Стара економічна модель в Україні вже не працює. Якою може бути нова?

Стара економічна модель в Україні вже не працює. Якою може бути нова?

Олександр Гончаров

Засновник «Київського фондового центру»

Скільки б у Кабміні ні розгоралося скандалів, скільки б, можливо, справедливих викривальних листів не написав міністр фінансів Олександр Данилюк на адресу послів країн G-7, все одно у нас ситуація зі структурними та інституційними реформами буде тільки погіршуватися. Чому? Тому, що стара економічна модель вже не працює.

А яка це модель? Перш за все, забезпечення паперового економічного зростання за рахунок емісії гривні під майбутні доходи в євро і доларах. І всі ці останні майже 10 років триває реальний спад на українських ринках. І ні в кого вже немає сумнівів, що нас чекає в найближчі 7-8, а то і 10 років досить значний спад, в рамках якого і будуть народжуватися нові сценарії виходу з цієї великої кризи. Однак, на жаль, ніхто з політиків у нас поки не запропонував, як будувати нову економічну модель. Також в майбутню передвиборчу кампанію вони увійдуть із зовсім іншими гаслами і проектами нацпрограм, затягуючи нас у ще гірші сценарії.

Новини за темою

То що ж робити? Особисто я бачу такий вихід: підйом української економіки з опорою на довгостроковий інвестиційний ресурс із Китаю, США та країн ЄС. Але чи це можливо за корумпованих чиновників? Звичайно, ні. Про що вже вголос говорять наші західні й азіатські партнери, наполягаючи на формуванні антикорупційних судів та законодавчої бази для створення цивілізованого внутрішнього ринку капіталу. Щоправда, зараз і в розвинених країнах величезні проблеми і навряд чи скоро дійдуть руки до України. Наприклад, важко спрогнозувати, чим обернуться для світових ринків нещодавні рішення про запровадження мит адміністрацією президента США Дональда Трампа.

Ось чому нам сьогодні треба будувати сучасну національну модель економічного розвитку, вміло використовуючи потенційні точки взаємодії з Китаєм, США та ЄС. І почав би я з побудови у Києві інфраструктурного хаба біржової торгівлі з контрагентами з цих країн. Поки це нам ще до снаги. Але при цьому, насамперед, фінансова система України повинна виступати одним з основних елементів економічного зростання. Чому? Ну хоча б тому, що якщо ми хочемо дізнатися, який вигляд матиме українська економіка через 3-5 років, то нам треба знати, які галузі економіки обрані пріоритетними нашими банками та інститутами спільного інвестування.

Наприклад, у разі вибору на користь роздрібного кредитування – в результаті побачимо більше імпорту. Якщо в пріоритеті буде іпотека – побачимо зростання будівельної індустрії. Словом, в яких секторах економіки буде найбільший обсяг кредитування та інвестування, там і буде помітніше нарощування показників зростання. А поки що, як не гірко в цьому зізнаватися, Міжнародний валютний фонд – це наше все. Саме так слід резюмувати міркування голови Нацбанку України Якова Смолія минулого тижня, у четвер 31 травня, про можливі сценарії розвитку подій у випадку відсутності чергового кредитного траншу МВФ.

Новини за темою

І в цьому зв'язку, перш за все, Яків Смолій пообіцяв "закрутити гайки" (інші інструменти і заходи таргетування інфляції, мабуть, зараз не підвладні), заявивши: "Якщо буде зростати інфляційний тиск, безумовно, НБУ буде посилювати монетарні інструменти для стримування інфляції, будемо вводити певні обмеження для запобігання можливому виведенню". Фактично нам оголосили, що очікується висока інфляція і, відповідно, значну вартість своїх заощаджень і реальних доходів люди знову втратять. А хіба хтось нам говорив, що економіка у нас може бути чесною?

У сформованій ситуації складається таке відчуття, що політики хочуть навічно зафіксувати наше відставання від сучасних тенденцій розвитку світових ринків, наприклад, законодавці вперто нічого не роблять. Уголос вони кажуть, що мають намір виконувати рекомендації західних партнерів, а в приватних бесідах нарікають на те, що для реалізації наміченого немає грошей. Але найголовніше – не знають, звідки ми їх отримаємо. У результаті обговорення цих проблем зводиться до одного – де взяти гроші на реформи? І нікого з народних депутатів не цікавить, а що конкретно треба зробити для реформування українських ринків?

Чому так відбувається? Тому, що в Кабміні та Верховній Раді ніхто не відповідає за результат. І хоча в бізнесу і західних спонсорів гроші є, але хто їх дасть цим нашим політикам?! Адже все одно розкрадуть або профукають! Знову з гіркотою доводиться визнавати, що український ринок, розташований у центрі Європи, а не в центрі Африки, дуже привабливий для інвесторів зі США, Китаю і країн Євросоюзу, однак довгі гроші стратегів до нас не йдуть. І знову те саме прокляте питання – чому? Очевидно. Тому, що той же американський інвестор дуже слабо захищений на законодавчому рівні. По-друге, у нас немає переконливих аргументів на користь того факту, що наша економіка вийшла на стійкий тренд зростання. По-третє, гірке розчарування і справжні сльози викликають в американців "смішні" розміри капіталізації українських компаній.

Новини за темою

Сумно, тим більше, що американських і китайських інвесторів по всьому світові чекають з розпростертими обіймами. Але це не про наших економічних топ-чиновників і законодавців, вони незрозумілі іноземцям і навіть чужі. Відповідно, не буде позитивної динаміки, якщо не вдасться оживити й регіональну економіку, а для цього урядові та головам облдержадміністрацій треба стимулювати акумулювання фінансових ресурсів для прямих інвестицій із залученням до кінця 2018 року до 300 млрд гривень переважно на внутрішньому ринку спільного інвестування, а також реструктуризувати корпоративні борги місцевих компаній і банків, скоротивши в поточному році обсяг проблемних активів на 30% - 40%.

І от якщо тепер підсумувати всю ту критику, яку озвучують провідні закордонні та українські експерти у зв'язку з відсутністю у нас економічних реформ, то основними причинами їх непроведення є, по-перше, відсутність політичної волі, по-друге, масштабна корупція і, по-третє, загрозлива некомпетентність топ-чиновників і законодавців. Нарешті, проблема побудови нової економічної моделі в Україні не має жодного стосунку до економіки і є поза виробничими відносинами. А ключова пропозиція підприємців – не падати на коліна перед МВФ, а створювати і розвивати національний ринок спільного інвестування та бізнес-хеджування, – сприймається багатьма міністрами і народними депутатами як особиста образа.

І як втовкмачити цим політикам "нагорі", що нам не потрібні їхні крісла – нам потрібні конкурентні ринкові умови, щоб знову, як в жирні "нульові" роки, підвищити швидкість і прибутковість українського бізнесу? Тому доти, доки пропозиції до обговорення цієї проблеми влада сприйматиме як образу, спроби бізнесу розпочати конструктивний діалог залишаються безглуздими. 

Олександр ГОНЧАРОВ,

Директор Інституту розвитку економіки України

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...