banner banner banner banner

"У нас на районі": Чому Рада тягне з виборами?

"У нас на районі": Чому Рада тягне з виборами?
Depositphotos

Наталія Лебідь

Журналіст

Джерела 112.ua кажуть про те, що провладна фракція тягне з датою місцевих виборів не навмисно. Просто стався черговий епік фейл: в парадигму виборів забули вписати районні ради. Точніше, не стільки забули, скільки не придумали, як бути з районами. Адже їх вирішили різко скоротити: з 490 до 129. Рішення ухвалив Кабмін, але схвалити новий поділ мусить Верховна Рада.

Між тим ніхто завчасно не подбав про те, аби нове районування опинилося на порядку денному. Для людей, які щиро переконані, що в Україні є Луцька область, в цьому немає нічого надзвичайного. Тому тепер алгоритм подій має бути наступним: спочатку парламент затвердить новий перелік районів, а потім він же розгляне постанову із призначенням місцевих виборів-2020. Котрі, як відомо, охоплять і посади мерів міст, і обласні та районні ради.

Але річ у тім, що уряд запропонував нове районування більше місяця назад: 12 червня. Чому з тих пір ніхто не запропонував Раді розглянути дане питання – загадка. Надолужувати незроблене доведеться зараз, причому досить швидко. Бо, по-перше, добігає кінця останній пленарний тиждень цієї сесії (втім, провести позачергову – також не проблема). А, по-друге, до гіпотетичної дати виборів – 25 жовтня – лишається все менше часу.

Новини за темою

Але що тим часом пропонує Кабмін? Як вже було сказано, радикальне скорочення такої територіальної одиниці, як район. І – одночасно – нарощування об’єднаних територіальних громад, котрих по завершенню процесу децентралізації має стати 1 470 (зараз громад – тисяча).

"Фактично наявний районний поділ був утворений ще за СРСР у першій половині минулого століття. Це абсолютно не відповідає сучасним стандартам за дуже багатьма критеріям, стандартам адміністративно-територіального поділу на субрегіональному рівні. Тому що сьогодні, до прикладу, є райони, де проживає плюс-мінус 5 000 людей, і райони, де проживає більше ніж 80 тисяч людей. Великі перекоси і складність управління, перекоси в субвенціях, дотаціях, спроможності цих районів. Відповідальність у таких районів однакова, а навантаження виходить різне", – прокоментував ситуацію глава уряду Денис Шмигаль.

На перший погляд, Шмигаль має рацію. Але подивимося на ситуацію під іншим кутом зору. Те, що в Україні укрупнять райони, – це добре чи погано?

Само по собі це – ніяк. Перекроювати Україну має сенс лише тоді, коли це принесе користь її мешканцям. До того ж, слід враховувати, що Гройсман вже розпочинав адміністративно-територіальну реформу, понастворювавши об’єднаних територіальних громад, з якими теж не все так просто. З тих пір у нас преспокійно сусідять і ОТГ, і старі районні ради та адміністрації.

Шкода, що до теперішньої влади ніяк не дійде одна проста річ: адміністративно-територіальна реформа – це дві частини. Адміністративна – це реформа виконавчої влади, а територіальна – це уточнення стосовно адміністративно-територіального поділу. Не так важливо, скільки в Україні буде районів – сто чи дві тисячі, головне, щоб вони ефективно управлялися та працювали на благо людей. Щоб усі коліщатка справно крутилися і машина рухалася без перебоїв.

А все це якраз і забезпечує виконавча влада. Її завдання, як і сенс адмінреформи в тому, щоб людям легше та комфортніше жилося. Щоб, наприклад, і поліклініка з аптекою, і школа з дитсадком були якомога ближче до людей. Щоб не довелося везти важкохворого "у район", як це повелося ще з радянських часів, про які згадує Шмигаль. І щоб так само, не покидаючи свого населеного пункту, можна було сконтактуватися з податковою або отримати довідку з БТІ.

Як все це організувати? Власне, в світі, і в найближчих до України східноєвропейських країнах вже все організовано, тож не варто винаходити велосипед, а тим паче міняти цей "велосипед" щоразу з приходом нової влади. Варто лише озирнутися на досвід наших сусідів. Інколи це буває не зайвим.

Отже, доволі давно – ще за президентства Віктора Ющенка – в Україні заговорили про створення в Україні громад. Таких собі невеличких "стільників", в кожному з яких буде свій "мед". Тобто перераховані вище поліклініки, школи, податкові та інше. Ще у 2005-му в Україні планувалося ліквідувати районні державні адміністрації, а базовим рівнем територіального устрою зробити громади.

Тоді передбачалося, що територіальна громада (за аналогією з польськими гмінами) створюється з одного або кількох населених пунктів за умови, що в її межах проживає не менше 5 тисяч жителів. Наступна надбудова – це район, де проживає не менше 70 тисяч мешканців. Над ним – область або регіон з не менше ніж 750 тисячами мешканців. (У поляків це, відповідно, повіт та воєводство).

Так, нагадаю, планувалося, ще півтора десятка років тому. Тоді ж говорилося й про те, що всі подібні пертурбації слід обов’язково відобразити в Конституції, інакше в них не буде жодного сенсу. Саме у такий спосіб й мала б відбутися децентралізація – тобто процес самоврядування, у ході котрого громадам передаються певні повноваження та механізми їхньої реалізації.

Що ж натомість було потім? За Ющенка жодна децентралізація та повноцінна адміністративно-територіальна реформа так і не відбулася, за Януковича цю тему закрили й поготів. Потім до влади прийшов Петро Порошенко та його команда "реформаторів", котра буцімто взялася за впровадження ряду реформ, в тому числі й адміністративно-територіальної.

Що вийшло у підсумку, ми знаємо. Для прем’єра Володимира Гройсмана було предметом особистої гордості, що на 70% території України створені ОТГ. Але це створення – те саме, що фарбування несумлінним ЖЕКом старої лавочки – коли на вже потріскану, але не зняту, не зачищену фарбу наносять шар нової.

Новини за темою

Громади створили, вибори до них провели, голів обрали, але вони існують паралельно з райрадами. Для чого подібне двовладдя? Що хорошого воно може дати громаді? Крім того, що громада тепер годує два набори чиновників – тих, що залишились від старого адміністративно-територіального устрою, та тих, що прийшли разом із громадами – не змінилося абсолютно нічого.

Від самого початку треба було обирати: або громади, або райради. І обов’язково відобразити цей вибір у Конституції, бо там наразі громада як ланка місцевого самоврядування просто відсутня. Якщо у команді Зеленського не планують нічого робити із цим протиріччям, а лише запроваджують новий поділ на райони, то це також ніяка не реформа. Та й не з районів слід починати, а з найнижчих одиниць самоврядування.

Хотілось би отримати чіткіші відповіді на питання про те, як саме уявляють у Зеленського децентралізацію? Бажано – у всіх деталях, із розписаними рівнями самоврядування та принципами формування адміністративно-територіальних одиниць.

Бо коли обиватель чує, що щось планується скоротити (в даному разі – кількість районів), він починає аплодувати заздалегідь, думаючи, що йдеться про значну економію коштів і зменшення кількості чиновників. Насправді ж все інколи обертається із точністю до навпаки, що вже доведено Гройсманом.

Ну але поки ми маємо те, що маємо: потуги парламентарів призначити вибори, вписавши в них поки не затверджені райони. Все, як і завжди, робиться похапцем і без жодного уявлення про наслідки прийнятих рішень. Турборежим влади вже давно дає суттєві збої, але інколи все ще вмикається. Хоча краще б він цього і не робив.

Наталія Лебідь

Редакция может не соглашаться с мнением автора. Если вы хотите написать в рубрику "Мнение", ознакомьтесь с правилами публикаций и пишите на [email protected].

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>