banner banner banner banner

Туреччина розв'язала "газову" війну в Середземному морі

Туреччина розв'язала "газову" війну в Середземному морі
З відкритих джерел

Оригінал на сайті Financial Times

Провідний європейський дипломат посміхався на камеру, коли наприкінці червня пролітав на вертольоті над спірними водами острова Кіпр. У вертольоті Жозеп Боррелль сів поруч із міністром оборони Кіпру, демонструючи у такий спосіб свою підтримку цієї острівної держави та її союзників у жорсткому протистоянні з Туреччиною за доступ до величезних запасів природного газу в цьому регіоні.

Внизу під вертольотом турецьке бурове судно Yavuz переслідувало бурову платформу, ліцензію на використання якої отримали французька компанія Total та італійська компанія Eni. Однак Анкара вважає цю угоду недійсною. Проурядова турецька преса назвала політ пана Боррелля на вертольоті "огидною провокацією".

На адресу Анкари також лунають звинувачення у провокаційній поведінці. Під керівництвом президента Реджепа Таїпа Ердогана Туреччина зробила вибір на користь більш рішучої відповіді на її виключення з числа тих держав, зусилля яких спрямовані на розробку газових родовищ у цьому регіоні. А на ці родовища газу претендують щонайменше вісім країн — Лівія, Єгипет, Ізраїль та інші. Втручання такого роду може поставити під загрозу мільярдні інвестиції, оскільки багато країн цього регіону намагаються таким чином зміцнити свою енергетичну безпеку.

Новини за темою

"Ми рвемо і викидаємо карти Східного Середземномор'я, які роблять нас в'язнями материкової частини країни", - заявив у червні нинішнього року Фуат Октай, заступник Ердогана.

Цей регіон може стати в майбутньому одним з великих гравців на ринку викопних видів палива. Адже там можуть знайти достатній обсяг природного газу, якого вистачить для поставок в інші країни регіону, які не мають альтернативних джерел енергії, і ще багато залишиться для експорту. Відкриття величезних покладів природного газу за останні 10 років, які протягом десятиліть експлуатували недостатньо і погано розвідувані, створило потенціал для докоріннох зміни енергопостачання в регіоні та створення альянсів між країнами, які раніше здавалися неможливими.

Єгипет та Ізраїль співпрацюють у цій сфері. Греція, Кіпр і деякі інші країни вважають, що тільки вони мають право використовувати ці величезні родовища природного газу і це допоможе їх економікам відмовитися від такого палива, як вугілля, що забруднює навколишнє середовище. Що стосується найближчої перспективи, то мета полягає в тому, щоб забезпечити енергоносіями економіку Єгипту, яка швидко розвивається. Стосовно більш віддалених планів, то, на думку керівників енергетичних компаній, з'явиться можливість постачати природний газ до південної частини Європи, зменшивши таким чином її енергетичну залежність від Росії.

Проте Туреччина, яку усунули від участі у цих проєктах через складні відносин з багатьма іншими гравцями в регіоні, може стати на заваді реалізації цих амбітних планів. Пан Ердоган у відповідь на усунення сусідніми державами Туреччини направив турецькі військові кораблі для залякування суден із буровими установками, що належать міжнародним нафтовим компаніям, а також судна, які займаються геологічним розвідуванням.

Спочатку це був конфлікт між Туреччиною і Кіпром, але потім він став підігрівати силову регіональну гру. В неї були втягнуті навіть країни Перської затоки, що викликає серйозну стурбованість ЄС і Сполучених Штатів. Останньою гарячою точкою стала Лівія, де Туреччина цьогоріч розширила свою військову присутність після укладення договору з урядом у Тріполі, який підтримує ООН. Укладення цього договору дасть змогу Анкарі проводити бурові роботи у пошуках нафти та природного газу біля берегів Лівії.

Відкрите втручання Туреччини у конфлікт північноафриканської країни та члена ОПЕК може призвести до прямої воєнної конфронтації з Єгиптом, Об'єднаними Арабськими Еміратами та Росією, які підтримують лівійського бунтівного генерала, який веде збройну боротьбу з адміністрацією, розташованою у Тріполі. 

"Ця ситуація зумовила стратегічну проблему", - наголошує Доротея Шмід, експерт з Туреччини Французького інституту міжнародних відносин (Париж). За її словами, багато європейських лідерів вважають Анкару "вельми агресивним гравцем, який веде бойові дії в кількох країніх цього регіону і займає вкрай агресивну позицію щодо Євросоюзу".

Рішення направити турецькі бурові судна та бойові фрегати у спірні води характеризує зовнішню політику з позицій сили, здійснювану паном Ердоганом у останні роки, яка викликала занепокоєння у традиційних союзників Туреччини і тривогу її ворогів у регіоні.

"Пан Ердоган та деякі його союзники вважають, що Туреччина відновлює свою роль в очах західних союзників, - відзначає Озлем Кайгусуз, доцент кафедри міжнародних відносин Університету Анкари. - Вони міркують так: чим більш наполегливою буде політика Туреччини, тим краще, а її вплив вже не зможуть ігнорувати інтереси Заходу в цьому регіоні".

Ентоні Скіннер, директор програми досліджень Близького Сходу консалтингової фірми Verisk Maplecroft, виходить з того, що Анкара, зрештою, має намір укласти угоду з Кіпром після проведення переговорів, і тоді можна уникнути більш широкого регіонального конфлікту. Однак такі переговори можуть відбутися лише через багато років. А до того часу, на його думку, води Східного Середземномор'я будуть гарячою точкою. "Схильність Ердогана до ризикованих дій та його готовність дати задній хід тільки тоді, коли ситуація стає насправді небезпечною, — все це свідчить про постійну можливість ескалації цього конфлікту", - додав він.

Конфронтація у регіоні

Конфронтація у Східному Середземномор'ї корінням сягає в задавнений конфлікт із Кіпром. Минуло вже майже 50 років відтоді, як цей острів був розділений між грецькими кіпріотами на півдні і турецькими кіпріотами на півночі. Анкара позиціонує себе як захисник турецьких кіпріотів. Туреччина - єдина країна, яка визнала цей анклав як незалежну державу.

Занепокоєння Туреччини зросло наприкінці 2000-х рр., коли Кіпр уклав контракт з енергетичними компаніями про розвідування родовищ вуглеводнів поблизу цього острова. У грудні 2011 року американська компанія Noble Energy оголосила, що їй вдалося виявити "значні родовища природного газу". Через чотири роки компанія "Ені" виявила величезне родовище Зор (Zohr) у водах Єгипту, в якому, за приблизними оцінками, міститься 850 млрд куб. природного газу.

Після цього компанія "Ені" зі своїми партнерами почала активно проводити бурові роботи у цьому місці, демонструючи таким чином потенціал регіону. Колись президент Кіпру Дімітріс Хрістофіас назвав "історичною подією" відкриття компанії "Нобл енерджі". За його словами, це відкриття може стати "інструментом для зміцнення миру та співробітництва у регіоні". Проте всі раунди мирних переговорів з Кіпром не дали результату, а суперечки щодо природного газу призвели до конфронтації у регіоні.

По один бік цього конфлікту перебувають Туреччина і Північний Кіпр. По інший бік - Кіпр, Греція, Єгипет та Ізраїль, а також Об'єднані Арабські Емірати і Франція. У лютому Франція направила у Східне Середземномор'я свій авіаносець "Шарль де Голль", демонструючи свою підтримку консорціуму "Тоталь" — "Ені" за умов тиску з боку Туреччини.

Кіпр стверджує, що бурові роботи біля берегів острова з метою розвідування вуглеводнів проводяться у відповідності з міжнародним правом. Він також вказує на свою ексклюзивну економічну зону, встановлену згідно з прийнятою в 1982 році Конвенцією з морського права, яку ратифікували 167 держав, а також Євросоюз. Однак рішучі наміри Нікосії продовжувати розвідування, незважаючи на відсутність угоди, роз'ятрили Туреччину, яка відмовилася підписати цю Конвенцію ООН та заперечує проти застосування встановлених нею правил.

Анкара стверджує, що Кіпр вторгається у район континентального шельфу Туреччини, а також порушує права північної частини цього острова. Погіршення протягом останнього десятиліття відносин Туреччини з багатьма країнами регіону Східного Середземномор'я відкрили для Кіпру певні можливості. Крім того, ця ситуація спонукала до співпраці Ізраїль і Єгипет. Разом з Грецією вони розробили план з видобутку природного газу та його експорту, яким не передбачено участь Туреччини. А минулого року до них долучилися Італія, Йорданія і Палестинська адміністрація, яка керує Західним берегом [річки Йордан], - і  створили офіційний Газовий форум Східного Середземномор'я.

Серед найбільш грандіозних планів цього форуму можна назвати будівництво трубопроводу для створення нового експортного ринку цього регіону за рахунок транспортування природного газу в Грецію. Проте багато хто з певним скептицизмом ставляться до цих планів, зважаючи на ті виклики, з якими зіткнеться будівництво трубопроводу, довжина якого становитиме майже 2000 км і який пролягатиме на великій глибині. Слід ураховувати також, що ціни на природний газ останнім часом знизилися через значні накопичені запаси, тому транспортування його на таку велику відстань може зробити запропонований проєкт економічно неспроможним.

"Поки не зрозуміло, чи взагалі в Європи є потреба у цьому газі, оскільки вона отримує цей вид палива з Росії, Алжиру і Норвегії", - зазначає Жан-Батіст Бузар з консалтингової компанії Wood Mackenzie. На його думку, більш реалістична мета - це постачання природного газу до Єгипту, а також "можливе використання терміналів з перевалки скрапленого природного газу для додаткового експорту".

"Піратська держава"

Туреччина, яка в умовах дедалі більшої ізоляції, спробувала перешкодити роботі нафтових компаній, які проводили бурові роботи за виданими Кіпром ліцензіями. На початку 2018 року турецькі бойові кораблі блокували біля берегів Кіпру бурову платформу, яка належить компанії "Ені", — це був перший епізод з низки аналогічних епізодів. Клаудіо Дескальці, генеральний директор цієї італійської компанії, після цього заявив, що не хоче, щоб "війна перекинулася на бурові свердловини".

Пізніше в тому ж році Туреччина почала проводити власні дослідницькі роботи. У жовтні 2018 року її перше судно глибоководного буріння, що отримало назву "Фатіх" (Fatih) на честь султана Оттоманської імперії, який захопив візантійський Константинополь, за підтримки військових кораблів розпочало роботи з біріння у спірній акваторії.

Офіційні особи наполягають на тому, що Туреччина має намір диверсифікувати таким чином поставки енергоносіїв. Її значна залежність від експорту нафти і природного газу призводить до постійного дефіциту поточного рахунку та обмежує простір Туреччини для маневру у стосунках з такими ключовими постачальниками, як Росія та Іран. Але багато експертів у цій галузі розцінюють її дії як руйнівну тактику, а не як справжнє прагнення розвивати ресурси, які вона вважає власними.

"Туреччина займає ідеальну позицію для того, щоб перешкодити подальшому розвитку Східного Середземномор'я,   - підкреслює Річард Бронз, один із засновників консалтингової фірми Energy Aspects). - Однак її дії продиктовані рівною мірою як політичними, так і економічними міркуваннями".

Цю думку поділяє і керівництво Кіпру, яке у відповідь на незаконні, на переконання його представників, бурові роботи видало ордер на арешт членів команди одного з турецьких суден. Крім того, уряд Кіпру виступив з цілою низкою заяв, засуджуючи дії Анкари. У січні, коли Туреччина оголосила про швидкий початок проведення нових бурових робіт, відомство президента Кіпру звинуватило Туреччину в тому, що "вона перетворюється на піратську державу".

Крім того, Кіпр почав активно домагатися підтримки з боку Євросоюзу, який у 2004 році прийняв суперечливе рішення про прийняття цієї острівної держави у свої члени, незважаючи на його розділений статус. Цей союз, до складу якого входять 27 держав, неодноразово називав проведення Туреччиною бурових робіт "незаконними" та закликав Анкару їх припинити.

Новини за темою

Анкара, у свою чергу, звинувачує Брюссель в тому, що він підтримує одну сторону цього конфлікту. "Виникає враження, що Євросоюз повністю є заручником максималістської позиції Греції та грецьких кіпріотів", - зазначив у інтерв'ю газеті "Файненшл таймс" Кагатай Ерційес, генеральний директор управління з морських справ Міністерства закордонних справ Туреччини. Євросоюз, за його словами, "воліє бути складовою проблеми, замість того, щоб спробувати її вирішити".

Ізоляція Туреччини ще більше посилилася після того, як Конгрес США зняв ембарго на постачання зброї Кіпру і збільшив іноземну допомогу цій острівній державі, демонструючи таким чином підтримку проведення робіт з розвідування родовищ природного газу. Сенатор Роберт Менендес, один з ініціаторів цих кроків, зробив тоді таку заяву: "Ми ясно дали зрозуміти, що ми більше не маємо наміру миритися з агресією Туреччини в регіоні Східного Середземномор'я".

ExxonMobil - найбільша американська нафтова компанія - планує продовжити пошукові роботи на виявлених у 2019 році родовищах. З огляду на це виникає питання: чи піде Анкара на ризик військової конфронтації з однією з компаній - гігантів американської промисловості?

Нігар Гоксел, турецький директор International Crisis Group, міжнародної організації з запобігання конфліктам, вважає, що завжди існує шанс на досягнення прориву - будь-то мирні переговори з Кіпром або діалог Туреччини та Євросоюзу. "Однак у цей час є тільки палиці і жодних морквин. Нічого хорошого не очікується", - додала вона.

Лівійська операція

На цьому тлі Туреччина підписала історичну угоду з урядом національної згоди Лівії, який підтримує ООН, що ще більше втягнуло Анкару у "лівійський конфлікт". Проте Туреччина здобула ще одного союзника в своїх битвах за вуглеводні.

Туреччина і раніше активно втручалася у "лівійський" конфлікт. Скажімо, коли направила військову підтримку уряду у Тріполі, який опинився у складному становищі, коли місто взяли в облогу війська генерала Халіфи Хафтара, регіонального військового правителя, який намагався встановити контроль над лівійською столицею.

Анкара має низку пересічних інтересів політичного, геополітичного та ділового характеру в Лівії, а ще генерала Хафтара підтримують деякі закляті вороги Туреччини, зокрема Єгипет та Об'єднані Арабські Емірати. Але природний газ теж має критично важливе значення. У листопаді минулого року Туреччина і Лівія підписали угоду про демаркацію нового морського кордону між ними.

Міністр закордонних справ Греції Нікос Дендіас назвав цю угоду "сміховинною", адже в ній не враховується факт існування Криту. Євросоюз заявив про те, що ця угода "порушує суверенні права третіх країн і, крім того, суперечить морському праву".

"Метою цієї угоди є саме блокування будь-якого будівництва трубопроводу, що проходитиме через Середземне море", - визнає один турецький чиновник.

Дипломати готуються до серйозної ескалації напруженості у тому випадку, якщо Туреччина продовжить розвідування родовищ природного газу у територіальних водах Криту. Ось що сказав один європейський чиновник: "Якщо Туреччина проводитиме бурові роботи біля берегів Криту, Греція буде змушена відреагувати".

Після укладення "морської угоди" пан Ердоган посилив підтримку адміністрації у Тріполі, направивши туди ще більше військової техніки, радників, а також кілька тисяч сирійських найманців, що воювали під егідою Туреччини в Сирії. Завдяки цим діям змінився розклад сил у цьому конфлікті - і генерал Хафтар був змушений відступити.

Проте у багатьох це викликало обурення. Об'єднані Арабські Емірати додали свій голос до спільної декларації Кіпру, Греції, Єгипту і Франції, яка засуджує регіональну політику Туреччини. Крім того, Анкару звинувачують "у незаконних діях" у Східному Середземномор'ї, а також у спробах "підірвати стабільність у регіоні" своїми діями у Лівії. Туреччина у відповідь звинуватила цю групу держав у спробі створити проти неї "альянс зла".

Хоча жодного рішення поки на горизонті немає, деякі аналітики та представники енергетичних компаній вважають, що економіка зрештою переважить політику.

"Я сподіваюся, що настане той чудовий день - і ми віднайдемо певну логіку, і Туреччина теж стане складовою цього процесу розвитку, оскільки це величезний ринок, розташований прямо на порозі, - переконаний Матіос Рігас, генеральний директор компанії Energean, акції якої котируються на Лондонській біржі та яка займається реалізацією проєктів у цьому регіоні. - Енергетика може стати рішенням, а не проблемою, і саме з цієї точки зору політики мають розглядати цю ситуацію".

Девід Шеппард, Лора Пітель 

Переклад ІноЗМІ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

 

 

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>