banner banner banner

Тероризм і гниле серце Європи

Упродовж довгого часу Бельгія була "універмагом" з продажу зброї — особливо автоматичної, яку полюбляють терористи на кшталт Кулібалі й Абдеслама — на континенті з жорстким законодавством, яке регулює продаж та використання зброї. Із зони конфліктів на території колишньої Югославії та з чорного ринку зброї в країнах Східної Європи зброя потрапляє до Бельгії, де її можна придбати, маючи деякі зв'язки в кримінально-джихадистських колах

Тероризм і гниле серце Європи
Reuters

Foreign Policy

Журнал

Упродовж довгого часу Бельгія була "універмагом" з продажу зброї — особливо автоматичної, яку полюбляють терористи на кшталт Кулібалі й Абдеслама — на континенті з жорстким законодавством, яке регулює продаж та використання зброї. Із зони конфліктів на території колишньої Югославії та з чорного ринку зброї в країнах Східної Європи зброя потрапляє до Бельгії, де її можна придбати, маючи деякі зв'язки в кримінально-джихадистських колах

Оригінал на сайті Foreign Policy:

Через чотири дні після того, як бельгійська поліція заарештувала в Брюсселі підозрюваного в організації терактів у Парижі Салаха Абдеслама (Salah Abdeslam; після чого було проведено декілька прес-конференцій, під час яких звучали привітання і на яких президент Франції Франсуа Олланд назвав арешт "важливим моментом" у боротьбі з ісламським екстремізмом), теракти сталися в бельгійській столиці. "Ісламська держава" взяла на себе відповідальність за чергову атаку, здійснену на європейській землі, і все почалося спочатку: жахливі кадри охоплених панікою людей, що біжать з місць скоєння терактів, страшні розповіді про перенесені страждання і втрати, вираження солідарності в соціальних мережах та урядових будівлях по всьому світу. І знову — горе, шок і паніка.

Але ці теракти — як би це жорстко не звучало — були очікувані. Прем'єр-міністр Бельгії Шарль Мішель (Charles Michel) саме так і сказав на прес-конференції в Брюсселі всього лише через кілька годин після терактів. "Ми боялися теракту, — сказав прем'єр-міністр. — Він і стався".
"Він стався" — для влади це вже більше не є поважною причиною. Через два роки після того, як громадяни європейських країн натовпами почали вирушати до Сирії для участі в "джихаді", а "Ісламська держава" постійно на різних мовах закликає наносити удари по країнах "безбожників", кількість яких постійно зростає — ми повинні бути підготовлені краще.

Новини за темою



Особливо це стосується Бельгії — заради її ж безпеки і заради безпеки у всьому світі.

Останні 15 років крихітна Бельгія занадто часто ставала жертвою терактів. Ще в 2001 році вбивці героя афганського опору Ахмада Шаха Масуда (Ahmad Shah Masood) їздили по Брюсселю у пошуках допомоги і коштів, після чого прибули в Афганістан, де і вбили Масуда за два дні до терактів 11 вересня. Мехді Неммуш (Mehdi Nemmouche) — страшна стрілянина якого у Єврейському музеї у Брюсселі в травні 2014 року стала першим ударом у відповідь сирійських джихадистів на території Європи — бував у тепер вже сумно відомому районі бельгійської столиці Моленбек. Коли Амеді Кулібалі (Amedy Coulibaly) — громадянину Франції, терористові, який влаштував напад на єврейський кошерний магазин у Парижі через кілька днів після теракту в редакції Charlie Hebdo — знадобилася зброя, він одразу ж подався до Брюсселя. І, звичайно ж, як усім нам відомо, четверо підозрюваних у скоєнні теракту в Парижі 13 листопада — у тому числі і безжальний мерзотник, організатор теракту Абдельхамід Абаауд (Abdelhamid Abaaoud) — були вихідцями з Моленбека.

Поки рано говорити, чи є прямий зв'язок між останніми терактами в Брюсселі та арештом Абдеслама. За заявою бельгійської влади, у них поки немає будь-яких доказів, але ж у них ніколи їх немає. Або ж, коли докази будуть, офіційно, централізовано, вони вам не скажуть про них. Це справа ЗМІ, робочих джерел, місцевої влади децентралізованих комун збирати інформацію. Збирати по крихтах, факт за фактом — поки не почне вимальовуватися якась подоба загальної картини. У вівторок вдень Мішель прибув на прес-конференцію без відомостей про кількість жертв — навіть без попереднього списку загиблих, який можна було б оголосити. "Багато загиблих, багато поранених" — це все, про що він був у змозі заявити. А кількість жертв — ці відомості повинні збирати місцеві ЗМІ, збирати повільно, по-бельгійськи.

Ось так діє Бельгія. Насправді — так Бельгія діє, і саме так ця маленька європейська країна, центр Євросоюзу, опинилася в сьогоднішньому становищі.

Новини за темою



Відразу ж після терактів у Брюсселі з'явилися чутки про те, що вони були вчинені як помста на арешт Абдеслама. Навряд чи це насправді так, враховуючи масштаби і рівень складності подвійного теракту в брюссельському аеропорту "Завентем" і на станції метро "Маальбек". Для того, щоб спланувати і здійснити ці скоординовані теракти, потрібен час. Судячи з кадрів, на яких відображені масштаби руйнувань у залі вильоту в аеропорту "Завентем", для вчинення вибухів смертникам потрібні складні вибухові речовини у великих кількостях. Організувати все це з нуля за чотири дні - неможливо — що б там не думали і не говорили прихильники "Ісламської держави".

Щоправда, арешт Абдеслама цілком міг прискорити давно запланований сценарій теракту. Невдовзі після його арешту влада підтвердила, що підозрюваний, який знаходиться в бельгійській в'язниці суворого режиму, дає свідчення і співпрацює зі слідством. Цілком можливо, що останні теракти були здійснені в терміновому порядку через те, що бойовики ІДІЛ побоювалися, що 26-річний француз, який знаходиться під вартою, може видати їхні плани.

Це свідчить про існування в європейських містах чисельних розгалужених організацій, які працюють над здійсненням терористичної змови одночасно. Безперечно, це викликає тривогу і повинно насторожити спецслужби. Але зараз нам краще обійти цю небезпеку, і швидше, щоб можна було зосередити свої зусилля на тому, як впоратися з останнім викликом — поки не буде занадто пізно.

Бельгія довгий час здавалася для джихадистських організацій на кшталт "Аль-Каїди" та ІДІЛ очевидною мішенню, і я іноді задавалася питанням про те, чи не тому ці бойовики уникали атакувати маленькі європейські держави, бо там були дуже хороші умови для вирощування джихадистів.

Новини за темою



Протягом довгого часу Бельгія була "універмагом" з продажу зброї — особливо автоматичної, яку полюбляють терористи на кшталт Кулібалі та Абдеслама — на континенті з жорстким законодавством, яке регулює продаж і використання зброї. Із зони конфліктів на території колишньої Югославії і з чорного ринку зброї в країнах Східної Європи зброя потрапляє в Бельгію, де її можна придбати, маючи деякі зв'язки в кримінально-джихадистських колах. У Бельгії й у Франції про це добре відомо. Сьомого січня 2015 року — невдовзі після нападів на Charlie Hebdo — коли я стояла біля будівлі редакції з групою журналістів, я запитала у своїх французьких колег, де, на їхню думку, можна було дістати стільки зброї, враховуючи, що ми живемо у Франції з її суворими правилами продажу зброї. Мені відповіли відразу і дуже впевнено: "У Бельгії".

У Бельгії проблеми з чорним ринком зброї не вирішуються з тієї ж причини, з якої країна не може впоратися з кримінально-джихадистською загрозою: влада в країні децентралізована, і федеральну державу роздирають протиріччя між франкомовним населенням і тими, хто розмовляє голландською мовою (фламандським діалектом голландської мови, — прим. перекладача).

У питанні забезпечення правопорядку значна децентралізація та неузгодженість діяльності різних структур іноді доходить до абсурду. У минулі часи у Брюсселі, який поділений на 19 комун або районів, у кожної комуни була своя поліція, і кожна поліція забезпечувала порядок у районі з населенням від 20 до 150 тисяч осіб. Зараз у місті діють шість поліцій — все одно мало для міста з населенням 1,4 мільйона осіб. Як зізнався журналістам Reuters один учений через кілька днів після терактів у Парижі, відсутність обміну інформацією і даними доходить до того, що "в Бельгії існує проблема з обробкою даних. Ніхто не знає, скільки в країні нелегальної зброї... Реальність така, що ми про це поняття не маємо".

Новини за темою



Суперечки навколо Моленбека, найнеблагополучнішого району Брюсселя, мають яскраво виражений політичний характер після терактів, які відбулися в Парижі 13 листопада. Політики правоцентристського спрямування звинувачують у жалюгідному стані справ соціалістів — зокрема мера Моленбека Філіпа Муро (Philippe Moureaux), який очолював район з 1993 по 2012 роки. У статті, опублікованій 14 листопада в бельгійському щоденному виданні Le Soir, під назвою Molenbeek: Merci Philippe! ("Моленбек: Спасибі, Філіпе!") сенатор Ален Дестеш (Alain Destexhe), член консервативно-ліберальної партії "Реформаторський рух" (Mouvement Réformateur), яка є частиною правлячої коаліції, звинуватив Моро у "клієнтелі" та кумівстві. Дестеш стверджує, що його політичний опонент навмисно закриває очі на погіршення ситуації у своєму виборчому окрузі і при цьому добивається прихильності керівництва комуни взамін на перемогу на виборах. "Протягом 20 років, — пише Дестеш французькою мовою, — там „діє змова мовчання“, і кожного, хто намагається порушити мовчання або привернути увагу до цієї проблеми, називають „ісламофобом“ або расистом".

Природно, що коли бельгійська журналістка марокканського походження Гінд Фрайхі (Hind Fraihi) опублікувала в 2016 році свою книгу "Під прикриттям у маленькому Марокко: За зачиненими дверима радикального ісламу" (Undercover in Little Morocco: Behind the Closed Doors of Radical Islam), громада назвала її зрадницею, а ліберальні ЗМІ піддали критиці. Ліволіберальні політики, як правило, не звертають уваги на голоси представників громади, що попереджають про небезпеку, називаючи їх арабами або мусульманами, які "ненавидять себе". Оскільки в США і Європі в устах політиків подібних до Дональда Трампа і всякого роду злісних європейських політиків правого спрямування риторика щодо ісламу набуває по-справжньому расистського та ісламофобського характеру, ця тенденція змушувати замовкнути представників (мусульманських) громад, які б'ють тривогу, стане серед лівих політиків лише більш виразною.

Зрозуміло, це погано, оскільки ліві — або прогресивні, або називайте їх як хочете — будуть лише ігнорувати представників громад, які, взагалі-то, чудово розуміють сьогоднішню соціальну динаміку. І ці представники здатні завчасно подати сигнал тривоги і попередити, якщо помітять щось недобре. Більшість мусульман, як нам відомо, нетерпимо ставляться до тієї нігілістичної нісенітниці на кшталт ідеології "Ісламської держави", яку видають за іслам. Але в демократичній країні всі — так-так, всі — думки повинні бути почуті, якщо тільки вони не підбурюють до насильства.

На жаль, у Бельгії дуже небагато представників влади по-справжньому розуміють своїх співгромадян-мусульман. На відміну від Франції, з її багатою історією, пов'язаною з ісламським світом, який представляють країни Північної, Західної та Центральної Африки, у Бельгії не було колоній, переважаючим населенням яких були мусульмани. Більшість бельгійських мусульман (чисельність яких становить від 320 до 450 тисяч осіб, або близько 4% всього населення країни) — це марокканці або турки. Історія мусульманських громад у Бельгії почалася лише в період післявоєнного економічного буму, коли на бельгійських вугільних шахтах і заводах почали працювати низькокваліфіковані робітники з марокканських та турецьких сіл і коли у 1960-ті роки міграція досягла піку.

Новини за темою



Але якщо Європа надала економічні можливості, за які покоління мігрантів 1960-х років було вдячне, їхнім дітям пощастило набагато менше. У результаті економічного спаду кінця 1970-х років бельгійські вугільні шахти і підприємства важкої промисловості почали закриватися, що призвело до запустіння міст. Рівень безробіття у Бельгії становить близько 8%, проте серед молоді він сягає понад 20%. А серед бельгійців марокканського і турецького походження він може становити в два рази більше і досягати 40%. Якщо ж до високого рівня безробіття додати недостатньо ефективну роботу органів правопорядку, невиразну систему управління і послуг, то можна уявити, яке живильне середовище створюється для маргіналізації та радикалізації мусульман. Крихітна Бельгія сьогодні користується сумнівною славою країни з найвищою кількістю (на душу населення) громадян або осіб з посвідкою на проживання, які вступили в сирійські та іракські бандформування, контрольовані "Ісламською державою".

Зрозуміло, основна частина бельгійських мусульман не хоче мати нічого спільного з ІДІЛ. Але для тих безробітних молодих людей, у яких мало шансів знайти роботу, але є можливість дістати наркотики і заробити на торгівлі зброєю, райони як Моленбек є домом удалині від батьківщини. І старі ідеалізовані норми поведінки, прийняті в далекій сільській глибинці, залишеній їхніми батьками, можна перенести і прищепити на новому ґрунті в холодному та похмурому брюссельському гетто.

Тут, у Європі, ці правила поведінки, згідно з якими гостинність і родинні зв'язки вищі за закон, служать тими зв'язками, які пов'язують людей один з одним і накладають зобов'язання. Саме ці зв'язки дозволили Абдесламу ховатися протягом чотирьох місяців під носом у бельгійських служб безпеки. У кінцевому рахунку, саме родичі і друзі, а не таємні агенти ІДІЛ — допомагали найбільш небезпечним у Європі розшукуваним злочинцям ховатися від поліції. "Абдеслам використовував цілу мережу посередників та помічників з числа друзів і родичів, яка допомагала йому переховуватися і яка вже існувала до цього, займаючись поширенням наркотиків та вчиняючи дрібні злочини, — заявив федеральний прокурор Бельгії Фредерік Ван Лев в інтерв'ю державній телерадіокомпанії RTBF незабаром після арешту терориста. — Це була солідарність сусідів, родичів".

Новини за темою



Проблема, звичайно, полягає в тому, що зростає кількість фактів, які вказують на те, що по всій Європі у районах, подібних до Моленбека, діють невеликі окремі осередки. Ці осередки будуть об'єднуватися на основі тих правил поведінки, згідно з якими вірність і відданість понад усе. Але вони не обов'язково будуть знати, яку змову розробляє інший осередок. У правоохоронних органів немає вибору — вони повинні навчитися розбиратися в цих мережах і намагатися проникнути до них. Часи, коли можна було виправдовуватися, заявляючи, що це дуже серйозна проблема і ці сили придушити важко, давно минули. Не вистачає кадрів у службах безпеки? Тоді організуйте підготовку й набір співробітників. У спецслужбах не вистачає співробітників, які говорять на арабській мові та мають арабське походження? Чорт візьми, пора залучати фінансово нужденних з числа соціально відчужених верств населення. Якщо такі райони як Моленбек треба перебудувати, оновити, надати їм нове обличчя і знову залучити їх до нормального життя, до загальнонаціонального рівня, до культури — давай, Бельгіє, роби що-небудь. Ми вже втомилися звинувачувати Бельгію — точно так само, як і бельгійці втомилися, що їх весь час звинувачують.

Ліла Джасінто

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>