Щодо незалежності центробанків, або Чому Туреччина занурилася у фінансову кризу

Щодо незалежності центробанків, або Чому Туреччина занурилася у фінансову кризу
Reuters

Богдан Данилишин

Екс-міністр економіки України

Оригінал на сторінці Богдана Данилишина у Facebook

Сьогодні тема номер один у світовій економічній дійсності – ситуація в Туреччині. Мені багато задають питань, як це може відобразитись у наших взаємовідносинах з цією країною і які уроки з цих подій ми маємо взяти для себе.

Новини за темою

Дійсно, однією з головних світових економічних новин стало стрімке падіння курсу турецької ліри. Минулої п'ятниці максимальне падіння в ході торгів становило 14%, ліра сягнула історичного мінімуму – 6,47 турецької ліри за долар США. Проте вже в понеділок вранці рекорд було оновлено – 6,9 ліри за долар. До речі, з початку року ліра знецінилася щодо долара на 39%. Центробанк Туреччини з метою ліквідації загрози для банків ухвалив рішення забезпечити фінансові організації необхідною ліквідністю за рахунок своїх резервів. До того ж він відкрив для банків можливість отримати валютні кредити терміном на один місяць. Одночасно ліміт банківських гарантій в іноземній валюті для операцій з турецькою лірою було підвищено майже втричі - з 7,2 млрд євро до 20 млрд євро. Обсяг коштів, що виділяються фінансовим структурам у рамках заходів для стабілізації ринку, складе 10 млрд турецьких лір та 6 млрд доларів, у тому числі 3 млрд доларів із золотовалютних резервів країни.

Не буду обговорювати зовнішньо-політичні чинники поточної валютної кризи в Туреччині. Вони відіграють важливу роль, проте є тригером, а не фундаментальною причиною.

Новини за темою

Проблем декілька, одна з них полягає у тому, що протягом тривалого часу на турецький Центробанк чинився міцний політичний тиск, викликаний бажанням політичної влади країни забезпечити потужне кредитне стимулювання економіки, а у першій половині 2018 року пов'язаний ще й з наближенням президентських та парламентських виборів (вони відбулися у червні).

Зокрема, в середині травня в інтерв'ю Bloomberg президент Туреччини Ердоган заявив – якщо виграє дострокові вибори 24 червня, то буде активніше займатися регулюванням економічної та монетарної політики країни. Своєю чергою ЦБ Туреччини давав зрозуміти, що для боротьби з прискоренням інфляції – а в квітні 2018 року споживчі ціни зросли на 10,85% у порівнянні з квітнем минулого року – він має намір підняти базову облікову ставку, чого й очікували багато інвесторів та економічних експертів. Однак Ердоган заявив, що він, навпаки, має намір знизити ставку – для пожвавлення кредитування та прискорення економіки. За його словами, Центробанк не зможе ігнорувати сигнали, отримані під час виборів. "Я візьму на себе відповідальність за здійснення рішучих кроків як незаперечний глава виконавчої влади", – заявляв Ердоган у травні.

Новини за темою

Вибори у червні він виграв. Проте споживча інфляція в Туреччині стрімко зростала: в травні вона становила 12,2% у річному вимірі, в червні – 15,4% (а індекс цін виробників у першому літньому місяці склав 23,7%!), у липні – 16%. Президент Туреччини не мав іншого виходу, ніж прислухатися до Центробанку, який був вимушений декілька разів підвищувати ставку: до 13,5%, потім до 16,5% й нарешті до 17,75%. Проте поточні події на валютному ринку разом із наявними темпами інфляції вказують на запізнілість таких рішень. Рішень, на яких настоював ЦБ Туреччини, але проти яких рішуче виступало політичне керівництво країни. Через політичний вплив Центральний банк Туреччини занадто пізно підвищив відсоткові ставки цього року. Це поки що не допомагає стримуванню інфляції і боротьбі із ослабленням національної валюти. А підвищення ставки в цілому на 500 базисних пунктів тепер викликало ще й шок відсоткової ставки.

До речі, нинішнє погіршення ситуації з інфляцією в Туреччині – не раптова проблема. Все почалося в період з 2010 по 2013 роки, коли індекс споживчих цін перебував на високому рівні – від 8 до 9%. Це був час, коли глобальна ліквідність (або так звані "дешеві гроші") досягла піку для ринків, що розвиваються. Це було тоді, коли Центральний банк Туреччини переключився з режиму таргетування інфляції на неортодоксальну грошово-кредитну політику, засновану на декількох відсоткових ставках. Що було зроблено у спробі заспокоїти президента Ердогана, який висловлював різке невдоволення високими відсотковими ставками.

Новини за темою

На тлі ситуації в Туреччині доречно подивитись на Україну в аспекті політики Нацбанку та його політичної незалежності. Нагадаю, у липні НБУ підвищив облікову ставку, реагуючи на подальше пожвавлення внутрішнього попиту, посилення ризиків щодо отримання чергового траншу МВФ та іншого пов'язаного фінансування, високі інфляційні очікування, зниження інтересу інвесторів до активів країн, що розвиваються.

Свого часу Мілтон Фрідман у роботі "Лист про грошово-кредитну політику" стверджував: "Єдиним виправданням незалежності центрального банку є його право вживати розумні заходи в довгостроковій перспективі, навіть якщо вони непопулярні в короткостроковому періоді". Зрозуміло, що основоположник монетаризму під "розумними заходами" мав на увазі стримування інфляції.

Нагадаю, що основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених законодавством України. В поточних умовах Нацбанк має незалежність цілей грошово-кредитної політики, операційну незалежність (підбирає проміжні й операційні цілі, які використовуються для досягнення кінцевої мети грошово-кредитної політики) та інструментальну незалежність (має свободу вибору в застосуванні інструментів грошово-кредитної політики), яка є одним із базисом режиму інфляційного таргетування. А також НБУ має політичну незалежність, гарантом якої є Рада Національного банку (члени Ради НБУ призначаються Верховною Радою України (за пропозицією депутатських фракцій) - 4 та президентом України - 4. Голова НБУ є членом Ради за посадою).

Новини за темою

Зменшення інфляційного тиску та нульова цінова динаміка у травні-червні, та дефляція (0,7%) у липні – крім дії сезонних факторів – є також результатом консервативної монетарної політики Національного банку України, яку він проводить у поточному році. На питання – чому НБУ збільшує ставку на тлі зниження інфляції, є логічна відповідь – тому що дезінфляційні ефекти від збільшення пропозиції продуктів харчування українського виробництва, які також є причиною вельми прийнятної цінової динаміки, можуть нівелюватися в осінні місяці. Тобто НБУ грає на випередження. Що дозволяє йому робити політична незалежність, а також схвалена Радою НБУ "Стратегія монетарної політики" та "Основні засади грошово-кредитної політики на 2018 рік та середньострокову перспективу". До речі, "Основи грошово-кредитної політики" є конституційно визначеним документом, який розробляє саме Рада НБУ, яка також є конституційно визначеним органом. Цей документ подається тільки до Верховної Ради України для інформування.

А тим, хто вважає доцільним політичне втручання в діяльність центральних банків, пропоную подивитись на наслідки такого втручання: далеко ходити не треба – стрічки інформаційних агентств буквально майорять новинами з Туреччини…

Богдан Данилишин

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>