Глава НАБУ Артем Ситник і генпрокурор Юрій Луценко
Укринформ

Логіку того, що відбувається в Києві, зрозуміти складно. Президент, який три з половиною роки уміло лавірував між олігархами, опозицією, американцями, європейцями і росіянами, раптом на повній швидкості розгорнув свій корабель на рифи. До внутрішніх розбірок української політичної еліти вже всі звикли, але зараз офіційний Київ іде на пряму конфронтацію з головним союзником і патроном – США. Останні дії української влади щодо підзвітних американцям відомствам та окремим політикам явно дратують Вашингтон, який вже не дуже добирає слів. Дивно, як вищі особи країни в боротьбі за владу готові поставити на карту долю всієї країни.

Новини за темою: Конфлікт ГПУ і НАБУ: Чому посварилися прокурори

Історія про бажання Банкової покінчити із зайвою незалежністю Національного антикорупційного бюро, яка загострилася протягом останніх тижнів і стала причиною розбіжностей між Україною і США, тягнеться вже багато місяців. Свого часу американці нав'язали українським властям НАБУ і САП, бо розуміли, що навіть приведені ними до керма в Києві політики без стусанів боротися з корупцією не будуть. І справа зовсім не в тому, що США так переймаються Україною та її процвітанням, що витрачають на неї стільки сил і фінансів. Справа в геополітиці. Успішна Україна – це стримувальний фактор проти Росії та її амбіцій в Європі. І якщо вже США вплуталися в цю справу в 2013 році, кидати її на півдорозі було б дивним. Звідси такий вплив Держдепу, "свої" політики в Раді, антикорупційні органи в Києві, ряд NGO з фінансами США. Таке заступництво США було вигідним і слабкій українській владі, яка прийшла до управління в розбитій революцією і війною країні. Очевидно, якби не США та їхня підтримка, говорити про якусь незалежність і реформи в Україні зараз було б неможливо. США та Європа відстояли Україну в її протистоянні з Росією. США та Європа врятували нашу країну від фінансового краху. США та Європа стали головними ініціаторами реформування України.

Не українська еліта, а Захід штовхав і штовхає цей повільний та іржавий локомотив українських реформ. Парадокс, ніби їм це треба більше, ніж самим українцям. Але це так. А що в цей час робила нова влада в Києві? Переділили і освоїли фінансові потоки в країні. Корупція залишилася на тому ж рівні, масштабних злочинів ніхто не розслідує, а якщо й відкривають справи, то вироків стосовно них немає і не передбачається, олігархія досі паразитує на економіці, не даючи їй шансу на модернізацію, вертикаль влади перебудовано під нового президента, а народ став бідніше втричі. Ось це і є реальні досягнення останніх років. Бо те, що нам видають за досягнення, – це всього лише вітрина, вивіска, ширма, це корисні, але незначні зміни, мета яких – показати видимість реформ, але не зруйнувати старий уклад.

Якщо залишити за дужками фасадні зміни, суть України сьогодні та ж сама, що і 5, 10, 15 років тому. Тільки обличчя помінялися.

Довгий час США закривали на це очі. Так, ми пам'ятаємо, як до Києва час від часу приїжджав дядечко Байден і лаяв українських аморальних політиків за їхню нікчемність і небажання жертвувати навіть перед загрозою знищення країни. Але нічого по суті Вашингтон не робив.

США терпіли, поки нова влада відновлювала старі порядки, що трохи похитнулися після революції. США терпіли, поки Київ не поспішав виконувати взятих на себе зобов'язань. Але зрештою терпець може урватися. Красти свої гроші Америка не дозволить, особливо зараз, за Трампа.

Вашингтон попередив панамськими документами. Український лідер став одним із головних фігурантів скандалу, а журналісти-грантовики активно висвітлювали. Зам'яли. Попередження не спрацювало, влада у Києві лише посилила тиск на прозахідних журналістів і створені за ініціативою США антикорупційні органи. Далі були "райські документи", і там знову ім'я українського президента. Крім цього, НАБУ розкрило корупцію і вдарило по близьких до влади олігархах – Онищенку, Мартиненку, Насірову. Це теж було попередження: ну скільки можна красти? Київ за традицією відповів підкилимовим залученням ГПУ, судів, голів, що говорять на ТБ, і фабрик тролів у соцмережах, щоб звести все до абсурду і злити ці справи. Вдало вийшло, ніхто не опинився за ґратами.

Новини за темою: В'язень невизначеності: Чому влада не може вирішити долю Насірова

Але одне українська влада засвоїла: проамериканські та непідконтрольні Банковій органи реально загрожують стабільності режиму. І почалося цькування. Депутати, експерти, блогери, тролі почали інформаційну атаку на НАБУ, САП. У Раді з'явилася історія з аудитором для Ситника, який би допоміг його звільнити. Але нічого не допомагало. Незграбні та подекуди кумедні спроби дискредитувати непідконтрольних антикорупціонерів натикалися на спокійну і жорстку відсіч з боку Вашингтона. Мовляв, навіть не думайте, вам же гірше буде.

Зараз Банкова посилила тиск. Чи то для зондування ґрунту (а якщо ми так зробимо, що скаже Вашингтон?), чи то для остаточного розв'язання "проблеми". Удар пішов з усіх боків. ГПУ порушила кримінальні справи проти керівництва НАБУ, всіх проамериканських політиків вирішили заштампувати "грошима Курченка", в Раді вирішили йти напролом: оскільки не виходить з аудитором, звільнимо Ситника просто так. Навіть законопроект придумали. І навіть подають вже не від якихось радикалів Ляшка, а просто від імені голів фракцій БПП і НФ. Рівень абсурду вже такий, що навіть вищі особи країни не соромляться бути блазнями в очах своїх співгромадян. Історія із Саакашвілі, фантастичні історії про спроби держперевороту, що народжуються в надрах ДПУ (Держдеп на гроші Курченка, чи що?), цькування НАБУ, заяви гаранта про "карнавал" - це дискредитація всієї політичної системи.

Але минулої ночі американці вчергове поставили українську еліту, що втратила береги,  на місце. Колишній заступник помічника глави Пентагону з питань України та Євразії в адміністрації Барака Обами, а нині директор аналітичного Центру Байдена при Пенсільванському університеті Майкл Карпентер написав різкий пост у Твіттері, в якому без купюр вказав, що "якщо Рада проголосує за звільнення голови Антикорупційного комітету і голови НАБУ, я порекомендую скоротити всю допомогу уряду США Україні, включаючи допомогу в області безпеки". І закінчив твіт фразою: "Це ганьба".

І це-таки ганьба. У Вашингтоні в цей час Артем Ситник виступав з викривальною промовою. "Зараз я виступаю, можливо, перебуваючи останні дні на своїй посаді. Сьогодні в парламенті України зареєстровано законопроект, який дає можливість звільняти керівництво Антикорупційного бюро, фактично спрощує порядок такого звільнення і допускає звільнення за політичними мотивами", - зазначив Ситник на закритті Глобального форуму з повернення активів у Вашингтоні. На відміну від гучних викривальних історій з вуст Юрія Луценка, Ситника у Вашингтоні почули.

Вже вранці Мустафа Найєм повідомив, що законопроект Артура Герасимова і Максима Бурбака про звільнення голови НАБУ було відкликано з парламенту. Ба більше, президент у Facebook повідомив, що "якщо на початку наступного тижня не буде прогресу в питанні створення Антикорупційного суду, то протягом 7-10 днів президент сам підготує і внесе відповідний законопроект". І це після багатьох місяців блокування створення такого суду, публічних заяв щодо недоцільності його створення. Мабуть, ніч в українських клептократів видалася справді важкою.

Новини за темою: Рада не буде розглядати законопроект про право звільнити директора НАБУ, - Найєм

Новини за темою: Голова Світового банку: НАБУ потребує підтримки

Новини за темою: Глава МВФ закликала владу України забезпечити незалежність НАБУ і САП

Зауважте, як реагують США. Юрія Луценка, за деякими даними, відмовилися приймати у Вашингтоні, транші МВФ і ЄС заморожено. За нашими даними, днями українській верхівці дали зрозуміти, що всі рахунки в офшорах Вашингтону відомі, і можуть бути санкції. Крім того, заяви Держдепу, Євросоюзу і навіть ФБР стали значно жорсткішими.

США поки тягнуть це тягар, але терпець їх може урватися будь-якої миті. Цікаво буде побачити, з чим повернеться Ситник зі США. Не здивуюся, якщо з товстою папкою інформації щодо найближчого оточення гаранта. І не здивуюся, якщо на все це, що відбувається в Києві, НАБУ відповість новими справами проти політичної верхівки. Якщо розлючений Вашингтон дасть на це карт-бланш.

Незрозуміло одне. Навіщо потрібні були ці рухи, якщо можна було й далі ігнорувати будь-які звинувачення, зливати справи в судах, спускати на умовного Саакашвілі фейсбучних тролів, а не силовиків? Куди поділася притаманна Банковій витримка? Чи розуміє президент, що весь негатив цієї історії лягає на нього, а конкуренти не просто вийдуть чистими з води, а навіть будуть у виграші? Що він робитиме, коли залишиться без підтримки? Посилювати вертикаль, закручувати гайки, заганяти себе в кут, як це робив в останні місяці перед революцією режим Януковича? Це дуже небезпечна гра для українського президента, яка може закінчитися сумно не тільки для нього, але й для всієї країни. Під час попередньої кризи Україна втратила Крим і Донбас. Розумні вчаться на помилках, а дурні їх повторюють.

Віктор Ружинський

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.