Фото з відкритих джерел

Увечері 11 жовтня міністр закордонних справ України Павло Клімкін повідомив, що Міністерство закордонних справ Угорщини поставило до відома українське посольство про проведення акції під гаслом "Самовизначення для Закарпаття", яка має відбутися 13 жовтня. Про це він написав у своєму Twitter. "Це що, Будапешт підтримує сепаратизм?" - зазначив він.

Новини за темою: Угорщина анонсувала акцію "Самовизначення для Закарпаття", Україна відреагувала нотою протесту, – Клімкін

За словами Клімкіна, Україна скерувала ноту протесту до МЗС Угорщини з вимогою заборонити цю провокацію. Міністр недарма заговорив про сепаратизм, адже як інакше визначити фразу про самовизначення цілого регіону?

Проблема сепаратизму буквально заполонила інформаційний простір України за останні роки, але якщо раніше це говорили про сепаратизм кримських татар, а тепер говорять про сепаратизм Донбасу, то ситуація в Закарпатті випала з дискурсу, хоча її небезпека через специфічність регіону анітрохи не менша за Донбас. Закарпатський і донбаський сепаратизм схожі, причому перший має глибше коріння.

Територія сучасної Закарпатської області впродовж декількох століть належала до складу Угорщини, яка спочатку була незалежною державою, а потім стала частиною Австро-Угорської імперії. Природно, що такий тривалий період не міг пройти непоміченим, сформувавши численні історичні, культурні та етнічні зв'язки.

Новини за темою: Клімкін щодо скандалу з Угорщиною: Або ми йдемо на діалог, або й надалі працюємо з абстрактною міфологією

Так, згідно з останнім переписом 2001 року, кожен восьмий мешканець Закарпаття, тобто 150 тисяч чоловік, - угорець. Таким чином, формується друга за чисельністю національна група в області після власне українців.

Сусідство з Угорщиною, близькість до інших європейських країн, можливість виїхати, а також тривале перебування чималої частини населення у трудовій міграції за кордоном, втрата зв'язку з Україною і несприйняття її як батьківщини, створюють те саме живильне середовище для сепаратизму, яку створювала аналогічна ситуація на Донбасі. А там, де виникають умови для сепаратизму, він просто не може не виникнути.

Втім, набагато відоміший в Україні так званий русинський сепаратизм, названий на честь невеликої етнічної групи, яка мешкає на Закарпатті: того ж 2001 року русинами себе називали близько 10 тисяч жителів регіону. Однак, незважаючи на таку нечисленність, вони були помітні перш за все тим, що відкрито протиставляли себе іншим національностям, що знову ж ріднило їх з жителями Донбасу, які часто почувалися насамперед донбасцями, а вже потім усім іншим. Але головне - русини з 90-х років претендували на створення власного національного територіального об'єднання.

Новини за темою: Клімкін здійснив візит до Угорщини: Роз’яснив главі МЗС деталі закону про освіту

З подібною програмою виступала організація "Підкарпатська Русь", що отримала назву на честь автономної області Чехословаччини, до складу якої входила частина Закарпаття в 20-30-х роках ХХ століття. У березні 1939 року на її основі навіть було проголошено незалежну державу з однойменною назвою або "Карпатська Україна", існуванню якої, втім, Угорщина поклала край вже за кілька днів, ввівши свої війська.

На чолі організації і за сумісництвом "прем'єр-міністром уряду Республіки Підкарпатська Русь" є Петро Гецко, один з організаторів і координаторів Мережевого Русинського Руху, голова Асоціації русинів в Росії - "Ліги захисту честі і гідності русинів" (АРР), Ради міжнародного центру "Матіца Русинів", який давно і міцно проживає в Росії.

"Друге дихання" справа Гецка отримала після початку так званої російської весни на Донбасі. Через інтернет, особливо групи в російській соціальній мережі "Вконтакте", прихильники "Підкарпатської Русі" демонструють свою підтримку самопроголошеним народним республікам, повідомляють про добровольців-русинів, які нібито борються на Донбасі "за спільну справу", проводять аналогії з Каталонією і взагалі демонструють духовну близькість.

Новини за темою: Глава МЗС Угорщини: Будапешт і надалі не буде підтримувати євроінтеграцію України

Втім, складно запідозрити русинів Гецка в тому, що вони становлять небезпеку для територіальної цілісності Закарпаття, насамперед тому, що вони далеко. Як показує практика, сепаратизм без зовнішньої підтримки, хоча й може стати для держави болем голови, але навряд чи виросте в таке явище, яке здатне відтягнути від країни частину території, на яку претендують сепаратисти.

Справедливість цього погляду  цілком і повністю підтверджується ситуацією на Донбасі: за рахунок "загального" кордону з Росією самопроголошені республіки "ДНР/ЛНР" мають можливість отримувати з останньої допомогу не тільки "гуманітаркою", але й озброєнням і людьми, які час від часу потрапляють до рук військовослужбовців ЗСУ, підтверджуючи цим участь Росії у збройному конфлікті і її допомогу сепаратистам.

Закарпаття має спільний кордон з Угорщиною, яку міністр закордонних справ України запідозрив у підтримці сепаратизму, і це робить ситуацію досить пікантною, тим більше, що в 2014 році деякі політичні партії сусіда вже "відзначилися" недвозначними вимогами щодо українського Закарпаття.

Особливо відзначилася в цьому сенсі ультраправа націоналістична партія "За кращу Угорщину", більш відома як "Йоббік" (Jobbik Magyarországért Mozgalom), яка одним з пунктів своєї програми декларує приєднання або повернення Закарпаття до Угорщини.

Новини за темою: Євроінтеграція угорців в Україні має відбуватися через спільний рух, - Клімкін

Але, як повідомляють ЗМІ, партія не тільки декларує, але й робить кроки назустріч своїм планом. Так, з грудня 2010 року в місті Берегово продовжував функціонувати офіс євродепутата від партії "Йоббік" Білі Ковача. На його основі був створений філіал "Йоббік Закарпаття" (Jobbik Kárpátalja), який мав роль організатора заходів на місцях.

Робота центрів супроводжувалася діяльністю благодійного фонду з назвою "Приймальня незалежного депутата Європейського парламенту". Фонд декларував допомогу "в культурному, освітньому, соціальному та економічному житті угорців України" і "надавав сприяння в оформленні документів на подвійне громадянство". При цьому, на думку Закарпатської прокуратури, фонд всіляко приховував інформацію щодо своєї фінансової діяльності в Україні, в тому числі витрати на заходи вкрай правого спрямування. На практиці це означало банальне поширення угорських сепаратистських поглядів.

У березні 2014 р. під тиском української влади Бела Ковач був змушений закрити свої центри, а в травні того ж року Генеральна прокуратура Угорщини заявила про висунуту Ковачу підозру в шпигунстві на користь Росії. Європарламент зняв імунітет депутата з 14 жовтня 2015 року.

Щоправда, за повідомленням ЗМІ, і тут не обійшлося без "руки Кремля": партія нібито має міцні зв'язки з РФ, визнала референдум в Криму в березні 2014 року, на якому спостерігачем від партії був вже згадуваний депутат Бела Ковач.

Ці відомості, а також те, що думка однієї партії не є офіційною точкою зору самої Угорщини, не повинно заспокоювати, адже одним із ризиків підтримки офіційним Будапештом закарпатського сепаратизму може стати "громадянське питання".

Новини за темою: В ЄС скептично ставляться до ідеї Угорщини переглянути асоціацію з Україною

Скільки мешкає сьогодні на Закарпатті етнічних угорців з двома паспортами - українським і угорським, - достеменно невідомо. Ще в лютому 2017 року державний секретар Угорщини, відповідальний за національну політику в угорському уряді, Арпад Янош Потапі повідомив, що Угорщина надала своє громадянство 670 тис. осіб і 14% з них із Закарпаття. Нескладний арифметичний підрахунок показує, що йдеться приблизно про 94 тис. жителів Закарпаття. Скільки ж мешканців Закарпаття мають аж два паспорти, тим більше за минулі 2,5 роки, сказати не береться ніхто. Офіційна інформація з посольства Угорщини щодо цього відсутня.

Правда, згідно з вітчизняним законодавством, подвійне громадянство є незаконним, тобто жителі Закарпаття продовжують залишатися громадянами України, але як поведеться Угорщина, якщо такі "подвійні громадяни" звернуться до неї по допомогу через утискувані права, наприклад, у галузі освіти? Однозначної відповіді, мабуть, тут чекати не варто.

Зрозуміло, подібність між ситуаціями на Закарпатті та на Донбасі ще зовсім не означає, що Угорщина реалізує силовий варіант на кшталт анексії Закарпаття. Цей шлях є абсолютно неприйнятними для членів Євросоюзу.

Як приклад можна згадати багаторічні спроби Туреччини стати членом Євросоюзу, які розсипаються через підтримку нею не визнаної ніким, окрім самої Туреччини, Турецької Республіки Північний Кіпр.

Такий наочний приклад, швидше за все, утримає Угорщину від силових кроків, але перехід до підтримки закарпатського сепаратизму з рівня окремих націоналістичних партій, що мають сумнівні зв'язки з РФ, до більш-менш офіційної, хоча і таємної підтримки, а також підігріву сепаратистських настроїв на Закарпатті, однозначно додасть Україні проблем. У перспективі це може взагалі призвести до від'єднання регіону, якщо, звісно, наша країна це дозволить.

Микита Сініцин

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.