Секрети успіху, лідерства та щастя: Топ-5 нон-фікшн книг вересня

У різних культурах світу шлях до щастя складається, відповідно, з різних умов і правил. Прогрес у вигляді масової культури навіть підкинув власну підказку, за якої "щастя – це теплий пістолет". І лише повернення до джерел, яке відбувається в книжках цього огляду, зможе допомогти кожному знайти власну дорогу до щастя і не збитися на "техногенні" манівці

Секрети успіху, лідерства та щастя: Топ-5 нон-фікшн книг вересня
Фото з відкритих джерел

Ігор Бондар-Терещенко

поет, драматург, арт-критик

У різних культурах світу шлях до щастя складається, відповідно, з різних умов і правил. Прогрес у вигляді масової культури навіть підкинув власну підказку, за якої "щастя – це теплий пістолет". І лише повернення до джерел, яке відбувається в книжках цього огляду, зможе допомогти кожному знайти власну дорогу до щастя і не збитися на "техногенні" манівці

Іцхак Калдерон Адізес. Управління життєвим циклом корпорацій. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2018

Фото з відкритих джерел

У цій книжці одного із провідних світових експертів із менеджменту та автора 27 бестселерів, перекладених 30 мовами, презентовано теорію життєвих циклів організацій та прин­ципи управління організаційними змінами. Ця теорія та принципи дають змогу відрізнити нормальні проблеми в організації від аномальних та вчасно втрутитися, щоб забезпечити організаціям фінансовий розквіт. І теорія, і принципи пояснюють, чому організації ростуть, старі­ють та помирають, і що з цим робити. Вони описують та аналізують звичайний шлях зростання організацій та оптимальний шлях, яким слід іти ор­ганізаціям, щоб уникнути типових проблем зростання й старіння. Майже все у цій книжці – справжньому посібнику з виживання в бізнесі – взято із життя його автора. Так, наприклад, швидко ухвалювати рішення він навчився від двох своїх синів. "Коли вони були малими, то завжди змушували мене брати їх до галереї ігрових автоматів, - дізнаємося ми про подробиці такої стратегії. - Там вони більшість часу проводили за улюбленою грою - авто­мобільними перегонами. Яке ж мене взяло диво, коли я зрозумів, що хоча жоден із них ніколи у своєму житті не водив машини, вони завжди перемагали мене в перегонах. Секрет полягав у тому, що вони грали в цю гру так багато разів, що знали комп’ютерну програму напам’ять. Вони знали, коли проїде машина і де є повороти. А оскільки я не знав, що трапиться наступної миті, то кожен поворот для мене був кризою. Я потрапляв в аварію. Так, знаючи дорогу попереду, ми можемо їхати швидше, бо робимо це проактивно. Аналогічно: якщо ми можемо спрогнозувати зміни, то знатимемо, що чекає на корпорацію попереду, і проблеми не стануть для нас несподіванкою.

Кіо Старк. Коли зустрічаються незнайомці. Як люди, яких ви не знаєте, можуть вас змінити. – Х.: Віват, 2018

Фото з відкритих джерел

Розпочинаючи про те, які трансформаційні можливості та дивовижну насолоду містить у собі спілкування з людьми, яких ми не знаємо, авторка ставить, мабуть, найважливіше питання. Отже, хто такий незнайомець? Виявляється, якщо ретельно вивчити загальновживані уявлення про незнайомих людей, ідея того, що незнайомець — це той, кого слід боятися, часто відпадає сама собою, а нав’язаний у дитинстві страх перед "небезпечними чужинцями" починає суперечити нашому життєвому досвіду. Навпаки, роками записуючи власний досвід спонтанних зустрічей на вулиці, авторка помітила прояви несподіваного задоволення під час такої взаємодії, коли короткі зустрічі можуть змусити нас почуватися щасливими. "Я вітаюся з більшістю людей, яких зустрічаю, і дочка хоче знати чому. - Вони наші друзі? - питає вона. - Ні, просто сусіди. Такою може бути моя відповідь, якщо це хтось, кого ми часто бачимо, або люди, які проходять біля нашого будинку. - Ми їх знаємо? - Ні, ми ніколи їх не зустрічали. - Чому ж ти тоді кажеш "доброго дня"? - Бути дружньою - це так приємно". Утім, попри все, авторка зізнається, що все одно відчуває різний ступінь дискомфорту в будь-якій із цих ситуацій і хочу, щоб її дочка бачила, що вона здійснила вибір (і щоб вона навчилася здійснювати свій вибір самостійно): вона обирає того, з ким вітатися, й уникає людей, взаємодія з якими загрожує стати непередбачуваною чи неприємною".

Збіґнєв Бжезінський. Велика шахівниця. – Х.: Фабула, 2018

Фото з відкритих джерел

Цю книгу, присвячену темі американського лідерства, свого часу з нетерпінням чекали, адже її автор - колишній радник у справах національної безпеки - пропонував далекоглядний, тверезий і точний виклад стратегічних інтересів Америки після закінчення холодної війни. Як і більшість ревних прихильників зовнішньої політики, які звикли до холодної війни, він змушений був - через розпад Радянського Союзу - значно розширити свою перспективу. Не дивно, що глави в цій культовій книзі мають такі назви: "Китай: не глобальний, а регіональний", "Японія: не регіональна, а міжнародна", "Нове геополітичне оточення Росії", а також - що найголовніше - "Короткий шлях до світового лідерства". Зокрема Євразія, на думку автора, це шахівниця, на якій і надалі триватиме гра за глобальне верховенство, і до цієї боротьби буде залучено геостратегію, тобто стратегію управління геополітичними інтересами. "Варто зазначити, - нагадують нам, - як ще в 1940 році два претенденти на глобальну владу, Адольф Гітлер і Йосип Сталін, недвозначно погодилися (в таємних переговорах у листопаді того року), що Америку має бути витіснено з Євразії". І, звісно, слід пам'ятати, що в концепції Бжезінського і, відповідно, в цій книзі важливе місце належить Україні, оскільки нам випало жити в одному з геополітичних "опорних пунктів" світу.

Ектор Гарсія, Франсеск Міральєс. Ікіґаї. Японські секрети довгого і щасливого життя. – Х.: Віват, 2018

Фото з відкритих джерел

Задум цієї книжки про щастя виник в її авторів під час дружньої бесіди. "Якоїсь миті в розмові спливло загадкове слово ікіґаї. – згадують вони. - Це японський термін, який приблизно перекладається як "щастя бути завжди зайнятим" або "відчуття власного призначення". Він пов’язаний із логотерапією, але виходить трохи далі за її межі. Ікіґаї, як видно з усього, є однією з причин, що пояснюють надзвичайну тривалість життя японців". І протягом книги-розмови ми дізнаємося про основні правила і закони щасливого довголіття. "Ти захочеш прожити сто років, тільки якщо в тебе буде справа", - відкриває  книжку японське прислів’я, і майже все цим сказано, якщо йдеться про індивідуальний шлях до опанування мудрості життя. У принципі, нічого нового, але все разом – неабияка інновація для того, хто забуває про справжнє призначення людини. Дбати про дружбу, харчуватися легкою їжею, добре відпочивати й виконувати нескладні вправи — це частина формули здоров’я, але в центрі цієї радості життя, що дає змогу навіть у похилому віці захоплено зустрічати кожен схід сонця, як вважають автори книжки, і полягає власний ікіґаї кожного.

Вольфґанґ. Речі і люди. – К: Ніка-Центр; Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2018

Фото з відкритих джерел

Даремно ми вважали, що історія наших стосунків зі світом споживання, речей і взагалі міщанським побутом високого градусу завершилася легкокрилою казкою Жана Бодріяра. Своєрідною реплікою на "Суспільство споживання" французького Мікі Мауса сприймається ця книжка найоригінальнішого історика нашого часу, в який ідеться про найновіший феномен "надспоживання". Насправді це не новий термін, і перевиробництвом нас уже лякали, але цього разу відомий німецький історик культури, вперше звертається до царини економічних теорій і уявлень. У центрі його нової розвідки – поняття споживання, яке дослідник виводить за межі вузького економічного контексту і виявляє його філософські та навіть міфологічні якості. Усе це нагадує обмін речовин між людьми і речами. Тож не дивно, що в контексті розмови філософія виявляється пов’язаною з економічною теорію та історією медицини, біологією, алхімією, хімією і навіть анатомією. "У випадку споживання їжі все зрозуміло, - розпочинає свою розповідь автор. - Їжа з’їдається, перетравлюється, засвоюється, тобто знищується в її початковій формі та перетворюється на речовини в тілі споживача. А от як уявити собі споживання речей неїстівних? Стіл, стілець, спідниця, черевики – вони не з’їдаються, наче бутерброд, а натомість використовуються і споживаються". Дізнатися можна, лише прочитавши цю на диво цікаву й актуальну книжку німецького історика-чарівника.

Ігор Бондар-Терещенко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів