У пошуках української національної ідеї

У пошуках української національної ідеї
Фото з відкритих джерел

Катерина Одарченко

Політичний консультант

Чи є в України національна ідея або ідея національного єднання? На мою думку, ця тема зараз дуже актуальна і в цілому цілком практична. Що ж це таке? Яка структура національної ідеї і шлях до неї? Національну ідею не можна сприймати як певну символічну систему. Це – складна система, що включає, крім образно-символічного, ще декларативно-ідеологічний, науково-теоретичний і діяльнісний рівні. Декларативно-ідеологічний виражається через Суспільний договір (Хартію). Науково-теоретичний через твори визнаних учених і класиків літератури, діяльнісний – через конкретні стереотипи поведінки та шаблони діяльності лідерів думки, перших осіб. Важливі коментарі цих осіб щодо відповідності їхньої поведінки національній ідеї: "Я роблю те-то так-то, тому що це відповідає такому-то принципу національної ідеї".

Багато країн пройшли шлях створення нового суспільного договору цілком недавно. Який же досвід вони привнесли і чому можуть практично нас навчити?

Новини за темою

Національна ідея стане об'єднавчою і творчою, якщо буде:

по-перше, загальною, спільною абсолютною більшістю населення. Тому вона не може включати велику кількість положень, зі збільшенням їх кількості зростає вірогідність несприйняття або протиріччя між ними. За законами психології, найоптимальніше – 3-5 положень, не більше 7;

по-друге, як основні приклади повинні виступати позитивні, емоційно позитивні приклади, а не досвід історичних поразок або криз. У цьому плані обережно треба підходити до прикладів історії початку 20 століття;

по-третє, відповідати духовним і матеріальним інтересам сучасного суспільства, бути спрямованими на майбутнє і його реалії.

Як же досягти такого результату? Сьогодні можна виділити декілька стратегій, які використовують одну і ту ж національну ідею:

Зовнішній інтернаціоналізм і внутрішній націоналізм — пріоритет національного (націоналізм) над територіальним (патріотизм). Прикладом подібної національної ідеї є сучасна парадигма єврейської нації. Об'єднувальною ознакою виступає тут національна приналежність, виражена у взаємній підтримці (лобіюванні) на транснаціональному рівні, а ідеологічною — ідея збирання євреїв усього світу заради відродження Держави Ізраїль (сіонізм). Національна ідея виражає концепцію єдиного народу незалежно від місця проживання і соціального статусу. Цікавим виступає і турецька модель "пантюркізму". Внутрішній інтернаціоналізм при зовнішньому націоналізмі. Проголошується вірність ідеалам демократії, свободи і віри в бога; загальна рівність рас, національностей і релігій, але тільки в межах власної держави. Патріотизм як основа внутрішньої і зовнішньої політики заснований на теорії "великого казана" у формуванні єдиної нації. Найбільш яскраво цю концепцію представляють США. Така концепція забезпечує швидку консолідацію нації та мобілізацію ресурсів перед обличчям зовнішньої загрози, максимум свободи для підприємництва, перетікання капіталів і робочої сили всередині країни. Регіональний інтернаціоналізм при зовнішньому націоналізмі — модель, основна для ЄС. Національні ідеї старих європейських демократій трансформуються в наднаціональну ідею Об'єднаної Європи: створення регіонального утворення з метою захисту більш високого рівня життя всередині країни, недопущення збройних конфліктів всередині утворення, ведення узгодженої зовнішньої політики, протидія гегемонії США і Китаю, захист європейської культури. Націоналізм зовнішній і внутрішній. В основі лежить уявлення про те, що держава є вищою цінністю і безпосередньо виражає національну ідею. Ідеологічною основою виступає визнання того, що головні мова (державна), релігія і нація. Концепція притаманна імперіям у період розпаду (Східна Римська імперія, Китай, Японія, Росія, Велика Британія). Суттєва в цьому плані російська цивілізаційна мета, побудована на "месіанській" ідеї історичної ролі російського народу і російської держави.

Від цього розуміння ми можемо перейти до того, чим є національна ідея:

Новини за темою

Національна ідея є узагальненою відповіддю суспільства на ті "виклики", які пред'являються йому сьогодні і, можливо, будуть пред'явлені завтра.

Національна ідея є основою суспільного договору, гласної угоди між громадянином і державою про взаємні зобов'язання та гарантії, принципи особистого і суспільного життя, етичною платформою, дотримання якої дає особі право зараховувати себе до певної нації, пишатися нею, передати це почуття у спадок.

Національна ідея не є незмінною протягом історичного часу. Маючи певне ядро, засноване на глибинній психології народу та його архетипах, вона обростає мінливою "хмарою" змісту, що відображає становище країни в конкретний час на світовій арені, головні завдання держави і суспільства сьогоднішнього дня, цілі, які необхідно досягти завтра.

Національна ідея може виконувати дві функції щодо як суспільного договору, так і Конституції (або бути його основою):

Вона може бути їхньою стрижневою конструкцією. Суспільний договір, Конституція, законодавство лише конкретизують національну ідею, розкривають застосовувані механізми, способи її досягнення, визначають порядок виділення та використання необхідних для цього ресурсів; вона може бути й осьовою конструкцією, яка дозволяє інтегрувати цінності та інтереси різних соціальних груп у країні, виступити в ролі "принципів арбітражу": вони відповідають цій ідеї - значить, можуть бути не тільки реалізовані, але і можуть претендувати на пріоритет серед суспільних завдань, не відповідають – значить, залишаються виключно внутрішньою справою тієї чи іншої соціальної групи. Але для цього необхідне створення особливого інституту, який би виконував реальну функцію такого "арбітра". Не обов'язково установи, це може бути і громадська думка. Така ситуація в ісламських країнах.

Національна ідея в Україні існує щонайменше кілька століть. АЛЕ вона залишається формально не вираженою і до того ж не містить тієї "хмари" ідей, яка дає відповіді на сучасні "виклики". Ядром цієї ідеї виступає побудова незалежної української держави, що надає кожному громадянину можливість незалежного забезпеченого життя, заснованого на взаємній повазі і самоповазі людини.

Своє бачення національної ідеї Левко Лук'яненко сформулював у книзі "Національна ідея — національна воля". Для нього національна ідея — це сукупність "національних етнічних річок". Ці "річки" присутні практично у всіх сферах діяльності житті суспільства — у тому, як українці одягаються і яку їжу вони готують, яких традицій і свят вони дотримуються. Нація тримається разом лише до того моменту, коли вона підтримує свої "етнічні річки".

Другим ядерним елементом національної ідеї виступає уявлення про єдність української нації.

Третій ядерний елемент – уявлення про Україну як певний "міст", що дозволяє транслювати європейські цінності на євразійський простір. У цьому плані національна ідея України має спільні риси з національною ідеєю кемалістської Туреччини (але в Туреччині йшлося про трансляцію на простір ісламу, і в цьому істотна відмінність від України). Як такою європейська інтеграція, а тим паче входження в ЄС чи в НАТО, не є цивілізаційною метою України. У кращому випадку це ті політичні дії, які можуть сприяти її досягненню. Цей елемент зумовлює низку цінностей, базових установок, більш конкретних.

По-перше, це парламентська демократія. Україна не повинна стати такою, а посісти місце "зразкового прикладу" провідника демократичних трансформацій, показати кожному жителю Євразії, чим демократія краща і комфортніша для нього порівняно з тоталітарним одноосібним правлінням та імперським геополітичним вектором.

По-друге, це потужна стабільна національна державність. Українська держава не просто має існувати і бути демократичною, вона має бути стабільною, ефективною, шанованою у світі.

По-третє, Україна повинна повернути собі статус "економічно розвиненої країни, що забезпечує не тільки високий добробут населення, але й певні матеріальні "бонуси" громадянам (треба подумати, що реально може стати такими "бонусами" (безвіз – один із них).

Наскільки реальні ці інструменти зараз? Необхідно зазначити, що зараз у більшості українців немає адекватного розуміння, що таке українська національна ідея. Багатьох питання існування/відсутність національної ідеї просто не хвилює. Якщо українець зрозуміє, що реалізація національної ідеї владою і бізнесом призводить до поліпшення його життя, то він підтримає її. В цьому плані важлива конкретність запланованих дій, їхня послідовність, наявність чітких критеріїв успішності, виражених у термінах повсякденного життя людини і її потреб. Людина спочатку голосуватиме за дороги, м'ясо і нову хату. Якщо ж це ще і відповідає національній ідеї - то вона буде більш впевненою у правильності свого вибору і буде готова до більшої витрати особистісних ресурсів для досягнення поставлених цілей.

Формувати національну ідею повинні суспільство та політичні партії як представники інтересів нації.

"Хмарна" частина концепції національної ідеї включає два розділи: розділ геополітичного становища і ролі України та розділ становища і ролі особистості, суспільних інститутів, бізнесу і влади.

Новини за темою

В Україні при помірних запасах сировини головним капіталом, ресурсом і чинником розвитку є люди. Це відповідає виділеному М. Грушевським як "споглядальний індивідуалізм" історичному архетипу українця, що визнає загальний інтерес, але підкорюється його особистому інтересу, припускає ретельний аналіз і демократизм при ухваленні будь-яких рішень. Отже, усі положення концепції національної ідеї і заснованого на ній нового суспільного договору повинні чітко фіксувати і дозволяти простежити реалізацію положення про те, що загальноукраїнський інтерес — це сукупність інтересів окремих громадян, сімей, організацій, а не абстрактного поняття "Україна". Тут доречніше було би говорити, щоправда, не про "індивідуалізм", а про "персоналізм" українців, який відзначається в архетипах нашої культури, зокрема козацтва. Він повинен виявлятися в підвищенні конструктивної ролі особистості в соціально-політичних процесах, у розвитку територіального самоврядування, у передаванні в їх ведення якомога більшої кількості повноважень і сфер відповідальності, у створенні системи гарантування дотримання прав і свобод людини. Цим ми докорінно відрізняємося від наших близькосхідних сусідів, для яких абсолютною цінністю було і залишається відчуття себе частиною "єдиної, великої і сильної держави".

Які ж кроки необхідно зробити?

Першочергове завдання - відновлення людського капіталу України, створення матеріальної бази, яка є достатньою і забезпечує самореалізацію кожного громадянина, що своєю чергою створює умови для реалізації геополітичного місця України як експортера знань, образів і новацій, які є "двигуном" євразійського "мосту". Суспільство самодостатніх, заможних, успішних людей — основа щасливої нації, до неї тягнуться інші народи, її охоче запрошують вступити в елітний клуб найбільш успішних держав. Демократична національна ідея, орієнтована на інтенсивне якісне економічне зростання, — це віза для України, яка прагне в Євросоюз.

Пропоную повернутися в ретроспективу. В XIX ст. основи для ідейного формування заклав Тарас Шевченко, який вважається "батьком" національного відродження. Він не створив жодної програмної статті або брошури, як то робили більш пізні ідеологи, проте своїми творами заклав базис політичної ідеології, зокрема начерком національної ідеї вважається його "І мертвим, і живим, і ненародженим..." За його життя значущим центром українського просвітництва було Кирило-Мефодіївське товариство, серед членів якого був і Микола Костомаров, автор "Книги буття українського народу". Наступним значним, хоча і суперечливим теоретиком ідеї вважається Михайло Драгоманов, а також Микола Вороний, Микола Міхновський, автор "Самостійної України".

Компромісним поєднанням української мрії і різних моделей української національної ідеї стали праці Михайла Грушевського, Дмитра Донцова, В'ячеслава Липинського, Миколи Сціборського, Петра Федуна, Юрія Липи та інших.

М. Драгоманов: "Суспільні інтереси важливіші за національні. Державний устрій сприяє суспільній нерівності, тому світова спільнота має з'явитися у формі спільноти самоврядних громад, серед яких буде й українська громада".

М. Грушевський: "Спростування теорії російських мислителів про проживання на українських етнічних територіях великоруського народу перед тим, як ці землі заселили українці, які прийшли з Прикарпаття. Суб'єктом історичного поступу є народ. Українці мають самобутні мову, культуру, історію, яка бере початок з часів Київської Русі".

І. Франко: "Українська культура, мова, преса - інструменти пробудження національної свідомості".

В. Липинський: "Основою національного відродження є народ, функцію управління народом має здійснювати виборна аристократія духу. Українцем є представник будь-якої нації, що проживає на території України і працює для її розвитку".

М. Сціборський: "Основне завдання нації полягає в поширенні її державних меж, насамперед на цілий, пов'язаний з нею етногеографічний простір".

Аналізуючи цінності та інтереси Європи й України, ми сміливо можемо говорити про їх близькість. Європейські цінності: відданість демократії, свободі, визнання свободи совісті. Вони споріднені й Україні. Основним інтересом Європи є розвиток через стабільність. Для цього їй потрібно постійно розширюватися, інакше звужуються її потенціал і конкурентоспроможність на світовому ринку. Основний інтерес нашої країни — збереження наявних позитивних факторів, їх примноження. Входження в Європу розкриває нові ринки, дає нові можливості. Отже, нам потрібно знати європейські цінності і їм відповідати, а це означає: приводити законодавство, суспільну мораль, суспільні програми тощо відповідно до цих цілей. Виходячи з цього немаленького аналізу, ми можемо прийти до виклику створення нового майбутнього країни, з чіткою метою та ідеєю.

Катерина Одарченко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...