США варто було б укласти угоду з Росією щодо сфер впливу

США варто було б укласти угоду з Росією щодо сфер впливу
З відкритих джерел

Оригінал на сайті The National Interest

Адміністрація Трампа та її войовничі прихильники всередині США з наростальною тривогою говорять про іноземне втручання у внутрішньополітичну плутанину, що панує у Венесуелі, а також обіцяють буди наполегливими в протистоянні цьому втручанню.

Вони стверджують, що Росія, Китай, Куба і "Хезболла" найбільш активно підтримують уряд Ніколаса Мадуро, що опинився буквально в облозі. Ба більше, деякі американські аналітики заявляють, що, якби не допомога ззовні, особливо з боку Росії та Куби, опозиційні сили, які борються за демократію, вже змусили б Мадуро відмовитися від влади.

Коли 30 квітня Каракас сколихнуло антиурядовими демонстраціями, держсекретар Майк Помпео заявив, що Мадуро вже був готовий сісти до літака і бігти до Гавани, проте змінив своє рішення на вимогу росіян.

Схоже, американські керівники перебільшують масштаби російського втручання. Якщо взяти до уваги безкомпромісні дії Мадуро протягом антиурядових демонстрацій, то висловлювання про його готовність бігти з країни і про втручання росіян здаються неправдоподібними.

Новини за темою

Відданість венесуельських військовиків Мадуро поки непохитна, і він продовжує користуватися підтримкою громадянського ополчення лівої спрямованості. Ці фактори зіграли значнішу роль у збереженні влади в руках Мадуро, ніж підтримка Росії (або будь-якої іншої іноземної держави).

Тим не менше Росія безумовно втручається у неспокійну політику Венесуели. Москва істотно допомагає фінансовою підтримкою уряду Мадуро, а Кремль також надає йому відчутну військову допомогу.

У грудні 2018 року Росія направила до Венесуели (на короткий час, на кілька днів, — прим. ред.) два стратегічні бомбардувальники, здатні нести на борту ядерну зброю, а в березні вона послала туди 200 своїх військовослужбовців, щоб зміцнити і модернізувати протиповітряну оборону Каракаса.

Мабуть, у країні також діють кілька сотень російських найманців, які допомагають силам безпеки Мадуро протистояти опонентам режиму. Міністр закордонних справ Венесуели ще більше посилив тривогу й невдоволення Вашингтона, заявивши, що участь російських військовиків у справах його країни може навіть розширитися.

З моменту проголошення доктрини Монро в 1820-х роках Сполучені Штати наполягають на необхідності підтримання сфери свого впливу в Західній півкулі. Російська політика у Венесуелі є прямим викликом цієї доктрини, і американське керівництво має недвозначно вказати на те, що продовження таких дій надасть різко негативного впливу на двосторонні відносини.

Варто згадати приклад Куби: уряд у Гавані протягом десятиліть був військово-політичним сателітом зовнішніх сил, хоча доктрина Монро спрямована на недопущення саме такої ситуації в Західній півкулі. Сполучені Штати не мають права і підстав диктувати Венесуелі систему внутрішнього устрою, але з боку Вашингтона було б нерозсудливо погоджуватися на існування другої ворожої держави-сателіта зовнішніх сил.

Адміністрація Трампа мусить зажадати від Росії шанобливого ставлення до доктрини Монро, щоб Москва обмежила свої зв'язки із Венесуелою нормальними дипломатичними та економічними відносинами. Водночас американським офіційним особам вкрай важливо визнати той факт, що Сполучені Штати і їхні союзники по НАТО демонструють зневагу до російської сфери впливу і навіть до ключової для Росії зони її безпеки у Східній Європі.

Список згубних провокацій у цьому регіоні Вашингтон має дуже довгий. За активної підтримки та схвалення США НАТО неухильно розширює межі свого членства в східному напрямку, дійшовши до західних кордонів Російської Федерації та навіть включивши до свого складу три прибалтійські республіки, які входили до царської Росії та Радянського Союзу.

Починаючи з Джорджа Буша-молодшого, Вашингтон закликає НАТО розширюватися ще далі та пропонує вступити до альянсу Грузії та Україні. Сполучені Штати та їхні союзники істотно збільшили кількість своїх військ у Східній Європі та на Чорному морі, а також стали набагато частіше організовувати військові навчання.

Адміністрація Барака Обами в 2014 році безцеремонно втрутилася у внутрішньополітичні справи України, щоб позбавити влади демократично обраний проросійський уряд і поставити на його місце прозахідний режим. Відтоді Вашингтон фактично перетворив Україну на свою військову союзницю. Він проводить навчання і спільні військові маневри з українською армією, а також постачає Києву значну кількість зброї.

Втручання Москви у справи Венесуели як мінімум частково має на меті відплатити тією самою монетою Вашингтону за його провокативну інтервенціоністську політику в Східній Європі. Отже, є передумови для досягнення розумної домовленості, що передбачає необхідну стриманість з обох сторін.

Американські лідери мають проінформувати російську владу, що вони готові відмовитися від своїх спроб включити Україну та Грузію до складу НАТО і припинити всі військові зв'язки з Києвом і Тбілісі, у тому числі постачання зброї та спільні навчання. Вашингтону слід припинити практику виряджання військ, літаків і кораблів до Східної Європи та в Чорне море на "ротаційній основі".

Іншими словами, США мають показати готовність шанобливого ставлення до російської сфери впливу в цьому регіоні.

Новини за темою

Як компенсацію адміністрація Трампа має зажадати від Москви суттєвого скорочення її "залученості" у справи Венесуели та Куби. Адміністрації також слід заявити Кремлю, що він повинен припинити всі свої загравання, що посилюються, щодо лівого уряду Нікарагуа.

Зокрема, у межах такого відступу Росія повинна буде припинити посилення своєї військової присутності в усій Західній півкулі.

Щоб виступити з такою пропозицією, американським політичним керівникам треба проявити більше реалізму. Сфери впливу завжди відігравали важливу роль у міжнародних справах, і, незважаючи на затвердження авторитетних представників американського зовнішньополітичного істеблішменту (про аморальність сфер впливу та їхнє скасування після закінчення холодної війни, — прим. ред.), вони продовжують грати таку роль і сьогодні.

Усі великі держави прагнуть нав'язувати свою волю безпосередньому географічному оточенню, і задля уникнення нікому не потрібних конфліктів цю реальність необхідно визнати і ставитися до нею з повагою. Останні американські адміністрації порушують цей важливий принцип, і їхня поведінка зумовлює протидію і призводить до заходів у відповідь, що може закінчитися сплеском міжнародної напруженості.

Адміністрація Трампа може розгорнути цю тенденцію назад, вимагаючи від Росії дотримання доктрини Монро і відкинувши поради яструбів, які думають, що США можуть і повинні затверджувати свій панівний вплив в Україні та в інших країнах Східної Європи. Американським керівникам було б доцільно запропонувати таку угоду, і краще раніше, ніж пізніше.

Тед Гален Карпентер

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>