banner banner banner

Таємниче зникнення директорів цукрових заводів у Білорусі: Що задумав Лукашенко?

Перемога над "цукровою мафією" може стати сильним передвиборчим ходом Лукашенка. Економічних успіхів для президентської кампанії 2020 року він не припас. Політичні козирі на кшталт потепління відносин зі США навряд чи вразять виборців. А ось цукор – це близько, зрозуміло і наочно. Особливо якщо не обмежитися посадками, а прибрати нарешті цінове регулювання, тоді й цукор подешевшає

Таємниче зникнення директорів цукрових заводів у Білорусі: Що задумав Лукашенко?
Олександр Лукашенко З відкритих джерел

Перемога над "цукровою мафією" може стати сильним передвиборчим ходом Лукашенка. Економічних успіхів для президентської кампанії 2020 року він не припас. Політичні козирі на кшталт потепління відносин зі США навряд чи вразять виборців. А ось цукор – це близько, зрозуміло і наочно. Особливо якщо не обмежитися посадками, а прибрати нарешті цінове регулювання, тоді й цукор подешевшає

Оригінал на сайті Московського центру Карнегі

Арешти директорів та голів компаній – доволі пересічна подія на пострадянському просторі, якою мало кого здивуєш. Інша справа – заарештувати директорів одразу всіх підприємств цілої галузі. Напередодні білоруська влада зробила саме це, причому досить ефектно.

Спочатку стало відомо, що літак "Бєлавіа", що летів із Мінська до Мюнхена, розвернули над Польщею і посадили в білоруському Гродно. Політ продовжився тільки після того, як покинули борт двоє людей – директори двох із чотирьох цукрових заводів країни. Через день з'ясувалося, що на роботу не вийшли і керівники двох інших цукрових заводів. Незважаючи на те що протягом десяти днів влада не коментувала зникнення, стало ясно, що директорів усіх цукрових заводів Білорусі заарештовано.

Білоруський очерет

Білоруська цукрова галузь і раніше створювала чимало проблем – наприклад, Росії. Від середини нульових російські власті звинувачували білорусів у тому, що ті збивають ціни на ринку, поставляючи під виглядом бурякового цукру безмитний тростинний. При переробленні тростинного сирцю, який до Білорусі завозять різні постачальники, витрати білоруських компаній мізерні. А далі за відсутності ввізного мита на російський ринок собівартість такого тростинного цукру виявляється нижче бурякового. Росія відмовлялася вважати тростинний цукор білоруським, вимагаючи віднести його до товарів із третіх країн та сплачувати відповідні мита при ввезенні на свою територію.

Втрати Росії від союзного цукру в різні роки оцінювали в $0,5–1 млрд. У 2017 році глава російського Мінсільгоспу Олександр Ткачов, який сам мав інтереси в цукровій галузі, зробив білорусам останнє попередження, загрожуючи серйозними обмежувальними заходами – аж до заборони на ввезення. Але до цукрової війни між країнами так і не дійшло, обмежилися простим запровадженням квот. До того ж гострота проблеми незабаром спала через помітне падіння цін на цукор на світовому ринку.

Всі чотири цукрові заводи Білорусі повернулися під контроль держави ще в 90-ті роки. Вона допомагає їм з кредитами на модернізацію і технічне переозброєння. Втім, вивести галузь на стабільно прибуткову роботу все одно не вийшло. Плани білоруської влади у 2018 році підкосило різке падіння світових цін на цукор та його перевиробництво в Євразійському економічному союзі (ЄАЕС). Якщо до початку модернізації білоруських заводів дефіцит цукру на ринку ЄАЕС оцінювали приблизно в 1 млн тонн, то минулого року він змінився профіцитом приблизно в 700 тис. тонн, переважно за рахунок зростання виробництва цукрових буряків у Росії.

Зрештою три заводи з чотирьох закінчили 2018 рік зі збитками, змусивши білоруську державу вкладати в них нові мільйони доларів. Нині заводи потребують регулярної держпідтримки: уряд роздає гарантії за кредитами, погоджується на зниження закупівельних цін на сировину, знижує ціну на природний газ.

Але найбільшим подарунком для галузі стало державне регулювання цін на готову продукцію – цукор.

Спокуса виделкою

З 2018 року ціни на цукор падали, у Росії магазини переписували цінники, але тільки-но на білоруських полицях з'явився дешевий російський цукор (приблизно $0,5 за кілограм), влада Білорусі відповіла запровадженням мінімальної відпускної ціни. Вона дорівнювала $0,7 за кілограм – дешевше цукор у Білорусі продавати в роздріб не можна. При цьому ринкові ціни на цукор у 2019 році продовжили оновлювати дворічні мінімуми, а запаси цукру у виробників у регіоні зростали.

У Росії, де ціни впали на третину, після жорстких дискусій дійшли висновку, що посівні площі під цукровий буряк треба скорочувати. Білорусь пішла своїм шляхом: обсяги – не знижувати, ціни – тримати. Так, покупцеві від такого рішення не солодко, але галузь вирішили рятувати, адже там щойно провели масштабну програму модернізації. Білоруські власті виявилися не готовими ані скоротити виробництво, ані спробувати знизити витрати, об'єднавши чотири держпідприємства.

Найцікавішим тут є те, що дорогий білоруський цукор у 2018–2019 роках продовжували експортувати до Росії – через створене у 2006 році ТОВ "Білоруська цукрова компанія". У січні – листопаді 2019 року Білорусь продала до Росії 252 тис. тонн цукру (падіння на третину) за $102 млн (мінус 38%).

Втім, формальні обсяги експорту тут не є принциповими. Ясна річ, що в реальності білоруський цукор якщо й потрапляв на російський ринок, то в дуже невеликій кількості. Занадто велика для виробників була спокуса оформити і провести через касу низьку експортну ціну, а реально продати цей цукор помітно дорожче всередині країни. 

Через десять днів після арешту всіх чотирьох директорів Олександр Лукашенко сам публічно описав цукрову схему: "Що зробили ці ділки. Вони створили в Москві "прокладку" – торговий будинок. Поставили туди своїх… задешево продавали торговому дому цей цукор, а частина за якоюсь там збільшеною ціною поверталася до Білорусі. Можливо, цукор навіть не вивозили до Москви і назад не завозили. А документи йшли туди, переоформляли і тут просто із заводів на наш ринок постачали цей цукор з маржею. А потім цю маржу ділили на хабарі. Це що, нормально?".

Учасники ринку підтверджують, цукор зі схеми країну дійсно не залишав. За документами він їхав до Росії, де нібито продавався за ринковою ціною. Дешево, звісно, дешевше собівартості, але, мовляв, ринок є ринок. Ці гроші й приходили на рахунки заводів. Реально цукор продавався в Білорусі – дорого, близько до тієї самої зафіксованої державою ціною. Різниця (а вона в різні періоди становила, за словами учасників ринку, від 1,2 до 1,8 раза) залишалася в кишені спритних виробників.

Цукор від президента

Офіційно загальну кількість затриманих у цукровій справі поки не названо. Але простота схеми не залишає сумнівів, що в її організаторів було серйозне прикриття у владі. У Білорусі, де кожен подих виробників під контролем якщо не КДБ, то Комітету держконтролю, набагато складніші схеми закінчуються швидко й жорстко. Тим паче якщо йдеться про стратегічні товари на кшталт алкоголю, сигарет і цукру. Лукашенко сам каже: "Там попалися і з погонами люди. Сказав: всіх під мітлу до камери. Всіх. …Ставлення до цього буде найжорсткішим".

Президентські заяви в ефірі національного каналу "Білорусь-1" конкретизував офіційний представник КДБ Костянтин Бичек: першим затриманим у цукровій справі став високопоставлений чиновник МВС, колишній начальник 2-го Управління по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією полковник Володимир Тихиня. У КДБ вважають, що саме Тихиня, якого відправили у відставку тільки в грудні минулого року, сповіщав керівництво цукрових заводів про майбутні перевірки та інтерес до них інших силових структур, радив, як дотримуватися заходів конспірації.

Державні телеканали багато ілюструють інформацію від КДБ відеосюжетами, знятими прихованою камерою: фігуранти справи беруть і кладуть у кишені та портфелі гроші, відпускаючи яскраві коментарі: про "конверт із двадцятонькою" ($20 тис.) або про необхідність бути пильними, позаяк "витягують ці гроші зухвало". 

Крім підробленого експорту до Росії, в КДБ говорять про низку інших схем, тож сумарний нелегальний дохід у цукровій справі становитиме, ймовірно, мільйони доларів. Кримінальні справи порушено за одержання хабара в особливо великому розмірі і дачу хабара. Санкція – до 15 років позбавлення волі.

Новини за темою

Тепер перемога над "цукровою мафією" може стати сильним передвиборчим ходом Лукашенка. Серйозних економічних успіхів для президентської кампанії 2020 року він не припас. Білоруський ВВП зростає в межах статистичної похибки, і будь-яке посилення нафтогазового конфлікту з Росією може відвести ці темпи в мінус. Політичні козирі на зразок потепління на американському напрямку навряд чи вразять білоруських виборців. А ось цукор – це близько, зрозуміло і наочно. Особливо якщо не обмежитися посадками, а прибрати нарешті державне цінове регулювання – тоді й цукор подешевшає. Втім, зі здоровою конкуренцією і на політичному полі, і в економіці в Білорусі завжди було складно.

Ольга Лойко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].

 

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>