banner banner banner banner

Щастя не в грошах. П’ять головних висновків про місцеві вибори – 2020

Щастя не в грошах. П’ять головних висновків про місцеві вибори – 2020
З відкритих джерел

Наталія Лебідь

Журналіст

На місцевих виборах президент мав для нас п’ять запитань, а я маю для нього 5 підсумків.

Новини за темою

Перший: на цих виборах перемогли місцеві еліти. Красиво так перемогли, з великим відривом від політичних гастролерів із Києва. Бо якщо вірити екзит-полам, скрізь на своїх місцях лишилися чинні мери. А все тому, що недостатньо, сидячи в Києві, викурити кілька айкосів чи проплатити фейсбучну рекламу для тисячі фоловерів і вважати, що ти вхопив Бога за бороду, а виборця – за бюлетень. 

Ні, любов на місцях добувається інакше. І хоча складно пояснити феномен такої любові, коли йдеться про окремих мерів, за них таки голосують. А за вас, дорогі учасники Зе-команди і посланці великого капіталу, – ні. Тож думай-те.

Які наслідки матиме така перемога місцевих еліт? Передусім їхню дедалі більшу автономність від Києва. Головний санітарний лікар чи профільний міністр із пропискою у столиці більше не визначатиме зелених та червоних карантинних зон – із колористикою обласні центри розбиратимуться самі. Вони, щоправда, й раніше не надто танцювали під дудку центру, а тепер не танцюватимуть і поготів.

Підсумок номер два: не менш красивий "прольот" партії президента. Карма – вона така. Це тільки будучи в Києві можна думати, що на місцях людям не цікаві скандали, які розігруються під куполом Верховної Ради чи в будівлі Кабміну. Виявляється, цікаві. Бо всі люблять плітки та чутки, і за "факапи" у фракції та помилки в ОП платити "зеленим" політикам довелося на місцевих виборах.

Новини за темою

Причому дорого платити. Бо 10%, які "слуги народу" отримали на рівні Києва (а тим паче 4,74% на рівні Львова), – це не просто провал, а мегапровал. Так, тепер у політсили президента з’явилася можливість казати про те, що Зе-команда вперше увійшла до складу районних та обласних рад, але не будемо дурити самі себе.

Так, вона увійшла, але можливість в’їхати туди на білому коні – проґавила. Бо тільки раз у житті випадає унікальна нагода взяти владу "без єдиного пострілу", тобто без команди, без програми, без мережі агітаторів – на одному лише хайпі та ненависті до "старих облич". Тільки раз, повторюся, випадає такий шанс. А далі треба працювати.

Підсумок номер три, а точніше, виборча аксіома: електорат нікуди не зникає безслідно, навіть за умови низької явки. Він перетікає до суперників, які діяли старими перевіреними методами. Не ТікТоком, а бордами, агітками, зустрічами з виборцями, ходінням "від дверей до дверей". Саме так працювала ОПЗЖ, а тому успішно завоювала південний схід. І це також було передбачувано, як і те, що розчарований виборець Зеленського згуртується саме довкола цієї політичної сили.

Підсумок четвертий. "Мова, армія, віра" все ще є затребуванми серед частини виборців. Попит на патріотизм має місце, але носії такого попиту стали розбірливими. Наприклад, націоналістична "Свобода" так і не відновила свого успіху 2012 року, натомість "Європейська солідарність" показала непоганий результат. Щоправда, поглинути голоси "Голосу" (пардон за тавтологію) їй не вдалося, але й без поглинання партія Петра Порошенка вийшла, наприклад, на друге місце в Києві. Програла ЄС лише Львів, бо посунути ненависного Петру Олексійовичу Садового їй так і не вдалося.

Підсумок номер п’ять, чи то пак ще одна аксіома: щастя не завжди в грошах. І не завжди політичний проект, в який було вкачано чимало коштів, має запоруку успішності саме в цих коштах. Яскравий приклад – створена під вибори партія "Пропозиція". Вона була ефективною на цих виборах тільки в тих містах, де балотувалися мери, що увійшли до складу партії. Наприклад, у Дніпрі та Миколаєві. Власне, вони й витягли її на собі та втягнули до міських рад. Але спроба створити такий собі трансмуніципальний союз на рівні країни провалилася.

Новини за темою

Щодо виборів, здається, все. Що ж стосується президентського опитування, то тут нема про що й говорити. Зрозуміло, що його організатори могли розраховувати на підтримку лише з боку прихильників самого Зеленського. Електорат Порошенка, Тимошенко, ОПЗЖ чи "Голосу" не підійшов би до пацанчиків зі скриньками "П’ять запитань" навіть на гарматний постріл. А якби і підійшов, то винятково для того, аби спровокувати конфлікт. І от саме битву за свого виборця в Зе-команді ганебно програли.

Чому програли? Через неймовірну самовпевненість, яка спричинила поразку й на місцевих виборах. Через сподівання, що спрацює саме лише ім’я Зеленського, і всі кинуться хапати і заповнювати анкети. Не вийшло. Не спрацювало. Свій власний задум провалив сам президент, незрозуміло та неохоче відповідаючи на запитання журналістів (дуже лояльних журналістів!), які з’ясовували у нього напередодні дня "Ікс" деталі цього опитування.

Тож зараз найбільшою помилкою, якої тільки може припуститися Банкова, буде подальше просування та укорінення "президентського опитування". Якщо невдовзі з’являться якісь захмарні показники його підтримки чи, не дай боже, почнуться зовсім неконституційні спроби щось із цього опитування імплементувати, на партії "Слуга народу" можна одразу ставити хрест.

Найкраще для неї зараз – вдавати, що ніякого опитування не було. І зайнятися більш корисною для себе справою, а саме – опановувати мистецтво дипломатії в окремо взятих міських та обласних радах. Мистецтво йти на компроміс, шукати підходи до тих, хто формуватиме там більшість тощо. Бо, власне, вибір у "слуг народу" невеликий: або воювати з місцевими елітами, або дружити та домовлятися.

Наталія Лебідь

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>