Сирійський вузол: Світової війни не буде

Сирійський вузол: Світової війни не буде

Die Welt

Німецька газета

Оригінал на сайті Die Welt

Якщо вірити інформаційним звітам останніх днів, то в Сирії світ стоїть перед зіткненням двох наддержав, яке нагадує Карибську кризу і навіть здатне викликати нову світову війну. Ці побоювання підживлюються, з одного боку, непередбачуваністю американського президента Дональда Трампа, який в середу через Твіттер прямо виступив проти Росії та відповів на твердження Москви, що вона збиватиме спрямовані проти Сирії ракети, такими хвалькуватими словами: "Готуйся, Росіє, вони (ракети) прилетять. Вони будуть гарними, новими і розумними!".

Незадовго до цього російський посол у Лівані пригрозив, що розміщені в Сирії російські війська помстяться за будь-який напад на Сирію й  атакують носії ракет, маючи в увазі, ймовірно, і кораблі США, які використовуються для розміщення на них крилатих ракет. Чи дійсно на Близькому Сході світу загрожує зіткнення наддержав?

Було б добре, якщо б зараз всі опанували себе і заспокоїлися, в тому числі й гравці на політичній сцені. Тому що насправді нинішню ситуацію навіть у  зародку не можна порівняти з Карибською кризою. І твіт Трампа тут ні до чого: він не повідомив нам нічого такого, чого б ми й так не знали, а тільки те, що Трамп є Трамп.

Москва і Вашингтон пом'якшують риторику

Справді, кілька днів тому стало зрозуміло, що у відповідь на газові атаки Сирії проти власного населення підуть удари відплати, які можна порівняти з тими, які було зроблено рік тому за наказом Трампа після газової атаки Асада на місто Хан-Шейхун. І що росіяни, як і Трамп, зроблять те, що вони вміють найкраще, - покажуть, які вони круті.

Москві добре відомо, наскільки чутливою є Європа і що на континенті одразу впадають у паніку, тільки-но російський ведмідь починає брязкати зброєю. Ці загрози - частина політики Москви, вони покликані наганяти страху і нагадувати про те, що економічно ослабла у військовому аспекті Росія все ще грає у вищій лізі, хоча б з ядерною зброєю. Якщо вже Москва більше не володіє потенціалом для формування світової політики, то вона хоче принаймні мати можливість запобігати якимсь крокам інших і конкретно в цьому випадку захистити свого підопічного Асада від наслідків атак із застосуванням отруйних газів, що покриває Москва.

Новини за темою

Насправді Москва вже сильно пом'якшила загрози свого, найпевніше,  малозначного посла в Лівані в офіційній заяві. Там сказано, що Москва відповість ударом на удар лише в тому випадку, якщо буде вчинено напад на російські позиції та російських солдатів. Це відповідає торішньому статусу-кво, коли американці щосили намагалися не наражати на небезпеку російські війська і навіть попереджали їх заздалегідь про свої дії. Та й Трамп незабаром знизив напруження свого войовничого твіта і зробив кілька примирних заяв щодо Москви.

Ніякого порівняння з Карибською кризою

Ситуація в Сирії своїм значенням можна порівняти з Карибською кризою. Планувалося Радянським Союзом у 60-ті роки розміщення ядерної зброї безпосередньо у берегів США являло собою безпосередню загрозу Америці з боку противника, який тоді був значно небезпечніше, ніж сьогоднішня Росія. "Нинішню ситуацію навіть приблизно не можна порівнювати з тодішньої",   написав експерт з зовнішньополітичних питань, професор Ден Дрезнер у "Вашингтон Пост".

Тоді США привели свої ядерні сили у бойову готовність ступеня Defcon 2, яку оголошують безпосередньо перед початком ядерної війни, і це була найвища ступінь боєготовності з часу закінчення Другої світової війни. Війна ж у Сирії в кращому випадку може розглядатися як опосередкований конфлікт і тестовим сценарієм сенсі дотримання норм міжнародного права. І ніхто, включаючи Путіна, не ризикне заради цього розв'язувати ядерну війну.

Незважаючи на все проблеми, необхідно нагадати, про що, власне, йдеться: про обмежений акт покарання злочинного режиму, який практикує масове вбивство людей, демонстративно і протягом тривалого часу порушує міжнародне військове право та ігнорує заборону на застосування зброї масового ураження. Ще влітку 2013 року сирійський диктатор Башар Асад перейшов червону лінію, здійснивши газову атаку на місто Гута, в результаті якої загинуло сотні людей. Замість того щоб покарати Асада, тодішній президент США Барак Обама прийняв російську пропозицію щодо посередництва. Все це закінчилося тим, що Сирія взяла на себе зобов'язання вивезти з країни все хімічну зброю і відмовилася від подальшого застосування цієї зброї масового ураження.

Асад все ж винен

Майже за рік після інциденту в Гуті уряд Обами, а також ЄС були в захваті від того, що всю хімічну зброю із Сирії нарешті вивезено. Але протягом наступних років з'ясувалося, що це було великою брехнею. Організація Human Rights Watch зареєструвала відтоді щонайменше 85 підтверджених атак із застосуванням хімічних бойових речовин, переважну більшість з яких було здійснено урядом Асада і які лише в деяких випадках, як роком раніше в Хан-Шейхуні, викликали бодай якусь реакцію з боку міжнародного співтовариства.

Це означає, що Трампу не слід дорікати тим, що він разом з Францією і Великою Британією хоче покарати уряд Асада за нестримані обіцянки і тривалі порушення основоположних норм ведення війни. Найпевніше, треба покликати до права Захід і його провідних політиків за те, що ті через сім років після початку бійні в Сирії так і не розробили жодного плану, щоб покласти їй край.

Звісно, цілеспрямовані військові удари не врегулюють кризу, і вони для Трампа є просто маловитратним способом показати рішучість, не роблячи нічого більш серйозного. Однак потрібно визнати, що його військова акція рік тому на певний час подіяла. Майже шість місяців після неї Асад не використовував хімічної зброї. Але на початку цього року сирійський режим під захистом Москви знову повернувся до старої практики. Отже, знову настав час дати йому чіткий сигнал.

Росія блефує

Також необхідно показати, що російські погрози є не більш ніж блефом. Насправді Москва ось уже кілька років орудує у сферах, які лежать набагато вище її вагової категорії. Досі це їй вдавалося з успіхом, тому що Заходу забракло волі більш рішуче виступати проти російських агресивних дій. Колись Гельмут Шмідт назвав СРСР Верхньою Вольтою з ядерними ракетами. Те ж можна сказати і про сьогоднішню Росію, яка свої обмежені можливості спритно компенсує нахабством і готовністю йти на ризик. Дійсно, економіка Росії набагато менше економіки Італії, і Москва дуже вразлива проти західних санкцій.

Як європейці, так і Обама й Трамп в минулі роки поводилися з Москвою вкрай обережно, незважаючи на всі її агресивні дії з важкими наслідками. Що б Москва не робила, німецьке міністерство закордонних справ не втомлювалося робити росіянам одні й ті ж самі пропозиції щодо переговорів. Певного впливу вони майже не мали. Навпаки, здається, що вони ще більше підігріли марнолюбне прагнення Москви посилити свої атаки, провокації та загрози. Москва знову повернулася до манери поведінки часів холодної війни, але при цьому використовуючи, як, наприклад, у разі своєї пропагандистської війни в інтернеті, більш сучасні методи.

Тому настав і для Заходу час згадати деякі ігрові прийоми часів холодної війни. До них належить насамперед вміння не втрачати холоднокровності і не піддаватися на погрози Москви. Мистецтво холодної війни полягало у вмілому балансуванні: Захід її виграв, тому що демонстрував твердість і готовність іти на ризик там, де це було необхідно, при цьому не викликаючи справжньої ескалації. Така твердість потрібна знову і у випадку із Сирією.

Клеменс Вергін

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...