У Вірменії переміг народ, а в Росії Путін знову президент

У Вірменії - перемога народу, в Росії - сильний страх перед власним народом. У Вірменії - здорові, творчі слова, які говорить вся країна від прем'єра Пашиняна до жителів найвіддаленіших гірських сіл, в Росії - пишномовна нісенітниця про якісь скріпи, якусь культурну самобутність, про фортецю в облозі, про ракети, що літають зі швидкістю у три махи, а насправді - страх, страх і ще раз страх

У Вірменії переміг народ, а в Росії Путін знову президент
Фото з відкритих джерел

Андрій Зубов

російський історик

У Вірменії - перемога народу, в Росії - сильний страх перед власним народом. У Вірменії - здорові, творчі слова, які говорить вся країна від прем'єра Пашиняна до жителів найвіддаленіших гірських сіл, в Росії - пишномовна нісенітниця про якісь скріпи, якусь культурну самобутність, про фортецю в облозі, про ракети, що літають зі швидкістю у три махи, а насправді - страх, страх і ще раз страх

Оригінал на сторінці Андрія Зубова Facebook

Микола Пашинян обраний прем'єр-міністром Вірменії. Обраний з другої спроби, отримавши 59 голосів депутатів при 42 проти (у парламенті Вірменії 105 місць). Тепер у парламентській державі, якою є Вірменія, він - головний носій виконавчої влади. Правляча Республіканська партія оголосила про свій відхід в опозицію. Все пройшло дуже пристойно і конституційно.

Так завершилася Великодня революція Вірменії. Мирно, без крові, без ненависті до поваленої влади. Не було ні розбитих вітрин, ні розкрадених магазинів і ресторанів. Навпаки, на вулицях для всіх смажили шашлики, роздавали пироги. Всюди грали оркестри. Люди співали і танцювали. Відповіддю на кривавий геноцид 1915 року була мирна і переможна революція без єдиної краплі крові через 103 роки. Символом цієї революції стали солдати, які йдуть попереду колон демонстрантів під руку зі священиком, та ще, мабуть, дівчина, яка красить губи, дивлячись в щит спецназівця.

Були дні, коли я думав: ось зараз почнуть стріляти снайпери в натовп, як у 2008 році, або ось зараз обдурять Саргсян і його однопартійці. Але снайперів не було і "республіканці" виявилися розсудливими людьми, не стали випробовувати долю перед безбережними морями демонстрантів.

Тепер належить прийняти новий закон про вибори і провести парламентські вибори, провести деполітизацію школи, звільнити країну від імпортерів-монополістів, ліквідувати "бюрократичну ренту" - корупцію держапарату, від якої стогне вся країна. "Мені потрібно лише 45 хвилин, щоб цукор і банани в країну ввозили на конкурентній основі", - каже Пашинян. "Перемога над корупцією - це не розгін чиновників, а нові форми контролю. Кадрової чистки не буде, але корупції теж не буде. Всі талановиті управлінці залишаться працювати", - каже прем'єр-міністр.

Новини за темою

Широко будуть залучатися до діяльності державного апарату вірмени з діаспори. Тисячі з них вже приїхали з усього світу в Єреван, щоб підтримати Революцію, - співаки, бізнесмени, музиканти, навіть фотомоделі. Без їх моральної підтримки результат міг би бути іншим. Але відчуваючи погляди мільйонів вірменських очей, биття мільйонів вірменських сердець по всьому світу, царьок Саргсян не зважився ні на боротьбу, ні на обман. І тепер він, якщо й не герой, то, принаймні, шанована у Вірменії людина, а не мерзота, як, наприклад, для українців - Янукович.

Вже другий раз на просторах тієї частини колишнього СРСР, яку більшовики удобрювали кров'ю її громадян з 1920-х років, перемогла мирна революція. Першою була Революція троянд у Грузії. Дві країни Південного Кавказу, жорстоко завойовані за наказом Леніна Кіровим і Орджонікідзе в 1920-1921 рр., змогли мирно звільнитися від нав'язаного їм більшовизму. Тепер вони, не розриваючи зв'язків із Росією, дивляться в бік Євросоюзу і НАТО. І це - погляд у правильному напрямку.

Скільки ганебно смішною була вчорашня інавгурація президента Путіна з казенною чиновницькою радістю і страхом власного народу. У 2012 році народ прогнали з вулиць, по яким слідував президентський кортеж, на цей раз всі пересування обмежилися простором Кремля, а поза - заарештовували сотні учасників демонстрацій, які виступили під гаслом "Путін нас не цар".

У Вірменії - перемога народу, в Росії - лютий страх перед власним народом. У Вірменії - здорові, творчі слова, які говорить вся країна від прем'єра Пашиняна до жителів найвіддаленіших гірських сіл, в Росії - пишномовна просто нісенітниця про якісь скріпи, якусь культурну самобутність, про обложену фортецю, про ракети, що літають зі швидкістю у три махи, а насправді - страх, страх і ще раз страх. Страх, що росгвардійці відмовляться вбивати співгромадян, а багатомільйонні колони демонстрантів, як у 1990-1991, пройдуть по вулицях Москви і Петербурга з тими ж гаслами, що і у вірмен в Єревані - "досить брехати і красти!", "влада належить народу!", "пішли геть, злодії і властолюбці!".

Там, у Вірменії, це сталося раптом, ніхто не чекав, і у нас відбудеться раптом, як і сталося тоді, в останній рік - півтора СРСР, як мало не сталося у грудні 2011.

Нам Вірменія дала урок, що протест повинен бути мирним і може бути хоч і мирним, але владним. Цим шляхом уже пішли наші орлята п'ятого травня.

А їм, які дивляться з-за стіни, Вірменія показала, як треба йти, щоб зберегти залишки честі і гідності людей, для яких кров співгромадян свята кров, яку проливати - найтяжчий злочин.

Всім нам, у Росії, дано урок.

Андрій Зубов

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

 

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...