Ситуація з безробіттям у реальному секторі близька до катастрофи: Що робити?

Можливо, уперше ми, представники підприємницького співтовариства, можемо сформулювати сучасну національну ідею, яка змогла б об'єднати владу, суспільство і бізнес для розвитку українського ринку праці та його інтеграції у світову систему. Щоб в її основі було прагнення всіх - якщо не ліквідувати в нашій європейській країні цей ганебний величезний розрив між бідними і багатими, то хоча б максимально скоротити його

Ситуація з безробіттям у реальному секторі близька до катастрофи: Що робити?
Фото з відкритих джерел

Олександр Гончаров

Засновник «Київського фондового центру»

Можливо, уперше ми, представники підприємницького співтовариства, можемо сформулювати сучасну національну ідею, яка змогла б об'єднати владу, суспільство і бізнес для розвитку українського ринку праці та його інтеграції у світову систему. Щоб в її основі було прагнення всіх - якщо не ліквідувати в нашій європейській країні цей ганебний величезний розрив між бідними і багатими, то хоча б максимально скоротити його

Давно такого не було з проблемою безробіття. І багатьом моїм давнім знайомим інвесторам не доводилося працювати в таких реаліях української економіки. Звичайно, це величезна проблема. Як її вирішувати? Наприклад, у США і КНР успішно виходили з такої ситуації за допомогою інфраструктурних витрат. А створення нових робочих місць через державні витрати – це шлях, який давно вже запропонував відомий англійський економіст Джон Кейнс. Але, на жаль, у нас жоден прем'єр-міністр ніяк не може реалізувати такий проект, оскільки незмінно йде підтримка банків, а не реального сектора економіки зі створенням нових робочих місць.

Не розуміють наші політики того, що банківський бізнес настільки хороший, наскільки хороша економіка країни. Тому основним драйвером відновлення української банківської системи є реальний сектор економіки. І ось як тепер виправити цей дисбаланс на користь створення нових робочих місць? Безумовно, це складно зробити, враховуючи бюджетний дефіцит. Дійсно, завдання дуже важке. Ну, подивимося, як прем'єр-міністр Володимир Гройсман буде намагатися це робити.

Новини за темою

До речі, останнім часом безробіття стала гострою проблемою не тільки у нас, а і в низці периферійних країн Євросоюзу і навіть у США. Тому зараз Дональда Трампа порівнюють не з Франкліном Рузвельтом, а з Гербертом Гувером, який був 31-м президентом перед Великою депресією. А повертаючись до прогнозів американського мільярдера Джорджа Сороса, нагадаю, він твердо запевняє, що зараз майже всім заправляє Китай. На його думку, зараз китайці не тільки керують курсом юаня, а й фактично відповідають за коливання курсів євро/долар, єна/долар тощо, але й також сильно впливають на ринок праці.

Від себе зауважу, роль КНР справді величезна, однак роль Америки все ж більша, оскільки емісія світової валюти в руках ФРС США, а не Народного банку Китаю. Але Китай у ВВП (за паритетом купівельної спроможності) вже акумулював майже 26 трлн дол. США, тому може дуже серйозно впливати на економічну ситуацію в світі та динаміку розвитку ринку праці. Зрозуміло, що цій двійці наддержав не потрібні різкі коливання на валютному ринку та високий рівень безробіття. Відповідно, між ними готується пакетна угода, зокрема про ревальвацію юаня, а натомість Америка відмовляється від політики "кількісного пом'якшення". І якщо у нас, наприклад, вершки зняла лише "еліта", то в Китаї понад 600 мільйонів громадян вийшли з багаторічної бідності.

Тим не менш, як буде вирішуватися ця важка ситуація з безробіттям у світі? Чи вдасться домовитися цій "великій двійці", якщо такі серйозні розбіжності зовсім недавно продемонстрували лідери на саміті G-7 в Італії?! Хто спробує розплутати цей складний клубок проблем? Адже той же Сорос прогнозує, що тепер все буде вирішувати саме ця "велика двійка", а не країни "великої сімки". Підсумки саміту G-7 у Сицилії ще раз продемонстрували, що в сьогоднішньому світі знову сильно загострилися проблеми з поділом праці.

Новини за темою

До того ж у вже давно діючій єдиній або глобальній системі, в якій з кінця 80-х років минулого століття немає поділу на зони, проте останнім часом вона відчуває величезні труднощі. І всі ці дискусії науковців і аналітиків про "відхід" долара США з поста головної світової валюти, про появу нових економічних сил та центрів росту – все це, насправді, слідство повільної трансформації глобальної системи поділу праці. У цій ситуації логічно виникає для нас, українців, два ключових питання. По-перше, чи можливий розпад нинішньої єдиної системи поділу праці? І якщо "так", то як це відіб'ється на нашому національному ринку праці і в цілому на економіці України?

Але вже зараз, треба визнати, ми досить швидко втрачаємо свої традиційні ринки, де довгі роки продавали українські товари і послуги. Через це, відповідно, стали втрачати доходи, що спричинило зростання соціальних проблем та інше, інше. Якщо за підсумками 2013 року розмір ВВП України в доларовому еквіваленті становив 177,834 млрд дол. США, то минулий 2016 рік ми закрили з об'ємом у лише 93,812 млрд дол. США. Як рятувати економіку країни? Нагадаю, у кризу виграє не той, хто найпотужніший, а той – хто найвинахідливіший і найрішучіший. Тому зараз нам треба говорити про необхідність подвоєння ВВП України протягом найближчих 5-10 років.

Новини за темою

У той же час, на жаль, структура нашої національної економіки дедалі виразніше змінюється від індустріально-аграрної до аграрно-сировинної, і, відповідно, безробіття зростає. Адже не відкриваються нові робочі місця у високотехнологічних галузях з високою додатковою вартістю, навпаки, вони різко скорочуються. Що потрібно робити? Насамперед, запропонував створити Українську корпорацію розвитку. Історія активного створення корпорацій розвитку бере свій початок в 1950-1960 роках. На сьогодні в світі налічується понад 100 корпорацій розвитку. І ми не повинні відставати від країн з розвиненими і якісними економіками.

В умовах трансформації світової системи поділу праці ми просто зобов'язані прискореними темпами формувати в Україні надійну базу для нової економічної моделі з наданням якісного інвестиційного сервісу. Для цього важливо сконцентруватися на реалізації низки конкретних завдань.

По-перше, акумулювати фінансові ресурси для інвестицій в економіку України із залученням до кінця 2018 року більше 1 трлн гривень переважно на внутрішньому ринку спільного інвестування.

По-друге, реструктуризувати корпоративні борги підприємств і фінансових установ, скоротивши до кінця 2018 року на 40-50% обсяг проблемної заборгованості.

По-третє, дати нові точки зростання для української економіки, створивши до 30 галузевих холдингів і стільки ж торгових будинків з відповідною інституційною інфраструктурою ринку колективного інвестування.

По-четверте, створити в 2017 році Національний фінансовий центр України, включаючи універсальну Національну біржу України – ліцензовану фондову біржу з інтегрованою торгово-розрахунковою інфраструктурою, що включає фондову, товарну та валютну секції ринків ф'ючерсів та опціонів. НУБУ, як і Національний депозитарій України з розрахунково-кліринговою палатою, будуть входити до складу Національного фінансового центру України.

По-п'яте, до кінця поточного 2017 року зробити перезапуск економічної і, перш за все, військово-промислової та агропромислової політики з наданням стимулів розвитку та технології прориву на основі державно-приватного партнерства.

По-шосте, забезпечити комплексний підхід до вирішення соціально-економічних і фінансових проблем, формування правильної перспективи розвитку ринку праці, заснувавши при обласних державних адміністраціях "Центри стратегії розвитку".

Новини за темою

По-сьоме, у 2017 році організувати діяльність "Центру фінансової реструктуризації та викупу активів неплатоспроможних банків" згідно з практикою роботи FDIC (Federal Deposit Insurance Corporation – Федеральної корпорації страхування депозитів США).

По-восьме, на законодавчому рівні організувати строковий ринок України, включаючи сучасні інструменти фінансових похідних (деривативів) для хеджування ризиків внутрішніх та іноземних інвесторів. Для виконання цих задач вже розроблено і підготовлено концепції, стратегії та комплексні програми, потрібна тільки політична воля для впровадження всього запланованого.

Можливо, уперше ми, представники підприємницького співтовариства, можемо сформулювати сучасну національну ідею, яка змогла б об'єднати владу, суспільство і бізнес для розвитку українського ринку праці та його інтеграції у світову систему. Щоб в її основі було прагнення всіх - якщо не ліквідувати в нашій європейській країні цей ганебний величезний розрив між бідними і багатими, то хоча б максимально зменшити.

Олександр ГОНЧАРОВ,

керівник сайту http://privatization.in.ua/,

директор Інституту розвитку економіки України

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>