Три сорти корупції в Україні: Як вони душать державу

Три сорти корупції в Україні: Як вони душать державу
Фото з відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

"Корупція – як багато в цьому звуці для серця нашого злилося..." Перефразовуючи відомого історичного діяча Великої Британії: корупціонери майбутнього будуть називати себе борцями з корупцією. У всякому разі, в нашій країні точно.

Водночас в Україні часто чути фрази про те, що роль корупції в сучасній історії нашої країни дещо перебільшено, мовляв, найнебезпечніший вид корупції – це вертикальний, а горизонтальні корупційні взаємозв'язки не так страшні і є практично в кожній більш-менш розвиненій країні світу.

Новини за темою

Тут можна згадати і теорію ефективності корупційних оборудок, висунуту політологом Семюелем Гантінгтоном зі США, який, зокрема, зазначив, що "з точки зору економічного зростання є тільки одна річ, яка гірша за суспільство з негнучкою, надмірно централізованою корумпованою бюрократією – це суспільство з негнучкою, надмірно централізованою чесною бюрократією".

Один з українських олігархів називав корупцію мастилом для змащування шестерень неефективної місцевої бюрократії, мовляв, у разі усунення цього механізму адміністративний двигун держави просто-напросто зітреться на непотріб.

Але тут нам доводиться вибирати, що для українців корисніше: спрощення дозвільних процедур для кількох вітчизняних ФПГ або економічне зростання та інклюзивний розподіл національного доходу між всіма групами населення.

Дослідження західних економістів показали, що збільшення корупції на 1% гальмує економічне зростання на 0,4%, а скорочення корупційного тиску на один відсотковий пункт – до зростання ВВП на 0,72%.

Новини за темою

Тут можна зробити досить простий розрахунок. Україна в індексі сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI), який складається міжнародною неурядовою організацією Transparency International, посідає 120-те місце із 32 балами. Якщо б нам вдалося в найближчі п'ять років вийти на рівень Чилі, яка знаходиться на 27-й сходинці рейтингу з 67 балами, це означало б додавання в нашу скарбничку сприйняття корупції 35 балів, що могло трансформуватися в економічне зростання на рівні понад 25% за "п'ятирічку". Зростання в діапазоні 5%+ - це саме те, що може дати Україні ефективні інструменти боротьби з бідністю і дозволить мінімізувати ризик трудової міграції.

Але небезпека корупції полягає не тільки в прямих економічних втратах. Це і спотворення правил чесної ринкової гри між мільйонами економічних агентів, коли апріорі перемагають великі корпорації завдяки політичному лобізму, а доля малого та середнього бізнесу – або тінь, або спрощена система оподаткування, яка перетворюється на єдиний рятувальний трос.

Це і побудова рентоорієнтованої філософії як в управлінні країною, так і у веденні бізнесу. Те, що ми в багатьох статтях називали рентною, корупційною, сировинною моделлю економіки.

Теоретична модель Андвіга – Моена говорить про те, що збільшення кількості чиновників-корупціонерів пропорційно знижує ймовірність виявлення корупційних транзакцій і водночас знижує потенційні ризики і витрати хабародавця під час пошуку ним необхідного контрагента, тобто того, кому можна "дати". Те, що в інших країнах загрожує тюремним ув'язненням, багатомільйонним штрафом або навіть смертною карою, у нас обмежується в гіршому випадку новим хабарем правоохоронцям. Ця модель максимально мотивує заробляти саме на корупційній ренті, а не на реальному секторі економіки, "лізти" в політику тощо. Дохід, отриманий від ренти в цій системі, не можна нікуди інвестувати, окрім як у придбання нових корупційних рент, що виключає отримання суспільством соціально значущого ефекту від цих транзакцій – з них не платять податки і вони не збільшують легальний ВВП.

Новини за темою

Китайський економіст Чан-Жін Вей виявив цікаву закономірність: у разі зниження країни за шкалою індексу сприйняття корупції від рівня Сінгапуру до рівня Мексики (138-ме місце та 28 балів), рівень офіційного оподаткування зростає на 30% (корупційна рента або фіксований податок за "дах"). У цій парадигмі Україна, яка не набагато випередила Мексику, може скільки завгодно знижувати офіційні податки і рівень інших платежів та зборів, але фіскальний прес на рівні корупційної ренти в 30% буде присутній завжди, що апріорі викидає нас зі списку потенційно цікавих для інвесторів країн. Як зауважив Чан-Жін Вей, корупція призводить не тільки до зростання прихованих транзакційних витрат, але й до неможливості інвесторів працювати без "місцевого" прикриття: "Корупція робить взаємини іноземного інвестора з урядовими чиновниками, необхідні, наприклад, для отримання експортних ліцензій або дозволів на організацію виробництва, менш прозорими і більш дорогими. У цьому випадку існування місцевого економічного партнера скорочує для іноземного інвестора транзакційні витрати". А до такої "співпраці" з місцевими корупційними "елітами" готові далеко не всі інвестори, особливо в сегменті системних компаній. Саме тому останні обходять Україну.

Між нами і Чилі 35 пунктів індексу сприйняття корупції. Згідно з дослідженнями Віто Танці і Хаміда Давуді, один пункт індексу – це зміна на 1,3% неподаткових надходжень і на 1% податкових, тобто вже зараз ми б могли збирати на 45,5% більше неподаткових платежів до бюджету і на 35% більше податкових надходжень, а це сотні мільярдів гривень, які йдуть на формування корупційних рент.

У цьому зв'язку можна розрахувати такий показник, як-от коефіцієнт продуктивності податку на додану вартість у вигляді відношення суми ПДВ, зібраного за рік, до розміру ВВП. В ідеалі цей коефіцієнт повинен наближатися до одиниці. В Україні торік було зібрано 374 млрд грн імпортного та "внутрішнього" ПДВ, а ВВП досяг 3,5 трлн грн, тобто відношення зборів цього податку до валового продукту склало 0,11, а сам коефіцієнт 0,5, тобто вдвічі нижче еталонного значення. Корупційне налаштування в Україні з'їдає приблизно половину економічного потенціалу.

Як написали Танці і Давуді: "Коли корупція грає велику роль у відборі проектів та їхніх виконавців, результат цього процесу – перекіс бюджету в бік капітальних проектів. Виробляються "білі слони" і "собори в пустелі". Деякі проекти завершуються, але ніколи не експлуатуються на повну потужність. Деякі набагато більш великі і складні, ніж це необхідно. Якість деяких настільки низька, що вони постійно потребують ремонту, і їхня продуктивність виявляється значно нижчою за очікувану. В таких умовах не дивно, що капітальні витрати не справляють того впливу на економічне зростання, на яке чекають економісти". Як тут не згадати горезвісний "скляний" міст у Києві, чим не "білий слон" чи "собор у пустелі".

Новини за темою

Корупція позбавляє доходів найменш забезпечені верстви населення: в середньому зростання корупції на один пункт призводить до скорочення доходів 20% найменш забезпечених жителів країни на 7-8% на рік.

МВФ спробував вилікувати корупцію в Україні з допомогою улюбленого ним методу, випробуваного в Африці й Азії: за рахунок зростання зарплат чиновників і менеджерів державних підприємств. Головна умова – трудові доходи в держсекторі повинні бути вищими, ніж у приватному. У нас ця схема вирощування "нової шляхти" вперше дала збій. Справа в тому, що в Україні корумповано 99% всієї політичної надбудови. Ця теза легко доводиться при порівнянні активів і способу життя чиновників з їхніми пасивами у вигляді офіційних доходів. В умовах цієї омерти і кумівства навіть найвищі зарплати і бонуси – це лише механізм для виправдання перед суспільством поточних витрат на садівників, масажистів, кучерів і "чергових біля тіла з опахалом". Плюс можливість купити мамі будинок у США за легальні гроші. Але реальний рівень прихованих доходів у державній програмі незрівнянно вищий. Ситуацію могло б змінити відкриття кадрових шлюзів і запуск у систему представників середнього класу, які вміють цінувати свій рівень життя, досягнутий легально. Але соціальні ліфти у нас підіймають вгору лише корупційну "обслугу".

Жадібність у держсекторі не можна перемогти народною щедрістю у вигляді бюджетних витрат на набряклу зарплатну відомість.

В Україні вже з'явилося три сорти корупції: традиційна корупція у вигляді потокових схем і зняття з них корупційних рент; монопольна корупція для прикриття інтересів фінансово-промислових груп у владі, а також за допомогою "ручних" громадських організацій (ці корупціонери ні в кого не "беруть", чим заслуговують собі славу принципових борців за інтереси народу, але одночасно отримують дохід у корпорації-донора); зовнішня політична корупція з боку міжнародних груп впливу.

Перша група – це "попелиця", яка обсіла інфраструктурні та бюджетні фінансові потоки і яка в майбутньому може бути частково мінімізована за допомогою антикорупційних органів. Друга група – це підгодовані "нові обличчя", які виконують роль ланцюгових псів для захисту одних ФПГ і постійного "гавкоту" на конкурувальні фінансово-промислові групи. Виявити їх найближчим часом можна лише з допомогою політичної селекції, якої у нас немає навіть у зародку. Ну і третя група – нею, за класикою, заражено основні фінансові органи країни. Виявити її можна лише за наявності суверенної державної політики, а тут у нас повний провал.

Досвід Чилі показує, що корупція перемагається запровадженням жорстких механізмів відповідальності, аж до третього коліна спадкоємців корупційних активів. Плюс неминучість покарання і скасування вибіркового правосуддя. Але з'являються такі механізми лише після досить жорстких авторитарних режимів з гарною класичною освітою.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>