Три фільми "Київського тижня критики", які варто подивитися

Найбільш провокаційні й обговорювані прем'єри кінофоруму

Три фільми "Київського тижня критики", які варто подивитися
Дім, який побудував Джек "Артхаустраффік"

Блог про Кіно

Редакційний блог

Найбільш провокаційні й обговорювані прем'єри кінофоруму

1 листопада завершився другий кінофестиваль "Київський тиждень критики". В його рамках показали 19 фільмів. Серед них була класика українського кіно і ретроспектива шведського генія Інгмара Бергмана, сторіччя якого в цьому році відзначає весь світ. Проте найбільша увага була прикута саме до програми фестивальних хітів. 112.ua відібрав три знакових фільма "Київського тижня критики", які викликали гарячі суперечки серед глядачів.

"Дім, який побудував Джек"

Фільм присвячено вигаданому американському маніяку на ім'я Джек. Він ставився до вбивств, як до творів мистецтва. Всього він відправив на той світ більше 60 осіб. Однак у стрічці показано лише п'ять його садистських перформансів. Джек любив оригінально обігрувати кожне кровопролиття, колекціонувати в холодильній камері тіла своїх жертв, а також фотографувати їх у незвичних позах. А якщо знімки виходили, на думку Джека, недостатньо красивими, то він повертався на місце злочину, прихопивши з собою пару заморожених трупів, і робив нові фото.

Цей фільм-провокація від датського скандаліста Ларса фон Трієра буквально посварив глядачів. Одні наполягали, що режисер – геній, який зняв свій черговий шедевр. Інші ж із пальцем біля скроні висміювали в цій картині буквально кожен епізод.

Аргументи тих, кому фільм сподобався:

- Цей фільм – автопортрет Ларса фон Трієра. Так само, як Джек у стрічці знущається над своїми жертвами, сам режисер, та й взагалі кожен художник, знущається над своїми акторами і натурника. Адже мистецтво вимагає жертв.

- В сюжетах і персонажах стрічки читаються мотиви класичних творів. Наприклад, весь фільм будується на сповідальному діалозі Джека з дідусем по імені Вердж. Останній веде головного героя через загробний світ, так само, як Вергілій вів Данте в "Божественній комедії".

- Композиції кадрів будуються на дуже соковитому символізм. Наприклад, коли Джек приходить у свій недобудований дім, то опиняється в оточенні вертикальних дерев'яних балок, що стоять замість стін. У цій сцені Джек нагадує дикого звіра, якого загнали в клітку.

- Виконавець головної ролі Метт Діллон вражає своєю підступною чарівністю. У нього закохуєшся і починаєш боятися одночасно.

- Починаючи з постера до фільму, який нагадує дитячий малюнок, і завершуючи фінальними титрами, в яких звучить ритмічний шлягер Рея Чарльза Hit the Road Jack, Ларс фон Трієр підказує, що не варто ставитися до цього кіно занадто серйозно. Все в цьому фільмі – інтелектуальний жарт.

"Човен Данте" Ежена Делакруа Музей Лувр

Аргументи тих, кому фільм не сподобався:

- Багато сцен у картині побудовані надто театрально, а місцями вони навіть скочуються в кітч. Наприклад, дослівне цитування класичної картини Ежена Делакруа "Човен Данте" на широкому екрані виглядає, щонайменше, наївно.

- Хронометраж картини тривалістю в дві з половиною години надто затягнутий. Тим більше, що ближче до фіналу динаміка фільму сповільнюється, через що починаєш нудьгувати.

- Ларс фон Трієр відверто ненавидить жінок. Режисер у всіх подробицях показує вбивства саме представниць прекрасної статі. А коли справа доходить до чоловіків, то в сюжеті відбувається несподіваний фінт.

- Автор фільму займається самолюбуванням на широкому екрані. У стрічці фігурує безліч класичних картин Пабло Пікассо, Альбрехта Дюрера та інших класиків. Поруч із їх творами Трієр гортає кадри з власних фільмів, самовільно зараховуючи себе до пантеону великих.

- Сюжет фільму складається з п'яти новел, кожна з яких присвячена окремому вбивству. При цьому в стрічці ніяк не пояснюється, чому таких новел саме п'ять, а не, скажімо, три чи десять. Адже ці, вибрані, за словами самого Джека, навмання, новели не складаються в цілісний сюжет. Тож сюжет картини нагадує альманах короткометражок, пов'язаних одним персонажем.

"Дім, який побудував Джек" "Артхаустраффік"

Очевидно, "Дім, який побудував Джек" - з тих творів, які створені, щоб розпалити спори погарячіше. Однозначних відповідей в аналізі цього фільму немає. Лише про одне в цій картині можна сказати напевно – це наймасштабніша і найгостріша провокація Ларса фон Трієра.

Сформувати власну думку про картину можна буде з 6 грудня, коли вона вийде в українських кінотеатрах.

"Менді" "Артхаустраффік"

"Менді"

Цей неспішний кривавий хорор розповідає про суворого лісоруба Реда Міллера. Він живе в лісистій американській глибинці разом із дружиною Менді Блум. Вона працює продавщицею в магазині і зачитується фентезі літературою. Одного разу гармонійний світ щасливого подружжя розпадається через хтивих ідолопоклонників, які вирішують побавитися з Менді. І тоді Ред бере в руки стильну сокиру, арбалет і бензопилу, щоби помститися насильникам.

"Менді" – щось середнє між "Божевільним Максом: Дорогою люті" і "Страхом і ненавистю в Лас-Вегасі". Це обов'язковий фільм для фанатів психоделічного кіно і бойовиків з крутими хлопцями на мотоциклах.

Критики захоплюються візуальним рядом цієї картини. Екран тут постійно заливає кислотним освітленням. А окремі сцени і зовсім гіпнотизують своїм психоделічним живописом. У поєднанні з таємничими гітарними запилами, які звучать на тлі, у глядача створюється ефект наркотичного дурману.

Головним недоліком фільму стали діалоги. Іноді вони навіть викликали почуття незручності. "Ти особлива, Менді. І я теж особливий. Так будемо ж особливими з тобою разом", - сказав вождь секти в одній зі сцен картини, спричинивши тяжке зітхання у половини залу. Крім того у стрічці часто звучали затягнуті монологи про чаклунів і пафосні промови про істинну віру.

Роль Менді Блум у фільмі виконує зірка серіалу "Чорне дзеркало" і комедії "Смерть Сталіна" Андреа Райсборо. Її героїня зовсім небагатослівна і практично беземоційна. Про подібні ролі багато хто з акторів каже: "Нема чого грати!" Однак навіть таку невиразну героїню Райсборо оживляє, привносячи в неї щось потойбічне. Якщо відьми й існують, то вони виглядають саме так, як Менді у виконанні цієї актриси.

"Менді" "Артхаустраффік"

А головну роль тут зіграв Ніколас Кейдж. Він прийшов у цю стрічку, немов не переодягаючись після двох частин свого вогняного жаховичка "Примарний гонщик". У "Менді" він постає таким самим лихим воїном, який винахідливо потрошить мерзотників.

Після цього фільму жахів багато хто заговорив про те, що Кейдж нарешті реабілітувався після безлічі відверто слабких стрічок, вкінець перепортивших йому фільмографію. Розквіт кар'єри цього актора припав на 90-ті. Тоді він з'явився, наприклад, у таких відомих трилерах, як "Без обличчя" і "Повітряна в'язниця", надривній драмі "Залишаючи Лас-Вегас", мелодрамі "Дикі серцем", що перемогла в Каннах і кількох інших картинах, які проводовжують переглядати через десятиліття. З двох десятків фільмів, в яких Кейдж зіграв у 2000-х, не набереться і п'яти, які дійсно варті уваги. А в 2010-х він знявся вже майже у 30 стрічках, з яких, правда, важко виділити хоча б три обов'язкових до перегляду. "Менді" стала кращою прем'єрою у фільмографії актора за це десятиліття.  

В українському прокаті картина стартує 22 листопада.

"Менді" "Артхаустраффік"

"Попіл – найчистіший білий"

Гостросоціальна китайська мелодрама показує стосунки чоловіка і жінки в період з 2001 по 2018 роки. Танцівниця Цяо зустрічається з провінційним бандитом Біном. Вони купаються в розкоші і насолоджуються своєю владою, в той час, як навколо панує бідність і розруха. Час від часу благополуччя Цяо і Біна затьмарюється бандитськими розборками. Одна з таких бійок стає фатальною. Після неї Бін довго лікується, а Цяо потрапляє у в'язницю. Через роки вони знову зустрічаються. Та чи вийде у них знову бути разом?

На перший погляд Цяо і Бін виглядають, як однозначно негативні персонажі. Вони брешуть, крадуть і не уявляють своє життя без криміналу. Але по мірі розвитку сюжету фільму глядача змушують кардинально змінити свою думку про цих героїв.

В одній із найбільш зворушливих сцен на початку фільму закохані прогулюються біля сплячого вулкана і Цяо каже: "Вулканічний попіл — найчистіший білий. Те, що горить при настільки високих температурах, має бути чистим". Все, що відбувається в сюжеті після цієї сцени нагадує бурхливу емоційну пожежу, яка приносить головним героям багато болю. Однак саме завдяки цьому Цяо і Бін отримують можливість повністю очиститися від своїх пристрастей і пороків.

Режисер картини Цзя Чжанке охарактеризував її як "жорстоку історію кохання". Прем'єра "Попелу – найчистішого білого" і п'яти попередніх фільмів цього режисера відбулася на Каннському кінофестивалі. Критики відзначили, що сюжет нової картини Чжанке виглядає більш прямолінійно і передбачувано, ніж історії, розказані в його попередніх фільмах.

Однак навіть у такому грубому сюжеті знайшлося місце для безлічі підтекстів. Наприклад, у певний момент фільму Бін опинився в інвалідному кріслі і Цяо вирушила прогулятися з ним по недобудованому місту. Саме такі міста будували партнери Біна на накрадені гроші. В результаті ж практично всіх цих забудовників скалічили або відправили на той світ, а порожні недобудовані міста залишилися, як потворні пам'ятники жадібності і криміналу.

"Попіл – найчистіший білий" Каннський кінофестиваль

На тлі особистих стосунків головних героїв у фільмі показане бурхливе економічне зростання Китаю. Картина дуже делікатно проілюструвала, як бандити стали політиками і бізнесменами. Як шахтарі, що стогнуть від безробіття, в розпачі спивалися. Як кримінальні авторитети вважали, що контролюють весь світ, а в результаті гинули від ножа випадкового дрібного злодюжки.

"Попіл – найчистіший білий" будується за принципом зворотної перспективи. На перший погляд, цей фільм розповідає особисту історію стосунків чоловіка і жінки. Але за цим нехитрим сюжетом вибудовується масштабний портрет цілої країни. Головна героїня, як здається спочатку, безнадійно застрягла в кримінальному світі, крадіжці і жорстокості. Але як виявляється, в результаті нею рухає бажання жити праведно.

"Попіл – найчистіший білий" Каннський кінофестиваль

Також у ході цього кінофестивалю українські критики вручили власну премію "Кіноколо". Картина Сергія Лозниці "Донбас" отримала дві такі нагороди: за кращу режисуру і кращий фільм. Це настільки ж спірна, провокаційна і обов'язкова до перегляду стрічка, як і всі вищезгадані.

Антон Філатов

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів