banner banner banner banner

Те, чого не знають глядачі: Про залаштунки проекту "Всеукраїнська школа онлайн" від вчителя історії

Минув перший тиждень проекту "Всеукраїнська школа онлайн" з відеоуроками для учнів 5-11 класів. За цей час вчителі віртуальної школи отримали шквал критики на свою адресу через формат ведення уроків, спосіб подання інформації та помилки, які нерідко траплялись на очі аудиторії. На цьому тлі багато хто почав гостро висміювати важливість самого проведення подібних проектів, зазначаючи, що вони не можуть бути навіть віддаленою альтернативою шкільному навчанню. Чи справедливим є такий висновок та якими є залаштунки проекту для вчителів 112.ua, розповів учитель історії НВК "Ліцей № 157" Сергій Берендєєв.

Те, чого не знають глядачі: Про залаштунки проекту "Всеукраїнська школа онлайн" від вчителя історії
Міносвіти України

Сергій Берендєєв

Вчитель вищої категорії НВК "Ліцей №157"

Минув перший тиждень проекту "Всеукраїнська школа онлайн" з відеоуроками для учнів 5-11 класів. За цей час вчителі віртуальної школи отримали шквал критики на свою адресу через формат ведення уроків, спосіб подання інформації та помилки, які нерідко траплялись на очі аудиторії. На цьому тлі багато хто почав гостро висміювати важливість самого проведення подібних проектів, зазначаючи, що вони не можуть бути навіть віддаленою альтернативою шкільному навчанню. Чи справедливим є такий висновок та якими є залаштунки проекту для вчителів 112.ua, розповів учитель історії НВК "Ліцей № 157" Сергій Берендєєв.

Проблема полягає в тому, що коли оголосили карантин й у школах розпочалася організація дистанційного навчання, організовувалось воно по-різному: в когось успішно, одразу була налагоджена система (якщо беремо у більшості Київ), а якщо беремо регіони — там у багатьох немає можливості навіть, щоб у вчителів були вдома комп’ютери або ноутбуки і вони могли проводити онлайн-уроки. Ми навіть не говоримо про сільські школи, де такої можливості взагалі немає.

Тож постало питання - як бути, а від батьків багато критики на тему, що ось, що це за дистанційна освіта, коли у вайбері скидають домашку, велике навантаження на дітей і от якось нас рятуйте. Тому було запропоновано організувати через телебачення онлайн-проекти.

Перший організував телеканал "Київ", у них вже як місяць він триває. Я також у ньому взяв участь (провів один із перших уроків). І от вже з 6 квітня підключилось Міністерство освіти, це проект, який ініціював президент. І, власне, тут розроблені уроки для всіх класів на всі смаки. І якщо немає змоги в дітей отримувати дистанційну освіту з навчального закладу повноцінно, то ось, будь ласка, телебачення для вас організовує ці проекти.

Проблема, на мою думку, полягає у тому, що у більшості ці уроки оцінюють не діти, які є цільовою аудиторією, а саме батьки, які говорять, що треба розповідати ось так, ось так, але при цьому скаржаться на те, що самі цей матеріал вони пояснити не можуть. Але продовжують критикувати вчителів.

Тут ще важливе питання, що більшість вчителів, які беруть участь у цих онлайн-проектах, зіштовхуються з декількома проблемами. Перше, коли ти працюєш у класі, ти вже знаєш цей клас, особливості кожної дитини, її темп, які форми роботи для неї найцікавіші. А через телебачення на тебе дивляться мільйони, і, як наслідок, не всім до вподоби подібний формат уроку: комусь потрібен вчитель зі швидким темпом, комусь - більш спокійний.

Ще один момент: стандартний урок, який розкриває тему, триває 45 хвилин, а тут уроки, як ми бачимо, максимум 30 хвилин, а прохають вкластися у 25 хвилин. Тож вчителю потрібно матеріал, який розрахований на 45 хвилин, вкласти у 20-25 хвилин. І, як наслідок, зрозуміло, що вчителі або поспішають, або обирають лише той матеріал, який вони за цей час встигнуть пояснити дітям (як правило, пояснюють найскладніші моменти), а дещо залишається на самостійне опрацювання. Наприклад, під відео вони залишають посилання на презентації, додаткові матеріали. Тому що неможливо вкласти у 25 хвилин те, що передбачено на час, який повинен бути вдвічі більшим. Тому зрозуміло, що вчителі поспішають, роблять певні помилки.

Я, звичайно, погоджуюсь з частиною критики про те, що у деяких вчителів дійсно були доволі грубі помилки з різних предметів, і, на жаль, ці помилки продовжуються. Але, знову ж таки, люди, які організовують цей навчальний процес, повинні інакше підходити до його реалізації. Треба, щоб редакційна комісія, яка відповідальна за випуск, переглядала ці уроки з тим же вчителем або з якоюсь іншою відповідальною людиною, фахівцем, яка б за цими помилками слідкувала. Тоді б не виникали такі ляпи. Тому що ніхто не каже того, що за день можуть записуватись по 2, 4, 5 уроків з одним учителем. І зрозуміло, що вчитель втомлюється.

До того ж у більшості ці записи відбуваються на добровільних засадах, тобто вчителям за це нічого не платиться, отже, в першій половині дня вчитель проводить онлайн-уроки для своєї школи, своїх дітей, а потім у другій половині дня їде на телебачення записувати ці уроки. Тим паче, ніхто взагалі не говорить про те, що вчителі у карантин фактично ризикують своїм здоров’ям і життям, їдуть на запис (чи на таксі, чи маршрутка за ними приїздить, чи самостійно добираються) і входять у студію, де, знову ж таки, дуже багато людей проходить за цілий день, або у тій же школі, де знімається урок (у Новопечерській). І фактично можуть захворіти. І потім ніхто їм за це дякую не скаже і компенсації ніякої не надасть. Це взагалі замовчується. Тому зрозуміло, що якщо така критика з боку батьків продовжиться, то вони ризикують залишитися сам на сам з освітньої програмою і тими умовами, які є на цей момент. Адже вчителі не захочуть брати участь у таких проектах, у таких складних умовах, а потім ще й чути велику кількість бруду про себе.

Наприклад, коли на телеканалі "Київ" почався проект, там також спочатку була певна критика, але згодом усе налагодилось. Тому що, як правило, цей проект лише тиждень як почався, спочатку його починають дивитись всі, хто хоче і не хоче. В першу чергу, як-то кажуть, диванні критики, а надалі залишаються ті, кому це дійсно цікаво. Тому що, на жаль, проблема онлайн освіти показує одну річ — діти, які хочуть навчатися, і батьки, які зацікавлені у тому, щоб діти навчалися, з радістю сприймають такі проекти, дивляться ці уроки. Кому це не цікаво, хто не хоче навчатися, то, хто би не виступав на телебаченні, вони все одно його дивитися не будуть.

Також часто кажуть про те, що от, вчитель повністю тему не висвітлив і тому подібне. Уже давно і Міністерство, і освітяни кажуть, що є вимога до батьків зробити так, аби дитина сама уміла працювати з навчальним матеріалом, а вчитель був би лише наставником, який пояснював би основні моменти. І от ми зараз бачимо прекрасну можливість — вчитель роз’яснює найскладніші моменти, а частина матеріалу залишається дітям на опрацювання. Але проблема у тому, що ті ж батьки, оскільки вони раніше весь час працювали і не слідкували особливо за тим, які мають завдання діти і як вони їх виконують. То тепер, коли вони з дітьми опинилися вдома, їм здається, що домашнього завдання почали задавати багато, хоча насправді їм задають стільки ж, просто батьки тепер бачать, що діти раніше могли його не виконувати або не виконувати стільки, скільки повинні були.

Тому, знову ж таки, коли батьки хотіли запровадження домашньої освіти, і відповідно до закону "Про середню освіту" бажання стало реальністю (коли батьки можуть не відправляти дітей до школи, а навчати їх самостійно у домашніх умовах), то, як ми бачимо, батьки виявились абсолютно не готовими до такого формату навчання. Хоча самі батьки заявляють, що буцімто вчителі виявились не готові до дистанційної освіти.

Для вчителів найбільша проблема з дистанційною освітою полягає у відсутності відповідної матеріальної бази, тому що не у всіх є комп’ютери, не у всіх є відповідні програми, тим паче якісні програми. Зокрема той самий Zoom, повна версія якого є платною (а так можна проводити урок лише в обрізаному часі, потім же треба перепідключатися).

Також велика проблема цих онлайн-уроків є у тому, що коли вчителі приходять, вони звикли, що у класі сидять діти, і, на прикладі математики, вони пояснюють матеріал, далі діти вирішують приклад, і вони одразу з ними обговорюють цю тему. А в пустому класі це зробити неможливо, тому вчителеві треба до цього адаптуватися, обрати відповідний новий формат і зробити його цікавішим.

Ба більше, телеглядачі не знають, які умови ставлять вчителям. Тобто ти повинен проводити класичний урок, тобі дозволяють його вести, як завгодно, навіть танцювати, чи тобі сказали, що має бути певний формат, бо ти вчитель. Адже, якщо розкажеш там якийсь жарт, то все, це уже не формат. Ми цього не знаємо. Наприклад, на телеканалі "Київ" я вів урок "Історія України" для 11-го класу, й у мене була тема "Економічний розвиток України на початку Незалежності", і я у студію приніс кравчучку з сумкою і розказував про економіку на цьому прикладі. Там спочатку не хотіли навіть випускати цей урок в ефір, буцімто, як це вчитель не "лялякає" цілий урок, а приніс якісь моменти у студію. Але нічого, випустили, і цей урок вийшов навіть найрейтинговішим. Проте, комусь-таки це могло і не сподобатись. Усім не догодиш.

Ще є проблема у тому, що карантин розпочався з 12 березня, а Міністерство запустило цей проект тільки зараз, і, як наслідок, виникає проблема, що частина шкіл раніше й швидше пішла на карантин через ГРВІ, й у всіх різні програми. Тому велику кількість критики ще отримують учителі через те, що вони розказують теми, які діти давно пройшли. Вони кажуть: "А навіщо мені цей урок, коли я повинен вивчити зараз тему ось таку, а мені розказують, те, що я вчив ще 4 уроки тому?" Тому є така неузгодженість чисто з програмами.

Також ще один момент стосовно розтягнутості та, навпаки, звуженості деяких уроків. Я не знаю, хто надає вчителям ці програми, бо на кожному каналі по-різному це роблять: чи вчитель самостійно складає, чи йому надає їх Міністерство, чи телеканал, то в оцих програмах, як я бачу по тому матеріалу, який розказують вчителі, деякі теми, наприклад, дуже розтягнуті, на декілька уроків, а програмою вони передбачені тільки на один, аби їх висвітлити за ці 25 хвилин. А деякі теми, навпаки, звужені. І через це багато батьків або учнів скаржаться, що тема неповністю висвітлена. Але, тут як я казав, проблема самого формату для телебачення.

Загалом, я вважаю, що такі уроки - потрібна річ. Було б добре, якби ці уроки з усіх предметів були записані на майбутнє, адже ми все рівно кожного року маємо карантин через захворювання на ГРВІ та грип. Такі проекти потрібні. Але варто допрацювати сам формат, зробити оплату праці вчителям і, знову ж таки, відібрати дійсно найкращих, які вже мають відповідний досвід, які зарекомендували себе за цей час, чиї уроки найрейтинговіші чи мають цікавий формат. І зробити таку рубрику постійною. Я думаю, що це буде мати відповідний попит.

Ще є такий момент, що багато вчителів зараз запустили свої канали і знімають свої уроки. Тож для навчання створені будь-які умови: кому не подобаються онлайн-уроки, ви можете знайти у мережі YouTube щось інше. Проте, думаю, що багатьом таки до вподоби проект, адже він даже змогу отримати знання саме там, де немає доступу до освіти. Особливо для регіонів або для сільських шкіл.

Сергій Берендєєв

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog[email protected]

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>