banner banner banner banner

Стихійні лиха на заході і сході: В чому "провали" української влади?

Руйнівні паводки в Західній Україні, масштабні пожежі в Чорнобильській зоні та на Луганщині – попри те, що ці регіони традиційно перебувають у зоні найбільшого ризику щодо стихійних лих - стали традиційно "неочікуваними" для уряду й місцевих чиновників. І хоч ці події вже достатньо висвітлені ЗМІ та експертами, все ж таки деякі запитання і досі потребують відповіді. Чи є достатньою державна допомога постраждалим громадянам, завдяки якій вони мали б змогу повернутися до повноцінного життя? І чи є задовільним превентивний "інструментарій" влади, застосування якого могло б суттєво зменшити руйнівні наслідки стихії?   

Стихійні лиха на заході і сході: В чому "провали" української влади?
З відкритих джерел

Олег Тітамир

Президент ГО "Українська організація захисту споживачів послуг"

Руйнівні паводки в Західній Україні, масштабні пожежі в Чорнобильській зоні та на Луганщині – попри те, що ці регіони традиційно перебувають у зоні найбільшого ризику щодо стихійних лих - стали традиційно "неочікуваними" для уряду й місцевих чиновників. І хоч ці події вже достатньо висвітлені ЗМІ та експертами, все ж таки деякі запитання і досі потребують відповіді. Чи є достатньою державна допомога постраждалим громадянам, завдяки якій вони мали б змогу повернутися до повноцінного життя? І чи є задовільним превентивний "інструментарій" влади, застосування якого могло б суттєво зменшити руйнівні наслідки стихії?   

          Дешеві подачки – "провінції"

У багатьох українців ще свіжа в пам’яті страшна трагедія на столичних Позняках, коли обвалився житловий будинок від ймовірного вибуху газу. Тоді колишні мешканці 40 квартир фактично лишилися без даху над головою. Та вже незабаром президент України Володимир Зеленський – перед телекамерами – вручив дванадцятьом постраждалим сім’ям ключі й сертифікати від нових квартир. Решта мешканців мають отримати житло від держави найближчим часом. До того ж, мер Києва Віталій Кличко пообіцяв виділити кожній постраждалій родині від столичної влади по 100 тисяч гривень матеріальної допомоги. Плюс – постраждалі кияни отримали кошти від мерії й одного з благодійних фондів на витрати, пов’язані з поновленням документів.

І дарма, що пізніше деякі мешканці не змогли потрапити до нового житла – оскільки будинки ще будуються. Так само не біда, що в цих квартирах – голі стіни. Адже, президент пообіцяв постраждалим, що держава оплатить ремонт. І люди готові почекати, адже вони отримали від держави рівноцінні квартири.

Проте, ця "ідилія" швидко випаровується, якщо перенесемося в Західну Україну, чи на Луганщину. У цих регіонах громадянам, будинки і присадибні ділянки котрих було повністю зруйновані масштабними паводками, чи пожежами, уряд виділив всього по 300 тисяч гривень! От просто цікаво: на якій планеті живуть наші можновладці? Чи усвідомлюють вони, що на ці гроші неможливо побудувати повноцінний будинок?! А тим паче – придбати більш-менш пристойне житло разом із ділянкою для городу?

Новини за темою

Адже, мешканці цих депресивних регіонів – та ще й під час пандемії коронавірусу – якраз і виживають завдяки присадибному господарству, завдяки овочам і фруктам із власного городу?! Водночас, влада вже сьогодні (коли карантин ще не скасовано) збирається повертати півмільйонні зарплати членам різних Наглядових рад держпідприємств – виявляється, на 47 тисяч гривень на місяць неможливо прожити в Україні, це – мізерні гроші за "героїчну" працю у досі пронизаних корупцією та неефективних публічних структурах!

І чи, можливо, наприклад, здійснити капітальний ремонт пошкодженого водою, чи вогнем помешкання за 50 тисяч гривень, які виділив з "барського плеча" постраждалим уряд? Чи коли-небудь цікавилися елементарно топ-чиновники цінами на будівельні матеріали й роботи – тим паче, що багато-хто з них на "зарплату держслужбовця" будує палаци в "Конча-Заспі", Козині, чи інших "царських селах"? Адже, на таку державну "допомогу" хіба на собачу будку і вистачить… Натомість, будь-яка цивілізована держава – чи то США, чи Японія – повністю забезпечує своїх громадян, постраждалих від природних катаклізмів. У цих країнах не буває такого, щоб замість повноцінного й комфортного житла людей поселяли в "повітку", де немає газу, опалення й гарячої води! Та й національна страхова система в розвинутих країнах ефективно працює – на відміну од вітчизняних реалій.

На жаль, у той час, коли українські "верховні" політики й чиновники буквально "волають" з усіх телеекранів про те, що потрібно "зшивати країну", повноцінно інтегрувати всі українські регіони до єдиної держави, на практиці маємо цинічні подвійні стандарти. З одного боку, держава повністю забезпечує квартирами мешканців "елітного" Києва (і слава Богу, гідна підтримка громадян у трагічних ситуаціях має бути нормою!). З іншого ж боку – для жителів української "глибинки" нібито достатньо буде і допомоги за "залишковим" принципом: нехай будуть раді й тій подачці, на які можна побудувати хіба що півбудинку, або "капітально" відремонтувати лише чверть обгорілого помешкання! І це – при тому, що за вітчизняним законодавством (передовсім, згідно з Кодексом цивільного захисту України), громадяни можуть розраховувати чи не на абсолютну підтримку держави за форс-мажорних обставин!

До речі, чи не тому відбувається така цинічна дискримінація за регіональним принципом, що на носі – місцеві вибори мера й депутатів в столиці, де влада має хоча б якісь електоральні шанси? Отже, і постраждалих від обвалу будинку киян не можна не задобрювати, виділяючи їм за державний рахунок нові квартири! А якби не було виборів – не було б і прихованого електорального підкупу? Натомість, у Галичині, Закарпатті, чи на Луганщині виборчі рейтинги влади - невисокі. Отже, місцевих мешканців варто і далі тримати на голодному соціальному пайку? А постраждалі від повеней, чи пожеж можуть і на вулиці пожити, поки літо на вулиці?!

При цьому провідні українські політики – майже всіх "формацій" - не гребують навіть тим, щоб цинічно не пропіаритися на людських трагедіях: вони притьмом прибувають у зону лиха, "щедро" вручаючи постраждалим "на камеру" чи то продуктові набори з логотипом партії, чи електрогенератор. І це – замість того, щоб допомогти їм з новими помешканнями замість зруйнованих!

До речі, чого гріха таїти – схожу ситуацію маємо й із забезпеченням житлом та іншою державною "підтримкою" внутрішньо-переміщених осіб, котрі у свій час зробили свій свідомий вибір на користь України. Попри те, що існує (переважно на папері!) ціла державна Стратегія інтеграції внутрішньо-переміщених осіб до 2020 року, яка, зокрема передбачає забезпечення цих громадян житлом, за фактом його отримали від держави одиниці! Традиційно в бюджетах усіх рівнів – катма грошей. Можливість же отримати й самостійно сплатити кредит на придбання власного житла за програмою "Доступне житло" є у вельми обмеженої кількості ВПО. Про саму ж бюрократичну процедуру для доступу до фінансування, ніби навмисно ускладнену чиновниками, годі й говорити!

Тим часом, за інформацією нашої Асоціації, житлові умови у місцях компактного проживання "переселенців" здебільшого так і лишаються незадовільними - чимало житлових блоків потребують капітального ремонту. Тисячі наших громадян живуть, немов у сараях, - без елементарних комунальних "благ".

При цьому, термін експлуатації приміщень в деяких транзитних містечках вже давно закінчився! Водночас, соціологи акцентують на тому, що недостатній рівень доступу ВПО до якісного житла має безпосередній вплив на те, що немало "переселенців" змушені повертатися на тимчасово окуповані території! Ось так чинна влада "зшиває" країну, ховаючись за пустопорожні гасла про децентралізацію! Адже, чим далі від столиці знаходиться регіон, тим більш депресивні там умови життя громадян і тим менша будь-яка допомога з "центру"!

 Запобігати, чи й далі ігнорувати?

Готовність (а точніше – неготовність) центральної й місцевої влади до надзвичайних ситуацій – на кшталт, масштабних повеней у Західній Україні й лісових пожеж у Луганській області – окрема широка тема. І чи не найважливішим у цьому контексті є запитання: чи можна було хоч якось пом’якшити сумні наслідки природних катаклізмів у місцевостях, що традиційно перебувають у зоні екологічного ризику? На мій погляд, слід наголосити на наступних позиціях.

По-перше, влада на всіх рівнях практично не працює в режимі запобігання й попередження - задля мінімізації руйнівного впливу гірських повеней в найбільш небезпечних районах. По суті, державні програми протипаводкового захисту басейнів річок, які були прийняті після масштабних повеней 2008 років, практично можновладцями не виконувалися! В державних кабінетах – геть відсутні детальні плани реагування на ймовірні природні катаклізми. Як правило, урядовці "за фактом" виїжджають на місця трагедій й намагаються "латати" застарілу інфраструктуру, що вже і так розвалюється на очах!

По-друге, удари стихії по селах, містах та інфраструктурі не були б такими нищівними, якби держава ліквідувала незаконну вирубку лісів у Карпатах (а надто - заборонила суцільні вирубки на великих площах). Найгірше ж, що до неї, за різними даними, причетні самі лісництва й місцева влада. Якщо ж лісові масиви зберігаються у природному стані, то масштаби селевих потоків й водної ерозії – на порядки нижчі. Натомість, маємо масштабну руйнацію помешкань українців, мостів та інших споруд, а найгірше – людські жертви.

По-третє, до масштабного поширення стихії так само призвели й інші важливі фактори, про які влада воліє не згадувати – через геть невиправдану економію бюджетних та інфраструктурних ресурсів, а надто – корупцію на всіх рівнях. Йдеться, зокрема, про незадовільний стан і низьку щільність лісових доріг, які в разі аномальних злив перетворюються на суцільні потоки. Натомість, в гірських місцевостях Європейського Союзу (Австрія, Швейцарія, Італія) побудована щільна мережа якісних доріг з високонадійними дренажними системами.

По-четверте, серед інших причин інтенсивності паводків у Карпатах екологи називають несанкціонований і безкарний відбір гравію з гірських річок, неукріплені й подекуди розмиті береги, щільну забудову в захисних зонах.

А надто ж негативні наслідки від водної стихії посилюються відсутністю сучасної захисної інфраструктури – йдеться, насамперед, про брак водоутримуючих ємностей в басейнах карпатських річок. Дається в знаки й застаріле технічне оснащення системи гідрометеорологічних спостережень в Україні,  що суттєво знижує рівень прогнозованості повеней, паводків і підтоплення.

По-п’яте, що стосується масштабних лісових пожеж в Новоайдарському районі Луганщини, то їхнє стрімке поширення стало можливим, зокрема, через відсутність блискавичної протидії займанню з боку місцевої влади.

Як свідчать активісти Луганщини й очевидці трагедії, так і не були оперативно задіяні дві пожежні станції Лисичанська потужністю 150 літрів на секунду, а Новоайдарівська станція і взагалі виявилася неробочою! Та непоправні наслідки із вигоранням десятків приватних будинків і дач та людськими жертвами могли б бути мінімізовані в рази, якби одразу включився до протидії вогню єдиний центр координації між підрозділами цивільного захисту, пожежної охорони, поліції, лісництва та іншими.

За даними нашої Асоціації, у перші дні стихійного лиха такої оперативної координації не було! Більше за те: чому в Луганській обласній військово-цивільній адміністрації до сих пір не створено міжвідомчу групу координації при пожежах? Жодній логіці це не піддається! Адже, хіба місцевим чиновникам не відомо, що степна Луганщина – це місцевість підвищеної пожежної небезпеки?! І ще можна було б якось пережити бездіяльність регіональної влади в інших сферах – проте тут на кону стоять приватна власність і життя громадян!

Стихійні лиха: три підказки для уряду

Щоб ефективно запобігати руйнівному впливу природних та інших катаклізмів на соціум та інфраструктуру, влада повинна вже сьогодні переглянути свою політику в цій сфері, застосувавши, як мінімум, такі алгоритми:  

- необхідно розробити - за участю провідних вітчизняних та зарубіжних експертів - комплексну Державну програму запобігання й протидії стихійним лихам, побудовану в тому числі на принципах Директиви ЄС № 2007/60 "Про оцінку управління ризиками затоплення" (т. зв. Паводкова директива), що передбачає інтегровану басейнову модель управління водними ресурсами та паводками. Програма має містити покрокові плани щодо будівництва розгалуженої мережі гірських доріг з якісним покриттям; державних і місцевих заходів з берегоукріплення; збереження лісових масивів.

Новини за темою

А також - щодо поступового переходу від пасивного протипаводкового захисту до активної фази, яка передбачає комплексне будівництво протипаводкових ємностей на гірських та рівнинних ділянках річок, польдерів та водосховищ; сучасної системи прогнозування паводків (на основі штучного інтелекту й великих даних) тощо. На регіональному рівні - в ареалах підвищеного паводкового, чи пожежного ризику - при кожній обласній адміністрації повинні бути створені міжвідомчі центри координації при стихійних лихах, які практично миттєво "включатимуться" у протидію. В центральному та місцевих бюджетах повинні бути передбачені постійні й достатні кошти на реалізацію Держпрограми із запобігання природнім катаклізмам;

- необхідно забезпечити – законодавчо, бюджетно й інституційно – рівний доступ всіх постраждалих від стихійного лиха громадян до повноцінної державної допомоги. В разі руйнації будинків, чи квартир українців, вони мають бути забезпечені коштом держави (зі спеціального фонду протидії природнім катастрофам) рівноцінним житлом – незалежно від місця й регіону проживання! Для цього, зокрема, має бути впроваджена державна страхова програма з відповідним фондом, яка охоплює всіх громадян, котрі проживають на територіях підвищеного ризику;

- нарешті перейти від пустопорожніх владних розмов про забезпечення житлом внутрішньо-переміщених осіб до реальних справ, необхідно створити максимально позбавлену від бюрократії іпотечну програму для переселенців, за якої держава взяла би на себе левову частку компенсації не лише відсотків, а й тіла кредиту.

Філії цієї програми мають діяти в кожному обласному центрі. Можливий також і інший алгоритм, коли держава виплачує повноцінні компенсації ВПО за зруйноване чи залишене житло на непідконтрольній території. За рахунок цих коштів переселенці могли б самостійно виплачувати іпотеку на придбання нового помешкання. Своєю чергою, це надало б позитивний імпульс будівельній та іншим галузям виробництва, принесло б додаткові надходження до державного та місцевих бюджетів.

Олег Тітамир

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

 

 

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>