Україна азартна: Як дати раду цій галузі з користю для країни

Коли деякі експерти говорять про те, що в країні має бути лише один національний оператор лотерей, вони лукавлять. Запам'ятайте – вони намагаються нав'язати вам теорію всесильного мінфіну, який в інтересах держави наведе порядок на ринку. Але про який порядок на ринку може бути мова, якщо профільні міністри не можуть розібратися зі своїми податковими платіжними вимогами і з кожного приводу волають, але тільки не в пустелі, а в фейсбуці. Більше віриться в те, що деякі пов'язані з владою "рішали" хочуть банально заробити

Україна азартна: Як дати раду цій галузі з користю для країни
Фото з відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Коли деякі експерти говорять про те, що в країні має бути лише один національний оператор лотерей, вони лукавлять. Запам'ятайте – вони намагаються нав'язати вам теорію всесильного мінфіну, який в інтересах держави наведе порядок на ринку. Але про який порядок на ринку може бути мова, якщо профільні міністри не можуть розібратися зі своїми податковими платіжними вимогами і з кожного приводу волають, але тільки не в пустелі, а в фейсбуці. Більше віриться в те, що деякі пов'язані з владою "рішали" хочуть банально заробити

Будь-який азартний бізнес, включаючи казино, лотереї, ігрові зали, – це не просто прибутковий вид підприємницької діяльності, але ще три-чотири кілотонни цінного "налу". Цей вид бізнесу, як жоден інший, є маркером цивілізованості країни в плані економічного розвитку. За аналогією таким же маркером, але тільки в контексті моралі, є ставлення суспільства, наприклад, до бродячих тварин. Хоча один знайомий бізнесмен із Європи говорив, що судить про країну за кількістю і станом громадських туалетів у центрі столиці. Це маркер замінює йому необхідність читання численних аналітичних талмудів. Як ви вже здогадалися, від інвестування в Україну він чомусь відмовився. Так, центр Києва у цьому плані рятують лише відхожі місця відомого американського фастфуду – без них наше життя було б набагато непередбачуванішим щодо наслідків...

Що стосується лотерей, то цей фільтр працює як своєрідний тест: він показує, на що хвора економіка – на корупцію чи бюджетну ефективність. У першому випадку система лотерей використовується для банального відмивання грошей і корумпування політиків і тіньових бізнесменів (легальний дохід їм потрібен для заповнення усіляких декларацій і походів до банку, а також для придбання дорогого майна). У другому лотереї є досить вагомим інструментом для поповнення державної скарбниці. Завдяки цим надходженням можна реалізовувати соціальні проекти, на які за іншого розкладу просто не знайшлося б необхідних ресурсів.

Було б непогано запровадити таку адресність і у нас. Наприклад, створити спеціальний фонд для акумулювання доходів від національної лотереї та виплачувати з нього гранти талановитій молоді на наукові та інноваційні розробки. В такому випадку порок одних (а любов до гри – це все-таки вада) послужив би талантам і розвитку креативних здібностей інших.

Поки ж в Україні різноманітні лотереї та спортивні ставки використовуються для всього чого завгодно, але лише не для наповнення бюджету. У цьому плані ми перевірку лотерейним маркером поки не пройшли.

Ось і з'являються у нас політики, які, як герой відомого фільму "Діамантова рука", малюючи дивовижну цифру в своїх деклараціях, можуть не вагаючись заявити: "А на належну мені премію я, за порадою друзів, вирішив придбати автомобіль "Москвич". Нова модель!". Щоправда, замість "Москвича" вони все ж більше поважають продукцію німецького автопрому. Ну а так підходи приблизно ті самі. "Що було, те й буде; і що робилося, те й буде робитися, і немає нічого нового під сонцем". Сказано ніби про сучасну Україну.

А потім ці політики, які ратують за корів і народ, на "блакитному оці" розповідають нам про те, що потрібно ставити на "Шахтар" і всі будемо вигравати. У будь-якій європейській країні після таких заяв уже перевірили би всі приховані взаємозв'язки між політиком, що таке бовкнув, і президентом футбольного клубу (і його бізнесом). У нас же посотрясали повітря та й по всьому.

Саме з цієї причини будь-які спроби реформувати систему лотерей в країні завершуються тотальною недовірою з боку суспільства. Люди вже звикли, що спроби держави навести порядок у видачі ліцензій обертається тим, що порядок наводиться лише в кишенях профільних міністрів. Звідси і конспірологічні версії щодо того, що ініціатива держави удосконалити порядок функціонування національної лотереї, а тим більше запровадити державну монополію на неї, викликана не турботою про дохідну частину державного бюджету, а спробою накопичити необхідний "нал" до майбутніх виборів. Лотереї для цього справді підходять щонайкраще. Недарма деяких американських президентів звинувачували в тому, що вони формували свої передвиборчі фонди за рахунок чорної готівки казино (хоча відтоді вже минуло понад півстоліття).

Україна в плані функціонування азартного бізнесу – це Америка двадцятих-тридцятих років минулого століття, з тією лише відмінністю, що у них сухий закон порушували бутлегери, а у нас напівлегальні казино і вічно збиткові лотереї. Хоча потенційно ці напрями бізнесу за вмілого регулювання повинні заробляти десятки мільярдів гривень і мільярди ж платити до бюджету у вигляді податків і зборів.

Наразі ринок лотерей в Україні розділений між трьома основними гравцями.

Це "Патріот", створений на базі ДОСААФ. Лотереї: "Козирна масть", "Чесна Гра", "Азарт", "Фарт". Номінальним бенефіціаром компанії є кіпрський нерезидент, а хто реальний – тут версії різняться. Називається колишній топ "Ощаду" Олександр Морозов.

Другим оператором є "М. С. Л.", заснований на базі "Молодьспортлото". Лотереї: "Лото-Забава", "Експрес-лото", "Спортпрогноз", "ХТО ТАМ". Контролюється оператор кіпрським нерезидентом і гуру лотерейного бізнесу Георгієм Ложенком.

Третій оператор і лідер галузі - "УНЛ". Її лотереї: "Супер Лото", "Кено", "Лото Трійка", "Фаворит-Спорт". Власником компанії є Роман Зеньо, хоча у журналістів виникли підозри, що він лише номінальний власник, а реальні бенефіціари, які стоять за ним, мають якийсь стосунок до провладних фракцій.

Навіть побіжний аналіз ринку дозволяє нам зрозуміти, що: 1) бюджет не отримує тих доходів від функціонування лотерей, які міг би (на поточний рік у дохідній частині записано рядок у 1,9 млрд грн податків від продажу ліцензій на випуск лотерей). Це приблизно в п'ять разів більше, ніж оператори платили до бюджету в докризовий 2013-й рік. З іншого боку, є оціночні дані, які показують, що лотереї можуть приносити в бюджет 5-6 млрд грн. Основна битва титанів розгорнулася, як і очікувалося, довкола ліцензійних умов. І тут є кілька підкилимних каналів упливу. Старожили ринку намагаються за допомогою Антимонопольного комітету довести, що ці умови не цілком адекватні, мовляв, дайте спочатку "розігріти" ринок, а вже потім збирайте податки. Роль АМКУ в цій історії не зовсім зрозуміла, бо ринок лотерей та антимонопольна політика – це якийсь "херасков": тут немає товарів і цін на них, крім того, якщо взяти модель ринку, за якої пріоритет віддається одному державному оператору, то роль АМКУ і поготів зводиться до примарного "ефекту метелика".

За умов, коли кожна стаття в ЗМІ видається проплаченою заказухою, дозвольте висловити свою суб'єктивну думку. Тим більше, що це думка людини, котра ніколи не грала в лотерею, хіба що в молодості, ставлячи на "авто".

Нині парадигма майбутнього лотерей в Україні буде зводитися до банального – хто буде контролювати процес. Для влади це можливість взяти під контроль ще одне джерело вічного кеш-флоу. Для ринкових учасників – чергова можливість звернутися до АМКУ або стурбованої громадськості щодо регулятивного засилля держави. Для нас як реципієнтів ефективного бюджетного процесу це питання цікаве лише тим, як воно позначиться на нашому майбутньому розвитку.

Коли деякі експерти говорять про те, що в країні має бути лише один національний оператор лотерей, вони лукавлять. Запам'ятайте – вони намагаються нав'язати вам теорію всесильного мінфіну, який в інтересах держави наведе лад на ринку. Але про який лад на ринку може ітися, якщо профільні міністри не можуть розібратися зі своїми податковими платіжними вимогами і з кожного приводу волають, але тільки не в пустелі, а в фейсбуці. Але також не мають рації ті, хто намагається нав'язати нам помилковий дискурс щодо того, що ринковими учасникам потрібно дати якийсь пільговий період для обростання жирком.

Запам'ятайте – вашою свідомістю маніпулюють. Єдине, що сьогодні потрібно Україні, – це перехід на американську модель регіональних лотерей, коли кожен регіон у контексті програми децентралізації зможе ліцензувати свою регіональну лотерею. Доходи від якої надходитимуть саме до місцевих бюджетів з метою розвитку регіональних соціальних програм, в тому числі тих, що спрямовані на розвиток наукових і інноваційних напрямів розвитку. Надалі ці місцеві програми лотерей можуть розвинутися в транснаціональні проекти, але не пізніше і не раніше, ніж дозріють для цього економічні передумови розвитку цього специфічного ринку. Будь-які спроби централізувати цей процес напередодні виборів будуть наражатися на об'єктивне суспільне несприйняття. В ідеалі кожна область повинна отримати право на випуск своїх лотерей, як це сталося свого часу в Штатах для поповнення місцевих бюджетів. Доходи від місцевих лотерей повинні акумулюватися саме в місцевих бюджетах.

Регіональний розвиток лотерей може дати справжній ринковий імпульс цьому сегментові ринку. І тоді "рішали", які звикли, що всі їхні забаганки задовольняються по одному київському дзвінку, назавжди залишаться в минулому.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів