Скасуємо потяги до Росії та "заживемо". Правда, про людей знову не подумали

Скасуємо потяги до Росії та "заживемо". Правда, про людей знову не подумали
Униан

Олексій Кущ

економіст

У перервах між переведенням залізниці на євроколію і запуском країни в гіперлуп міністр транспорту Омелян іноді повертається до своїх баранів, тобто питань залізниці. Правда, барани нині стали надто прудкими і практично перебігли до нового, більш крутого "пастуха", який має декілька домашніх "алабаїв" для контролю стада. Але не біда. Як показує практика державного управління впродовж останніх років, дефіцит владних повноважень і менеджерських якостей у нас обернено пропорційний кількості реформаторських ідей. А якщо з першими в окремих персонажів взагалі складно, то вони благополучно йдуть в управлінську нірвану, тобто замислюються про інноваційні проекти. І чим міністр "нірваністіший", тим його ідеї "інноваційніші".

Але не гіперлупом єдиним живе наш чиновник. Ще в нього є незнищенна тяга що-небудь заборонити. І якщо східні тирани в середньовіччі втрачали апетит, якщо їм не вдавалося когось покарати, то нинішньому українському чиновнику фуа-гра не лізе в горло, якщо він зранку щось не заборонив. І ось, відірвавшись від карти жаданої Кубані, до якої "три дні полем і два лісом", міністр транспорту, майже як у пісні ВВ, вирішив, що: "Лягає день. Він віддає свої надії ночі. Міністри заморились працювати. Там вогні, яскраві блищуть лампи. Приходьте, люди, на вечір на вокзал, там будуть скасовані маршрути. Там, там маршрути. Та-та-та, маршрути. Маршрути".

Йдеться про нещодавню пропозицію перервати пасажирське залізничне сполучення між Україною та РФ. Одразу ж з'явилися нові дебютні ідеї щодо того, що непогано б не зупинятися на досягнутому і, використовуючи ефект раптовості, ліквідувати також автобусне сполучення. Природно, усе це подавали під пікантним соусом технологій часів другої світової, на зразок – "ви можете уявити потяг Москва – Берлін у 1943-му?" Хоча щодо військової теми більш логічно було б зупинити вантажне транспортне сполучення, а то якось дивно, коли прямують ешелони з паливом, вугіллям, лісом, мінеральними добривами. Але питання вантажних перевезень – це харамна тема для наших міністрів, маорійське табу. Адже в разі заборони пасажирських перевезень постраждають прості українці: олігархи не їздять у потягах, навіть у купейних вагонах і не п'ють чай з металевих підстаканників. Вони літають до Москви через Мінськ. Або через Цюріх.

Зате заборона транспортних перевезень якраз і вдарить по інтересах фінансово-промислових груп, які продовжують заробляти на російській нафті, зрідженому газі, вугіллі, мінеральних добривах (упродовж минулих років). А наші чиновники готові боротися з агресором, ущемлюючи інтереси простих "гречкосіїв", адже чим більше їх "ущемлять", тим менше "гречки" вони вимагатимуть на найближчих виборах. Якщо правильно налагодити процес, можна буде і листівкою обійтися.

Але ніхто і ніколи не буде в нинішній системі політичних координат "щемити" великі ФПГ, адже вони останнім часом навчилися розкладати яйця, майже як зозуля, в кожному мало-мальськи придатному "гнізді": і серед "нинішніх", і серед "колишніх", і серед "майбутніх", і навіть серед любителів футбольних лотерей.

Ще більш цікавою є аргументація профільного міністра. Мовляв, росіяни щемлять нас в Азовському морі, а ми їм за це "защемимо" українців, які їдуть до Москви. Логіка дійсно "залізна" - це навіть не постріл собі в ногу, а, скоріше, кудись в інше місце вище. Перефразовуючи героя відомого фільму: "Ви мені, гади, ще за Азов'я відповісте!"

У 2017 році на російському напрямку було перевезено 900 тис. пасажирів. Упродовж січня – липня нинішнього року – 454 тис., або на 16,4% менше, ніж за аналогічний період минулого року. Але це все ще сотні тисяч українських громадян, і вони очевидно не їхали до Росії у костюмах з відливом на відпочинок "у Сочах". Це звичайні українські робітники, будівельники, електрики, водії, які не можуть забезпечити свої сім'ї за ті гроші, що їм платять на батьківщині. Можна, звичайно, апелювати до громадянської свідомості, але ми йдемо до Європи, а в Європі воно ж як: ніхто не буде обтяжувати себе складними світоглядними міркуваннями, тим паче що всі вони так чи інакше є суб'єктивними. Європеєць міркує партикулярно: дипломатичні відносини не розірвано, неоголошена війна, торгівля ведеться, інвестиції зростають, а отже, і пересічний громадянин не обмежений у своїх правах. Хоч і їде до чужої країни на свій страх і ризик. Але він робить свій свідомий вільний вибір. В Україні ж відсутність чіткої державної політики і низьку якість управління намагаються "захеджувати" морально-вольовим фактором, коли головний адресат, до якого апелюють ті, хто сперечається, – не МЗС, парламент та інші інститути державного управління, а совість "маленького" українця, посилена безгрошів'ям та відсутністю перспектив.

Наразі в РФ, за різними оцінками, працюють 3 млн наших громадян. Враховуючи їхні сім'ї в Україні, йдеться про 7-10 млн осіб. Можливості їхньої комунікації з батьківщиною і без того вже суттєво обмежено. Немає авіасполучення, заблоковано платіжні системи. Той самий НБУ практично нічого не зробив для створення в Білорусі альтернативного платіжного хаба з обслуговування транзакцій трудових мігрантів з РФ. Зате ті самі чиновники Нацбанку дуже люблять на різноманітних презентаціях говорити про зростання трудових трансфертів з-за кордону. За підсумками 2017-го з Росії до України було перераховано майже 1,4 млрд дол. грошей "заробітчан", або 15% від загального обсягу.

У разі блокування транспортного сполучення з РФ буде йтися не так про прямі втрати, як про непрямі. Хоч і прямі також значні. Цей напрямок є найбільш прибутковим для "Укрзалізниці" і, до речі, обслуговується переважно її рухомим складом. У напрямку ЄС через відмінності в стандарті колії пасажирські перевезення будуть збільшуватися вкрай повільно (залізницею). Внутрішні маршрути збиткові. Серед п'яти найприбутковіших маршрутів минулого року: два до Москви, один до Санкт-Петербурга, один до Львова і один до Одеси. Прибуток обчислюється сотнями мільйонів гривень. А втрата виручки може сягти 2 млрд на рік. Нагадаємо, показник EBITDA (прибуток до вирахування відсотків, податків і амортизації) "Укрзалізниці" за 2017 рік склав 20 млрд грн. Таким чином, скасування "східних експресів" може призвести до втрати значної частини прибутку компанії. Крім того, частину рухомого складу доведеться перекинути на дотаційні внутрішні маршрути, а частину персоналу і зовсім скоротити, що ще більше збільшить видаткову частину.

Але найбільше вплинуть непрямі втрати – скорочення трудових трансфертів, порівнянне з одним жаданим траншем МВФ, і зміна характеру трудової міграції. Наразі вона переважно маятникова, а може стати постійною. Відчуваючи труднощі з пересуванням і перерахуванням грошей, значна частина трудових мігрантів може назавжди осісти в РФ, перевізши туди і рідних. Менша частина повернеться на батьківщину, ось тільки що вона зможе їм запропонувати натомість? Середню зарплату в розмірі 280 дол. і відсутність перспектив? Так, і ще гіперлуп, але він зможе зацікавити приблизно 3% із сезонними загостреннями. Звичайно, деякі згадають фразу Кеннеді: "Не питай, що батьківщина може зробити для тебе, скажи, що ти можеш зробити для неї". Але ми не в США, а правлять нами не Кеннеді й навіть не Ніксони.

Тож ще рік наші міністри будуть боротися з агресором до останнього українця, іноді перериваючись на мрії про гіперлуп. Але як хотілося б сформувати першу капсулу в ньому з нинішніх чиновників.…

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів