Тінь глобальної кризи. Чому вона є неминучою і небезпечною

Тінь глобальної кризи. Чому вона є неминучою і небезпечною
Фото з відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Міжнародний валютний фонд у властивій йому дипломатичній манері попередив світ про наближення нової реінкарнації світової глобальної кризи. І якщо тектонічний зсув у 2008 році абсолютно виправдано мав назву фінансового, то найближчим часом на арену з новим бенефісом п'єси "Весь світ - театр, а ринки в ньому - актори" вийде криза економічна. Найнеприємніше полягає в тому, що якщо з першим світові регулятори навчилися так-сяк справлятися: не "миттям", так кількісним розширенням, то в другому випадку інструментарій потрібен ширший, а сфера його застосування – глибше. І головне, основні світові учасники мають пожертвувати своїм егоїзмом та інтересами національних ринків, щоб "крива" світового розвитку вивезла не на нове дно, а хоча б у формат нинішнього, нехай і відносно анемічного, але все ж зростання.

Новини за темою

Але як це зробити, якщо замість координації спільних зусиль і повернення до старого доброго дирижизму світ скочується в стан міжнародних торговельних воєн і повсюдного протекціонізму. Та й як повірити в наявність глобального диригента, яким у попередні часи виступали США, якщо після кожного виступу нинішнього президента цієї країни функціонерам Всесвітньої організації торгівлі треба повісити на вході амбарний замок і написати послання світові: "Всі пішли у свої країни". Ну а потенційний "глобальний диригент" в особі Дональда Трампа дедалі більше стає схожим на диригента Станісласа із фільму "Велика прогулянка" з його відомим: "Дас іст антракт!".

Світові гравці занадто рано повірили в те, що найстрашніше вже позаду і можна з новим запалом "сегментувати світ". Найбільш вразливими до проявів майбутньої кризи будуть, на жаль для нас, економіки, що розвиваються, з їхнім сировинним прокляттям та інвестиційною залежністю. Насамперед криза проявить себе у зростанні процентних ставок (і тут ми вже в когорті лідерів), а також у частині відтоку інвестицій та обмеженні доступу до міжнародного капіталу. Хоча тут ми й так вже на дні і дряпаємо граніт: доступ до фінансових ресурсів Україна має переважно лише завдяки допомозі міжнародних організацій, таких як МВФ і Світовий банк. Що стосується відтоку, то "витікати" особливо вже нема чому, хіба що підніметься корупційний іл у вигляді традиційного передвиборчої втечі еліт та їхніх активів. Адже головний принцип політичної боротьби у нас завжди був таким: "Горе переможеним", так само як і "Друзям – усе, іншим – закон".

Відтік капіталу з ринків, що розвиваються, – це загроза для курсу місцевих національних валют, і вже сьогодні регулятори таких країн мають робити кроки до створення внутрішнього ринку інвестицій, не покладаючись на зовнішній, глобальний ринок. Крім того, надзвичайно важливим є й створення ефективних стимулів для тих, хто захоче залишитися на ризиковому ринку в умовах глобальної турбулентності. Виживуть лише ті економіки, які зустрінуть шторм, що насувається, із закритими "віконницями" і достатнім рівнем валютних резервів.

Новини за темою

Чому майбутня криза буде економічною, а не фінансовою? Справа в тому, що старі економічні цикли мали одну загальну природу: розбалансування між попитом і пропозицією і проблему надвиробництва товарів. Щоб соціалізувати величезні маси населення в країнах третього світу, світова економіка мала більше споживати, тобто постійно зростати, витрачаючи дедалі більше ресурсів. Перевиробництво в такій парадигмі вирішувалося за допомогою циклічних криз, коли перегріту економіку відправляли на "охолодження". Але талановитий керівник ФРС США Алан Грінспен знайшов новий спосіб "охолодження" економічного двигуна: перевиробництво товарів та інших матеріальних активів, наприклад, ринку житла, можна вирішити за допомогою поглинання "зайвих активів" надлишковою емісією фінансових інструментів. Що й призвело до нової кризи, але цього разу фінансової. І якщо раніше в періоди економічного спаду австралійські фермери забивали свої стада овець і закопували їх бульдозером, а греки те саме робили з фруктами, то у випадку з глобальною фінансовою кризою "спалити" довелося сотні мільярдів зайвих "фінансових інструментів".

Але майбутня криза матиме економічну основу, і ось чому. Справа в поєднанні декількох економічних циклів, які подібно "параду планет" шикуються нині в одну лінію:

  • короткого (цикл Кітчина) – період до чотирьох років, який характеризується тим, що швидкість реагування суб'єктів бізнесу на зростання світової кон'юнктури (у вигляді зростання виробництва), як правило, відбувається значно швидше, ніж їх реакція на скорочення споживання, внаслідок чого відбувається неконтрольоване зростання складських запасів;
  • середнього (цикл Жюгляра) – період до 11 років, що характеризується впливом на економіку рівня капітальних інвестицій;
  • довгострокового (цикл Кондратьєва) – період до 40 років, який залежить від зміни технологічних укладів і науково-промислової революції.

Про ці цикли ми вже згадували в попередніх статтях, тепер спробуємо проілюструвати їх вплив. Вже із тривалості коротких і середніх циклів видно, що в один цикл Жюгляра входить два цикли Кітчина. Очевидно, що спад міжнародних інвестицій почався одразу після глобальної кризи 2008 року. Враховуючи цей факт і тривалість середнього циклу, отримуємо завершення нинішнього циклу Жюгляра, що припадає на 2018-2019 рр.

А тепер спробуємо (наскільки це можливо в рамках цієї статті) сформувати "матчастину" до висловлених вище тверджень. Використовуємо дані "Доповіді про світові інвестиції" на 2015-2018 рр., опубліковані конференцією ООН з питань торгівлі та розвитку.

У 2015-2016-х рр. глобальні інвестиції перебували на своєму максимальному екстремумі: у 2015 році їх обсяг зріс на 38%, причому інвестиції в розвинуті економіки зросли на 55%, а в ті, що розвиваються, – на 9%. Але вже тоді пролунали і тривожні дзвінки: обсяг виведення капіталу прискорився до 33%, впритул наблизившись до параметрів докризового 2007-го (тоді висновок інвестицій зріс на 40%). Загалом у 2015 році обсяг глобальних інвестицій зрівнявся з параметрами 2007 року і досяг 1,7 трлн дол. У 2016 р. цей індикатор ще трохи підріс – до 1,87 трлн дол., але динаміка була вже явно не та. У 2017 році було вперше зафіксовано спад глобальних інвестицій – їх сума зменшилася до 1,43 трлн дол., або на 23%. Маємо низхідну фазу середньострокового циклу Жюгляра з виходом на мінімальні екстремуми найближчим часом.

112.ua

Найбільше глобальні інвестиції скоротилися в групі розвинених країн (-37%), адже саме вони генерують основний світовий ВВП. В ЄС глобальні інвестиції впали на 42%, в Північній Америці – на 39% Що стосується ринків, що розвиваються, то їх інвестиційна динаміка була на нулі. При цьому падіння на 21% спостерігалося в Африці, а в Латинській Америці – зростання на 8%. Інвестиції в перехідні економіки впали на 27%.

112.ua

Втеча інвестицій супроводжувалася зниженням середньої прибутковості глобальних інвестицій: з 2012 року прибутковість у рамках світової економіки знизилася з 8,1% до 6,7%. При цьому в розвинених країнах – з 6,7% до 5,7%, в тих, що розвиваються, – з 10% до 8%, в перехідних – з 14,4% до 11,8%.

Таким чином, руйнування нинішнього циклу Жюгляра є неминучим найближчим часом, і глобальні інвестиції продовжать скорочуватися.

А що відбувається з короткими циклами Кітчина?

112.ua

Як правило, їх динаміку можна відстежувати за допомогою цін на сировину, насамперед на нафту. Візьмемо середньорічні котирування на барель нафти марки Urals. Починаючи з 2007-го, ціна нафти впала з 95 дол./бар. до 61 дол./бар. у 2009-му. Таким чином, у 2008-му закінчився попередній короткий цикл Кітчина і розпочався новий, який своєю чергою завершився в 2014 році, тобто через п'ять років. Майже за класикою жанру. Нині нафта перебуває в тренді зростання, і завершення поточного циклу Кітчина, активованого в 2014-му, може відбутися в 2019-му, тобто знову через п'ять років з дати початку позитивної динаміки. У будь-якому разі котирування нафти нині повністю збігаються з показниками докризового 2007-го.

Що стосується циклів Кондратьєва, то світова економіка нині рухається до стрімкого скорочення питомої ваги сировинних галузей (первинний сектор) і промисловості (вторинний цикл). Натомість зростатиме третинний – сектор послуг, наука, освіта, медицина. Навіть в умовах спаду глобальних інвестицій інноваційні галузі економіки перехоплюватимуть всі "смачне". У цих умовах "традиціоналам-старовірам" мало що залишиться, хіба що недоїдки з панського столу, та й то не факт.

Загалом новий девіз світової економіки є таким: "Любиш медок, люби і холодок". Колишній, посткризовий ("Життя висить на волосині, а думає про виграш"), вже не є актуальним.

Як показала згадана вище доповідь ЮНКТАД, у 2017 році інвестиції в нові проекти скоротилися на 14%, найбільший спад глобальних ПІІ спостерігається в промисловості і, зокрема, в секторі переробки. При цьому кількість міжнародних інвестиційних договорів (МІС) скоротилася до історичного мінімуму, зафіксованого в 1983 році! А динаміка МІС саме характеризує рух циклу Кондратьєва, адже посилення міжнародних інвестицій, як правило, збігається з розвитком чергового технологічного укладу. До речі, нинішній цикл Кондратьєва почав формуватися на початку 80-х років минулого століття. Додамо 40 років…  

Що робити в цій "парадигмі" Україні? Адже у нас наступного року намічається свій "парад планет": вибори, виплати зовнішніх боргів…

Новини за темою

Як показав аналіз глобальних інвестицій, за останні 10 років у 101 країни світу, що формує 90% світового ВВП, розвиток здійснюється в парадигмі національної промислової політики, наявність якої є найважливішим фактором у залученні інвестицій. Адже довгострокова промислова політика дає інвесторам такі необхідні для них маркери та індикатори, які дають змогу ухвалити правильні інвестиційні рішення. Це підтверджують і дані звіту: промислова політика в зазначених країнах спирається на довгострокову програму залучення інвестицій. Цитата: "Сучасна промислова політика є одним із ключових факторів, що визначають тенденції в галузі інвестиційної політики".

Ключові цілі суверенної інвестиційно-промислової політики сучасної країни – це стійке економічне зростання, засноване на закритих, ендогенних моделях внутрішнього розвитку, а також інновації, творча економіка знань, інвестиції в нові галузі, актуальні в умовах нової науково-промислової революції. При цьому близько 40% глобальних інвестицій мають вертикальний характер (спрямовуються на розвиток наявних галузей), 35% - горизонтальний (спрямовані на збільшення продуктивності праці) і 25% - в нові галузі, згідно з ранжиром науково-промислової революції (НПР).

Гадаю, вже всі встигли помітити, що останні роки Україна розвивається без національної промислової політики, з очікуваною відсутністю інвестиційної стратегії і самих інвестицій. Немає ані вертикальних (розвиток нинішньої промислової бази), ані горизонтальних (підвищення продуктивності праці) ПІІ. Про інвестиції в інновації та сучасний третинний сектор взагалі промовчимо. Єдиний напрям, куди в Україні ще йдуть гроші, – це логістика, яка обслуговує вивезення сировини за кордон. За методом вікінгів, що освоюють торговий шлях "з варяг у греки". У цій моделі потрібні лише торговельні "укріплені" форпости для вивезення "горіхів, меду, зерна й металу" та швидкі транспортні коридори. Плюс експорт робочої сили. У такій системі координат дивно не те, що в нас приплив інвестицій на рівні країн, що на "південь від Сахари". Дивно, що сама по собі економіка ще не відкинула худі ноги з тріснутими копитами.

Як кажуть, "не той щасливий, у кого багато добра, а той, у кого влада розумна".  

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів