літак-гігант «Мрію», яка піднялася в небо ще в 1988 році, а в 1994-му з неї навіть було тимчасово знято двигуни та обладнання. Але нині ми вже не продаємо готові літаки, а заробляємо лише на вантажних перевезеннях і продажу готової документації, включаючи права інтелектуальної власності та права на виробництво, як це сталося з будівництвом заводу з випуску Ан−132 в Саудівській Аравії. Більша частина кращих фахівців роз'їхалася по містах і селах глобального світу.

Дійшло до того, що в деяких стратегічних програмах розвитку країни місце космічної та авіаційної галузей вже щільно зайнято олійними та технічними агрокультурами. А з іншого боку, страшно зазирнути правді в очі. Це на популістських ефірах можна розповідати, що ми космічна держава і можемо випускати десятки літаків і ракет на рік. Але проста істина дещо інша. Україна вже над силу виконує чинні контракти, для реалізації яких банально бракує штатних працівників, починаючи від токарів і закінчуючи інженерами.

Що стосується нових проектів, то для того щоб розглядати їх серйозно, їх спершу має бути освячено на вищому державному рівні - хоча б під час візиту перших осіб країни до Канади чи Австралії. Ну а поки основний майданчик для комунікацій наших міністрів із зовнішніми партнерами – це твіттер. Ось тільки на твіти нашого прем'єра Ілон Маск чомусь не відповідає…

У 2004 році Україна вже намагалася взяти участь у проекті бразильського космодрому «Алкантара» і запропонувала свої ракети-носії «Циклон-4», які ще треба було модернізувати з «Циклону-3». Але тоді все починалося масштабно, з візиту президента Леоніда Кучми до Бразилії та підписання міжурядових угод. За 12 років участі в проекті наша країна витратила 4 млрд грн, які було спрямовано серед іншого й на обслуговування кредитів, залучених під державні гарантії. Сума позик склала 260 млн дол. Як наслідок, Бразилія офіційно відмовилася від української ракети, а в Україні за фактом використання бюджетних коштів було відкрито кримінальні справи. Крах проекту тоді пояснили підступами Москви, але, вочевидь, причини були значно глибшими.

Що стосується співпраці з РФ, то її через війну практично припинено, в результаті чого «зависли» такі проекти, як «Зеніт» (запуск з Байконура та морської платформи Odyssey – «Морський старт») і «Дніпро» (переробка під комерційні запуски знятих з бойових чергувань балістичних ракет SS-18).

Новини за темою

До речі, про «Морський старт». Це був дійсно унікальний проект, єдиний у своєму роді, який передбачав запуск ракет з плавної платформи в Тихому океані. У результаті досить темної історії з банкрутством проект опинився в руках у росіян, і нині вони планують і надалі використовувати саме українські ракети. Для обходу санкцій Україна зможе окремо від росіян постачати ракети до США, де до них монтуватимуть російські двигуни, і вже звідти готова ракета надійде на морську платформу. Те ж саме планують здійснити із запусками з Байконура: постачання двигунів і ракети з двох країн окремо і складання на підприємстві в Казахстані. Очевидно, що перспектив у подібній кооперації, коли «партнери» практично не спілкуються один з одним, небагато. Однак те, що наша країна втратила можливість викупити збанкрутілий «Морський старт» (а для цього потрібно було всього кілька сот мільйонів доларів), говорить про те, що космічну галузь в Україні завжди сприймали як дійну корову, але ніколи не розглядали як галузь перспективного, стратегічного розвитку. Йшлося лише про вироблення старого наукового і технічного потенціалу практично «в нуль». Можна сказати, що наш космос й авіація ще тримаються на «останніх із могікан», багато з яких вже не витримують морально і фізично та йдуть або на спочинок, або до інших країн – того ж Азербайджану, Китаю, Саудівської Аравії .

112.ua

В 2014-2017 рр. Україна здійснила 20 запусків ракет-носіїв, і це рівно стільки, скільки їх було в період 2010-2013 рр., хоча й значно менше, ніж з 2005 по 2010 рр. (32 запуски). Проте галузь продовжує працювати, хоча і з істотними відмінностями: протягом минулих років більша частина пусків була пов'язана із суто українськими ракетними брендами ("Зеніт", "Дніпро", "Циклон").

112.ua

У 2017 році на українську ракету ("Зеніт") припав всього один запуск із п'яти. Три пуски пов'язані з проектом «Вега» і один - з «Антаресом». Проект «Вега» - це дітище Європейського космічного агентства. Україна робить для ракети маршовий двигун четвертої сходинки. Що стосується «Антареса», то її розробляє корпорація Orbital Science Corporation (США), а наша країна бере участь у створенні конструкції першого ступеня. Тобто це проекти, де українські ракетобудівники виступають у ролі підрядників. Одних із багатьох. По суті, це програма плавної амортизації космічного комплексу України з боку західних партнерів. В умовах санкцій проти РФ нашим космічним підприємствам потрібно надати якісь альтернативи, адже в іншому випадку вітчизняні фахівці та технології можуть опинитися в найбільш непередбачуваних країнах. На західних підрядах галузь «вмиратиме» у природний спосіб.

Той комплекс, який у нас ще зберігся, можуть витягнути лише українські літаки та українські ракети, які можуть злітати звідки завгодно, хоч з Австралії.

Якщо брати літакобудування, то запуск національного лоукостера, орієнтованого на лізинг літаків вітчизняного виробництва середньої дальності, міг би стати початком відродження українського авіабудування. Що стосується космічної галузі, то ринок комерційних запусків зараз є надзвичайно конкурентним. Як продемонстрував той же Ілон Маск, приватні ракетобудівники є більш ефективними, ніж державні, і їм не потрібно шукати "півляма" на проведення ТЕО. Саме приватний сектор та оборонне замовлення – це ті два важелі, які можуть дати імпульс подальшому розвитку ракетобудування в Україні. У першому випадку необхідно створити ефективні механізми приватно-державного партнерства, у другому – навчитися говорити "ні" західним кураторам, які забороняють Україні розробляти бойові ракети середньої дальності. Як заявив нещодавно Володимир Горбулін, розум, честь і совість нашого ракетобудування, «Україна має моральне право ставити перед західними союзниками питання про перегляд нинішніх обмежень щодо дальності для стратегічних ракет середньої дальності в інтересах власної обороноздатності».

Новини за темою

Але це станеться не раніше формування у нас в країні справжньої касти менеджерів-службовців, які насамперед думатимуть про ефективність, а не ефектність своїх рішень. Сьогодні таким фахівцем можна вважати хіба що того ж Горбуліна.

Поки ж наші міністри все більше нагадують героя Федю з його знаменитим: «Ну, давай, бухти мені, як космічні кораблі борознять… Великий театр. А я посплю».

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>