Що зміниться для Білорусі після перемоги Зеленського на виборах президента України

Що зміниться для Білорусі після перемоги Зеленського на виборах президента України
Zoya Shu/112.ua

Артем Шрайбман

політичний оглядач

Оригінал на сайті TUT.BY

Судячи з усього, в Україні буде новий президент. Згідно з останніми опитуваннями, більшість виборців кандидатів, що вибули, підтримала Володимира Зеленського.

Що це означає для Білорусі? Для початку — хибний прогноз білоруського президента, який двічі поставив на перемогу Порошенка і лише потім трохи пом'якшив позицію. Ставка Лукашенка є зрозумілою: він не любить зміни, у нього хороші відносини з Порошенком. А той є передбачуваним, його ворожнеча з Росією — незмінний статус-кво, на тлі якого можна будувати свій імідж медіатора. Зеленський — це кіт у мішку.

В іншій ситуації помилка Лукашенка була би дрібницею. Але у відносинах Мінська чи то з Москвою, чи то з Києвом гранично важливим є особистий контакт між лідерами. Білоруському президенту доведеться вибудовувати відносини з новою людиною не з нуля, а з незручності, що висить у повітрі.

Перш ніж аналізувати можливі наслідки президентства Зеленського, важливо обмовитися: українці обирають не царя.

Новини за темою

За Конституцією нашої південної сусідки український президент має чимало повноважень у зовнішній політиці і військовій галузі. Він може накласти вето на закони Верховної Ради. Але депутати свою чергою можуть заблокувати практично будь-яке важливе призначення глави держави. Керівна коаліція, а не президент, формує уряд.

Порошенко, якщо він не вирішить піти на пенсію після поразки, стане лідером найбільшої фракції в парламенті, тобто лідером опозиції. Звісно, частина депутатів і соратників Порошенка по коаліції переметнуться до Зеленського, але цього явно буде недостатньо, щоб новий президент зміг без проблем проводити свої ініціативи і призначенців через Раду.

Парламентські вибори в Україні відбудуться восени. Тільки тоді Зеленський матиме шанс закріпити успіх і провести в Раду свою партію. Але й там йому, найімовірніше, доведеться формувати нову коаліцію, тому що українці рідко віддають більшість місць у парламенті якійсь одній силі.

Незважаючи на все це, президент -  не пусте місце в українській політиці. Нова людина на цьому посту означає прихід у владу її команди і зрослу вагу тих, хто за ним стоїть. Тут найчастіше спливає прізвище опального сьогодні олігарха Ігоря Коломойського, телеканал якого "1+1" став трампліном для політичного злету шоумена.

Я далекий від популярної в Україні думки, що Зеленський буде маріонеткою Коломойського. Незалежно від реального ступеню залежності одного від іншого, в Україні багато інших кланів й олігархів, щоб намагатися правити лише від імені та в інтересах одного з них.

По-друге, часто в політиці маска приростає до особи. Контролювати главу держави не так просто, як здається тим, хто вірує в здатності закулісних змовників. Навіть президент, який починає кар'єру як ставленик певної групи еліт, обжившись у головному кабінеті країни, дедалі частіше замислюється: чому я взагалі комусь щось винен?

Можна згадати, як і Володимир Путін спочатку теж був безликою креатурою єльцинської "Сім'ї" та кількох впливових олігархів. Вже через кілька років багато хто з них опинилися в тюрмі або еміграції, решта  покірно віддали президентові монополію на влада країні.

Розумно допустити, що голос Коломойського буде помітно вагомішим, ніж зараз. Для Білорусі це може мати щонайменше два неприємні наслідки.

Новини за темою

Серед активів, які контролює олігарх, є нафтогазова компанія "Укрнафта" і "Міжнародні авіалінії України" (МАУ). Перша хоче зменшити імпорт білоруських нафтопродуктів і поки безуспішно, але лобіювала захист своїх НПЗ від білоруського бензину через імпортні квоти.

Податковий маневр у Росії підвищує ціну наших нафтопродуктів, а в перспективі 5−6 років , знімає проблему дешевого білоруського бензину для "Укрнафти". Але доти можна чекати нових зусиль по боротьбі з основним експортним товаром Білорусі, тепер вже від наближеної до української влади компанії.

МАУ  втрачає великі гроші через те, що між Росією і Україною немає прямого авіасполучення. А заробляє їх Мінськ, через який росіяни та українці найчастіше потрапляють до країни один одного. Через збіг або передчуваючи повернення Коломойського в українську правлячу еліту, Росавіація на початку квітня запропонувала Києву в повному обсязі відновити авіасполучення. Якщо за Зеленського Україна на це піде, то "Бєлавіа" втратить транзитний потік.

Більш значущими для Мінська можуть бути політичні наслідки зміни влади в Україні. Ставлення до Білорусі навряд чи зміниться — є фундаментальний, який не залежить від прізвища президента, інтерес Києва в хороших відносинах з Мінськом, щоб північна сусідка не стала повноцінним плацдармом східної.

Всі зміни для Білорусі, якщо вони настануть, випливатимуть з того, в яке русло піде конфлікт України і Росії. Враховуючи, що Зеленський виходить на перемогу з 60−70% голосів у другому турі, він отримує серйозний мандат на те, щоб визначати порядок, щонайменше, у зовнішній політиці країни.

Ось тут ми підходимо до головної проблеми прогнозів щодо Зеленського, з якою зіткнулися всі, хто стежать за українською політикою, зокрема й самих українців. Ніхто не знає, з чим фаворит виборів приходить на головний пост у країні. Його програма абстрактна, його рідкісні коментарі по суті є розпливчастими, в них купа популізму і декларацій про те, що країні потрібен мир при незначній кількості конкретних ідей, як цього миру досягти.

Новини за темою

Враховуючи цю загальну риторику, Зеленський, очевидно, планує бути менш войовничим президентом, ніж Порошенко. Про це побічно говорить і те, що Зеленський часто послуговується російською мовою і має більший відсоток підтримки на сході України, ніж на заході, що він повинен буде враховувати у своїй політиці.

Програш Порошенка - не тільки провал конкретного лідера, але й поразка його право-патріотичної, з роками дедалі більш націоналістичній риторики, його гасла "Армія, мова, віра", його жорсткої позиції щодо того, що агресору не можна поступатися.

На практиці це означатиме спробу з якимось другим диханням перезапустити переговори щодо Донбасу, хоча би припинити вогонь та обмінятися полоненими. Ідея Зеленського залучити до переговорів США і Велику Британію є  мало реальною. Росії не потрібні за столом ще два опоненти.

А ось активізувати Мінський процес на певний час можуть. Це плюс для майданчика, який його приймає. Білоруська миротворчість - не тільки козир у стосунках із Заходом, але й важливий аргумент для розмови з Москвою. Що більше потрібен Мінськ як нейтральний майданчик, то легше апелювати до цієї потреби, якщо Росія занадто наполегливо вимагає стати в союзний лад. Мовляв, не чіпайте нас, ми балансуємо, тому що й для вас так вигідніше.

Однак для танго потрібні двоє. Неможливо розв`язати донбаський конфлікт без того, щоб Росія припинила підтримувати сепаратистів. Прихід президента України, більше налаштованого на мир, ніж був його попередник, дає Москві можливість без втрати обличчя зробити якісь зустрічні поступки.

Це тільки якщо Росія вважає, що припинити повільну війну на Донбасі для неї вигідніше і важливіше, ніж продовжувати її. Ми не знаємо, яка з навколокремлівських груп інтересів, які лобіюватимуть обидва ці сценарії, зрештою переконає Володимира Путіна. Тому поки що немає сенсу гадати, чи виллється у щось нове розмова про мир.

Якщо припустити, що так, то будь-яка деескалація між Росією і Україною, а отже -  між Росією і Заходом, несе для Білорусі суперечливі наслідки. З одного боку, Мінськ позбудеться бонусів від балансування. Складно продавати Заходу свою особливу позицію, якщо згасає сам конфлікт, в якому Білорусь намагається бути нейтральною. Отой й гляди знову подивляться на права людини.

З іншого боку, довго стояти на шпагаті теж незручно, особливо якщо опори роз'їжджаються. У найбільш гострих фазах конфлікт Росії і Заходу для Білорусі теж є некомфортним, тому що на нас сильніше тиснуть з тим, щоб визначилися, на чиєму ми боці.

Що менше Росія відчуває себе обложеною фортецею на війні з глобальним Заходом, то менш агресивною є її зовнішня політика. Яструби в Кремлі стають менш затребуваними. Зокрема, і в рішенні про те, що робити з неслухняним Мінськом, який, бач, поглиблювати інтеграцію не хоче.

У цьому сенсі Зеленський і його готовність до компромісів можуть стати заспокійливою таблеткою для Москви хоча на якийсь час. А користуватися плодами цієї терапії не буде тільки Україна, але й уесь регіон.

Артем Шрайбман

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>