banner banner banner

Труднощі еволюції: У що обійдеться Заходу відмова від України?

До недавнього часу Україна розглядалася Брюсселем як буферна територія між ЄС і Росією. Навіть горезвісна Угода про Асоціацію була всього лише економічним інструментом: вона покликана була інтенсифікувати торгівлю, але не ставила перед собою політичних завдань. Проблема була лише в тому, що Москва навіть у частковій економічній інтеграції Києва з Заходом бачила спробу вторгнення в її зону суверенного впливу на пострадянському просторі. І всю історію українського Майдану в Москві розглядали як спецоперацію Заходу проти Кремля

Труднощі еволюції: У що обійдеться Заходу відмова від України?
Фото з відкритих джерел

Павло Казарін

Журналіст

До недавнього часу Україна розглядалася Брюсселем як буферна територія між ЄС і Росією. Навіть горезвісна Угода про Асоціацію була всього лише економічним інструментом: вона покликана була інтенсифікувати торгівлю, але не ставила перед собою політичних завдань. Проблема була лише в тому, що Москва навіть у частковій економічній інтеграції Києва з Заходом бачила спробу вторгнення в її зону суверенного впливу на пострадянському просторі. І всю історію українського Майдану в Москві розглядали як спецоперацію Заходу проти Кремля

Оригінал на сайті intersectionproject.eu:

Головне питання, яким задаються: що відбувається з Україною? Чи спостерігаємо ми ренесанс 2005-го року, коли сварки між "проєвропейськими" силами призвели до реваншу "проросійських"? Чи є сенс для Заходу і далі підтримувати Київ і чи варто зосередитися на інших східноєвропейських країнах? Чи Україна може вирватися з пострадянського замкнутого кола і стати частиною однієї з далеких орбіт Євросоюзу?

Всі ці питання абсолютно закономірні. Тим більше, що парламентська криза, перспективи дострокових виборів, невміння знаходити компроміси, посилення популістської риторики – це та українська реальність, яка дана у відчуттях. Але особливість української ситуації саме в тому, що нинішній етап був абсолютно неминучим. Настільки, наскільки неминучий перехідний період у підлітка.

Етап перший. Революція

Треба розуміти, що Україна до Віктора Януковича була класичною корупційно-корпоративною державою. Управління державою йшло в рамках олігархічної моделі, яка була сформована ще за часів екс-президента Леоніда Кучми. Політичний простір не було монополізовано –  клани, які змагалися один з одним, врівноважували один одного, а тому кожен раз вибори були конкурентними. Віктор Янукович зламав цю модель – він перетворив її на кримінальну. Він порушив більшість існуючих у країні правил: зламав олігополію, саджав у в'язниці політичних суперників, посилював репресивну систему.

Новини за темою

Майдан – в його форматі вуличного повстання – зміг зупинити сповзання країни в цю систему. Але він всього лише "відіграв" на один хід назад: обнуливши владу людей, які хотіли створити в країні кримінальну систему управління, він повернув важелі впливу тим, хто керував Україною до Віктора Януковича. Тим, хто звик жити в рамках корупційно-корпоративної системи відносин. І понад сто загиблих активістів Майдану – це та ціна, яку країна заплатила за повернення з кримінальної системи в корупційну.

Хтось скаже, що різниці між цими двома системами немає – і буде неправий. Ця різниця полягає в тому, що корупційно-корпоративна система здатна еволюціонувати. Її можна примушувати до змін, змушувати проводити реформи, впроваджувати антикорупційне законодавство. А кримінальна система здатна лише паразитувати на державі, щоб в кінцевому рахунку неминуче загинути. Зазвичай – разом з усією країною.

Я розумію емоції тих, хто чекав, що після Майдану одномоментно відбудуться зміни на краще. Історія повстання української вулиці була надто вже кінематографічна – вона мимоволі змушувала вірити в обов'язковий хеппі-енд. Але життя мало схоже на художній фільм: вона швидше нагадує телесеріал, в якому перемоги обов'язково чергуються з поразками. При цьому особливість нинішньої української ситуації полягає саме в тому, що реванш проросійських сил неможливий.

Етап другий. Війна

Український 2016 рік принципово відрізняється від 2006-го. Десять років тому розчарування в проєвропейських силах, які не могли домовитися між собою, що призвело до реваншу проросійських партій і до перемоги Віктора Януковича на президентських виборах.

Цей сценарій в нинішніх умовах відтворити не вийде. Причиною стала анексія Криму і війна на Донбасі. Саме в цих двох регіонах зазвичай отримували голоси ті партії, які використовували прорадянську і проросійську риторику. Сьогодні обидва ці регіони фактично виключені з електорального поля України. А прорадянських настроїв в інших регіонах країни недостатньо, щоб забезпечити "Опозиційному блоку" перемогу на перевиборах до українського парламенту. Він може посилитися, але не перемогти.

Новини за темою

Головна ж проблема для сучасної України – це популісти. У бідній воюючій країні особливо популярні ті політики, які дають прості відповіді на складні питання. Якраз їхнє посилення може призвести до зменшення і без того невисокого коефіцієнта корисної дії української влади. Але специфіка ситуації в тому, що будь-яка влада України залежить від західної допомоги, а тому з ними можна розмовляти в режимі "торгу", обмінюючи нові фінансові транші на прийняття критично важливих законопроектів. Для України це важливо з точки зору її перспектив, тому що впровадження того ж антикорупційного законодавства підвищує ефективність всієї системи. І ключове питання – навіщо це потрібно Євросоюзу?

Етап третій. Поле бою

До недавнього часу Україна розглядалася Брюсселем як буферна територія між ЄС і Росією. Навіть горезвісна Угода про Асоціацію була всього лише економічним інструментом: вона покликана була інтенсифікувати торгівлю, але не ставила перед собою політичних завдань. Проблема була лише в тому, що Москва навіть у частковій економічній інтеграції Києва з Заходом бачила спробу вторгнення в її зону суверенного впливу на пострадянському просторі. І всю історію українського Майдану в Москві розглядали як спецоперацію Заходу проти Кремля.

Результатом втечі Віктора Януковича стало вторгнення Росії до України: анексія Криму і гібридна війна на Донбасі. Але особливість у тому, що в самовідчутті російського керівництва війна йде не з Україною, а з Заходом: раз за разом російські політики та експерти говорять про те, що територія сусідньої країни стала лише полем битви. У їхній свідомості Україна позбавлена будь-якої волі і не може нічого хотіти. Більш того, російське ТБ постійно мовить про іноземних військових, які борються під прапорами української армії, а Володимир Путін відкрито говорить про "іноземний натовський легіон".

Новини за темою

Захід не може вважати, що він воює з Росією, але це не змінює того, що Москва впевнена у зворотному. І немає нічого дивного, що секретар Радбезу РФ Микола Патрушев в інтерв'ю "Комерсанту" цитує фальшивку про те, що Мадлен Олбрайт нібито закликала забрати у Росії Сибір і Далекий Схід. У цій фразі зосереджений весь той конспірологічний підхід, який сповідує російське керівництво. Втім, немає нічого дивного: керують Росією вихідці з радянських спецслужб, а професійну деформацію ніхто не відміняв.

Якщо ви не збираєтеся захищатися, це не означає, що на вас не нападуть. Росія раз за разом дає зрозуміти, що в Україні вона протистоїть не Києву, а Брюсселю та Вашингтону. А тому колишня ситуація, коли кордон між Заходом і пострадянським світом пролягав по польсько-українських прикордонних стовпах, закінчилася. Тепер вже ця лінія розмежування пролягає по українсько-російському кордону.

Етап четвертий. Вирішальний

По суті, ситуація досить проста. Сучасна Україна – це велика країна, проєвропейські настрої якої стали причиною агресії з боку Росії. При цьому сама Росія вважає Україну полем бою із Заходом. Завдання Москви – максимально дестабілізувати українську владу, щоб перетворити сусідню країну на таке собі східноєвропейське "Сомалі". Це потрібно Москві для того, щоб домогтися скасування санкцій, "обнулити" анексію Криму і війну на Донбасі. Адже якщо немає суб'єкта, з яким можна домовлятися про спірні території, то і переговори на цю тему стають непотрібними.

При цьому крах України зовсім не означає, що політика Росії зміниться. Тому що Кремль у своєму власному уявленні воює на території України не з Україною, а з Заходом. А це значить, що після закінчення українського етапу протистояння може послідувати новий виток. Тому що "Захід", який продовжує сприйматися Кремлем як головна загроза, нікуди не дінеться. А це означає, що Євросоюз, віддавши Україну Москві, зовсім не позбудеться головного болю. Навпаки, він тільки спровокує зростання апетитів країни, яка живе з самовідчуттям альтернативного "Заходу" центру впливу.

Новини за темою

Так, Україна корумпована і її еліти не хочуть виходити з зони комфорту. Так, населення цієї країни не структуровано за своїми політичними інтересами, а тому нерідко йде за популістами. Так, Україна сьогодні є неефективною державою, влада якої сподіваються на те, що кредити будуть надані просто через те, що противником Києва є Москва. Але це все – абсолютно закономірна ситуація.

Україна проходить дуже непростий і нелегкий шлях. Вона зараз намагається домовитися з самою собою про саму себе. Це країна, в якій громадянське суспільство намагається приватизувати державу і є у жорсткій конкуренції зі старими елітами. До того ж в історії України не було довгого досвіду державності, що робить її ситуацію схожою на країни Балтії або Польщі, в яких процес реформ пройшов набагато швидше. І тим не менш у Євросоюзу просто немає іншого вибору, крім як підтримувати українське громадянське суспільство. Тому що якщо втома переможе і Брюссель і Захід відвернуться від України – історія не закінчиться. Москва влаштує продовження.

І це продовження навряд чи комусь сподобається.

Павло Казарін

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>