banner banner banner banner

"Стрімголов": Люди, які не визначилися, в непевні часи

Повнометражний дебют української режиссерки Марини Степанської вийшов вдумливим, реалістичним і чесним

"Стрімголов": Люди, які не визначилися, в непевні часи
Кадр з фільму "Стрімголов" Facebook Стрімголов

Блог про Кіно

Редакційний блог

Повнометражний дебют української режиссерки Марини Степанської вийшов вдумливим, реалістичним і чесним

27-річний Антон повертається до рідного Києва. На дворі 2014 рік. За плечима в нього навчання музиці у Швейцарії та лікування від алкогольної та наркотичної залежностей. У Антона величезний талант, але складнощі, що виникли, змушують його відмовитися від улюбленої справи і переглянути своє життя. Обставини ускладнюються нелегкими стосунками з дідом, в якого жорсткий і дещо авторитарний характер. На думку дідуся, краща реабілітація для онука – уникнення будь-яких зовнішніх впливів та ізоляція в приватному будинку під Києвом.

Катя – колишня художниця, яка залишила це заняття, тому що вважала себе недостатньо талановитою. Вона багато що починає, але мало що доводить до кінця. Вона продовжує шукати себе, але хитка реальність постійно вибиває ґрунт з-під ніг. Під час Майдану Катя знайомиться з німецьким фотокорром і тепер збирається виїхати з ним до Берліна. Випадкова зустріч з Антоном змушує її передумати.

Для авторки сценарію і режиссерки картини Марини Степанської фільм "Стрімголов" став повнометражним дебютом. Раніше на її рахунку значився тільки короткий метр, втім, далеко не найгірший – "Канікули" і "Чоловічу роботу" встигли відзначити призовими місцями на різних конкурсах і фестивалях, у тому числі на Одеському МКФ.

Повнометражний первісток Степанської також став завсідником фестивалів – його було представлено в головній конкурсній програмі East of the West Міжнародного кінофестивалю в Карлових Варах, відібрано для головного конкурсу кінофестивалю в Стокгольмі, а виконавиця головної ролі Дар'я Плахтій (для якої роль Каті теж стала дебютом у повному метрі) навіть отримала приз за кращу жіночу роль на Міжнародному фестивалі авторського кіно в Марокко.

Кадр з фільму "Стрімголов" Facebook Стрімголов

Головним партнером Плахтій на знімальному майданчику став Андрій Селецький (Антон). Обом акторам дісталося непросте завдання – перенести на екран образ людей, які перебувають у кризі. Людей, у яких меланхолійні періоди фрустрації межують з активними внутрішніми і, в тому числі, зовнішніми метаннями, що спонукають їх здійснювати необачні вчинки. Тікати звідти, де вони хотіли б залишитися, і повертатися туди, звідки, навпаки, дуже хотілося втекти.

Історія Антона і Каті є типовою і водночас унікальною. Випадкова зустріч пробуджує в героях почуття, які примушують переоцінити їх і без того неміцну навколишню дійсність. Їхні особисті стосунки та ставлення до дійсності, по суті, – зріз суспільства і навіть (як би голосно не лунало) цілого покоління молодих українців. Питання самоідентифікації, визначення власних кордонів і прийняття або відторгнення політичних процесів у країні впевнено чергуються, підкидаючи щоразу нову тему для роздумів.

Режисерка "Стрімголов" Марина Степанська і актриса Дар'я Плахтій Facebook Стрімголов

В основу фільму лягла реальна історія життя Марини Степанської. І хоч про стовідсоткову біографічність говорити не варто, багато в чому вона спиралася на свій досвід. За її словами, "Стрімголов" – це історія про негероїв, які живуть у героїчний час.

"Загалом це психологічна драма, це історія відносин людей у сім'ї та стосунків між собою. Можна сказати, що це лавсторі, але це не романтична історія. Мені здається, що перевагою фільму є те, що ми намагалися знімати в певних формах життя. Тобто люди говорять, як у житті, інтер'єри мають вигляд, як у житті, і трапляється з ними те, що трапляється з нами", – зазначила Степанська в одному з інтерв'ю.

До речі, у фільмі дійсно багато дуже реалістичного. Картина сповнена довгими мовчазними кадрами і великими планами. Про що думають герої, можна здогадатися, вловивши їхні погляд, міміку, жест. При перегляді "Стрімголов" створюється дуже стійке враження, що ти – не глядач у кінозалі, а просто свідок сусідської або навіть власної драми. Відчуття, ніби Антон і Катя – це ти чи твої друзі, їхні емоції та реакції є зрозумілими і гранично знайомими.

Кадр з фільму
Кадр з фільму "Стрімголов" Facebook Стрімголов
Кадр з фільму
Кадр з фільму "Стрімголов" Facebook Стрімголов
Кадр з фільму
Кадр з фільму "Стрімголов" Facebook Стрімголов
Кадр з фільму
Кадр з фільму "Стрімголов" Facebook Стрімголов
Кадр з фільму
Кадр з фільму "Стрімголов" Facebook Стрімголов

У цьому, мабуть, криється дуже сильна сторона фільму, але в цьому ж і його недолік. Дії персонажів часто прогнозовані більше, ніж цього хочеться. Мотивація їхніх вчинків не залишає сумнівів, а слова, які ось-ось буде вимовлено з екрану, з'являються в голові трохи раніше. Це ж стосується і фіналу картини. Передбачити, чим усе закінчиться, не дуже складно, але від цього дійти до кінця разом з героями менше не хочеться.

Усвідомлення якоїсь фатальності подій і війна, що проноситься через фільм чітким лейтмотивом, зовсім не відштовхують. Усе це, навпаки, допомагає зафіксувати власні відчуття від подій останніх років і, можливо навіть, їх переосмислити.

Тетяна Ахапкіна

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>