Росія застрягла. Ще й як застрягла

Росія застрягла. Ще й як застрягла
З відкритих джерел

Лілія Шевцова

Старший науковий співробітник інституту Брукінгса, США

Оригінал на сторінці Лілії Шевцової у Facebook

Може виникнути враження, що ми все ще живемо в постмодернізмі. Коли немає відмінностей між протилежностями – між правдою і брехнею, справедливим і несправедливим, правом і безправ'ям.

Коли незрозуміло, що є реальністю, а що – імітацією. Немає принципів і правил. Все перетворюється на знущання над логікою і змістом.

Ось кілька прикладів російського постмодернізму: Петербурзький міжнародний економічний форум і "справа Калве"; путінський технологічний "прорив" при конфронтації із Заходом; державність держави під санкціями; громадські палати і Рада при президентові з прав людини як обрамлення єдиновладдя.

Нещодавно президент Путін виступив на з'їзді РСПП в класичному дусі постмодерну, кажучи про те, що влада бачить "у представниках ділового співтовариства Росії важливих, ефективних, надійних партнерів у вирішенні ключових завдань національного розвитку".

Новини за темою

А між тим упродовж останніх 5 років за економічними статтями КК РФ засуджено понад 220 тис. осіб. При цьому за цей же час кількість порушених кримінальних справ досягає 900 тис. (проте кількість виправдувальних вироків щороку не перевищує 2%). Ось вам і "важливі партнери".

Втім, і західний світ кілька десятиліть живе, розмиваючи свою ідеологію і норми. Іронія в тому, що розпад СРСР і зникнення альтернативи призвели до того, що ліберальні демократії перестали турбуватися про цінності. Для Росії настав золотий вік інтеграції еліти "в Захід" при збереженні системи, ворожої до Заходу.

Російський "Лондонград" і Михайло Фрідман, як найбагатший житель Лондона, – це спадщина постмодерну.
"НашКрым" зруйнував комфортну для багатьох – і там, і тут – відносність.

Західні санкції нас виштовхують із зони спокою, де можна було обходити правила за  сприянні створеної самим Заходом лобістської машини. Обходити – до взаємного задоволення.

Засудження в США Пола Манафорта, короля лобістів, які обслуговують клептократії, означає удар по світовому "ландромату". Тепер вся галузь  обслуговування світових "пралень" задумається, як їй займатися своєю справою далі.

Скандал з "Трійкою-Діалог", що викликав падіння акцій найбільших західних банків, говорить не тільки про те, що Росія стала токсичною. Це вже нове попередження про те, що гравці епохи постмодерну, зокрема й західні фінансові регулятори, платитимуть за свої тодішні успіхи.

І до цієї ціни увійде не тільки обнулення колишніх репутацій, але й відмова світових фінансових інститутів мати з Росією справу.

Настає час чорно-білого пейзажу – "хто не з нами, той проти нас". І ніяких відтінків сірого. Схильні до компромісів європейці, звісно, намагатимуться зберегти розмитість правил. Але їм навряд чи вдасться уникнути пресингу з боку світового поліцейського, який хоче піти на спокій.

Але ніяк не може. Ось нині  ми можемо спостерігати, як США намагаються змусити Європу і насамперед Німеччину відмовитися від "Північного потоку – 2".

Для Росії починається нова геополітика. Парадокс у тому, що Кремль сам завершив славний час, коли можна було смикати Захід за хвіст у впевненості, що брезкла цивілізація не здатна на відповідь. Помилка гідна увійти до підручників як приклад грандіозного політичного провалу.

Нічого страшного, заспокоюють нас прокремлівські спостерігачі. Так, Росія тепер у самоті. Але Росія може освоїти нову місію – стати посередником між Заходом і Сходом. І хто, скажіть, погодиться на посередництво самотньої держави, яка дрейфує в незрозумілому напрямку?

Захід не має ідеології і готовий до угод; це те, що нам потрібно, переконують оптимісти.. Але, по-перше, на Заході з'явилася ідея – єднання проти Росії. По-друге, що ми можемо запропонувати Заходу як угоду, не втрачаючи при цьому обличчя?

Ми вступаємо в багатополярний світ, і Росія готова стати одним із його полюсів, не вгамовується мейнстрім. Але цей світ означає жорстку боротьбу, а які Росія має шанси її виграти при тому, що ресурси тікають і є небажання населення жертвувати тим малим, що в нього залишилося? І хто готовий стати російською "галактикою", якщо навіть Лукашенко почав фрондувати?

Всередині країни теж починається нова епоха. Влада виповзає із сірої зони, коли можна було існувати за рахунок жонглювання правилами і де було так добре жити! Фейкові інститути продовжують існувати, але радше як комічна валіза без ручки.

Влада, явно розуміючи, що "відтінки сірого" загрожують втратою контролю за реальністю, що розповзається, не знайшли нічого кращого, ніж витягти з музею репресивний каток.

Новини за темою

Владу зрозуміти можна: а як інакше керувати країною в ситуації її конфронтації із Заходом і зростального невдоволення народу? Доводиться повертатися до силового натиску, зокрема й тиснути еліту, що розперезалася. Доводиться пропонувати народові "національні проекти" як мобілізаційну ідею.

Щоправда, за рахунок згортання своїх соціальних зобов'язань. А що ще придумати? Для військового патріотизму потрібен більш серйозний імпульс, ніж остогидлий гавкіт "про Україну" в телеящику.

Проблема, однак, у тому, що модель Росії, яка "йде в себе", може функціонувати тільки за умови скидання лушпиння постмодерну (разом із шарами, які його обслуговували) і повернення до тоталітаризму, особистої диктатури, однодумності, впровадження незаперечною ідеології, масових репресій та безумовного підкорення.

Тільки так і не інакше!

Але чи може влада, яка привчила всіх до обманок і сама стала уособленням фейку, повернутися до репресивно-командної системи? Вже не питаю, чи може остання очолити "прорив" Росії до всього кращого. 
І як консолідувати народ навколо влади в умовах деградації мобілізаційного механізму, який, сп’янілий від радості, зайнятий набиванням власної кишені?

Одним словом, застрягли. Ще й як застрягли!

  • S. І ще. Хто більше заважатиме Росії виходити з цього глухого кута: ті, хто намагається перейти до репресивного управління, чи ті, хто дискредитував принципи своєю участю в їх імітації?

Останнім буде важкувато зберегти репутацію "білих і пухнастих", залишаючись у ролі гірлянди на репресивній вертикалі…

Лілія Шевцова

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>