Reuters

Оригінал на сайті Le Monde

Із закінченням холодної війни і падінням Берлінської стіни в 1989 році на Заході запанувала ейфорія. Здавалося, що ринкова економіка здобула перемогу і поліпшить життя громадян всюди, де отримає застосування на практиці. Ідея демократії повинна була поступово утвердитися скрізь. Часи колосальних оборонних витрат відійшли в минуле, і в світі сформувалася нова еліта з політичних лідерів, керівників підприємств, журналістів і банкірів, які збиралися в швейцарському Давосі. Всі вони були переконані, що демократія приведе до вічного миру.

Саме в такій ситуації професор Гарварду Самуель Гантінгтон (Samuel Huntington) опублікував у 1993 році в журналі Foreign Affais статтю під назвою "Зіткнення цивілізацій?" Її основна думка здається майже банальною, якщо розглядати її через призму світу після 11 вересня. Проте в 1990-ті роки вона суперечила модній тоді ідеї (за рік до того вона отримала ще більший успіх з виходом книги Френсіса Фукуями (Francis Fukuyama) "Кінець історії й остання людина", яка проголосила загальне поширення ліберальної демократії) про настання кінця історії з розпадом комунізму.

"Моя гіпотеза у тому, що в новому світі причиною конфліктів буде не ідеологія чи економіка, — писав Гантінгтон. — Головні причини розколу людства та основні джерела конфліктів будуть мати культурний характер". Крім того, "США продовжать грати першу роль у міжнародних справах, але в головних політичних конфліктах у світі зійдуться нації і групи, які відносяться до різних цивілізацій. У світовій політиці буде домінувати зіткнення цивілізацій".

Полеміка

Стаття Гантінгтона породила небувалі суперечки. За словами головних редакторів Foreign Affairs, вона викликала за три роки більше дискусій, ніж будь-який інший матеріал з 1940 року. Щось схоже спостерігалося лише після виходу в 1947 році статті американського дипломата Джорджа Кеннана (George Kennan) про радянський експансіонізм і необхідність зупинити його. Коли Гантінгтон опублікував у 1996 році книгу "Зіткнення цивілізацій", істотно розширену версію статті вже без знаку запитання в назві, полеміка ще не встигла стихнути.

У першу чергу слід відзначити знамениту назву. "Вона була дуже вражаючою, — згадує геополітолог Роберт Каплан (Robert D. Kaplan). — Ми завжди шукаємо ідеальну назву для наших книг, і вона була саме такою. Крім того, про таку назву можна легко посперечатися, навіть якщо ви не читали книгу. Вона вже формує у вас певну точку зору". Далі звернемо увагу на одну деталь: у ній йдеться про "цивілізації", у множині. Тобто, незважаючи на теорії глобалізації, множинність цивілізацій вже припускала розкол.

Гантінгтон бачив нові лінії розлому в світі XXI століття. Однією з них стала війна на Балканах, під час якої він писав свою книгу. Як вважав професор, найбільш небезпечні конфлікти відбуваються "вздовж ліній розлому цивілізацій". Так, наприклад, територія колишньої Югославії знаходиться на кордоні трьох з них: західної, православної та мусульманської.

Домагання на загальність

За його словами, вперше в історії глобальна політика є одночасно багатополярною (на відміну від існуючої раніше системи двох блоків і групи неприєднаних країн) і багатоцивілізаційною. Модернізація не рівнозначна озахідненню і в жодному разі не формує загальну цивілізацію та не приводить суспільства до західного стандарту.

Все це формує нове співвідношення сил з відносним занепадом Заходу і затвердженням військово-економічної могутності Азії (особливо Китаю) та бурхливим зростанням ісламу в демографічному плані. У 1995 році, зазначає Гантінгтон, ісламські країни стали більш мусульманськими, ніж 15 роками раніше, у культурному, соціальному і політичному плані. Напрошується очевидний висновок: домагання Заходу на загальність все більше підштовхують його до конфлікту з іншими цивілізаціями, зокрема мусульманською та китайською.

Новини за темою: Як американські інтелектуали оцінюють можливість повторення громадянської війни в США

Реакція на цю книгу була головним чином з обмеженого кола геополітологів та інтелектуалів. Глава близького до неоконсерваторів Гудзонського інституту Кеннет Вайнштейн (Kenneth Weinstein) згадує свій скептицизм: "Я вважав його аргументацію перебільшенням". Геополітолог Роберт Каплан дотримувався іншої думки: головна цінність "Зіткнення цивілізацій" полягає не в гучній назві, а в нюансах. "Коли люди чули вислів "зіткнення цивілізацій", у них виникало почуття, що мова йде про конфлікт часів кам'яного століття. Гантінгтон ж використовував його, щоб показати, що зіткнення пов'язано з модернізацією, яка і є джерелом розколу".

Культурні та історичні чинники

Заступник директора Фонду стратегічних досліджень Брюно Тертре (Bruno Tertrais), який у своїй новій книзі "Реванш історії" підтримує думку Гантінгтона про те, що історія знову повернулася на перший план у політиці, розглядав його тези як американський внесок в інтелектуальну суперечку. Він порушував справжні питання в період, коли ніхто не розумів, яким буде вектор міжнародного порядку денного.

"Подібне повернення культурних та історичних факторів до геополітичного питання було досить новим у ті часи, — зазначає він. — Стаття в Foreign Affaires не викликала у мене ані натхнення, ані обурення. Вона вимагала розвитку думки. Сама ідея повернення поняття цивілізації в геополітику здалася мені цікавою".

"Тим не менш поділ на вісім цивілізацій, які до того ж представлялися однорідними утвореннями, здався мені проблематичним. Чому, наприклад, існують дві християнські цивілізації й одна ісламська? Це не кажучи вже про те, що сучасний російський проект виходить за рамки простого союзу держави і православної церкви: він, скоріше, визначає Росію як країну з безліччю конфесій".

Новини за темою: Пентагон заявив про ймовірність повномасштабної війни в разі удару КНДР по США

Після 11 вересня 2001 року на "Зіткнення цивілізацій" чекала нова хвиля успіху. Книгу було переведено трьома десятками мов, а теорія тисячолітнього конфлікту ісламу і Заходу, який відійшов на другий план під час холодної війни, отримала статус пророчої. У результаті книга надовго закріпилася в списку бестселерів The New York Times, що досить рідко трапляється з твором подібного жанру. Крім того, саме тут бере початок величезне непорозуміння щодо Самуеля Гантінгтона.

Невірне тлумачення

Книгу стали розглядати виключно через призму конфлікту ісламу і Заходу. Йому дійсно відводиться значне місце в роботі, проте все не зводиться лише до такої простої ідеї. Гантінгтона охрестили "теоретиком неоконсерваторів" і зовнішньої політики Буша-молодшого, у тому числі вторгнення до Іраку у 2003 році, хоча вчений відразу ж висловив незгоду з цим. Адже "Зіткнення цивілізацій" безпосередньо вказує на неможливість "експорту" західної демократії.

"Всі сплутали дві речі, — пояснює Брюно Тертре. — Гантінгтон говорив не про те, що цивілізації будуть воювати, а про те, що вздовж цивілізаційних ліній розлому виникнуть серйозні конфлікти. Це зовсім не одне і те ж, і в його ідеї не було детермінізму. Книга стала виглядати як підбурювання унаслідок невірної інтерпретації, як щирої, так і навмисної. Крім того, багато з тих, хто критикував книгу, навіть її не читали".

Новини за темою: Україна опинилася в кінці світового рейтингу швидкості мобільного інтернету, зайнявши 109 місце з 122

Французький експерт проводить порівняння з великими сучасними конфліктами: "Низка з них сталися на кордоні мусульманського світу. Як би там не було, таке прочитання не дозволяє знайти пояснення для більшості серйозних криз: зіткнення Росії й України, ситуація на Корейському півострові, ворожість між Іраном і Саудівською Аравією — з усім цим тут немає жодного зв'язку. Як би там не було, низка радикальних ісламістських і джихадистських рухів взяли на озброєння тезу Гантінгтона. ІД, бен Ладен і "Вартові Ісламської революції" говорили, що слідують логіці війни цивілізацій".

Удар по посольству Китаю

Кеннет Вайнштейн каже, що аргументація Гантінгтона вражає його сьогодні куди більше, ніж на момент виходу книги. Зрозуміло, було 11 вересня, але експерт відзначає також інший важливий момент: випадковий американський удар по китайському посольству в Сербії під час війни в Косово у 1999 році і різкість китайської реакції всупереч багатослівним вибаченням президента Клінтона. "Китай не пішов у напрямку, якого хотіли ті, хто сподівався, що країна стане більш відкритою і демократичною. Гантінгтон був правий".

За кожним пунктом аргументації Гантінгтона можна вести суперечки. Але на що вони спрямовані? Показати, що він помилявся чи був правий? Підкреслити справедливість або хибність його тверджень? Прогноз політолога не можна назвати необґрунтованим, породжена його книгою полеміка досі жива, а його концепція зіткнення цивілізацій визначає горизонт, на який все ще орієнтуються експерти. Думка Гантінгтона прагнула створити абстрактні рамки для конкретних ситуацій. Це теорія, модель, парадигма за прикладом холодної війни, яка зовсім не малювала точну картину світу з 1945 по 1989 рік, однак служила для нього точною характеристикою. Те ж саме можна сказати і про "Зіткнення цивілізацій".

Самюель Блюменфельд

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.