Рот на замок, або Як державним службовцям заборонили критику влади

На фоні гучних – навіть скандальних – заяв міністрів, відставок та повернень членів уряду, в умовах явного розбрату у лавах коаліції через провокативні та контрпродуктивні дії окремих політиків та їхніх спонсорів, спроба дисциплінувати "команду реформаторів" та численні "бізнес-десанти" в Кабміні має спірну доцільність – і ще більш суперечливу ефективність

Рот на замок, або Як державним службовцям заборонили критику влади
112.ua

На фоні гучних – навіть скандальних – заяв міністрів, відставок та повернень членів уряду, в умовах явного розбрату у лавах коаліції через провокативні та контрпродуктивні дії окремих політиків та їхніх спонсорів, спроба дисциплінувати "команду реформаторів" та численні "бізнес-десанти" в Кабміні має спірну доцільність – і ще більш суперечливу ефективність

Днями наш уряд знову спровокував бурхливу суперечливу реакцію громадян – у першу чергу, державних службовців.

У центрі уваги опинилася постанова Кабміну про затвердження "Правил етичної поведінки державних службовців", з якою під розписку (!) ознайомлювали працівників держорганів.

Читаємо постанову. Поняття "лояльність", під ним пропонується розуміти, зокрема, "утримання від будь-яких проявів публічної критики діяльності державних органів, їх посадових осіб".

Це що - "сталінська" цензура для посадовців чи спроба утворити "кругову поруку", яка має захистити якусь міфічну "цілісність" уряду? В умовах посилення антикорупційної політики такі дії виглядають як мінімум дивно – по суті, чиновнику пропонується керуватися не сумлінням та законом, а інтересами та "побажаннями" бюрократів.

У зв’язку з цим хотілося б дещо зауважити саме з точки зору європейського досвіду та кращих правових практик.

Слід визнати, що подібні документи (або відповідні норми) передбачені у багатьох європейських демократіях – зокрема у Франції, Польщі та Чехії. Тому, загалом, ідею прийняття своєрідного "етичного кодексу" для українських держслужбовців можна було б вітати. Якби не час та спосіб її втілення у життя.

По-перше, використане тлумачення "лояльності" схоже на те, що міститься в аналогічному азербайджанському документі. І це при тому, що тамтешній політичний режим, при всій моїй повазі, наразі не є прикладом "сучасної європейської демократії". В Азербайджані лояльність у даному контексті означає обов’язок держслужбовця утримуватися від публічної критики діяльності міністерств та інших державних органів, їх керівників. Таке "феодальне" формулювання по суті є формою тиску на чиновників, які стають заручниками вищого начальства. Це типова імітація впровадження "кращих практик", яку так вподобали деякі вітчизняні державні мужі.

По-друге, у європейських "кодексах" використовуються принципово інші формулювання. Так, у чеському етичному кодексі держслужбовця останньому заборонено діяти або поводитися у спосіб, що може "зменшити довіру до державної адміністрації в очах громадськості". Польський кодекс інтерпретує лояльність наступним чином – держслужбовець "повинен бути лояльним до органу та його керівництва, бути готовим виконати всі офіційні інструкції, водночас піклуючись про те, щоб запобігти будь-якому порушенню закону або помилки".  

По-третє, щодо публічних висловлювань державних службовців польський документ встановлює таке: "Державний службовець повинен виявляти стриманість у публічному вираженні своїх думок щодо роботи органу, де він працює, або іншого державного органу". Такий підхід сам по собі видається більш стриманим, це явно не заборона "будь-яких проявів публічної критики діяльності державних органів, їх посадових осіб".

Загалом, у польському, болгарському, естонському, латвійському та інших кодексах етики держслужбовців поняття "лояльності до уряду" завжди поступається у пріоритетності інтересам суспільства та Конституції. Відповідні норми яскраво демонструють механізм функціонування держави як апарату з найнятих робітників, що керуються, в першу чергу, інтересами своїх роботодавців – народу. Наш уряд і про це чомусь знову забув.

На фоні гучних – навіть скандальних – заяв міністрів, відставок та повернень членів уряду, в умовах явного розбрату у лавах коаліції через провокативні та контрпродуктивні дії окремих політиків та їхніх спонсорів, спроба дисциплінувати "команду реформаторів" та численні "бізнес-десанти" в Кабміні має спірну доцільність – і ще більш спірну ефективність. Адже ціною неефективного менеджменту, продемонстрованого цим урядом, вже стали кадрові перестановки, зниження довіри суспільства, підвищення корупційних ризиків у державному секторі тощо.

Дуже сподіваюся, що Кабмін перегляне текст своєї постанови та дійсно приведе його у відповідність із європейською практикою, а не буде прагнути створити армію слухняних ляльок – держслужбовців, які мовчки прикриватимуть корупцію національних масштабів. Для малої країни з колосальними запасами нафти – то може ще нічого, але для нас – це черговий крок у нікуди.

Володимир Пилипенко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів