Санкції РФ проти України - це операція "керований хаос"

Санкції РФ проти України - це операція "керований хаос"
З відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Санкційна політика України щодо РФ завжди викликала більше питань, ніж відповідей.

Почнемо з того, що в тих же США, де ніхто не анексував Аляску на підставі того, що це "штат російської морської слави", є чіткий закон про протидію "ворогам Америки", в якому чітко розписаний алгоритм проведення санкційної політики, із зазначенням базових принципів, відповідальних інституцій, прозорих регламентів і процедур.

В Америці неможлива ситуація, при якій група лендлордів з Техасу пролобувала б санкції проти іноземних компаній, що купують російське зерно. Санкційна політика США базується на трьох базових принципах.

Перший – це поступальний тиск на опонента, при якому градус санкцій поступово підвищується. Другий – це концентрація напрямку головного удару на найбільш значущих секторах економіки противника. У випадку з РФ – це банківський, військово-промисловий і енергетичний сектори. І третій принцип – не нашкодь собі.

Тобто, якщо американцям вигідно космічне співробітництво з РФ, то санкції не поширюються на операції з російськими підприємствами в даній галузі.

Наша система санкцій має прямо протилежну "заточеність", якщо її взагалі можна назвати гордим терміном "система". Якщо взяти фінансовий сектор, то російські банки, як приватні, так і державні, спокійно продовжили працювати в Україні, з втратою "одного бійця" в кінці минулого року, якщо не вважати "дрібниці".

Новини за темою

Так, проти них вводили "фейкові" санкції, наприклад у вигляді заборони на виплату дивідендів.

Феєрично, враховуючи, що група цих банків у збитках як у шовках і розподіляти в загальному-то нічого. Що стосується енергетичного сектору, то тут вся диверсифікація ризиків і пошук альтернативних постачальників звелася до купівлі російського газу через люксембурзькі і швейцарські прокладки.

У той же час, з'явилася і нова залежність, якої раніше не було – вугілля. І традиційна нафта з нафтопродуктами, не виключаючи і білоруський маршрут, адже джерело походження вуглеводнів скрізь одне - Сибір. Не кажучи вже про вічний "плач Ярославни", що звучить з "валів" "Нафтогазу" щодо скорочення транзиту російського газу по території України.

Адже якщо санкційна політика чесна, то потрібно бути готовим до всього, в тому числі і до того, що Росія в 2020-му скоротить транзит газу через територію України до критичних, мінімальних обсягів в 40 млрд куб. м в рік.

Одночасно з цією хронічною непослідовністю, непродумана санкційна політика наших чиновників призвела до того, що замість принципу не нашкодь собі застосовувався як раз зовсім інший, майже в традиціях уродженця Львова Леопольда фон Захер-Мазоха: "Зроби собі як можна болючіше". 

За великим рахунком, РФ застосовує той чи інший арсенал тиску на Україну, особливо не соромлячись у засобах. Зараз у Москві приступили до нового етапу рішення "українського питання", який називається "керований хаос", з максимальним ослабленням базових державних інституцій. Такий собі варіант "роздержавлення" місцевої політики.

Для реалізації цього плану потрібні приховані важелі регулювання рівня лояльності. У Москві вже не хочуть підігрівати ті українські політичні сили, які ввечері на ефірах говорять російською мовою і любові до Пушкіна, а вранці підбивають баланс особистих рахунків у швейцарських банках: скільки там накапало ренти від бізнес-проектів в Україні, в тому числі і з використанням факторів конкурентної переваги, отриманих завдяки навмисній "південній східності".

Відтепер економічні важелі впливу на корупційні еліти в Україні отримали чітке маркування "свій - чужий", що і показали нові санкції, введені проти України в минулому році, в список яких потрапили навіть ті політики, які були більш "російськомовними", ніж корінні вологодці і в'ятичі.

У той же час, РФ намагається завжди витримати формальну сторону для тих чи інших силових дій. Тим більше, що і Україна, і РФ є членами СОТ і перед тим, як вводити нові економічні обмеження щодо іншої сторони, їх потрібно адаптувати до вимог міжнародного права.

Недооцінка формального принципу в Києві і пристрасть до нього в Москві дає свої плоди і стиглі "груші" падають, на жаль, не на нашу "межу".

Україна вже програла три спори з РФ в рамках СОТ і все через апелювання до емоційних, а не формальних аргументів.

У цій моделі довгострокового протистояння виграють уми і смисли, а програє дилетантство і банальне рвацтво. За великим рахунком, наше завдання – як можна менше давати Москві в питаннях міжнародної торгівлі формальних приводів для будь-яких "симетричних" дій.

І якщо в РФ і вирішать приступити до нової хвилі санкцій проти України, то нехай роблять це невмотивовано. В такому разі у нас зберігаються шанси на посилення міжнародного правового тиску.

І саме головне – весь виграний нами час необхідно використовувати для пошуку нових, диверсифікованих напрямів поставок критичного імпорту, насамперед енергетичного.

За останні п'ять років наш уряд навіть за прикладом Литви, яка орендувала мобільний термінал з прийому СПГ в Клайпеді, не зміг нічого подібного зробити в Одесі, не кажучи вже про нові напрямки по закупівлі нафти і нафтопродуктів.

А сама санкційна політика, реалізована нашими чиновниками, перетворилася на дрібні стільники, в кожному "поділі" яких видніються "крильця" чергового "трутня", який лобує свої вузькогалузеві приватні інтереси. При чому, з допомогою численних асоціацій, зареєстрованих на "балконі" в квартирі "глави".

Все настільки примітивно і по хуторському, що навіть коментувати "не зручно". Так в кінці минулого року КМУ заборонив ввезення з РФ в Україну кукурудзяного крохмалю, глюкози і сиропу з неї, мальтодекстрину. І це був не економічний удар по агресору, а постріл собі… Ні, навіть не в ногу, а в мозоль на мізинці.

Адже від цієї заборони виграли лише окремі виробники цієї сировини, але при цьому програли і вітчизняні споживачі, які використовували дану продукцію виходячи з технічних умов і технологічних карт.

І ось зовсім недавно Кабмін вирішив обрушити караючу руку на супостатата по повній: був заборонений імпорт з РФ формаліну і склотари.

Симетрична відповідь з Москви на змусила себе довго чекати. Там довго не думали і в якості відповіді – заборонили експорт в нашу країну вугілля, нафти і нафтопродуктів, а також забанили частину продукції нашого машинобудування і легпрому на суму в 250 млн доларів в рік.

Ось так склотара зусиллями нашого МЕРТ була не дивлячись розміняна на російську нафту і нафтопродукти. А лобіювання вітчизняних "формалінщиків" - в інтересах українського машинобудування та легкої промисловості. Вловлюєте масштаб рішень?

Схоже, що наш Кабмін настільки здрібнів, що перетворився в арену тарганячих перегонів і в закритий чемпіонат з ловлі бліх. Ось тільки в результаті рішень у відповідь прилітають значно більш вагомі "братські привіти".

Якщо слідом за забороною російської нафти і нафтопродуктів РФ і заблокує постачання цієї сировини з Білорусі, в такому випадку, на тлі весняного попиту, цінники на АЗС доведеться міняти кожен день.

Адже нафта з РФ – це максимально дешева логістика нафтопроводом, а нафтопродукти з Білорусі -  найбільш оптимальні і за ціною, і по довжині транспортного плеча.

Пошук інших постачальників призведе лише до зростання вартості логістики і довгострокового збільшення цін на бензин і дизель. Що стосується вугілля, то тут чується і привіт, посланий відомому олігарху, політичний проект якого "відкусив" від східного флангу 4% голосів. І йому теж є за що "дякувати" любителям склотари з Кабміну.

Відтепер поставки нафтопродуктів і вугілля з РФ в Україну можливі лише при одержанні в Москві спеціальних дозволів, які в нинішніх умовах стають якимсь "ханським ярликом на бізнес". І інструментом купівлі політичної лояльності окремих ФПГ.

112.ua

І в РФ залишається ще пара ходів у запасі. За підсумками минулого року, за даними Росстату, експорт українських товарів до РФ становив 3,62 млрд доларів, а імпорт 5,86 млрд, від'ємне торговельне сальдо – 2,24 млрд доларів на користь РФ.

112.ua

Якщо оцінити структуру імпорту з Росії в Україну, то поставки мінеральних продуктів (переважно нафта), склали 2,77 млрд доларів.

112.ua

Що стосується нашого експорту, то РФ може заблокувати поставки металу (1,28 млрд доларів на рік) і ще більше посилити покупку продукції нашого машинобудування (0,68 млрд доларів за підсумками 2018-го).

У зоні ризику і харчова промисловість, остаточний "бан" якої може призвести до втрати Україною 670 млн дол. щорічної експортної виручки.

Для того, щоб активувати заборону на наш метал або продукти харчової промисловості, достатньо на черговому засіданні КМУ заборонити, наприклад, "кедрач" з тайги. І все складеться.

Як жити з агресивними сусідами, нас багато чому може навчити Ізраїль, який дуже чітко поділяє захист національних інтересів і лобізм приватного "свічкового заводика".

Хоча варто визнати, що самі по собі санкції РФ для нас не так вже й страшні. Набагато небезпечніша повна профнепридатність нашого МЕРТ і торгового спецпредставника в контексті формування адекватних відповідей на існуючі зовнішні виклики. Чиновники у нас давно живуть за принципом: "Війна все спише".

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>