Скільки коштує бути футбольним уболівальником в Україні?

Порожніми трибунами на українських стадіонах вже давно нікого не здивуєш. Причин декілька, і ось одна з них: для п'яти з дванадцяти клубів вітчизняної Прем'єр-ліги кожен матч як виїзд. Щоб побачити наживо гру улюбленої команди, багатьом уболівальникам доводиться долати сотні кілометрів. А чи варто взагалі їхати в епоху онлайн-трансляцій?

Скільки коштує бути футбольним уболівальником в Україні?
112.ua

Максим Шилін

Журналіст, 112 Україна

Порожніми трибунами на українських стадіонах вже давно нікого не здивуєш. Причин декілька, і ось одна з них: для п'яти з дванадцяти клубів вітчизняної Прем'єр-ліги кожен матч як виїзд. Щоб побачити наживо гру улюбленої команди, багатьом уболівальникам доводиться долати сотні кілометрів. А чи варто взагалі їхати в епоху онлайн-трансляцій?

"Шахтар", "Олімпік", "Зоря", "Верес", "Сталь" – ці команди проводять домашні поєдинки в чужих містах. Перші три клуби тимчасово втратили прописки через війну на Донбасі, решта – через відсутність необхідної інфраструктури у себе вдома. Найбільша відвідуваність серед цієї компанії у "Шахтаря", який міцно облаштувався в Харкові: майже 10 тисяч вболівальників збираються на трибунах ОСК "Металіст" на матчах УПЛ, а на єврокубках і поготів аншлаг. Найменше фанів приваблює "Сталь" з Кам'янського, що грає в Києві – дещо більше тисячі осіб на матчі.

Луганська "Зоря" третій рік базується в Запоріжжі. Це місто не дуже славиться туризмом і зручним транспортним сполученням навіть з Києвом: поїхати на матч і повернутися назад в той же день або вранці наступного – завдання складне. Та й луганчан там осіло відверто мало порівняно зі столицею, Одесою чи Харковом. Тому поєдинки УПЛ більшість дивиться по телевізору, а от єврокубки – зовсім інша історія. Про перспективи "Зорі", "Динамо" і "Шахтаря" на міжнародній арені ми писали раніше.

Але давайте порахуємо, скільки грошей доведеться викласти, щоб побачити гру улюбленої команди наживо. Давайте на прикладі нещодавнього матчу "Зорі" у Львові проти "Герти.

На футбол дикуном

112.ua

На матч із берлінською "Гертою" я вирушив з Києва з подругою. Вона далека від футболу, але ностальгія по Луганську та мої доводи, що 90 хвилин на стадіоні почуватимешся як удома, переконали її поїхати та підтримати "Зорю". Дівчину звуть Юля. Квитки на поїзд "Інтерсіті" купували заздалегідь. Вартість одного – 280 гривень, але вони обійшлися нам вполовину дешевше, бо ми ще студенти.

День матчу, шоста ранку, займаємо свої місця у вагоні номер 7. Через деякий час у дорозі звертаємо увагу на знайомі обличчя. Троє хлопців. Двоє – мої колишні колеги, ще один – просто давній знайомий. Всі вони з Луганська. Вітаємо одне одного і у Львові домовляємося триматися разом.

112.ua

На місцевому вокзалі на нас чекав Митя. Він добирався нічним поїздом з Херсона. Рухаємося в центр міста, щоб перекусити. Добротний обід на одну особу нам обійшовся приблизно в 100 гривень. Але не тільки їжею, а й настоянками на будь-який смак і колір відомий Львів, тому "методом Гугла" знаходимо відповідне місце. У закладі на терасі зустрічаємо ще одну групу уболівальників "Зорі", і на душі теплішає. Сидимо, спілкуємося: згадуємо як ходили в Луганську на стадіон, травимо байки і обговорюємо майбутній матч. Співробітники бару бажають нам перемоги, а хтось не проти сфотографуватися на пам'ять. Витрачаємо ще близько 100 гривень.

112.ua

Скоротавши кілька годин, йдемо оглядати місцеві визначні пам'ятки. Попутно даємо знати про себе місцевим.

Деякі з нас у Львові вперше, тому піднімаємося на ратушу, щоб побачити все місто. Коштує це задоволення 20 гривень.

112.ua

Далі прощаємося до матчу. Хлопці вирішують пройтися ще, а ми з Юлею йдемо пити каву. Цей напій – фішка Львова. Кав'ярень просто безліч, і всі варять за різними рецептами, і що важливо – виходить дуже навіть смачно. Ціни на каву – від 20 до 80 гривень.

112.ua

Чим ближче початок поєдинку, тим більший трепет відчуваєш. Передчуття побачити гру рідної команди та зануритися у атмосферу, яка навряд чи скоро повториться наяву в Луганську – особливе почуття. Але голод бере гору, тому спочатку вечеряємо, а потім вирушаємо на стадіон. До речі, він знаходиться фактично за містом.

112.ua

Гімн Ліги Європи живцем я слухав уп'яте, але мурашки по шкірі ніби вперше. У команді залишилося кілька місцевих вихованців і приїжджих, які топтали газон "Авангарду" в рідному для команди місті, а також головний тренер – Юрій Вернидуб. Він уособлює собою останні успіхи "Зорі". Тож ми уболівали за своїх. Дебютна перемога в єврокубках "вдома" лише додала позитивних емоцій. Всі залишали стадіон у піднесеному настрої і не тільки через виграш: багато хто зустрів своїх старих знайомих.

112.ua

Поїзд до Києва вирушав за годину після фінального свистка. Ми з Юлею вирішили не ризикувати і викликали таксі. На під'їзді до вокзалу справжня тиснява. Фінальний кілометр до вокзалу ми буквально повзли, а все тому що луганчани поспішали покинути гостинний Львів і рушити в бік столиці: наступного дня багатьом на роботу.

* * *

Кожному з нас виїзд обійшовся приблизно в тисячу гривень, але справа тут зовсім не в грошах. "Зоря" для її фанатів – спосіб самоідентифікації, привід гордо заявити, що ти з Луганська, а не з Одеси, Дніпропетровська чи будь-якого іншого міста. Футбол об'єднує тих, хто з різних причин залишився жити в окупованому місті і поїхав шукати щастя на підконтрольну Україні територію. Коли все закінчиться, у нас буде спільна історія, яку писала "Зоря".

Виїзд за планом

Фото з відкритих джерел

Проте не всі вболівальники змушені їхати за улюбленою командою, тому що в їх місті війна. Футбольний клуб "Верес" із Рівного – новачок у Прем'єр-лізі. Місцевий стадіон не відповідає вимогам елітного дивізіону, тому закритий на реконструкцію. Домашні матчі чемпіонату "Верес" грає у Львові. Відвідуваність в середньому трохи більше двох тисяч фанів. Більшість дістаються так званим червоним експресом.

Фото з відкритих джерел

Щоб не залишити команду без підтримки, керівництво "Вереса" пішло на революційний за мірками українського футболу крок: клуб домовився з залізничниками про організацію під матчі спеціальних електричок з Рівного до Львова виключно для вболівальників. Людина, яка купує квиток на футбол у клубу, за собівартістю оплачує проїзд електричкою.

Фото з відкритих джерел

Також знайшли консенсус з місцевою владою у Львові: на вокзалі на людей чекають шаттл-буси з аеропорту, які відвезуть їх на стадіон і доставлять назад після поєдинку. "Для вболівальника дорога обходиться 110-120 гривень залежно від ціни квитка на футбол. Найбільше людей таким чином ми вивезли на гру з "Шахтарем" – близько тисячі вболівальників", - розповідає віце-президент "Вереса" Олексій Кривошеєв. Ідея проста, але водночас геніальна. В автобус поміститься приблизно 40-50 чоловік, а у вагон майже втричі більше, а головне – цей спосіб дешевший. Також фани їдуть своїми машинами, бо відстань від Рівного до Львова не така велика.

Фото з відкритих джерел

І нехай трибуни на домашніх матчах "Вереса" все одно майже порожні, бажання клубу працювати з уболівальниками підкуповує. Коли команда повернеться до рідного міста, то можна не сумніватися – там люди відвідуватимуть стадіон.

* * *

Нашим футбольним функціонерам час давно зрозуміти, що за останні чотири роки ситуація в країні сильно змінилася не на краще: у людей з'явилося безліч інших турбот, гаманці спорожніли, є побоювання щодо терактів і не тільки. Багато вболівальників віддадуть перевагу дивану і телевізору, навіть якщо до стадіону рукою сягнути. Хоча емоції від футболу наживо геть інші, але хто про це пам'ятає?

Максим Шилін

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>