banner banner banner banner

Росія у світовій гонці озброєнь

Зміцнення системи контролю над ядерною зброєю в осяжній перспективі вимагатиме багатосторонніх зусиль, але без ініціативи Росії та США справа не зрушиться з мертвої точки. На дві держави і понині припадає до 90% ядерних озброєнь і матеріалів, існуючих на планеті

Росія у світовій гонці озброєнь
Фото з відкритих джерел

Олексій Арбатов

Член Російської академії наук

Зміцнення системи контролю над ядерною зброєю в осяжній перспективі вимагатиме багатосторонніх зусиль, але без ініціативи Росії та США справа не зрушиться з мертвої точки. На дві держави і понині припадає до 90% ядерних озброєнь і матеріалів, існуючих на планеті

Оригінал на сайті "Незалежної газети"

Всупереч періодичним заявам на офіційному рівні про те, що Росія не дасть втягнути себе в гонку озброєнь, реальне становище складається інакше. Держава вже втягується в масштабне військове суперництво, насамперед зі США, причому нова гонка озброєнь може виявитися більш складною, витратною і небезпечною, ніж гонка озброєнь часів холодної війни.

Зараз можна виявити як мінімум чотири напрями, за якими розгортається цей процес. Причому в даному випадку йдеться тільки про стратегічні озброєння, залишаючи за дужками сили загального призначення. Їх технічне переоснащення з Державних програм озброєння 2020 і 2025 теж несе в собі яскравий момент змагання по відношенню до авіації сухопутних військ і флоту країн НАТО.

Новини за темою

По-перше, повним ходом йдуть роботи в області наступальних стратегічних ядерних сил (СЯС). ГПВ-2020 передбачає розгортання до 2020 року 400 нових міжконтинентальних балістичних ракет, 8 атомних ракетних підводних човнів, створення нової системи важкого бомбардувальника (ПАК ТАК) з авіаційною крилатою ракетою великої дальності подвійного призначення Х-101/102, а до цього – відновлення будівництва модернізованих бомбардувальників Ту-160. В першу чергу ці системи замінюють застарілі засоби, що знімаються з озброєння, тобто переслідують мету оновлення російських стратегічних сил в рамках нового Договору СНО 2010 року.

Сполучені Штати, згідно хронології життєвого циклу своїх стратегічних систем, приступлять до їх відновлення після 2020 року, причому в перше десятиліття на це буде асигновано 350 млрд дол., а за 30 років повного переоснащення ядерної тріади – близько 1 трлн дол. Зрозуміло, США у своїй програмі будуть переслідувати цілі протистояння з нині системами Росії (і КНР). Цілком ймовірно, РФ має, в свою чергу, реагувати на це в своїх подальших заходах розвитку СЯС. Таким чином, вже через кілька років почнеться класична гонка з наступальних ядерних озброєнь. До неї може додатися нарощування наземних ракет середньої дальності, якщо буде денонсований Договір РСМД 1987 року, за що ратують багато російських експертів і вважають це можливим навіть високі державні діячі.

Новини за темою

Все це більш або менш знайоме: у роки холодної війни саме за таким напрямом йшло основне суперництво двох наддержав. Різниця лише в тому, що в минулому, після 1972 року, ця гонка була обмежена низкою договорів ОСО/РСМД/СНО/СНП, а в майбутньому всі обмеження можуть бути відкинуті. Після укладення Договору СНО в 2010 році ось уже шість років ніяких переговорів не ведеться як з політичних причин, так і оскільки сторони не можуть подолати розбіжності і інших питань. Раніше нові переговори починалися відразу після укладення чергової угоди і обидві сторони приходили на них з заготовленим порядком денним. Зараз до ядерної зброї в цілому у двох держав дуже різне відношення – у відомому сенсі вони помінялися місцями в порівнянні з минулим десятиліттям (після 2000 року). Часу на переговори за новою угодою стає все менше, причому політичну еліту Росії це, схоже, зовсім не турбує. Таким чином, після закінчення терміну дії цього Договору СНО в 2020 році в центральній сфері контролю над ядерною зброєю вперше за 45 років може виникнути зяюча дірка. Через неї піде на дно вся система ядерного роззброєння та нерозповсюдження, створена за останні півстоліття невпинною працею державних керівників, дипломатів, політиків, військових і цивільних експертів провідних держав світу.

Але це далеко не все, вже зараз, не чекаючи 2020 року, відкрито другий канал гонки озброєнь: російські наступальні ядерні озброєння проти американської системи ПРО. Цього не було в роки холодної війни, тому що до 1972 року ні в кого не було таких оборонних систем, а після 1972 року вони були жорстко обмежені Договором по ПРО, з якого США вийшли в 2002 році. Новітні російські наступальні ядерні озброєння і системи подвійного призначення (у тому числі оперативно-тактичні) створені не тільки для оновлення ударного потенціалу, вони несуть додаткове навантаження в частині засобів і способів подолання систем ПРО США і їх союзників.

Найбільш інноваційний третій канал гонки озброєнь – це наступальні високоточні системи великої дальності в звичайному оснащенні, включаючи існуючі дозвукові (крилаті ракети) і майбутні гіперзвукові ракетні засоби. Мабуть, саме такі системи мав на увазі президент Путін, коли зазначив у своїй програмній статті в 2012 році. "Все це дозволить поряд з ядерною зброєю отримати якісно нові інструменти досягнення політичних і стратегічних цілей, – писав він. – Подібні системи озброєнь будуть співставні за результатами застосування з ядерною зброєю, але більш "прийнятні" в політичному і військовому плані. Таким чином, роль стратегічного балансу ядерних сил у стримуванні агресії і хаосу буде поступово знижуватися".

Росія переслідує мету як можна швидше наздогнати США за такими системами. Цей канал гонки озброєнь може виявитися виключно дорогим, оскільки новітні ударні засоби вимагають створення досконалих інформаційно-керуючих систем, у тому числі космічного базування. А такі системи, в свою чергу, створять стимул для розвитку засобів протидії: противосупутникових, радіоелектронних, кібернетичних.

Новини за темою

Нарешті, четвертий канал – це російська повітряно-космічна оборона проти американських засобів повітряно-космічного нападу (СВКН). В червні 2013 року, відвідуючи завод по виробництву зенітних ракет, президент Путін заявив: "Ефективна ВКО – це гарантія стабільності наших стратегічних сил стримування, прикриття території країни від повітряно-космічних засобів нападу". Правда, залишається незрозумілим, які конкретно системи зброї підпадають під цю категорію, але можна здогадатися, що мова йде насамперед про високоточні системи в звичайному оснащенні, як дозвукові, так і гіперзвукові. Причому, як найчастіше бувало в минулому, в змаганні стратегічної оборони і нападу оборона несе набагато більші витрати.

Такої багатоканальної гонки стратегічних наступальних і оборонних, ядерних і неядерних озброєнь не було в роки холодної війни. Нині ситуація ускладнюється економічною нерівністю сторін, особливо в умовах фінансово-економічної кризи Росії. До того ж, на відміну від США РФ не може розраховувати на скільки-небудь істотну допомогу союзників і партнерів.

Ще одна важлива відмінність від минулого в тому, що нова гонка озброєнь буде не тільки багатоканальною, але і багатосторонньою. Наступальні ядерні озброєння інтенсивно нарощують КНР, Пакистан, Індія, КНДР, їх зберігають і вдосконалюють Великобританія, Франція, Ізраїль. При цьому Китай розвиває також гіперзвукові високоточні системи в неядерному оснащенні, в чому почасти навіть випереджає РФ і США. Чого не було під час холодної війни, гонка озброєнь буде відбуватися як мінімум у двох тристоронніх форматах: Росія–США–Китай, а також КНР–Індія–Пакистан. Далі, якщо раніше системи були монополією СРСР і США, то надалі їх будуть розвивати самостійно або колективно країни НАТО, КНР, Індія, Ізраїль, Японія, Південна Корея.

На цьому тлі буде неминуче розвалюватися режим нерозповсюдження ядерної зброї, ілюстрацією чого є провал Конференції з розгляду Договору щодо нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) у 2015 році. Цьому договору майже 50 років, він створювався для іншого світу, в ньому повно дір: насамперед у розмежуванні мирного і військового використання атомної енергії. Угода з Іраном 2015 року могла б стати кроком у вирішенні цього питання, але в угоді прямо зазначено, що всі досягнуті умови відносяться тільки до Ірану і не можуть бути прецедентом для інших подібних випадків. Недоліки ДНЯЗ не закриваються, тому що між великими державами з цього приводу немає згоди. Гірше того, співпраця Росії і США з підвищення збереженості ядерних матеріалів і об'єктів зупинена, і Росія навіть відмовилася від участі в останньому ядерному саміті, присвяченому цій темі, навесні 2016 року.

Новини за темою

Між тим розвиток атомної енергетики в найближчі 20 років зробить величезний стрибок. Нині у світі існує 435 атомних реакторів, ще 65 будуються, а 167 – плануються, в тому числі в найбільш нестабільних регіонах світу: на Близькому і Середньому Сході, в Південно-Східній Азії, Африці і Латинській Америці. Це передбачає бурхливе поширення ядерних технологій і матеріалів з вірогідністю потрапляння їх до рук терористичних організацій, які прагнуть здобути ядерний боєзаряд, вибуховий пристрій або хоча б радіоактивний матеріал для "брудної бомби".

Нарешті, з'являються нові проблеми: наприклад загрози кібератак, які можуть бути спрямовані, зокрема, проти інформаційно-керуючих систем ядерних сил.

Весь цей комплекс питань повинен стояти на центральному місці забезпечення міжнародної безпеки, але це не так – він далеко на периферії світової політики. Без переговорів і регулярних контактів військових і цивільних державних представників погляди Росії, США та ряду інших держав на правила і пороги ядерного стримування, роль ядерної зброї, сценарії та способи її застосування розходяться все далі, що в кризовій ситуації може спричинити фатальний прорахунок або інцидент. Тому парадокс нинішньої ситуації в тому, що за останню чверть століття кількість ядерної зброї скоротилася приблизно в п'ять–сім разів за рахунок договорів та односторонніх скорочень, але ймовірність її застосування значно зросла. Якщо не буде вжито термінових заходів зі зміцнення режиму скорочення, обмеження та нерозповсюдження ядерної зброї, то у світлі нових загроз та викликів ймовірність бойового, випадкового або терористичного застосування ядерної зброї буде і надалі підвищуватися з катастрофічними наслідками для сучасної цивілізації.

Новини за темою

Зміцнення системи контролю над ядерною зброєю в осяжній перспективі вимагатиме багатосторонніх зусиль, але без ініціативи Росії та США справа не зрушиться з мертвої точки. На дві держави і понині припадає до 90% ядерних озброєнь і матеріалів, що існують на планеті. Невідкладними першими кроками має бути вирішення протиріч і збереження Договору РСМД, початок переговорів за новим договором СНО на період після 2020 року. Це дасть імпульс іншим напрямам скорочення і нерозповсюдження ядерних озброєнь і матеріалів, залучення в процес інших ядерних держав.

Всі існуючі світові проблеми, включаючи міграцію, клімат, економічні кризи, етнічні та релігійні конфлікти, так чи інакше, раніше чи пізніше можна вирішити, якщо вдасться запобігти ядерній катастрофі. А якщо не вдасться – займатися цими проблемами буде нікому.

Олексій Арбатов

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>