Спроби створити міцну владу поки є безуспішними, а далі – дефолт

Спроби створити міцну владу поки є безуспішними, а далі – дефолт
Униан

Олександр Гончаров

Засновник «Київського фондового центру»

Деякі експерти вважали, що Верховна Рада має міцну коаліцію мінімум з двох найбільших фракцій – БПП і НФ. Але минулого тижня ми побачили – бойкот президентської фракції та формування нової більшості, яка голосує, без БПП. Але чи не призведе ця парламентська криза до швидкого занурення країни в хаос? А вчорашні політичні вожді-балакуни з Верховної Ради, ці "чудові" оратори будуть ще швидше ставати безпорадними перед цією потужною силою нової економічної кризи? Адже вже навіть фінансова влада стала розглядати найгірший сценарій для України – 40 грн за долар і дефолт.

На жаль, сьогодні більшість людей втратила надію, нічого доброго в найближчому майбутньому наш український ринок, а з ним і світову економіку не чекає. Так, наприклад, відомий інвестор і мільярдер Джордж Сорос пророкує в найближчому майбутньому настання економічної кризи, зазначивши: "Усе, що може піти не так, пішло не так". Він також підкреслив, що зростання курсу долара і відплив капіталу з ринків, що розвиваються, можуть призвести до нової та більш потужної економічної кризи у світі, і потенційно небезпечними є такі події, як зрив ядерної угоди з Іраном і руйнування "трансатлантичного альянсу Євросоюзу і США".

Новини за темою

На його думку, ці події призведуть до потрясінь, включаючи девальвацію валют країн. Так, і провідні аналітики Банку Америки теж побоюються світової економічної кризи, яка може статися в кінці 2018 року за сценарієм, подібним до того, який був у 1998 році (тоді мало місце зростання долара і важка ситуація на азіатському ринку нерухомості, а сьогодні тригером кризи може стати наймасштабніша впродовж останніх десятиліть торгова війна між Америкою та Китаєм). Але в мене таке відчуття, що про все це наш істеблішмент ніби й не знає. І навіть не це погано, а те, що серед українських політиків ніхто так і не зрозумів, що треба робити? І це тоді, коли інтереси значного капіталу і всього нашого суспільства неймовірно, майже полярно далекі. Саме ця суперечність породжує безліч диспропорцій, які штовхають Україну до чергових політичних і економічних криз.

Ну, а до чого тепер нас звуть Кабмін і Верховна Рада, ні міський голова, ні Парубій не можуть прояснити. Що ж, доведеться чекати практичних кроків і вже за ними судити про перебіг внутрішньовладних дискусій. Правда, останнім часом прем'єр-міністр усе частіше став нарікати на неефективну боротьбу з корупцією та контрабандою. В його наріканнях, не сперечаюся, є справедливі слова. Але справляють вони якесь незвичайне враження, оскільки пристойність вимагає супроводжувати подібні заяви або виразним поясненням дій, що виправляють ситуацію, які Володимир Гройсман особисто здійснював раніше і тепер на своєму високому посту, або виходом у відставку.

Хоча слід визнати, що нинішню українську економічну модель з немислимо гіпертрофованою роллю кількох фінансово-промислових груп, схоже, позбавлено майбутнього. Однак гігантська політична впливовість власників цих ФПГ надійно блокує не тільки реальні кроки до соціально-економічних реформ, а й навіть скільки-небудь серйозні розмови про реформування цієї моделі. Звідси, мабуть, і сумна безплідність нинішніх складів уряду і Верховної Ради. І у зв'язку з цим мимоволі згадав, як торік нобелівський лауреат з економіки Пол Кругман під час щорічного форуму YES у Києві звертав увагу наших політиків на таке:

- аналізуйте, що ви можете запропонувати країнам Євросоюзу, крім дешевої робочої сили;

- в Україні досі, всупереч затягуванню пасків, величезна армія держслужбовців, навіть не уявляю, навіщо вам їх стільки треба;

- під час економічних криз закони економіки не працюють.

Новини за темою

І ось тепер задаюся питанням, а навіщо Віктор Пінчук запрошував нобелівського лауреата, якщо наші топ-чиновники продовжують робити все з точністю до навпаки? Тому наша національна економіка досі зазнає величезних труднощів, практично немає зростання реальних зарплат, а отже, все менше прибутку отримує наш малий і середній бізнес, який через грошове голодування вже до кінця цього, 2018-го, року загрожує звалитися в кризове піке. Правда, нам було відкрито кредитні шлюзи, зокрема, від МВФ. Відповідно, за рахунок позикових грошей наша влада ще намагається продовжити гонку користолюбства – тільки тепер завдяки і скороченню зарплат, і кредитам.

Так, кредитне ралі відсунуло кризову прірву на кілька років, але одночасно зробило її набагато глибшою, про що ми повною мірою дізнаємося вже в 2019 році. Більше того, експерти неодноразово вказували Кабміну і Верховній Раді на такий важливий фактор, мовляв, наскільки держава знижує соціальні видатки, рівно настільки збільшується заборгованість української родини, яка змушена позичати те, що раніше отримувала від держави. Але різниця між соціальною допомогою і кредитом у тому, що приватний борг неодмінно доведеться віддавати.

І ось тепер кредити в Україні стали своєрідною "пірамідою" чи "системою доміно". Коли позичальники перестали їх віддавати в строк, кризового шоку зазнала на повну українська банківська система, відправивши під ніж упродовж останніх двох років трохи більш як 90 комерційних банків. Відповідно, не важко спрогнозувати, що українська фінансова криза – це переддень нової масштабної економічної кризи. Плюс її ще наблизить і політична криза. Уже цього тижня ми дізнаємося, чи вийде з парламентської коаліції фракція БПП.

Новини за темою

Якщо це відбудеться, отже, президент дав старт процесу дострокових виборів до Верховної Ради, а шантаж з ЦВК – це лише привід. Далі матимемо грубе і цинічне оголення всіх пороків і гріхів учорашніх політичних соратників. Особливо цікаво виборцям буде дізнатися про найбільш вразливі та больові точки політичних альянсів парламентських фракцій. А також нам у яскравих деталях розкажуть, чим відрізняються БПП від НФ або, наприклад, Олег Ляшко від Віталія Хомутинника? Не сумніваюся, чим швидше оголосять дострокові вибори, тим краще для країни і всього суспільства.

Хоч українська економіка неминуче ще сильніше ослабне, відповідно, найближчими двома роками нас чекають дуже великі потрясіння і небезпеки. Думаю, до всього іншого нам загрожує велика війна. В історії так було багато разів: коли економіка дуже слабка, відбуваються війни. І це політикам здається єдиним способом вийти з глибокої кризи. Безумовно, це жахливо, але країни, які пройшли через це, незмінно вкладали кошти і створювали нові робочі місця для відновлення всього того, що було зруйновано і знищено.

Тож у кінці 2018 – початку 2019 років усі неприємності тільки почнуться. І остаточно розгорнуться до 2020 року.

Олександр ГОНЧАРОВ,

Директор Інституту розвитку економіки України

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...