Російським грошам у світі не раді, а Україна могла би з великою вигодою цим скористатися

Російським грошам у світі не раді, а Україна могла би з великою вигодою цим скористатися
Фото з відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Тема санкцій проти РФ найближчим часом знову постане повним зростом. У Вашингтоні з докірливою гримасою на обличчі дивляться в бік Києва і немов запитують через океан: "Ну, то й що…?". Логіку американців зрозуміти можна: це Україна зазнала військової агресії і це в нас анексували частину території. Саме тому Захід цілком виправдано очікує від українських політичних еліт певного розумового креативу. Україна має бути попереду планети всієї в частині формування санкційної політики, пропонуючи своїм союзникам дедалі нові методики та інструменти.

Але це в ідеалі. Проблема ускладнюється тим, що ці самі місцеві "еліти" люблять на все дивитися крізь кольоровий фільтр особистого інтересу. Вони як мешканці "Смарагдового міста" звикли ходити в "зелених окулярах", і якщо "зелень" не підсвічує, навколишній світ здається їм тьмяним та сумним…

З іншого боку, США практично ніяк не залежать від РФ і тому можуть закручувати санкційний "вінт" до зриву різьби. Україна, попри істотне скорочення торгового обігу з РФ, продовжує залежати від росіян, насамперед в частині енергетики. Навіть горезвісна газова незалежність – не більш ніж трюк, коли з циліндра дістають кролика, переконуючи присутніх, що його там не було. Насправді РФ може різко знизити ліміти постачання газу до ЄС, і тоді в європейців просто не залишиться потрібних обсягів газу для реекспорту в Україну. Не кажучи вже про бензин і дизельне паливо, яке йде в Україну з Білорусі, але виробляється з російської нафти. Тут також достатньо одного дзвінка з Москви до Мінська, і цей потік буде заблоковано протягом 24 годин.

У цьому контексті, особливо на тлі військової риторики, викликає навіть не здивування, а "екзистенційний жах" той факт, що наш уряд так і не розробив альтернативних варіантів постачання в Україну скрапленого природного газу (СПГ) з того ж Катару. Хоча поляки в Свіноуйсьце створюють термінал з прийому СПГ з Норвегії, а литовці пішли шляхом оренди плавучого терміналу в Клайпеді. Знайти варіанти з альтернативними поставками бензину і ДТ ще простіше. А в ідеалі – достатньо налагодити канал імпорту сирої нафти і переробляти її на своїх НПЗ…

Новини за темою

Що стосується безпосередньо санкцій, то навіть якщо експропріювати всі державні активи РФ в Україні, не нашкрябаємо навіть на виплату бонусів топам "Нафтогазу" за виграш у Стокгольмі… Саме тому увагу різних політичних груп дедалі більше прикуто до приватних активів російського бізнесу у вигляді банків і торговельних центрів. І якщо в США санкційна політика спирається на чіткі моделі, то в  нас вона формується з набору фейкових, нічого не значущих санкцій або "забаганок" окремих ФПГ. Але "рило" приватного інтересу є ключовим. Щоб політика санкцій була прозорою та ефективною, Україні потрібен спеціальний закон, за прикладом Countering America’s Adversaries Through Sanctions Act (CAATSA, "Про протидію супротивникам Америки за допомогою санкцій"). Той, який було ухвалено у нас кілька років тому, вже застарів морально і технічно. Поки ж рішення, які ухвалюють у Києві, нагадують переважно нараду отаманів у Гуляй-полі з приводу того, як поділити обоз "білих" або "червоних"...

Єдиний виразний санкційний інструментарій запропонував, як не дивно, Національний банк України. Серед іншого НБУ вважає найбільш ефективним блокувати активи (якщо йдеться про корпоративні частки 50%+1, то санкції мають застосовуватися автоматично), що належать особам, які перебувають під санкціями. Крім того, регулятор абсолютно справедливо зауважує, що для координації санкцій і вироблення системної державної політики в цьому питанні в Україні має бути створено спеціальний державний орган за аналогією з офісом OFAC Державного казначейства США.

Але головне питання все одно залишається відкритим: що робити з приватним російським капіталом, який не пов'язаний ані з Кремлем, ані з російською державною політикою. Особливо йдеться про середній російський бізнес, який у масштабах України можна класифікувати як великий. Нині спостерігається масова міграція креативного бізнес-класу з РФ до західних країн, і цей капітал активно шукає зручні майданчики для "посадки".

112.ua

Максимальний відтік капіталу з РФ спостерігався у 2014-му – понад 151 млрд дол., що пояснювалося загальним шоком бізнесу від того, що відбувається. У 2015-му цей процес сповільнився до 57 млрд дол., а в 2016-2017 рр. і зовсім увійшов до берега – сума відтоку не перевищувала 19-28 млрд. Цьогоріч ситуація почала кардинально змінюватися. Спочатку Центральний банк РФ прогнозував уповільнення чистого відтоку капіталу до 18 млрд дол., але вже за підсумками 11 місяців нинішнього року стало ясно, що ця сума досягне 55-60 млрд дол., повторивши показники трирічної давності.

Якщо розглянути структуру відтоку капіталу, то значну частину в ній становить погашення зовнішнього корпоративного боргу, а також державні та квазіринкові інвестиції за кордон. Але чимала питома вага належить і класичному виведенню капіталу до "тихої гавані". Ось тільки "посадкових смуг" для росіян стає дедалі менше: в ЄС та Великій Британії ввели жорсткий контроль за походженням коштів на суму понад 50 тис. євро/фунтів, і відтепер потрібно відзвітувати навіть за перший мільйон "родом із 90-х". Стандарти податкового контролю, у відповідності з інструментарієм BEPS, стають дедалі жорсткішими. Єдине вікно – це Китай і Гонконг, але ментально йти туди росіянам досить складно.

Якщо канали руху на Захід для російського капіталу блокуватимуть, він почне шукати альтернативні варіанти, близькі до тієї самої Європі та подібні до них у ментальному плані.

Цим вже намагається скористатися Казахстан, створивши свій фінансовий центр "Астана". Але ця країна не може похвалитися інтеграцією в європейський фінансовий ландшафт і більше схиляється до азіатських ринків і того самого Китаю. Проте "Астана" вже посіла друге місце серед фінансових центрів Східної Європи, хоча територіально це Азія.

Саме тому створення регіонального міжнародного фінансового центру в Україні має базуватися на унікальній можливості об'єднання всередині країни потенційних фінансових потоків, зокрема:

  • внутрішнього фінансового потоку, пов'язаного з відновленням національної економіки;
  • регіонального фінансового потоку країн - учасниць програми східного партнерства з ЄС (Україна, Молдова, Грузія);
  • фінансового потоку країн ЄС на регіональні ринки Східної Європи, пов'язаного зі збільшенням попиту на місцеві активи;
  • фінансового потоку азіатських країн, які зацікавлені в русі інвестицій з європейського вектору, але при цьому шукають більш лояльні регулятивні та податкові вимоги (близькість до ЄС, але з більш дешевим "вхідним квитком");
  • фінансового потоку з РФ з причини обмеження каналів доступу на ринки ЄС на тлі втечі бізнес-еліт.

Для створення міжнародного фінансового центру необхідно лібералізувати операції за рахунком капіталу і сформувати модель квазіофшорного внутрішнього фінансового ринку. А для цього необхідно створити систему пільг для залучення іноземного капіталу і спростити його транскордонний рух. Елементами цієї програми можуть виступити системи квазіофшорного євро- і доларового ринку Ukrainian Dollar / Euro Market.

Новини за темою

Звісно, в нинішньому форматі державного управління все це нагадує "казки дядечка Римуса" про "братика опосума і братика сарича"… Досить згадати купівлю найбільшою китайською компанією приватизованого "Українського банку реконструкції та розвитку", за допомогою якого китайці планували запустити в Україні регіональний східноєвропейський ринок сировинних ф'ючерсних контрактів, для початку на зерно. Як виявилося, за 82 млн грн інвестори з Піднебесної купили одну назву, яку вони взагалі хотіли міняти… А для запуску проекту потрібно отримати ще вагон і маленький візок дозволів і ліцензій, а також кардинально змінити чинне законодавство і нормативну базу.

Тож створення фінансового центру в Україні, який міг би стати "тихою гаванню" для десятків мільярдів доларів із країн СНД і насамперед – РФ, поки лише "гола ідея". Але "ідея", здатна "генерувати" фінансовий потік у вигляді чистого прибутку на рівні 10-15% ВВП. І яку в будь-якому випадку буде організовано або Казахстаном, або Туреччиною, або Латвією. Хоча найбільше шансів для цього має саме Україна, враховуючи ментальну "змичку" між Сходом і Заходом. Але тут той випадок, коли ноги, може, й побігли би, та ось голова...

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>