Торгувати треба з розумом, а не в збиток: З ким Україні дійсно потрібна ЗВТ

Торгувати треба з розумом, а не в збиток: З ким Україні дійсно потрібна ЗВТ

Олексій Кущ

економіст

На тлі торгового свербежу, що неабияк розігрався у наших чиновників, які, мабуть, взяли на озброєння просте гасло – "більше зон вільної торгівлі, великих і різних", є в нашій історії зона вільної торгівлі, яку ми втратили. Або майже втратили. Це угода про ЗВТ з Індією, яку Україна цілком могла б ініціювати, якщо би звивини в головах чиновників працювали за своїм прямим призначенням, а не виконували роль мотузочки, що тримає вуха. Але ми стали свідками ефектної, а не ефективної зовнішньої політики: довірливий електорат посилено харчується казковою локшиною, яку їси, а вона все не закінчується: тут вам і ЗВТ з Албанією (ну хоч племінні осли безмитно до нас прибудуть), і ЗВТ з такими "китами" світової торгівлі, як-от Ісландія та Ліхтенштейн. Особливо розчулює останній контрагент. Ну ось що ми будемо постачати у цю дуалістичну монархію? Квадратні заготовки і сляби? До речі, торговий оборот з Ліхтенштейном минулого року склав 346 тис. дол. Серед претендентів на особливий вид торгового співробітництва – і Швейцарія, експорт до якої з нашої країни склав у 2017-му 182 млн дол., а імпорт до України – 1,681 млрд дол., негативне сальдо для нас – майже 1,5 млрд дол. на рік.

Дуже багато було галасу довкола ЗВТ з Канадою. Але кленовий сироп так і не став основною приправою до наших млинців, зате торговельний дефіцит з цією країною збільшився вп'ятеро. І не на нашу користь. Відтепер ми закуповуємо в Канаді і вугілля. Але навіть враховуючи гостродефіцитну для нас зовнішню торгівлю з цією країною, загальний оборот товарів коливається в межах декількох сотень мільйонів доларів. Ну а профіт для української економіки (якщо такий взагалі є) обчислюється і зовсім кількома мільйонами доларів. За нинішніми мірками, сором лише – не вистачить навіть, щоб заповнити одну чиновницьку декларацію. Можна згадати і про плановану ЗВТ з Туреччиною, обіграти яку в торгівлі – все одно, що нашим хокеїстам - збірну зірок НХЛ. Про зону вільної торгівлі з Китаєм і згадувати страшно: це як злиття слона і хом'яка, людям зі слабкими нервами краще не дивитися, щоб не травмувати психіку.

Новини за темою

Насправді успішність країни на світових товарних ринках залежить не тільки від інтелектуального потенціалу окремо взятих індивідів, інкорпорованих у владу, але і від системного успіху роботи всього державного механізму. І тут ключове значення має підпорядкованість індивідуальних егоїстичних інтересів окремих груп впливу загальним стратегічним цілям і принципам. Підпорядкованість приватного загальному, тим часом як у нас це саме "приватне" часто розриває зсередини механізм, який абияк функціонує.

Класичним проявом цього і наочною ілюстрацією, як це працює в наших умовах, і є безуспішна ЗВТ з Індією, хоча саме ця країна і є для нас поряд із Єгиптом торговим партнером номер один, якщо оцінювати за такими критеріями як рівень експортного потенціалу і розмір позитивного сальдо торгового балансу. У випадку з Єгиптом ми в плюсі на 1,75 млрд дол., а з Індією – на 1,644 млрд дол. У порівнянні з цими країнами жоден інший ринок поруч навіть "не валявся". Укладення угоди про ЗВТ з цими країнами могло б як мінімум у півтора раза збільшити позитивне торгове сальдо для нашої країни з перспективою подвоєння цього показника в перспективі 2-3 років. Погодьтеся, заради двох-трьох мільярдів доларів профіту для країни нашим чиновникам варто було б попрацювати в задушливому Делі або Каїрі. Це звичайно не приємні візити до Канади або хлібосольні відвідування Стамбула, де завжди вміли в потрібному ключі простимулювати партнерів перед укладанням вигідної для турків угоди, але все ж, може, вже настав час попрацювати на країну, а не особисту кишеню?

У 2017 році Україна експортувала до Індії товарів на 2,2 млрд дол., зокрема: зернові (266 млн дол.), олія (1,6 млрд дол.), обладнання у вигляді машин, реакторів, оптики, електротехніки на 103 млн дол., метали (66 млн дол.), хімічна продукція (43 млн дол.), овочі (68 млн дол.). Водночас імпорт з Індії в нашу країну склав 561 млн дол., істотна частина – це закупівлі фармацевтичної продукції. Позитивне торгове сальдо становило для України 1,644 млрд дол.

Міжнародна торгівля – це складова частина системної державної політики. І тут треба зібрати весь пазл успіху. Безглуздо їхати до Баку за нафтою, якщо твоя країна раптом підтримає вірменську позицію щодо Нагірного Карабаху, навіть якщо ти запропонуєш максимально вигідну ціну. Уклавши угоду про ЗВТ з Сирією, безглуздо пропонувати те ж саме Ізраїлю. Втім, навіщо далеко ходити, згадаймо колосальний збиток, який РФ нанесла сама собі й Україні після нашого розвороту в бік європейського ринку.

Таким чином, для того, щоб зловити потрібного партнера на торговий гачок, необхідно застосувати кілька привабливих "живців". Одним із таких і виступає взаємовигідна політична кооперація, а іншим – військове співробітництво.

Новини за темою

Поставки озброєнь ніколи не були бізнесом у чистому вигляді. Головна вигода тут завжди формувалася в суміжних галузях. Світовий ринок озброєнь становить 65-70 млрд дол., але ступінь його впливу істотно перевершує голу капіталізацію. США нагороджували зброєю своїх вірних союзників, як колись царі вірних васалів інкрустованою шаблею. Натомість американці вимагали політичних поступок і економічних преференцій на національному ринку. Україні заради кількох "Джавелінів" довелося не тільки купувати американські локомотиви, але і вугілля, ядерне паливо. У цьому зв'язку український міністр закордонних справ так розчулився, що навіть на зустрічі з фінським колегою Тімо Сойні заявив, що Україна має намір ініціювати переговори зі Сполученими Штатами Америки щодо створення зони вільної торгівлі. "Ми впевнені в надзвичайному потенціалі для розвитку нашої торговельно-економічної співпраці, й одна з пропозицій, яка звучить у цьому сенсі, - це запровадження зони вільної торгівлі зі Сполученими Штатами, оскільки зараз маємо її з Канадою. Виникає логічне запитання: а чому не з Сполученими Штатами?" - заявив наш головний дипломат, забувши про те, що дефіцит торгового балансу для нашої країни минулого року в торгівлі зі Штатами склав 1,7 млрд дол. Клімкін, мабуть, вирішив поглибити цю співпрацю. Що ж, нашим дипломатам ще далеко до простої сентенції Дональда Трампа: "Якщо у вас є торговельний дефіцит з якою-небудь країною, просто перестаньте з нею торгувати".

До речі, точно так само діють і росіяни: контракт на постачання ракетних комплексів у Саудівську Аравію в обмін на економічні контракти та участь у мегапроекті - місті майбутнього Неом або постачання озброєнь до Туреччини взамін на згоду на будівництво південного потоку з транспортування газу.

У випадку з Індією в України також був простий алгоритм дій. Головна больова точка індійської політики – це відносини з Пакистаном. Той, хто грає на боці ісламської республіки, автоматично стає не зовсім бажаним гостем у Делі. Україні ж потрібно було просто грамотно розрахувати баланс своїх національних інтересів. Простими словами, зробити вибір між Делі або Ісламабадом. Для цього нашим чиновникам можна було лише показати один слайд і, як у дитячому садку, попросити зробити правильний вибір.

У 2017 році експорт України до Пакистану склав 164 млн дол., а позитивне торговельне сальдо – 108 млн дол., причому більша частина експорту – це насіння олійних, тобто навіть не олія, а проста сільськогосподарська сировина, на якій не заробили навіть наші олійноекстракційні заводи. Водночас експорт в Індію склав 2,2 млрд дол., а імпорт – 0,56 млрд. Позитивне сальдо для України досягло 1,644 млрд дол.

До речі, динаміка цих торгових взаємовідносин склалася не вчора, а протягом багатьох років. Але подивившись на неї, наші чиновники вирішили все ж постачати зброю до Ісламабада, "резонно" вирішивши, що український бізнес, використовуючи курильні зв'язки в Гоа, і так проб'ється на індійський ринок.

Контракт на поставку танків до Пакистану в 2002 році згадувати не будемо – тоді ми були ще занадто "багатовекторні". А от у сьогоднішній складний час можна було і порозумнішати. Але в останні роки різні чиновники з Міноборони, РНБО, "Укрспецекспорту" з великою помпою розповідали про те, як ми будемо постачати свої новітні танки до Пакистану. І якщо в 2002 році укладення контракту виправдовували тим, що завдяки йому вдалося зберегти танкобудівельну галузь, то в нинішніх умовах подібна торгівля виглядає дивно: танки і в Україні пригодилися б.

Але, незважаючи на це, незважаючи на важливість економічного співробітництва з Індією, Україна ставить весь свій національний інтерес на один-єдиний контракт, який зачіпає інтереси лише декількох заводів-суміжників, адже в нинішніх умовах вони і так були б завантажені внутрішніми оборонними замовленнями під зав'язку в три зміни. Може, ви подумали, що натомість наші чиновники намагалися виторгувати якісь преференції для українських товарів на ринку Пакистану? Аж ніяк. Повне зеро. Цілком ймовірно, що розраховуючи підписати нову угоду на поставку танків, члени урядових делегацій навіть і не підозрювали, що український експорт до Індії в 13,5 раза перевищує товарні поставки до Пакистана, а позитивне торговельне сальдо – у понад 15 разів.

Новини за темою

Зате людям повідали епічну історію про те, як українські танки зможуть в умілих руках пакистанських танкістів влаштувати в майбутньому Курську дугу для російської важкої техніки, що перебуває на озброєнні індійської армії. Мабуть, таким чином ми повинні були отримати якусь моральну сатисфакцію, мовляв, насолили росіянам, хоча насправді висипали цілу сільничку прямо собі в рот.

Все це відбувається з однієї простої причини. В Україні зброю виготовляють державні підприємства. А там, де чиновник керує комерційним проектом – буйно проростають корупція і приватний інтерес. На військових контрактах це відбивається найяскравіше, адже їхня специфіка передбачає досить складне посередництво, та й ринкові ціни можна визначити з дуже великим люфтом. А коли наш чиновник відчуває запах великих грошей, він, як чарівник-самоучка, "бачить ціль, не бачить перешкод", точніше не бачить державний інтерес, який може бути порушено на догоду точковому прибутку. У цій ситуації каракулі чиновників у розділі контракту "реквізити сторін" іноді обходяться країні набагато дорожче, ніж сам контракт. До речі, за останніми даними, Пакистан відмовився від наших танків, тому індійське вікно поки ще відкрите для України, хоча певний присмак лишився.

Ефективна державна політика нагадує стиснутий кулак, а не розчепірені в різні боки пальці. А в нашому випадку ці "пальчики" постійно намагаються показати своєму "тулубу" відому фігуру. І вся ця неправильна "розпальцовка" є наслідком звичайного розладу в голові, коли кожен "палець" починає тихенько підгрібати під себе.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...