Скандал з "грошима Януковича": Як в Україні ділки відмивають гроші на держоблігаціях

Державні облігації України вже багато років використовує чинний політичний істеблішмент як інструмент відмивання доходів, отриманих від корупційної діяльності та функціонування рентної моделі економіки

Скандал з "грошима Януковича": Як в Україні ділки відмивають гроші на держоблігаціях
Фото з відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Державні облігації України вже багато років використовує чинний політичний істеблішмент як інструмент відмивання доходів, отриманих від корупційної діяльності та функціонування рентної моделі економіки

Арабський інформаційний канал Al Jazeera опублікував секретну постанову Краматорського районного суду, згідно з яким було здійснено конфіскацію так званих "грошей Януковича", які, швидше за все, виявляться "грошима Курченка", ну, загалом "сім'ї". Те, що не вдавалося зробити навіть деяким народним депутатам, змогли журналісти з далекої Дохи, столиці Катару. Здавалося б, де Катар, а де Україна, але тим не менше примітний документ сплив у водах Перської затоки, хоча у воді й не таке спливає. Утім, погодьтеся, ситуація дещо дивна, як якщо б якесь українське видання раптом розпочало розслідування фінансових операцій тамтешньої королівської сім'ї.

Насправді така суперечність лише позірна. Al Jazeera цілком підходить для того, щоб зіграти свою роль, яку від нього очікують. Відоме видання, яке дуже часто займається резонансними розслідуваннями, – саме те, що потрібно для застосування інформаційної бомби помірної сили впливу. Це як нейтронний боєзаряд: гине все живе, зате матеріальні активи цілі. Так само і тут: декілька людей у Києві побігли за новими памперсами, але загалом резонанс помірний. Для вручення чорної мітки – саме те. Якби таке надрукували, наприклад, у The Times або The Washington Post, це могли б сприйняти в Києві як "шовковий шнурок", який китайські імператори надсилали своїм злодійкуватим губернаторам. А оскільки наші "мандарини" не особливо шанують кодекс Бусідо, то чекати від них превселюдне сеппуку якось наївно, ще чекай згадають про східного царя-батечка, захисника від західних гнобителів. Тому автори цього задуму з опублікуванням судового рішення вирішили обмежитися якимсь "вербальним" натяком, мовляв, наступного разу і не таке може спливти. Ось тоді, слідом за чорною міткою, можна буде сказати: "Сільвер, тебе позбавили влади, злазь із бочки". Щодо автентичності опублікованого документа Генеральна прокуратура поки однозначно не відповіла: так або ні. Для більш точного діагнозу прокурорам слід зробити експертизу. Як це треба зробити, сказати складно, можливо, спробують текст судового рішення "на зуб". Але ми будемо враховувати те, що сам документ опубліковано і ніхто з представників влади або фігурантів справи його не спростував. До речі, сама по собі процедура проведення справи може увійти до анналів правосуддя: рішення було схвалено в березні минулого року, а повідомлення про неї надійшло лише у квітні. Це напевно, щоб ті, кого обвинуватили, "встигли" подати апеляцію. На жаль, цей факт може використати сторона відповідачів для оскарження рішення районного суду в міжнародних судових інстанціях. І результат, швидше за все, буде не на користь держави Україна. Подібні судові процеси, де фігурують багатомільярдні розкрадання з казни представниками "злочинної влади", мали бути максимально відкритими, як-от мало місце з "антикорупційним Нюрнбергом", щоб суспільство знало, хто, коли і скільки вкрав. В іншому випадку все це трохи нагадує полювання за золотом у старому радянському фільмі "Свій серед чужих, чужий серед своїх". Принцип "грабуй награбоване" наші предки вже знають. Аргументація прокуратури, що подібна таємність була спричинена бажанням приховати імена свідків, не витримує критики: імена і без того вже всі знають, водночас діють реальні механізми проведення відкритих судових засідань зі збереженням анонімності свідків і осіб, які погодилися та уклали угоду зі слідством.

Новини за темою

Так звані "гроші Януковича" можна порівняти з морською свинкою, яка, як відомо, і не свинка, і не морська. Так і тут: це і не гроші, і не Януковича (всі ці активи належали широкому конгломерату осіб, яких простіше було назвати одним містким словом – "влада"). Насправді ті конфісковані 1,5 млрд дол. переважно складаються з процентних державних облігацій, куплених групою офшорних компаній. Факт того, як вони пов'язані з Курченком, суд встановив виключно на підставах свідчень одного з директорів підставних фірм, який пішов на угоду зі слідством і став розповів щодо фіктивності господарської діяльності, розкрив організаційну структуру і вказав на зв'язок групи компаній із Курченком. Ну, а взаємодія останнього з президентом-втікачем, на думку наших правоохоронців, є настільки очевидною, що її і доводити не треба, мовляв, усі і так усе знають.

Сама група фіктивних компаній — це офшорні фірми, створені за методом "матрьошок". Одна "офшорка" належить іншій тощо. Усіма ними керували директори, які, на думку суду, були підставними особами. У матеріалах розслідування фігурують суми, які виплачувалися таким "зіц-головам Фунтам": 500 дол., 2000 дол. (а ще кажуть, що регіонали були дуже щедрими...). За кожною офшорною компанією стоїть номінальний власник, пов'язаний з реальними бенефіціарами (власниками) інвестиційною декларацією, яка ніде не публікується. Тож, зважаючи на дані публічних реєстрів, у розділі "власник" завжди будуть фіксуватися персональні дані "номіналу". Але це, до речі, є дуже поширеною світовою практикою. Розкривати дані інвестиційних декларацій поки ніхто не вимагає, і кінцеві бенефіціари залишаються за кадром.

Зазначена група компаній здійснила введення до України понад 1 млрд дол. з тим, щоб купити номіновані в доларах державні облігації з процентною ставкою в розмірі 8% річних. Як бачимо з тих матеріалів, які опублікувала Al Jazeera (а спростувань цієї інформації поки не було), гроші пропускали через державний Ощадбанк, а брокерське обслуговування забезпечувала компанія "Інвестиційний капітал України".

Момент введення грошей є дуже важливим, адже на цьому факті особливо акцентують увагу особи, які брали участь у фінансових операціях: мовляв, не виводили, а навпаки, здійснювали введення грошей до України, добру справу робили. А може дійсно, гроші не пахнуть і можна заради платіжного балансу країни залучати долари навіть колумбійських картелів?

Насправді державні облігації України вже багато років використовує чинний політичний істеблішмент як інструмент відмивання доходів, отриманих від корупційної діяльності та функціонування рентної моделі економіки. Це відбувається приблизно так (далі ми розглянемо гіпотетично можливі схеми, у матеріалах згаданого судового справи вони не фігурували). Чиновник отримує "відкат" у розмірі кількох десятків мільйонів доларів. Звичайно, на рахунки офшорної компанії (не самоскидом же їх по Грушевського возити). Але це брудні гроші, і використовувати їх у пристойних юрисдикціях (ЄС, США) стає дедалі важче. Тому їх вкладають у державні цінні папери. Ризику жодного, адже цей самий чиновник і вирішує щодо їхнього погашення, тобто він не боїться ризику дефолту, він встигне вискочити. Про чистоту грошей можна було не турбуватися: в Україні немає практики питати в інвесторів про джерела походження капіталів. Надалі держава погашає облігації, і це вже "білий, відмитий" інвестиційний дохід, який не гріх показати навіть у Ватикані.

Але облігації крім примітивного відбілювання мають також функцію постійного корупційного навару. Наприклад, купив облігацій на 100 млн дол. за ринковою ціною і продав якомусь державному банку за 120 млн дол. у зв'язку зі "зміною ринкової кон'юнктури, маємо вже 20 млн дол. у кишені. Або якийсь державний банк купує облігації на 10 млн дол. і міняє їх "потрібному клієнту" на сміттєві цінні папери або векселі. Результат зрозумілий.

Або якась корпорація хоче увійти на український ринок і повинна заплатити за "вхідний квиток", але це системна структура і нала в неї немає, так само як і на офшорні рахунки за "екваторіальний сніг" вона заплатити не зможе. Але вона "могьоть" купити в потрібної людини ті самі облігації за завищеною ціною або продати за заниженою. Збитки від торгівлі цінними папери на балансі відобразити значно простіше, ніж знайти, наприклад, 20 млн дол. для купівлі "абонента" на вхід у владні кабінети.

Новини за темою

У цій схематехниці облігації виконують функцію "екзоскелету", на який нарощується корупційний прибуток. Врешті облігації погашаються і схема йде в небуття, поступаючись місцем іншим "многоходовочкам". У такій моделі, на 1 млн дол., вкладених в облігації коштів, можуть налипнути 2-3 млн корупційних "накруток". Звичайно, для всього цього необхідно мати ринкову інфраструктуру: банки, торговці цінними паперами, депозитарії, зберігачі (кастоді), які, природно повинні здійснювати фінансовий моніторинг та повну ідентифікацію клієнта і блокувати підозрілі операції. Але чи роблять вони це? Питання залишається відкритим. Тим більше що чинне законодавство завжди дає можливість знайти взаємовигідне рішення. Ось і виходить, що ринку цінних паперів в Україні практично немає, зате є вельми забезпечені торговці, які заробляють не гірше, ніж брокери на Волл-стріт.

Чинна влада довго не могла підступитися до "грошей Януковича". Зробити це за допомогою чесного прозорого суду було неможливо, адже в такому разі назвали б багатьох з діючих політиків "у вишиванках і камуфляжі", які, як виявляється, не так погано жили за часів "злочинної влади". З іншого боку, не взяти – тут спрацьовує хапальний інстинкт, як у собаки Павлова. Жити з постійним слиновиділенням незручно, а взяти страшно. Тому спершу придумали спецконфіскацію, а коли це не спрацювало, вирішили все-таки брати, що нажахало деяких відомих персонажів. Адже, як не глянь, якщо фірми були фіктивними, директори – підставними, то куди дивився фінансовий моніторинг банку і брокера, в яку дірку вони заглядали? Адже їхній прямий обов'язок – здійснити повну ідентифікацію клієнта, і не помітити ознаки фіктивності просто неможливо. Ось і виходить, що своїм секретним судовим рішенням влада поставила себе і свої "гаманці" в пікантну позу: з одного боку, якщо все це фіктар, то врешті-решт треба знайти винних і в банку, і в посереднику, а якщо все було зроблено за буквою закону, то тоді 1,5 млрд дол. рано чи пізно доведеться повернути колишнім власникам. І ще вибачитись перед чесним інвестором, який повірив у державні облігації України і скористався послугами поважної компанії.

Утім, так далеко у нас "не думають". Як не думають про ризики програшу в суді справи про "борг Януковича" перед РФ на 3 млрд дол., як і не згадують про 2 млрд дол., які, можливо, доведеться виплатити "Газпрому" щодо "переможного" стокгольмського арбітражу. До речі, згадані виплати вже встигли охрестити "чорним лебедем" для України в 2018 році. Нагорі взагалі не прийнято особливо думати, потрібно вміти швидко ділити. А іншим залишається лише заспівати: "Черный лебедь, что ты кружишь, да над нашей головой…". Щодо моральної відповідальності, то тут справи ще гірші: тільки наші чиновники можуть перед тим, як сісти на своє місце у владному кабінеті, обслуговувати операції "злочинної влади", а потім розповідати про очищення і реформи.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів