Трампу начхати на демократію, він закриває очі на будь-які злочини диктаторів

Трампу начхати на демократію, він закриває очі на будь-які злочини диктаторів
Новая газета

Томас Фрідман

Американський журналіст

Оригінал на сайті The New York Times

Після того, як президент Трамп звинуватив прем'єр-міністра Канади Джастіна Трюдо в тому, що той наніс удар США в спину, я вирішив загуглити відповідь на питання: скільки канадців було вбито або поранено з квітня 2002 року, коли вони пліч-о-пліч воювали з американцями в Афганістані? Відповідь: 158 убитих і 635 поранених.

Подумайте тільки: США, а не Канаду, атакували 11 вересня. Втім, північний союзник відправив тисячі своїх юних чоловіків і жінок до Афганістану, щоб допомогти американцям знищити сили "Аль-Каїди". І заради цього 158 канадців навіть віддали свої життя.

І все ж, коли прем'єр-міністр м'яко відмовив у вимозі знизити канадські тарифи на молоко, сир і йогурт зі США, Трамп і команда миттєво звинуватили Трюдо в "зраді", образили і присудили йому "особливе місце в пеклі".

Особливе місце в пеклі? За молочні тарифи? Для країни, яка пліч-о-пліч пройшла з американцями важкі часи? Це дійсно боляче.

Все — за принципом транзакції: що ви зробили для мене сьогодні?

Новини за темою

Хоча це говорить нам все, що потрібно знати про погляд Трампа на світ і його відмінності від попередників: чи то республіканець, чи демократ. Все — за принципом транзакції: що ви зробили для мене сьогодні? Сприйняття Америки як останнього оплоту світового порядку і прав людини, країни, яка допомагає розвивати і зміцнювати демократичні держави, щоб ми могли користуватися різноманітними вигодами світу здорових демократій, вільних від ринку,   закінчилося.

"Америці Трампа все одно, — написав історик Роберт Каган у "Вашингтон пост".   Історична пам'ять його не обтяжує. Він не визнає жодних моральних, політичних або стратегічних зобов'язань. Він вільний у досягненні цілей: без урахування впливу на союзників або світу загалом. У нього немає почуття відповідальності за кого-небудь, окрім себе".

Зверніть увагу, я можу словесно долучитися до політики Трампа проти диктатора-вбивці Кім Чен Ина, якщо це насправді допоможе зменшити ймовірність війни на Корейському півострові і почати його денуклеаризацію. Якщо ніщо інше не спрацювало — і Трамп обізвав його "маленькою людиною-ракетою" лише тому, щоб Північна Корея нарешті припинила ядерні і ракетні випробування, — нехай так і буде, схвалюю, якщо це спрацює.

У випадку з Трампом жахає, що він всюди, здається, віддає перевагу диктаторам перед демократичними союзниками. Зокрема про північнокорейського лідера Трамп повідомив наступне: "Коли він говорить, його люди сидять, сповнені уваги. Я хочу, щоб мої люди робили те ж саме".

Новини за темою

Пізніше Трамп сказав, що це — жарт. Вибачте, але жоден президент США не повинен так жартувати. Тим паче, коли такі слова узгоджуються з усім, що Трамп говорив і робив раніше: він надає перевагу компанії сильних, і поки вони хвалять його, йому все одно, як ці лідери ставляться до своїх громадян, зокрема до тих, хто ризикує життям, щоб реформувати свою країну за аналогією зі США.

Такий підхід із КНДР може виграти трохи часу, але він завдає болю американцям і друзям США у багатьох інших аспектах. Складається враження, що тепер диктатори отримали офіційний дозвіл тиснути не тільки на своїх революціонерів або терористів, але навіть на найм'якших дисидентів. У такому випадку немає місця навіть для лояльної опозиції.

Візьміть Єгипет. 31 травня Human Rights Watch повідомила, що єгипетська поліція "з початку травня 2018 року проводить хвилю несподіваних арештів тих, хто критикує президента Абделя Фаттаха Ас-Сісі". Серед заарештованих був Хазем Абд Аль-Азім, політичний активіст; Ваель Аббас, відомий журналіст і правозахисник; а також Шаді Аль-Газалі Харб, хірург; Хайтам Мохамеден, адвокат; Амал Фатхі, активіст; Шаді Абу Заїд, сатирик.

Я познайомився з деякими з цих молодих людей під час "арабської весни". Вони не прихильники насильства, не радикальні ісламісти. Вони прекрасні, миролюбні, спраглі верховенства права єгиптяни. Їм потрібен будь-який лідер Єгипту, який хоче побудувати більш відкрите, терпиме, засноване на консенсусі політичне і громадянське суспільство. Харб, поважний британський хірург, був запроторений до в'язниці через невелику критику жорстокого ставлення Сісі до інакомислення.

"Утиски у Єгипті вже перейшли до того, що сили Ас-Сісі заарештовують добре відомих активістів просто за те, що ті колись висловлювали свою думку, — говорить Сара Ліа Вітсон, директор Human Rights Watch на Близькому Сході і в Північній Африці. — Мабуть, критика і навіть м'яка сатира є підставою, щоб негайно запроторити єгиптян до в'язниці".

Новини за темою

Сісі має провалитися від сорому за те, що самовільно відправив таких хороших молодих людей до в'язниці. А Конгрес США повинен взятися за цю справу: якщо вже наш президент і держсекретар дуже цинічні, щоб зробити це самим.

Те ж стосується і Туреччини, якою сьогодні керує справжній дармоїд — президент Реджеп Таїп Ердоган. Днями я зрозумів, що майже всі мої друзі з турецької журналістики або потрапили до в'язниці, або звільнені, або вигнані халіфом-тираном Ердоганом.

Це тренд якийсь. У грудні Комітет із захисту журналістів заявив: "Другий рік поспіль більше половини із запроторених до в'язниці за свою роботу в усьому світі перебувають за ґратами в Туреччині, Китаї та Єгипті…. Націоналістична риторика президента Дональда Трампа, зацикленість на ісламському екстремізмі і невпинне вішання ярликів "підроблених новин" на медіа дають ще більше підстав для судових звинувачень, які дозволяють таким лідерам запроторювати журналістів до в'язниць".

Спадковий принц Саудівської Аравії Мухаммед ібн Салман доклав чимало колосальних зусиль, щоб знизити контроль радикальних ісламістів у його країні, а також розширити права і можливості жінок. Але те, як він довільно і закулісно заарештовував та допитував нібито корумпованих лідерів бізнесу, а також 17 головних активісток у Саудівській Аравії, тільки посилює атмосферу страху. Це підриває його зусилля щодо залучення іноземних і місцевих інвестицій, які мають життєво важливе значення для реалізації його бачення реформування економіки країни.

У союзному США Бахрейні Абдуляліл Альсінгейс, блогер і правозахисник, якого в 2011 році засудили до довічного ув'язнення за те, що він критично висвітлював "порушення прав людини, сектантську дискримінацію і репресії політичної опозиції", гниє у в'язниці, за даними Комітету із захисту журналістів.

У союзних Філіппінах прямолінійного сенатора й уповноваженого з прав людини Лейлу де Ліма в лютому 2017 року запроторили до в'язниці за сфабрикованою справою про незаконний обіг наркотиків: вона в в'язниці дотепер. Лейла критикувала президента Родріго Дутерте за розпочату війну проти наркотиків, через яку за останні три роки у вуличних перестрілках з поліцією і "народними месниками" загинуло понад 7 тисяч осіб.

І в колись прозахідній Польщі Ярослав Качинський, найвпливовіший політик країни, намагається замінити незалежну судову систему відбором суддів виключно за їхньою лояльністю до нього і його партії, водячи за ніс ліберальні цінності ЄС та права людини.

У минулому у всіх цих випадках США стали б стримувальним фактором, завдяки якому іноземні лідери говорили б: "Американці ніколи не розвернуться спиною". Але тепер — розвернуться. Сьогодні у Трампа в Туреччині і Саудівській Аравії навіть послів немає, щоб ті хоча б номінально намагалися вплинути на ситуацію.

"В Америці ми намагаємося пережити президентство Трампа, — говорить Майкл Познер, директор Центру бізнесу та прав людини Школи бізнесу М. Штерна. — У нас є сильні інститути і безліч людей, прихильних до наших демократичних процесів. Але в крихких країнах, як-от Єгипет, Туреччина чи Філіппіни, де активісти десятиліттями покладалися на США, щоб встати і сказати: "Якщо ви придушите мирні процеси, ваші відносини зі США — торгівля, допомога, війна, інвестиції  — чекають наслідки". Сьогодні президент США не тільки критично не відноситься, він фактично вітає лідерів, які фальсифікують вибори. До того ж, схоже, навіть підтримує їхню погану поведінку".

"Пам'ятайте: ці лідери не пригнічують насильницьких радикалів, — додає Познер.   Вони буквально криміналізують інакомислення й обговорення. І тепер їхні громадяни вважають, що ми теж, адже згодні з усім, що відбувається. А якщо це колись насправді буде так, то світ миттєво стане більш небезпечним місцем для всіх нас".

Томас Фрідман

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...