У мене є підозра, що всі київські галереї торгують героїном або дитячими нирками

Витяги з інтерв'ю художника Івана Семесюка в ефірі телеканалу "112 Україна":

У мене є підозра, що всі київські галереї торгують героїном або дитячими нирками
112.ua

Іван Семесюк

Популярний український культурний діяч, художник, блогер

Витяги з інтерв'ю художника Івана Семесюка в ефірі телеканалу "112 Україна":

Ринкових механізмів просування художника в Україні я не бачу

Менеджменту, який би конкретно займався художником, просував його і ставився до нього як до виробника, я, чесно скажу, не стикався. Я працював з галереями, це все чудово, я можу випити вина, це платформа для своєї презентації, але в наш час інтернет цю вигоду вбив.

Для мене Фейсбук - це мій магазин фактично. Ним треба вміти користуватися, він працює краще за будь-які галереї. Через якусь дивну майже відсутність ринку галерея теж хоче щось заробити, у них страшні відсотки, навіть 300% буває. Ясна річ, що краще, якщо тобі заможна людина напише в Фейсбук і домовиться з тобою, грубо кажучи.

Новини за темою

Тому для мене загадка, чим займається галерея, крім створення загального культурного фону, шуму, і це теж дуже потрібно, якщо якісно. Але якихось ринкових механізмів я не бачу, й у мене давно є така застаріла підозра, що всі київські галереї, можливо, майже всі українські, вони займаються чимось іншим. А тут прикриваються. Можливо, вони торгують героїном або дитячими нирками. Щось має бути суперконтрастне.

Я беру участь у великих проектах в "Арсеналі", щоб мене побачили багато людей. Робити виставки в невеликих галереях сенс є, але це скоріше данина чомусь.

У 2010 році народилася нова хвиля мистецтва

Зараз просто почалася нова хвиля, почалася вона, так думаю, десь у 2010 році, і це прямо зараз напрацьовується, і про це буде писатися. Мистецтво, яке робиться зараз... все, про народження, про нашу маніфестацію, що ми є, ось ми такі, а не якісь інші. Ми шукаємо зараз свій тон, тембр і так далі. І це мистецтво, яке робиться зараз, у ці роки, воно дуже цінне.

Російськомовний контент йде в пісок російської культури, яка на очах гине

Я пропагую таку тезу з приводу російськомовного контенту, тому що у нас вільна країна, і взагалі, когось змушувати говорити так або інакше - це вершина маразму. Але, як митець, як людина, яка займається фіксаціями якихось смислів, які народжуються ось, з вулкана, треба, мені здається, використовувати свій інструмент. Тому що так чи інакше російськомовний контент, який є у нас в Україні, мені здається, він іде в пісок російської культури, яка ще й на очах гине. Тому мені просто шкода цього контенту, тому що, я думаю, років через 30-50 не всі у нас будуть розуміти російську мову, я переконаний у цьому.

Новини за темою

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>