"Труснути старовиною": ЗСУ повертають із запасників 6 типів ЗРК

До захисного щита над Україною можуть повернутися відразу шість типів зенітних ракетних комплексів і систем: це три ЗРК малої дальності (самохідні "Куб" (2К12) і "Тор" (9К330) та С-125, що транспортується), два середньої дальності (С-300ПТ, транспортується, близький родич "штатного" самохідного З-300ПС, і мобільна універсальна система протиракетної та протилітакової оборони, створена для прикриття маневрених бойових дій власних військ С-300В1 (SA-12 Gladiator) і, нарешті, "далекобійна" С-200В

"Труснути старовиною": ЗСУ повертають із запасників 6 типів ЗРК
"Бук-М1" (SA-11 Gadfly) Фото з відкритих джерел

Сергій Згурець

Директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express

До захисного щита над Україною можуть повернутися відразу шість типів зенітних ракетних комплексів і систем: це три ЗРК малої дальності (самохідні "Куб" (2К12) і "Тор" (9К330) та С-125, що транспортується), два середньої дальності (С-300ПТ, транспортується, близький родич "штатного" самохідного З-300ПС, і мобільна універсальна система протиракетної та протилітакової оборони, створена для прикриття маневрених бойових дій власних військ С-300В1 (SA-12 Gladiator) і, нарешті, "далекобійна" С-200В

Оригінал на сторінці Сергія Згурця у Facebook

Армія України повертає із "запасників" у бойовий ряд відразу шість типів зенітних ракетних комплексів. Так, на третину збільшиться кількість боєздатних комплексів у складі зенітних ракетних військ ЗС України, здатних збивати літаки, крилаті ракети, а також безпілотники ворога. Таким є мій оптимістичний прогноз, якщо спільні зусилля Міністерства оборони, підприємств "Укроборонпрому", а також приватних компаній, вже глибоко залучених до вирішення актуальної задачі, будуть результативними. Практично всі типи ЗРК, які за "надлишковістю" було виведено з бойового складу в період з 2003 по 2013 рр. і до яких є значний запас ракет, отримують шанс "труснути старовиною".

Сьогодні оборонний щит над Україною тримають зенітні ракетні системи і комплекси радянської розробки двох типів. Це самохідні ЗРК середньої дальності: С-300ПС (SA-10B Grumble) і "Бук-М1" (SA-11 Gadfly). "Трьохсотка" і "Бук" можуть знищувати цілі противника на максимальній дальності у 75 км і 32 км і висоті до 27 км і 22 км відповідно. Кількість цих дивізіонів ЗРК - близько півсотні. За умови високої виучки особового складу та справності всіх ЗРК це досить потужна сила. Але керівництвом Збройних сил України ухвалено рішення суттєво посилити кількісний склад вітчизняних засобів ППО. Це пов'язано з необхідністю прикриття наших військ у зоні зіткнення з противником (як у позиційній, так і в активній обороні), а також з ущільненням прикриття об'єктів першої категорії. До таких об'єктів, зокрема, віднесено міста-мільйонники, атомні станції та греблі гідроелектростанцій.

У дію можуть повернутися відразу шість типів зенітних ракетних комплексів і систем: це три ЗРК малої дальності (самохідні "Куб" (2К12) і "Тор" (9К330) і С-125, який поки що транспортується), два середньої дальності (С-300ПТ, транспортується, близький родич "штатного" самохідного З-300ПС) і мобільна універсальна система протиракетної та протилітакової оборони, створена для прикриття маневрених бойових дій власних військ С-300В1 (SA-12 Gladiator) і, нарешті, "далекобійна" С-200В.

"Куб" 2К12 Фото з відкритих джерел

Зенітна ракетна система великої дальності С-200В - особлива тема. SA-5 Gammon – як Голіаф холодної війни. Він став на службу в 1970-х роках. Комплекс стаціонарний і начебто застарий за нинішніми мірками. Але є нюанс: "старожил" має ракети з потужною бойовою частиною і здатний вражати цілі на дальності до 240 км і на висоті від 300 м до 40 км. Дивізіони С-200В здатні знищувати літаки ворога до того, як вони долетять до рубежу, з якого вони можуть застосувати власне озброєння. Також вважають, що "двохсотка" не дозволить наблизитися до України ворожим повітряним командним пунктам, літакам-розвідникам і літакам-постановникам всіх типів перешкод. Все це в комплексі може позбавити супротивника можливості ефективно управляти повітряною операцією. Ну, хоча б тому що просто страшно.

С-200В Фото з відкритих джерел

У 2012 році у нас у ЗРВ було чотири військові частини, озброєні ЗРС С-200В. Групи дивізіонів С-200В було розміщено біля Львова, під Києвом, а також під Херсоном і Феодосією. Всіх їх за підсумковою перевіркою 2012 р. було визнано боєздатними. Але вже на початку 2013 р. рішенням тодішнього міністра оборони Лебедєва всіх їх раптово було визнано застарілими. Їх "скорочення" зайняло буквально місяць. Окремі елементи (наприклад, кабелі на позиціях, позаяк цей комплекс є стаціонарним) просто було порубано сокирами. Тоді ж із бойового складу було виведено і Уманську зенітну ракетну бригаду (три дивізіони), озброєну комплексами С-300В1. У командуванні ЗРВ дотепер служать люди, які підтримали обидва цих рішення. Саме час, мабуть, у них запитати – чому?

Сьогодні в Міноборони не виключають, що "двохсотка" ще залоскоче нерви російським повітряним командним пунктам і пілотам літаків з бойовим навантаженням. Не виключено, що за реанімацію "двохсотки" візьметься КБ "Південне" і зробить ракету для цієї системи твердопаливною. Але це навряд чи відбудеться до кінця року, хоча щодо інших комплексів перевірочні стрільби планується провести вже до кінця 2018 р. Принаймні в цьому зацікавлено Міноборони.

Враховуючи обсяг необхідних робіт, технологічні обмеження і жорсткі терміни, це складне завдання. Щодо деяких ЗРК немає ремонтної документації. Тому фактично потрібно провести зворотний інжиніринг блоків і вузлів, відремонтувати їх або відновити і забезпечити застосування комплексів за призначенням. При цьому від підприємств "Укроборонпрому" і приватних компаній модернізації комплексів, які вони беруть у середній відновлювальний ремонт, поки не вимагають. Хоча деякі із ЗРК (зокрема, той же С-125М "Печора") має істотний потенціал для нарощування бойових можливостей. За рахунок установки на ракети 5В27Д нових напівактивних або активних головок наведення, які розроблено київською компанією "Радіонікс", дальня межа зони поразки С-125М збільшується за дальністю з 18 до 40 км, за висотою - з 18 до 25 км. У максимально "навороченій" версії з'являється можливість обстрілювати вісім ворожих цілей одночасно. Роботу комплексу з пусками ракет з напівактивною головкою вже перевірено практикою. У зарубіжного замовника.

С-125М "Печора" Фото з відкритих джерел

Відповідальність за весь "реанімаційний пакет" щодо продовження ресурсу ракет до зенітних ракетних комплексів, які сьогодні стоять на озброєнні ЗС України, а також до тих, які буде введено до складу ЗРВ в найближчій або середньостроковій перспективі, за винятком "двохсотки", покладено на Державне Київське конструкторське бюро "Луч" у взаємодії з іншим київським підприємством "Візар", що також входить до складу ДК "Укроборонпром". Як відомо, за часів Радянського Союзу на підприємстві "Візар" збирали ракети до ЗРК С-300. На "Візарі" також є ряд необхідної контрольно-вимірювальної апаратури для перевірки параметрів ракет.

Новини за темою

Модернізація або розроблення нових зразків зенітних ракетних комплексів для ЗС України – наступний етап у посиленні вітчизняного протиповітряного щита. Проекти є щодо комплексів малої, середньої та великої дальності, причому, що цікаво, з використанням промислового і технологічного заділу, який вже є. За твердженням розробників, з якими я спілкувався, на результат під випробування можна буде вийти вже протягом двох років, причому з досить адекватним фінансуванням. Ставку зроблено максимально на свої можливості. Але допомога або партнерство з боку західних компаній буде необхідною для придбання сучасної елементної бази з необхідними характеристиками. Поки що з цим "пробої". Але це вже інша, більш довга історія, про деталі якої – наступного разу. А поки завдання номер один формулюється просто: стріляти має все, що є.

Сергій Згурець

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів