Що буде в Україні в найближчі півроку-рік з погляду інтересів інвесторів?

Що буде в Україні в найближчі півроку-рік з погляду інтересів інвесторів?
Фото з відкритих джерел

Олександр Гончаров

Засновник «Київського фондового центру»

Усе те, що зумовлює зростання облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), свідчить про те, що в реальний сектор національної економіки гроші не йдуть. Усе, на що спрямовано монетарну політику Нацбанку і Мінфіну, виливається фактично в інвестиції на спекулятивні ринки. Це означає, що ми не досягаємо належних результатів для стійкого підйому економіки України. Проте не можна забувати нашим міністрам і законодавцям Велику депресію в США. Тоді в Америці після різкого падіння ринків протягом року спостерігалося зростання ВВП і фондового ринку. Після чого на аж 10 років країна занурилася в глибоку рецесію. Так, про це треба пам'ятати і діставати повчальні уроки з минулого.

Особливо при організації процесу великої приватизації та продажу активів корпоративного сектора неплатоспроможних банків треба пам'ятати, що Україна в Європі, як і раніше, є країною з одним із найнижчих рівнів капіталізації акціонерних товариств. Відповідно, потенціал зростання зберігається практично в кожній акції, але спонукальних мотивів до купівлі цінних паперів українських емітентів стає все менше і менше. Та й іноземні інвестори стають усе більш уважними та обережними.

Новини за темою

Думаю, що даремно ми сподіваємося, очікуючи на різке зростання котирувань акцій у наступному, 2019 році, оскільки український фондовий ринок, судячи з усього, зазнає так званої очищувальної кризи, яку свого часу переживали Єгипет, Малайзія, Мексика та інші країни світу. Гадаю, уже всі аналітики та експерти зрозуміли, що можна ще трохи поспекулювати і погратися з ОВДП. Але якщо вистачить політичної волі законодавців і топ-чиновників перейти від ігор до справи, то в найближчі кілька років доведеться забути про спосіб заробляти на фондовому ринку за допомогою коротких спекулятивних грошей. Натомість має значно зрости первісна функція фондового ринку – залучення довгих інвестиційних грошей у реальний сектор економіки України.

Ну, і враховуючи, що ліквідність спонукає фондовий ринок, не покладатися на оптимістичні прогнози, а вибирати тільки ті інвестиції, де повернення зрозуміле і не пов'язане з рухом ринку. При цьому основним джерелом інвестиційних ресурсів при правильній економічній, монетарній та валютній політиці могли б стати накопичення юридичних і фізичних осіб, які сьогодні перебувають за межами нашої країни і поза банківською системою. Тільки за офіційними даними Національного банку за чистою інвестиційною позицією їхня сума становить понад 90 млрд дол. Тому основними завданнями для Кабміну Володимира Гройсмана мають стати, по-перше, повернення довіри учасників ринку до держрегулятора, а також до банків і небанківських кредитно-фінансових установ; по-друге, розвиток національних ринків капіталу як дієвого інституту залучення довгих інвестиційних ресурсів для сталого економічного зростання.

Для цього треба в першу голову ухвалити до кінця 2018 року законопроект № 9035 "Про ринки капіталу". З січня наступного, 2019 року запустити ринок деривативів. Але вже сьогодні виконувати підготовчу роботу з випуску хоча б опціонів (стандартних договорів купівлі-продажу). Їх можна групувати, класифікувати, стандартизувати тощо. І давно вже час хоча б почати розробляти порядок випуску опціонів на купівлю проблемних активів комерційних банків, а саме заставного майна. Якою буде ціна базового активу та ціна права на його купівлю, визначить ринок. Труднощі тут не в технічних можливостях випуску опціонів, а в порядку оцінки вартості проблемних активів. У цьому порядку якраз не передбачене використання похідних цінних паперів. До того ж внести зміни та доповнення до нормативного акту не можна, оскільки у Верховній Раді ще не ухвалили проект закону "Про ринки капіталу". Тому головне все-таки Закон!

Новини за темою

Загалом можна виокремити три стратегічні напрями реформування фондового ринку України в інтересах інвесторів. По-перше, удосконалення механізмів ринку цінних паперів для перерозподілу інвестиційних ресурсів між інституційними інвесторами і реальним сектором економіки. Для чого необхідно: а) підвищити ефективність біржового ринку і депозитарно-клірингових установ; б) у найкоротші строки запустити терміновий ринок. По-друге, завершення реформування трирівневої пенсійної системи. Зокрема: а) з 1 січня 2019 року впровадити накопичувальний рівень пенсійної системи України; б) організувати систему недержавного пенсійного забезпечення на підприємствах природних монополій. По-третє, гармонізація системи оподаткування суб'єктів ринку.

Щоправда, підприємці досі гадають, які будуть податки до кінця наступного, 2019 року? Практично всі розглядають інвестиційний горизонт тільки до середини 2019 року, а це тривожний сигнал для бізнесу: будь-якої миті може бути змінено правила гри. Ось і президент 31 жовтня на зустрічі з бізнесом укотре заявив, що буде домагатися заміни податку на прибуток податком на виведений капітал (до речі, у Верховній Раді вже зареєстровано президентський законопроект № 8557 про податок на виведений капітал).

Ну і що? Більшість законодавців не підтримують президентську ініціативу. Та й аналітики МВФ і Світового банку застерігають Кабмін від бюджетних втрат після запровадження податку на виведений капітал. Нарешті, наш Мінфін вважає, що податкова система – це не спосіб стимулювання економіки. Чи не тут якраз проблема? Тому пропоную подивитися на приклад Казахстану. З чого вони почали, стартуючи з новою економічною політикою індустріалізації та новою інвестиційною стратегією? Із заміни одного податку на інший або із закупівлі нових верстатів? Ні, ні те, ні інше, вони почали з радикального зниження податкового навантаження у виробництві та на ринку. Запустили нову податкову політику.

Ось і нам необхідно розробити й ухвалити Національну програму комплексного реформування фінансового ринку та, насамперед, підготувати:

- Інвестиційний кодекс України;

- Стратегічну програму побудови ринку деривативів в Україні;

- Концепцію управління державним внутрішнім боргом;

- Національну стратегію реструктуризації проблемних активів із проведенням їхньої сек'юритизації;

- Концепцію створення єдиної інформаційної бази емітентів цінних паперів та забезпечення вільного доступу до неї інвесторів; 

- Стратегію розвитку термінового ринку України.

Швидких рецептів комплексного і системного проведення таких реформ ми поки не маємо. Але це не означає, що сьогодні ці проблеми не треба вирішувати і тим паче не обговорювати.

Олександр ГОНЧАРОВ,

Директор Інституту розвитку економіки України

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів