banner banner banner

Найгіркіша логіка від прем'єр-міністра Володимира Гройсмана

Найгіркіша логіка від прем'єр-міністра Володимира Гройсмана
З відкритих джерел

Олександр Гончаров

Засновник «Київського фондового центру»

Не знаю, хто ще в Європі, крім Володимира Гройсмана, примудряється якось так дохідливо і щиро пояснювати населенню, що його Кабмін може утримувати соціально-економічну стабільність за рахунок астрономічно високої облікової ставки Національного банку на рівні 18% річних і, відповідно, дуже дорогих кредитів, а також за рахунок підвищення і так грабіжницьких цін на енергоресурси, тарифів природних монополій і секвестру державного бюджету - 2019. 

Дивно, але люди щиро вірять у все це.

Боюся, що нині картина набагато гірша: у січні нинішнього (2019) року промислове виробництво в Україні скоротилося на 3,3% в порівнянні з аналогічним періодом минулого (2018) року. І це при врахуванні ефекту дуже низької бази, позаяк до цього були чотири найтяжчі роки спаду: у 2015-му промвиробництво скоротилося на 13%, у 2014 - на 10,1%, у 2013 - на 4,3%, у 2012 - на 0,7%.

Новини за темою

Плюс досі наші фінансові власті продовжують успішно створювати валютні "гойдалки" та інфляцію очікувань. Що це таке? Ну, якщо вивчити від початку 2019 року ситуацію на валютному ринку з курсом гривні, то побачимо щось на кшталт "гойдалок".

Наприклад, ще декілька тижнів тому курс сильно хитнувся в бік знецінення гривні, а через кілька днів пішов у протилежний бік, а саме подорожчання національної валюти.

Звісно, Нацбанк України не без адміністративних заходів зумів придавити на валютному ринку відтік капіталу з нашої країни. І, гадаю, чимало експортерів і валютних спекулянтів дотепер перебувають у деякій розгубленості.

Проте, як і раніше, у нас зберігається чимало ризиків і невизначеностей, пов'язаних з невідомим поточним терміном, протягом якого НБУ і Кабмін будуть своїми адміністративними заходами підтримувати на цьому рівні високу інфляцію.

Цими днями, розмовляючи з колегами по бізнесу, розумію, що в них зараз незадоволення через упущену вигоди заробити прибуток у перші місяці 2019 року. А це, своєю чергою, формує в них відкладені чекання, мовляв, тільки-но передвиборча ситуація загостриться – вони одразу піднімуть ціни.

Це особливо небезпечно і для українських ринків, і загалом для економіки, позаяк створює інфляцію очікувань.

Безумовно, з цими явищами насамперед повинні боротися Володимир Гройсман та Яків Смолій. Якщо вони упустять момент, буде ще гірше, а судячи з того, як стрімко розвиваються цими останніми днями негативні події, надалі таке питання "Чому одним вершки, а іншим корінці?" вже ніхто ставити не буде.

Ба більше, сьогодні дуже небезпечно нагнітати конфлікти у фінансово-господарських та корпоративних спорах. Як, наприклад, не можна закривати очі на те, що за оцінками YouControl, податковий борг на 1 січня 2019 року "Укрнафти" (50% +1 акція "Укрнафти" належить "Нафтогазу України", а 42% - групі компаній, пов'язаних з Ігорем Коломойським) становить майже 14,6 млрд грн! 

На жаль, керівництво Державного холдингу НАК "Нафтогаз України" досі категорично відмовляючись оприлюднити результати аудиту ПАТ "Укрнафта" (замовленого на Prozorro в липні 2018 року за 1 млн грн), або не розуміє значення цього, або свідомо не хоче розуміти розмірів негативних наслідків ухвалених ним рішень.

Це не той випадок, коли треба в усьому і завжди сподіватися тільки на свою силу.

Сьогодні важливіше – конструктивні переговори та дії згідно з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" та ряду інших нормативно-правових актів державних регуляторів.

Не виключаю, що ключові питання має бути розглянуто на засіданні наглядової ради, а потім, можливо, і на загальних зборах акціонерів "Укрнафти", чого вимагає чинне українське законодавство.

Дозвіл суперечок і конфліктів у правовому полі або поза його – це дуже важливий сигнал для наших внутрішніх і зовнішніх інвесторів. Найнебезпечніше – це втрата довіри українського ринку і споживачів.

Чи розуміють це Володимир Гройсман і його команда? Впевнений, що розуміють, позаяк весь сьогоднішній інформаційний простір в Україні стимулює нас до заробляння грошей, особливо олігархів, і до безкомпромісної боротьби з політичними опонентами.

А якщо згадати політекономію, то, наприклад, заробити великі гроші можна одним способом: не доплатити їх комусь іншому. Тому і точиться така запекла боротьба "вгорі" за контроль над різними фінансовими потоками.

Ось і цього тижняі, як відомо, законодавці домовилися з депутатами Ігоря Коломойського у питанні "Укрнафти", але проблеми для олігарха виникли і в "Укртранснафті".

І крапку ще не поставлено, почався новий виток конфлікту довкола "Укрнафти", оскільки Верховна Рада 28 лютого планує розглянути проект постанови про вжиття заходів для припинення необґрунтованого нарахування платежів за природний газ.

Новини за темою

Судіть самі: заборгованість з оплати тарифів ЖКГ на кінець 2018 року, за даними Держстату, вже досягла рекордних 55,6 млрд грн! Чого далі чекати від Кабміну? Чергового підвищення цін на енергоресурси та комунальні послуги? Найімовірніше, так і буде.

І першими, хто відчує на собі "кризу неплатежів", стануть підприємства, задіяні в енергетичній галузі, а потім – все населення. Коло замкнулося.

Ось чому треба досить серйозно поставитися до заяви Кабінету міністрів на Українському енергетичному форумі 26 лютого 2019 року про готовність знизити ціну на газ для населення вдвічі або вчетверо у разі, якщо це не суперечитиме міжнародним домовленостям України з Міжнародним валютним фондом та ЄС.

То що ж робити? Гадаю, щонайменше, треба всіма методами і способами підтримувати інвестиційну активність, надаючи промисловим підприємствам відносно дешеві і довгострокові кредити, звільнивши також ту частину прибутку, яка реінвестується, від податку на прибуток.

Запровадити прискорену амортизацію для всіх підприємств промисловості й обнулити на 2-3 роки податок на землю.

І, звісно, проводити контркризову і проактивну бюджетну, фіскальну та грошово-кредитну політику.

Ця логіка розвитку має стосунок не тільки до місцевих олігархів, які виявилися слабозахищеними (тепер уже ніколи вони не будуть у своїх колишніх кордонах і з колишньою високою капіталізацією).

Вже новому президенту України і, відповідно, прем'єр-міністру доведеться обирати одне з двох. Або руйнувати монопольно-олігархічні підвалини національної економіки і заново будувати конкурентну економіку країни,, щоб, щонайменше, досита нагодувати радикально налаштоване населення, інакше доведеться гасити полум'я голодних бунтів і домовлятися з третім Майданом.

Також у безкомпромісній сутичці, щоб бути успішним підприємцем і політиком, потрібні завзятість і готовність працювати по 24 години на добу. Нарешті, визначивши мету, доведеться рухатися до неї вдень та вночі, долаючи перешкоди, що виникають.

Аналізувати проблеми і подумки визначати їх рішення на найближчу, середньострокову і тривалу перспективу.

Отже, тільки вперед!

Олександр Гончаров

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>