banner banner banner banner

Що буде з популізмом після відходу Трампа

Що буде з популізмом після відходу Трампа
Reuters

Оригінал – на сайті Project Syndicate

Новини за темою

Дональд Трамп ще не став президентом США, коли перетворився на героя телевізійного реаліті-шоу, в якому головною була фраза: "Ви звільнені". Сьогодні американський народ звільнив його. Поразка Трампа завдає нищівного удару по націоналістичним популістам в Європі та інших регіонах світу. Чи може цей удар стати летальним?

Болота, в яких зароджується популістський націоналізм, поки що не осушені. Занадто багато людей, як і раніше, незадоволені відчутною (або очікуваною) втратою економічного і соціального статусу. Вони вважають, що політики істеблішменту їх ігнорують або необґрунтовано засуджують. Багато хто переконаний в тому, що імміграція та культурні зміни ставлять під загрозу їхні безпеку та спосіб життя. Криза, спричинена Covid-19, лише посилила ці тривоги.

Такі страхи та невдоволення є досить стійкими, що позначилося на результатах виборів у США. Обраний президент Джо Байден отримав на п'ять із гаком мільйонів більше голосів, ніж Трамп (і випередив його на 3,4 процентних пункти), проте понад 72 мільйони американців віддали свій голос президенту, що йде.

Deutsche Welle

Однак Байден показав, що можна перемогти популізм, причому не тільки за допомогою того ж таки популізму. Байден не став використовувати тактику популістів, підтримувати їхній світогляд або потурати їхнім забобонам. Він вибудував широку передвиборчу коаліцію, пообіцявши позитивні зміни, тверезу помірність і компетентне державне управління. Це вкрай важливий урок для політичних партій лівих і правих центристів в Європі, де вони іноді піддаються спокусі популізму, наприклад, повторюючи соціально-консервативні, антиіммігрантські ідеї популістів з метою отримати голоси виборців.

Поразка Трампа також стала застереженням для інших, вкрай правих популістів, наприклад, для президента Бразилії Жаіра Болсонару і прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана. На початку року Орбан проголосив: "Раніше ми думали, що Європа – це наше майбутнє; а тепер ми знаємо, що ми – це майбутнє Європи". Але після поразки Трампа ці слова звучать вкрай фальшиво. Навіть якщо такі лідери залишаються поки що популярними (наприклад, у випадку Болсонару – завдяки щедрим подачкам громадянам через Covid-19), подальший підйом або збереження позицій вкрай правого популізму вже не виглядає чимось абсолютно неминучим.

Поразка Трампа не просто зруйнувала дощенту всі ці честолюбні міркування про неминучість, вона дискредитувала його глибоко помилкову політику, що знижує її привабливість в очах решти. Протягом останніх чотирьох років Трамп безсоромно керувався принципом "Америка – понад усе!", розтоптуючи торгові угоди і зловживаючи санкціями у спробах створити переваги для американського бізнесу і працівників.

У таких умовах здавалося майже наївним для решти країн, в тому числі європейських урядів, прагнути до багатосторонніх рішень у дусі співпраці та відкритого ринку. Коли провідні політики почали схилятися до протекціонізму, екстремальний економічний націоналізм, за який ратує, наприклад, французьке "Національне об'єднання" (раніше – "Національний фронт"), чиї лідери відстоюють політику під гаслом "Франція і французький народ – понад усе!", став виглядати більш прийнятним. У новій книзі "Вони і ми: як іммігранти і місцеві жителі можуть разом домогтися процвітання" я пояснюю, як ксенофобська риторика Трампа і його потурання націоналістичним настроям відкрили шлях до посилення імміграційної політики у США і за кордоном.

Вочевидь, деякі європейські уряди не треба було спеціально підштовхувати, щоб вони почали демонізувати мусульман, споруджувати прикордонні паркани з колючого дроту або відправляти прохачів притулку до переповнених таборів. Вони почали робити все це ще до обрання Трампа президентом, особливо під час кризи біженців у 2015-2016 роках. Проте дії адміністрації Трампа, зокрема вилучення дітей у батьків та їх утримання в жахливих умовах, депортація прохачів притулку без дотримання належних процедур, заборона на в'їзд іммігрантів із країн з мусульманською більшістю, будівництво стіни на кордоні США з Мексикою – всі ці дії стали потужним стимулом для антиіммігрантських сил в Європі.

Наприклад, Маттео Сальвіні, лідер італійської крайньої правої партії "Ліга" і міністр внутрішніх справ країни в 2018-2019 роках, упивався своїм статусом "італійського Трампа", коли блокував кораблі з врятованими мігрантами, не дозволяючи їм причалити в портах Італії. Коли адміністрація Трампа відмовилася в 2018 році підписати необов'язковий Глобальний договір про безпечну, впорядковану і легальну міграцію, дев'ять урядів країн ЄС, а також низка інших країн, наприклад, Австралія, послідували її прикладу.

РБК

Байден подаватиме зовсім інший приклад, який, як можна передбачити, посилить інтернаціоналістів і послабить націоналістів в Європі. Обраний президент, як і демократи загалом, природно, не буде домагатися необмеженої свободи торгівлі та імміграції. Але він розуміє зовнішньополітичні вигоди торгового співробітництва з європейськими союзниками Америки і пообіцяв скасувати вже в перші дні після вступу на посаду деякі з найбільш спірних імміграційних рішень адміністрації Трампа, а надалі – змінити імміграційну систему Америки. Крім того, Байден відмовиться від підходів Трампа до зміни клімату, почавши зі зворотного приєднання до Паризької кліматичної угоди вже в перший день свого президентства.

Новини за темою

З відходом Трампа не тільки знизиться легітимність політиків-популістів всередині їхніх країн; урядам доведеться заплатити більш високу міжнародну ціну за націоналістичну позицію. Трамп був сильним союзником націоналістичних урядів Європи, особливо урядів Угорщини та Польщі. Коли правляча в Польщі партія "Право і справедливість" починала сперечатися з Німеччиною і виступати проти політики ЄС у сфері надання притулку, незалежності судової системи і з багатьох інших питань, вона була впевнена, що навіть у разі, якщо європейські партнери відвернуться від неї, Трамп захистить її, наприклад, від реваншистської Росії Володимира Путіна. З появою Байдена в Білому домі польський уряд відчує підвищену потребу в конструктивних діях.

Це стосується і прем'єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона. Трамп активно агітував за Брекзіт як прояв суверенітету і закликав Джонсона вибрати більш жорстку лінію у відносинах з Євросоюзом, запропонувавши перспективу підписання двосторонньої торговельної угоди, як якийсь приз.

Байден – не фанат Брекзіта і, як можна припустити, Джонсона, чиє расистське презирство до "частково кенійського" походження президента Барака Обами, яке він дозволив собі під час агітаційної кампанії напередодні референдуму про Брекзіт, Байден навряд чи забув. Крім того, Байден часто нагадує про своє ірландське походження і дав ясно зрозуміти, що для нього є неприйнятними будь-які загрози миру в Північній Ірландії. Термін переговорів для укладення угоди про торгові відносини після Брекзіта вже закінчується, тому зараз Джонсон опинився під збільшеним тиском, що змушує його йти на компроміс.

Популістський націоналізм не помер. Але його можна перемогти. Падіння Трампа, ймовірно, спростить це завдання. Чи готові європейці його реалізувати?

Філіп Легрейн

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].

 
Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>