Сурков залишається. А чи була альтернатива?

Сурков залишається. А чи була альтернатива?
Владислав Сурков Известия

Никита Синіцин

Журналіст

Факт перепризначення куратора "ЛНР/ДНР" Владислава Суркова, незважаючи на чутки про його відставку, що активно мусувалися всю весну, наштовхує на думку, що він чудово робить свою роботу. А робота ця – "заговорити" питання введення на Донбас миротворців.

Навесні з подачі російських ЗМІ активно витало питання про невдоволення президента РФ Володимира Путіна своїм помічником Владиславом Сурковим через глухий кут у переговорах щодо Донбасу в ході зустрічей зі спецпредставником Держдепартаменту США в Україні Куртом Волкером. Питання відставки навіть називалося вже практично вирішеним, а наступником повинен був стати Михайло Бабич, повпред президента РФ у Приволзькому федеральному окрузі.

Новини за темою

Навіть Курт Волкер підтримав Суркова, очевидно вважаючи, що мати справу зі старим ворогом краще, ніж вивчати нового.

Тим не менш, питання для Суркова вирішилося позитивно, і він залишився куратором самопроголошених "народних республік" Донбасу і взагалі українського напряму.

Але чи був реальний шанс на те, що Владислава Суркова можуть змінити, і взагалі, що ним незадоволені в Кремлі?

За даними російських ЗМІ, причиною невдоволення був нібито глухий кут у питанні Донбасу і, мабуть, найбільш зримим його проявом був тупик на переговорах між Сурковим і Волкером щодо введення миротворців. Але чи так все насправді страшно для РФ на цих переговорах, і чи є тут вина Суркова?

Як відомо, "човникова дипломатія" Курта Волкера почалася восени 2017 року і ставила своєю метою узгодити два варіанти можливої резолюції ООН щодо введення миротворців на Донбас: якщо Україна і США бажали бачити миротворців на українсько-російському кордоні, то РФ – в кращому випадку на лінії перетину на Донбасі, а то і просто у вигляді охорони співробітників спостережної місії ОБСЄ.

Суть будь-яких переговорів полягає в поступовому пошуку компромісу, який задовольнить обидві сторони за рахунок взаємних поступок. Але це не про переговори Волкера-Суркова.

Новини за темою

Українсько-американський варіант введення миротворців категорично не влаштовував Росію і це цілком очікувано, адже в такому разі миротворці отримували б контроль над кордоном, через який в самопроголошені республіки Донбасу йде військова, економічна та інша допомога. Це зазвичай спростовується на офіційному рівні, але давно вже перейшло в розряд "секретів Полішинеля". У разі припинення надання допомоги, повністю залежні від Росії "народні республіки", що прекрасно показала недавня паливна криза, просто припинять своє існування. Скільки піде на це часу: півроку-рік-два-три, неважливо, фінал буде передбачуваний і неминучий.

Можна, звичайно, нахабно надавати допомогу "народним республікам" повз постів миротворців на кордоні, адже як показує практика миротворчості, вони навряд чи стануть заважати, якщо немає прямого нападу на самих миротворців. Але який у цьому сенс, якщо вже 4 роки Росія заперечує надання допомоги "ЛДНР"?

У свою чергу, російський варіант введення миротворців категорично не влаштовує Україну і США, так як практично нічого глобально в зоні протистояння не змінить, в кращому випадку стануть менше стріляти, і то – не факт.

Словом, справа не в невмінні вести дипломатичні переговори Суркова або якійсь його непоступливості, а в кардинально різних інтересах переговірників, які заводять їх у глухий кут, вийти з якого може тільки поступка хоча б одного з учасників переговорів. Однак поступок немає і в цьому переговорники явно виконують інструкції, отримані з власних столиць – Вашингтона і Москви. Звинувачувати людину в тому, що вона просто виконує отримані інструкції – нерозумно. Але чи можна вважати тупиком для Росії той факт, що миротворці не прийдуть на Донбас: ні на україно-російський кордон, ні для охорони місії ОБСЄ?

Коли в серпні 2017 року президент України Петро Порошенко заявив про плани щодо введення миротворців на Донбас, для багатьох стала повною несподіванкою згода з цим президента РФ Володимира Путіна, хоча в 2015 році це прирівнювалося МЗС Росії чи не до окупації. Ларчик відкривався в загальному-то просто: президент РФ, бажаючи "поховати" ідею миротворців, вирішив її очолити. Це як в політиці створюють "штучну, ручну" опозицію, щоб не з'явилася справжня. Так само можна "заговорити" ідею введення миротворців. Що вплинуло на зміну публічної риторики президента РФ з цього питання в 2017-му році, незрозуміло, може, президентські вибори в Росії, що наближалися, може щось інше – невідомо.

Новини за темою

Результат таки є – за 10 місяців, що пройшли з моменту проголошення цієї ідеї Петром Порошенком і її формальної підтримки Володимиром Путіним, питання не просунулося ні на йоту. Якщо це і було метою РФ, то Владислава Суркова можна тільки привітати – він відмінно впорався із завданням, просто "заговоривши" питання миротворців, яке поступово сходить з порядку денного, інтерес до чого прагне підтримувати хіба що міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков, та й то невдало.

Потім йде наступний хід, апробований ще в часи Московського царства – про "хорошого царя" і "поганих бояр". У ролі останніх виступає Владислав Сурков, про опалу і можливу відставку якого заявляють російські ЗМІ, хоча за що їм бути незадоволеними, якщо миротворців в Донбасі немає? Звичайно, можна подумати, що Суркову могли б підготувати роль якогось "козла відпущення", але ж завдання по недопущенню миротворців він виконує, а його змінник все одно буде займатися тим же. До чого нова рокіровка, якщо і без неї завдання виконується.

Цікаво, що додали масла у вогонь колишні діячі "російської весни" і "екс-керівники" "ДНР". Так, Павло Кухміров (позивний - Шекспір), близький до лідера руху "Південь Русі", колишнього спікера "Народної ради ДНР" Андрія Пургіна, був одним з тих, хто "сватав" на місце Суркова Михайла Бабича, а сайт "Примітки.ру", що належать Олексію Чалому, також наближеному до Пургіна, повідомив що нібито вже вирішено питання "відходу" "голови ДНР" Олександра Захарченка, якого повинен змінити нинішній "спікер парламенту ДНР" Денис Пушилін.

Насправді все було набагато простіше – Андрій Пургін, зміщений з "посади голови парламенту ДНР" у 2015 році як раз Денисом Пушиліним, явно має зуб як на останнього, так і на Владислава Суркова, який допустив такий результат. Ось, очевидно, і вирішив ударити по своїм ворогам, на одного бажаючи нацькувати Олександра Захарченка, а іншого відправити у відставку, хоча б на словах.

Насправді ж долі помічника президента РФ Владислава Суркова і "голови ДНР" Олександра Захарченка тісно переплелися, вони навіть стали кумами, так що тепер "відхід" останнього цілком залежить від кар'єри Суркова-Дудаєва. Втім, ворогам Захарченка залишається хіба що варіант силового повалення "глави", правда це буде великою авантюрою з небезпечними наслідками.

Словом, поки в Україні плекають мрії про введення миротворців, у Росії цілком успішно ці плани руйнують, попутно підкидаючи чутки про невдоволення тими, хто успішно виконує інструкції Кремля.

Микита Сініцин

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>