Це навіть не бізнес-ідея, а примітивний сенс існування серед бідного населення

Це навіть не бізнес-ідея, а примітивний сенс існування серед бідного населення
З відкритих джерел

Олександр Гончаров

Засновник «Київського фондового центру»

Якщо б кермо управління економікою країни було в руках професійних людей, то багато структурних та інституціональних проблем можна було вирішувати на горизонті 1-1,5 років, однак, ми спостерігаємо в останні роки, що влада переводить ці проблеми на довгостроковий період на 5-8 років.

Як виживати бізнесу в цих важких умовах? В той час, як топ-чиновники, причетні до обвалу економіки та реальних доходів українців, продовжують вимовляти вголос всім до болю знайомі чаклунські мантри: реструктуризація держборгу, велика приватизація, розміщення держоблігацій та інше, підводячи нас до думки, що нинішня економічна політика Кабміну правильна, обговоренню і коригуванню не підлягає.

І все ж, не може розвиватися підприємництво в Україні, якщо інвестиційний горизонт всього лише 2-3 місяці. Як виживати малому і середньому бізнесу, коли навіть базові припущення для розробки бізнес-планів вже не працюють.

Багато чинників і фінансових показників стали сильно залежати від виборів президента і нового складу народних депутатів, геополітичної обстановки, позиції Міжнародного валютного фонду, нарешті, від формування однієї точки зору з трьох різних штабів – АП, Кабміну і Верховної Ради.

Новини за темою

Тому в ці березневі дні власники і топ-менеджери обговорюють різні сценарії, виходячи з високої невизначеності виборів-2019. Ясно одне, якщо політики не почують бізнес, то на вулицях виявиться ще більше безробітних.

І якщо події розвиватимуться за найгіршим сценарієм - нас чекають ще більші хвилювання, заворушення та протести. Серйозні передумови для цього є, так як навіть великі держпідприємства почали ставати в чергу на банкрутство. Приміром, через судові тяжби, величезні корпоративні борги і слабкий попит на основну продукцію, ніяк не вдається знайти в процесі великої приватизації ефективного власника для Одеського припортового заводу.

До речі, після невдалих спроб Фонду держмайна продати державний пакет акцій цього стратегічного підприємства (зауважу, стартова ціна була знижена з більш ніж 13 млрд гривень до 5 млрд, а зараз і зовсім ціну опустили до 1,5 млрд гривень), довелося навесні минулого 2018 року зовсім зупинити виробничу діяльність ОПЗ.

Що тепер робити з цим ще в недалекому минулому флагманом української промисловості і особливо з його унікальним трудовим колективом? На початку поточного 2019 року від голови Одеської облдержадміністрації Максима Степанова звучали запевнення про запуск ОПЗ у зв'язку з передачею заводу під управління НАК "Нафтогаз України" або Аграрного фонду. Але, як кажуть, а віз і нині там!

Звичайно, ідея з "Нафтогазом" цікава, особливо в зв'язці з "Укртрансгазом", однак, у цих держкомпаній своїх проблем вище даху. Ось і днями в Кабміні прийшли в лють від фінансового плану НАК "Нафтогаз України". Обурення членів уряду пояснюється тим, що "геніальна" команда Андрія Коболєва примудрилася у фінплані "Нафтогазу" закласти прихований дефіцит у 84,5 млрд гривень!

Багато років співпрацюючи з Кабміном різних складів, прекрасно розумію логіку їх такої жорсткої реакції. Адже якщо на Грушевського почнуть так легко закривати очі на виверти "коболєвих", то таким чином вони як би нададуть карт-бланш або необмежені повноваження на подальше розкрадання мільярдних бюджетів.

Новини за темою

Але, на відміну від пересічних платників податків, у Мінфіні, МЕРТ, Міненерго не звикли до того, щоб з "їх кишень" так запросто крали. Тому "Нафтогаз" як мінімум повинен переглянути виплату не 50%, а 90% прибутку за минулий 2018 рік, як це передбачено в бюджеті-2019.

Також керівництво НАКу розкритикували за його плани в поточному 2019 році витратити більше 3 млрд гривень на непрофільну діяльність і на заходи, ефективність яких не підтверджена, як у випадку з Одеським  припортовим заводом. Зокрема, "Нафтогаз" хотів би вкласти 1,7 млрд гривень у статутні фонди дочірніх підприємств, 1,2 млрд інвестувати за кордон і 198 млн гривень витратити на утримання закордонних представництв.

У нинішній ситуації навряд чи Кабмін все це схвалить. Тим більше, що зовсім не ясно, де Мінфіну при скороченні промислового виробництва брати гроші в держбюджет-2019 на виконання, здавалося б, непосильних соціальних зобов'язань, включаючи виплати підвищених пенсій та субсидій "живими" грошима, а також вже з 1 квітня - додаткової соцвиплати для багатодітних сімей на 3-ю, 4-у і кожну наступну дитину по прожитковому мінімуму.

Звичайно, є перевірений, але дуже небезпечний в довгостроковій перспективі спосіб – розміщення державних облігацій. Але хто зараз на фініші президентських перегонів думає про далеке майбутнє?! Як відомо, корупція і компрадорська економіка завжди живуть одним днем. Отже, вчора, 13 березня, Мінфін повідомив, про дорозміщення 10-літніх єврооблігацій з терміном погашення 1 листопада 2028 року на 350 млн доларів з процентним доходом за купоном у 9,75%!

У результаті, загальний обсяг 10-літніх єврооблігацій, випущених у жовтні 2018 року, збільшився з 1,25 млрд доларів до 1,6! Хто ці дуже дорогі борги буде віддавати? І головне – чому? Відверто кажучи, ще кілька років тому, в яке б міністерство чи відомство Кабміну я б не зайшов, неодмінно зустрічав колишніх співробітників "СКМ" Ріната Ахметова або Assets Management Company Олександра Януковича.

Сьогодні те ж саме. Тільки зустрічаю колишніх співробітників "Dragon Capital" Томаша Фіали і "ICU - Інвестиційний Капітал Україна" (у 2007-2014 роках головою ради директорів ICU була екс-глава НБУ Валерія Гонтарєва). Вибачте за пряме запитання, але, що розумного зробили наші нові "старі" економічні чиновники, що так швидко особисто розбагатіли? При цьому Україну перетворили в найбіднішу країну Європи.

Новини за темою

Так, йде та сама безкомпромісна, якщо не більш жорстока боротьба за можливість управляти гігантськими фінансовими потоками з державного бюджету. Причому нічого нового топ-чиновники не винаходять.

Наприклад, відомо, що штучне створення дебіторської заборгованості на державних підприємствах – це один з численних і легких способів заробити "наліво" мільйони гривень, а нові умови проведення великої приватизації, що допускають конкурси з одним учасником і значні знижки, роблять процес продажу пакетів акцій стратегічних підприємств в конкретні руки і за самою низькою ціною - зовсім керованим. Приклад тому той же Одеський припортовий завод.

Ось чому великому політику і бюрократу краще купити за кордоном і поставити на посаду міністра "ручного" іноземця або повернути додому з Лондона інвестбанкіра, ніж підвищувати грамотність всього українського народу. Правда, останнім часом для більшості наших людей, яких у високих кабінетах вважають "сірими і убогими", економічна освіта і фінансова грамотність стали виходити не тільки на перший план, це ще моральний і інтелектуальний виклик для нас за справжній вигляд наших дітей і онуків.

І тепер головне питання, як скоро ми зможемо зупинити процес створення в Україні невдалого типу капіталізму? Вибори-2019 в цьому чимось допоможуть?

Олександр Гончаров

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>