Соціально-економічна галузь: Чи справді новий уряд служить народові?

Сьогодні президент України Володимир Зеленський (завдяки безпрецедентній народній підтримці) має всі важелі для проведення реформ, що мають покращити життя українців. Загалом більшість президентських намірів та установок видаються прогресивними та корисними для суспільства. Та чи в цьому руслі сьогодні рухаються лояльний до глави держави уряд і парламентська монобільшість? На жаль, поки що ні, адже низка рішень і законопроектів не спрямовані на добробут українців

Соціально-економічна галузь: Чи справді новий уряд служить народові?
Укрядовий портал

Олег Тітамир

Президент ГО "Українська організація захисту споживачів послуг"

Сьогодні президент України Володимир Зеленський (завдяки безпрецедентній народній підтримці) має всі важелі для проведення реформ, що мають покращити життя українців. Загалом більшість президентських намірів та установок видаються прогресивними та корисними для суспільства. Та чи в цьому руслі сьогодні рухаються лояльний до глави держави уряд і парламентська монобільшість? На жаль, поки що ні, адже низка рішень і законопроектів не спрямовані на добробут українців

 Реформи vs соціальні стандарти?

Чи сподівалися українські громадяни, обираючи президентом Володимира Зеленського, що реформи у виконанні призначеного ним уряду та нардепів від "Слуги народу" почнуться з шокової терапії, і не для олігархічної верхівки, а саме для найбільш незахищених верств – малого бізнесу й соціальних "низів"?

Пропоную конспективно розглянути, як новий уряд "покращує" життя більшості українців у найважливіших галузях. Отже, складається стійке враження, що нинішні державні менеджери (навіть за всієї повноти влади) поки що не здатні виправити системні помилки своїх попередників, наразі лише поглиблюючи соціально-економічні дисбаланси. Тож означимо найбільш очевидні з них. 

Житлово-комунальні тарифи. Схоже, вже всі зрозуміли, що обіцянка зниження ЖК-тарифів, або їх "оптимізації", виявилася невдалим жартом. Насправді ж сьогодні мільйони українців можуть у найкращому разі сподіватися на те, що в новому опалювальному сезоні ціна на газ для побутових споживачів лишиться на рівні минулого періоду.

Ба більше, столичний теплопостачальник вже почав готувати громадян до перспективи збільшення тарифу на опалення тай гарячу воду ще на 30 %! І попри заяви топ-чиновників КМДА про те, що нічого подібного не станеться, вже завтра такий сценарій може стати невтішною реальністю в усій Україні.

Адже переговори українських урядовців з МВФ щодо чергової кредитної програми зайшли в глухий кут, а приведення ціни на газ для побутових споживачів до "ринкової" є однією з наріжних умов Фонду стосовно виділення позики нашій державі.

Новини за темою



З іншого боку, уряд і досі не має чіткого алгоритму щодо зменшення тарифів (хоча наша Асоціація у власних публікаціях детально розкрила джерела і компенсатори, які би це уможливили). Зокрема, Кабмін мав би розробити дієву програму щодо залучення іноземних інвесторів у вітчизняний газовидобуток – українські надра містять понад 1 трлн кубометрів газу! Однак дедалі частіше випливає інформація про те, що на порядку денному "верхів" стоїть черговий перерозподіл, і переділ цього бізнесу - в інтересах нових-старих "бенефіціарів".

Водночас українці вже втомилися чути від численних чиновників реляції і заклинання про "успіхи" державної політики в енергозбереженні та зменшенні споживання газу в комунальній галузі. Та що маємо натомість у реальній площині? Постачальники побутового газу практично саботують вимогу закону щодо встановлення за свій рахунок газових лічильників у квартирах споживачів.

Що ж до приладів обліку тепла для кожного домогосподарства, встановлення яких могло би зменшити використання споживачами послуги опалення щонайменше на 30 % (а отже, уможливило би для них здешевлення комірного), то про цей напрям можновладці взагалі воліють не згадувати.

На прорив у стимулюванні енергоефективності так само марно сподіватися – у проекті Держбюджету-2020 на цей напрям пропонують виділити "аж" 2 млрд грн (для порівняння: торік і позаторік виділялося по 1,6 млрд грн).

Більшість цих коштів розраховано на ОСББ. В Україні у більшості багатоквартирних будинків об’єднань не створено. Та й навіть кондомініумам вкрай непросто отримати грантові кошти – порядок подання заявки забюрократизовано вкрай.

Все вищесказане означає, що українці навряд чи можуть протягом найближчих років сподіватися на зменшення ЖК-тарифів за чинної влади. Натомість можна лише прогнозувати підвищення ціни на комунальні послуги.

Субсидії. Судячи з усього, на практиці уряд розглядає державну компенсацію на оплату ЖК-послуг і соціальні виплати як зайвий тягар для держбюджету. Звідси випливає ряд контроверсійних рішень, спрямованих на скорочення "соціалки". І це попри те, що соціальні функції держави закріплено в Конституції України!

Та хіба це має вагоме значення для голови комітету з питань фінансів, податкової та митної політики ВР Данила Гетманцева та інших "лібертаріанців"? По-перше, в проекті Держбюджету-2020 скорочується стаття видатків на ЖК-субсидії – з 55,1 до  47,6 млрд грн (українці стали багатшими чи "комуналку" здешевили?). По-друге, розмір цих виплат з 1 травня 2020 року буде додатково урізано.

Річ у тім, що нещодавно уряд підвищив базовий норматив комунальних витрат домогосподарств, що враховується при призначенні субсидій, з 15 до 20 %. Отже, в силу зростання порогу співвідношення витрат на комуналку до доходів сім’ї, субсидія для споживачів зменшиться на 5 %.

І, по-третє, нещодавно ВР ухвалила закон "Про верифікацію та моніторинг державних виплат". За мішурою красивих слів щодо "справедливої системи соціального забезпечення" і "підвищення адресності державних виплат" основною метою закону є не що інше, як оптимізація бюджетних видатків.

Цілком ймовірно, що сотні тисяч отримувачів субсидій та інших видів допомоги, які її дійсно потребують, буде відсіяно верифікаторами із соцзабезу за сумнівно-формальними критеріями. Їх кілька разів доповнювали попередники, і ніщо не завадить чинному урядові ще більше розширити перелік цих обмежень.

Навіть за чинним порядком призначення субсидій та інших державних виплат виконавча влада планує оптимізувати аж 20 млрд грн. Якщо ж Мінсоцполітики запропонує більш жорсткі вимоги до субсидіантів, то сума "економії" може суттєво зрости.

Та чи не стане це каталізатором до збільшення заборгованості населення за комунальні послуги, яка й так сягає майже 60 млрд грн? І як тоді виживатимуть українці, позбавлені соціальної допомоги? Чи "лібертаріанство" взагалі не передбачає подібних запитань?  

         Які альтернативи нинішнім "змінам"?

Схоже, в Україні й далі триває соціально-економічне непорозуміння як наслідок діяльності попередніх владних каденцій. При цьому в пріоритетах нинішніх урядово-парламентських керманичів – несистемні проекти, які матимуть радше довгостроковий негативний вплив на життя пересічних громадян.

Водночас негативним чинником тут виступає незрозуміла до кінця кадрова політика, за якої на наріжні пости і в депутатські крісла часто потрапляють випадкові люди, а міністри не завжди розуміють наслідки своїх дій. На жаль, чи не найголовнішим критерієм такого відбору є відсутність політичного й державно-управлінського досвіду чиновників, і така некомпетентність вже сьогодні призводить до негативних для суспільства наслідків.

Новини за темою

Отже, пропоную кілька позицій, які допоможуть виправити такий стан речей.

По-перше, до затвердженої Програми уряду необхідно розробити, скажімо, хартію розвитку країни, де було би чітко проартикульовано модель держави, яку маємо намір побудувати. У кожній галузі (і насамперед у соціально-економічній) потрібно виписати інструментарій у форматі проектів, де було би чітко визначено алгоритми, джерела фінансування та строки досягнення завдань і мети.

По-друге, необхідно залучати до держструктур позапартійних технократів, які працювали у минулих владних каденціях і які мають успішний досвід у державному, антикризовому менеджменті. На цій засаді й необхідно переосмислити HR-ідеологію "Ліфта".

По-третє, потрібно створити експертну групу, яка би визначила інструментарій щодо зменшення житлово-комунальних тарифів, розробивши окремий модуль до Програми уряду. Національним оператором має стати Мінрегіонбуд (основні засади: демонополізація ЖК-галузі, залучення приватних інвесторів для оновлення інфраструктури, енергозбереження, реконструкція та термомодернізація застарілого житлового фонду, збільшення власного видобутку газу, перехід з енергозатратних на альтернативні види палива в контексті "зеленої" енергетики).

По-четверте, варто пом’якшити умови для отримання субсидій та скасувати бюрократичні практики та перепони для одержання соціальної допомоги, прибравши з нормативної бази штучні й невмотивовані формальності.

І лише після цього впроваджувати прискіпливу та компетентну верифікацію, попередньо організувавши професійне навчання "ревізорів" соціальної галузі. Не зайвим було би залучити до розроблення соціальної стратегії держави найкращих експертів із країн, в яких проводиться успішна соціальна політика (скандинавські країни, Австрія, США та ін.).

І, нарешті, по-п’яте, необхідно створити на базі Мін’юсту робочу групу із незалежних експертів і провести комплексну ревізію всіх контроверсійних законів і рішень попередньої влади. На базі цієї експертизи уряд має подати до парламенту законопроекти щодо скасування корупційних та шкідливих для суспільства законів та норм.

Олег Тітамир

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>