banner banner banner banner

Слухати і чути своє "я" – що потрібно знати про Нобелівську лауреатку з літератури 2020 Луїзу Глюк

Попри дуже особистий характер творів Глюк, її все ж не вважають "сповідальною поетесою"

Слухати і чути своє "я" – що потрібно знати про Нобелівську лауреатку з літератури 2020 Луїзу Глюк
Луїза Глюк Фото з відкритих джерел

Юлія Потерянко

Журналістка, 112.ua

Попри дуже особистий характер творів Глюк, її все ж не вважають "сповідальною поетесою"

Нобелівська премія з літератури вперше з 2016 року, коли лауреатом визнали музиканта Боба Ділана, була присуджена за поезію. Відтепер почесне звання носить одна з найбільш прославлених американських поетес - Луїза Глюк. Вона була відзначена "за безпомилковий поетичний голос, який із суворою красою робить індивідуальне існування універсальним". Розповідаємо, що потрібно знати про її життя і творчість.

Біографія

Луїза Елізабет Глюк народилася у 1943 році в Нью-Йорку. Батьки її батька, угорські євреї, прибули до США з Австро-Угорщини. Дід по батьківській лінії займався бізнесом – він тримав овочеву крамницю. Його шляхом пішов і батько письменниці Деніел Глюк (інший варіант написання прізвища – Глік). Він повністю утримував сім'ю з дружини і двох дочок, заради яких відмовився від юнацької мрії стати письменником. Втім, його амбіції сповна реалізувалися у старшій дочці.

Батьки прищеплювали дівчинці пристрасть до грецької міфології, античної та класичної культури – мати майбутньої Нобелівської лауреатки, хоч і стала домогосподаркою, все ж встигла здобути освіту в знаменитому жіночому гуманітарному Коледжі Веллслі, тому для дочки вона була дуже цікавою співрозмовницею. Все це надихнуло Луїзу почати писати вірші ще в ранньому віці.

Отримати повноцінну освіту Глюк завадила нервова анорексія, якою вона страждала з підліткових років. Хвороба не залишала дівчині достатньо сил, щоб учитися, до того ж чимало часу відбирала психотерапія. Тому вона вирішила зосередити весь внутрішній ресурс на уроках поезії в Коледжі Сари Лоуренс, а також записалася на поетичні семінари у Школі загальної освіти Колумбійського університету. Останній, до слова, входить до престижної Ліги плюща. Психологічні проблеми потім ще будуть нагадувати про себе, наприклад періодами творчої кризи. Але вироблена з психотерапевтом увага до внутрішнього "я" якраз і зробить поезію Глюк особливою.

Свою дебютну збірку поетеса назвала символічно – "Первісток". Вона вийшла у 1968 році і відразу забезпечила Глюк позитивні відгуки критиків. Втім, за нею послідувала криза, і тоді Луїза знайшла друге своє покликання у викладанні. Незважаючи на те, що повної освіти у неї не було, вона стала викладати поезію в Годдарт Коледжі. Попрацювавши викладачем англійської словесності у декількох навчальних закладах, вона врешті-решт зупинилася на Єльському університеті (також Ліга плюща), професором якого є і зараз.

Особливістю творчості Глюк є те, що нерідко на нові роботи її підштовхували нещастя. Так пожежа, що знищила її будинок у 1980 році, привела поетесу до написання збірки "Тріумф Ахіллеса" (1985). У рік успіху цієї книжки помер батько Глюк, і ця особиста трагедія вилилася у збірку "Арарат" (1990). А катастрофа 11 вересня 2001 року зрештою трансформувалася для неї у масштабну поему "Жовтень" (2004).

Але найбільшого успіху досягла збірка 1992 року "Дикий ірис". На її сторінках садові квіти розмовляють із садівником і певною божественною сутністю про природу життя. За цю роботу Луїза Глюк була удостоєна Пулітцерівської премії, що остаточно закріпило її статус як однієї з головних поетес Америки.

Всього Луїза Глюк створила 12 збірок віршів і кілька томів есе про поезію. Окрім Нобелівської та Пулітцерівської премій вона була також нагороджена поетичною Боллінгенською премією, стала поетом-лауреатом – офіційним поетом Бібліотеки Конгресу США, отримала Національну книжкову премію, Національну медаль за заслуги у сфері гуманітарних наук США та чимало інших нагород.

Особливості стилю

Увага до власного "я" в поезії Глюк, як зазначили в Нобелівському комітеті, не означає, що вона "поетеса, що сповідується". Її вірші не настільки особисті. У них "її "я" прислухається до того, що залишилося від його мрій і помилок, і ніхто не може сильніше протистояти ілюзіям цього "я". "Глюк шукає універсального, і в цьому пошуку вона черпає натхнення у міфах і класичних мотивах, присутніх у більшості її робіт. Голоси Дідони, Персефони та Еврідіки – покинутих, покараних, зраджених – є масками трансформації "я", настільки ж особистими, як і універсальними", – сказав про творчість лауреатки голова Нобелівського комітету Андерс Олссон під час прес-конференції з нагоди її нагородження.

Олссон також порівняв наполегливий Тон Глюк з тоном Томаса Еліота, її мистецтво внутрішнього слуху – з мистецтвом Джона Кітса і добровільного мовчання – з мовчанням Джорджа Оппена. І при цьому відзначив схожість поезії новоспеченої Нобелівської лауреатки зі строгістю і небажанням приймати прості принципи віри Емілі Дікінсон.

На жаль, виданих українських перекладів поезії Луїзи Глюк на сьогодні немає. Однак її досить багато перекладали російською мовою.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>